14 листопада 2019 року ЛуцькСправа № 140/2757/19
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Димарчук Т.М.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Волинській області про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Волинській області (далі - відповідач, ГУ Держгеокадастру у Волинській області) про визнання протиправною відмови від 13.08.2019 №М-1651/0-790/0/95-19 у задоволенні клопотання ОСОБА_1 щодо надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0 га у власність для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення, що розташована за межами населених пунктів Камінь-Каширської міської ради Камінь-Каширського району Волинської області та зобов'язання надати ОСОБА_1 дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0 га у власність для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення, що розташована за межами населених пунктів Камінь-Каширської міської ради Камінь-Каширського району Волинської області.
Позовні вимоги мотивовані тим, що у липні 2019 року позивач як учасник бойових дій звернувся до відповідача із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0 га у власність для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення, що знаходиться за межами населених пунктів Камінь-Каширської міської ради Камінь-Каширського району Волинської області. Однак відповідач листом від 13.08.2019 №М-1651/0-790/0/95-19 проінформував, що у задоволенні його клопотання відмовлено та рекомендовано повторно подати заяву після узгодження даного питання із місцевою радою та розроблення схеми організації території запитуваного масиву.
Вважає, що відповідач протиправно відмовив у наданні вказаного дозволу, оскільки законодавством встановлено виключні підстави, за наявності яких заявникові може бути відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, з огляду на що просить визнати відмову відповідача протиправною та зобов'язати останнього надати такий дозвіл.
Ухвалою суду від 16.09.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у даній справі, ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с.1).
В поданому до суду відзиві на позовну заяву від 01.10.2019 №9-3-0.6-6487/2-19 (а.с.12-19) відповідач позов не визнав, просив відмовити в його задоволенні, посилаючись на те, що на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 31.01.2018 №60-р “Питання передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність об'єднаних територіальних громад” та керуючись рішенням колегії Держземагентства України від 14.10.2014 №2/1 “Про обов'язкове направлення на розгляд до місцевих рад питань щодо розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності” Головним управлінням 17.07.2019, після звернення ОСОБА_1 до відповідача з заявою про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, був направлений відповідний запит до Камінь-Каширської міської ради щодо висловлення позиції на етапі надання згоди на розроблення відповідної документації із землеустрою. На вказаний запит від Камінь-Каширської міської ради жодної відповіді не отримано. Листом від 13.08.2019 №М-1651/0-790/0/95-19 управління повідомило позивача, що він має право повторно звернутися із клопотанням про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність після отримання відповідного рішення Камінь-Каширської міської ради. Отже, Головним управлінням правомірно не надано позивачу дозвіл на розроблення документації із землеустрою на земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 2,00 га, яка знаходиться на території Камінь-Каширської міської ради Камінь-Каширського району Волинської області на підставі поданої ним заяви. У цьому випадку, місце розташування земельної ділянки, щодо якої звернувся позивач, не відповідає вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Таким чином, дії Головного управління відповідають вимогам законодавства, а відтак правомірні та обґрунтовані. Крім того, розпорядження Кабінету Міністрів України від 31.01.2018 №60-р “Питання передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність об'єднаних територіальних громад” є обов'язковим до виконання на всій території України усіма суб'єктами суспільних відносин, оскільки не визнане Конституційним Судом України, як таке, що не відповідає Конституції України та Законам України, а тому підлягає до застосування у спірних правовідносинах. Просив у задоволенні позову відмовити повністю.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з таких мотивів та підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, що підтверджується копією відповідного посвідчення серії НОМЕР_1 (а.с.4).
10.07.2019 позивач звернувся до ГУ Держгеокадастру у Волинській області із заявою про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою відповідно до ст. 25 Закону України “Про землеустрій” щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,0 га, яка знаходиться на території Камінь-Каширської міської ради Камінь-Каширського району Волинської області у межах норм безоплатної приватизації. У заяві вказав, що правом безоплатної приватизації земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства не скористався. До вказаної заяви позивач додав копію паспорту, копію картки фізичної особи - платника податків, копію посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (1 категорія), викопіювання з кадастрової карти (плану), викопіювання із чергового кадастрового плану Камінь-Каширської міської ради (а.с.20-29).
Листом від 13.08.2019 №М-165/0-790/0/95-19 позивачу за результатами розгляду його заяви було рекомендовано повторно звернутись до ГУ Держгеокадастру у Волинській області щодо надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність після отримання відповідного рішення Камінь-Каширської міської ради (а.с.5).
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.
Згідно із статтею 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Частиною першою статті 3 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) встановлено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Відповідно до пункту “б” частини першої статті 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.
Згідно із частинами першою-третьою статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.
Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі, зокрема, одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
Пунктом “б” частини першої статті 121 ЗК України передбачено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах, зокрема, для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.
Як передбачено частиною четвертою статті 122 ЗК України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.
Відповідно до частини шостої статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Частиною сьомою статті 118 ЗК України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.
Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Таким чином, за результатами розгляду клопотання позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства відповідач зобов'язаний був у місячний строк прийняти одне з таких рішень: про надання дозволу або про відмову у наданні відповідного дозволу із зазначенням причин відмови.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем було подано заяву до Головного управління Держгеокадастру у Волинській області про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,0 га з правом передачі у власність. До заяви позивачем було додано: копію паспорту, копію картки фізичної особи - платника податків, копію посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (1 категорія), викопіювання з кадастрової карти (плану), викопіювання із чергового кадастрового плану Камінь-Каширської міської ради (а.с.20-29).
Отже, матеріалами справи підтверджено, що позивачем до заяви поданий вичерпний перелік документів, встановлений Земельним кодексом України. При цьому, суд зазначає, що у листі від 13.08.2019 №М-1651/0-790/0/95-19 відповідач жодних зауважень щодо поданих позивачем документів не зазначив.
Із листа ГУ Держгеокадастру у Волинській області від 13.08.2019 №М-1651/0-790/0/95-19 слідує, що відповідач рекомендував повторно звернутись до ГУ Держгеокадастру у області щодо надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність після отримання відповідного рішення Камінь-Каширської міської ради, при цьому вказав, що відповідно до рішення колегії Держземагентства України від 14.10.2014 №2/1 “Про обов'язкове направлення на розгляд до місцевих рад питань щодо розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності” під час розгляду клопотань про надання дозволів на розроблення документацій із землеустрою щодо земельних ділянок с/г призначення державної власності до органу місцевого самоврядування направляються запити про висловлення позиції щодо можливості надання даного дозволу.
Водночас у відзиві на позовну заяву представник відповідача зазначив, що ГУ Держгеокадастру у Волинській правомірно не надано позивачу відповідний дозвіл, оскільки місце розташування земельної ділянки не відповідає вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, зокрема розпорядженню Кабінету Міністрів України від 31.01.2018 №60-р “Питання передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність об'єднаних територіальних громад”.
Так, вказаним розпорядженням передбачено Державній службі з питань геодезії, картографії та кадастру починаючи з 01.02.2018 забезпечити, зокрема, здійснення до передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності під час передачі в користування (виключно шляхом проведення аукціонів) або у власність за погодженням з об'єднаними територіальними громадами (шляхом прийняття відповідною радою рішення згідно із статтею 26 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”).
Разом з тим, надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є одним з етапів передачі земельної ділянки у власність громадянам, оскільки за змістом статті 118 ЗК України порядок передачі земельних ділянок у власність громадянам передбачає такі послідовні стадії:
1) подання громадянином клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування щодо отримання земельної ділянки у власність;
2) отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (або мотивовану відмову у його наданні);
3) після розроблення проекту землеустрою такий проект погоджується, зокрема з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин у відповідності до приписів ст.186-1 ЗК України;
4) здійснення державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі;
5) подання громадянином погодженого проекту землеустрою до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність, про що, в свою чергу, такий орган у двотижневий строк, зобов'язаний прийняти відповідне рішення.
Отже, передача у власність земельної ділянки шляхом прийняття органом виконавчої влади відповідного рішення є завершальним етапом набуття земельної ділянки у власність громадянами і саме на вказаному етапі відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 31.01.2018 №60-р відповідач повинен отримати погодження відповідного органу місцевого самоврядування.
Відтак, посилання відповідача на відсутність рішення Камінь-Каширської міської ради на етапі вирішення питання про надання ОСОБА_1 дозволу розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є безпідставним.
Таким чином, із досліджених письмових доказів вбачається, що ГУ Держгеокадастру у Волинській області за результатами розгляду заяви позивача про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність не приймав жодного рішення про надання дозволу або про відмову у наданні відповідного дозволу із зазначенням причин відмови, а обмежився надісланням позивачу листа з рекомендацією повторного звернення із зазначеною заявою.
При цьому, ні ЗК України, ні інші нормативно-правові акти не наділяють повноваженнями відповідні органи виконавчої влади ухилятися від розгляду по суті клопотань про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, в тому числі не наділяють повноваженнями рекомендувати заявникам повторно звертатися із клопотанням чи іншими додатковими документами та матеріалами, не передбаченими законодавством.
Разом з тим, суд звертає увагу на те, що стаття 118 ЗК не містить таких підстав для надання дозволу на розроблення проекту землеустрою як необхідність врахування позиції органу місцевого самоврядування щодо відведення земельної ділянки у власність.
Крім того, матеріали справи не містять доказів, які б спростовували наявність у позивача суб'єктивного права на одержання даної земельної ділянки.
В свою чергу, суд зазначає, що дії (надано відповідь на заяву) не є законним способом поведінки органу, є проміжними відповідями на звернення, не містять чіткого та однозначного рішення про відмову, а отже не можуть вважатися “відмовою у наданні дозволу” у розумінні ч.7 ст.118 ЗК України.
Правовий статус Головного управління Держгеокадастру в області визначено відповідним Положенням, яке затверджене Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29.09.2016 № 333 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25.10.2016 за № 1391/29521).
У пункті 8 цього Положення передбачено, що Головне управління у межах своїх повноважень видає накази організаційно-розпорядчого характеру. Відповідно до пункту 10 начальник Головного управління підписує накази Головного управління.
Відповідно до Порядку подання нормативно-правових актів на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України та проведення їх державної реєстрації, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 12.04.2005 № 34/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України 15.05.2013 № 883/5), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.04.2005 за № 381/10661, наказ, розпорядження, постанова, рішення (далі - розпорядчий документ) - акт організаційно-розпорядчого характеру чи нормативно-правового змісту, що видається суб'єктом нормотворення у процесі здійснення ним виконавчо-розпорядчої діяльності з метою виконання покладених на нього завдань та здійснення функцій відповідно до наданої компетенції з основної діяльності, адміністративно-господарських або кадрових питань, прийнятий (виданий) на основі Конституції та інших актів законодавства України, міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, та спрямований на їх реалізацію, спрямування регулювання суспільних відносин у сферах державного управління, віднесених до його відання.
Таким чином, рішення про надання дозволу або про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки і оформляється розпорядчим індивідуальним правовим актом - наказом Головного управління Держгеокадастру в області.
Відповідно, такі рішення не можуть оформлятися листами у відповідь на клопотання заявника.
Відсутність належним чином оформленого наказу Головного управління Держгеокадастру у Волинській області про надання дозволу або про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки після спливу встановленого законом місячного строку розгляду клопотання особи, не зважаючи на надсилання заявнику листів про розгляд клопотання, свідчить про те, що орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен ухвалити за законом. Отже, має місце протиправна бездіяльність.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.04.2018 у справі №806/2208/17 (К/9901/4400/17) та враховується судом при вирішенні даного спору.
Суду не надано доказів, які б свідчили про відсутність можливості та наміру суб'єкта владних повноважень прийняти обґрунтоване та законне рішення у формі, передбаченій чинним законодавством.
З врахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню шляхом прийняття судом рішення про визнання протиправною бездіяльності ГУ Держгеокадастру у Волинській області щодо належного розгляду заяви позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 та вирішити питання про надання або відмову у наданні такого дозволу з врахуванням правової позиції, висловленої судом у даному рішенні.
Керуючись статтями 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Земельного кодексу України, суд
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Волинській області щодо належного розгляду заяви ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0 га у власність для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення, що розташована за межами населених пунктів Камінь-Каширської міської ради Камінь-Каширського району Волинської області.
Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Волинській області (43000, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Винниченка, 67, код ЄДРПОУ 39767861) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) та вирішити питання про надання або про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0 га у власність для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення, що розташована за межами населених пунктів Камінь-Каширської міської ради Камінь-Каширського району Волинської області, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
В задоволенні решти вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий-суддя Т.М. Димарчук