15 листопада 2019 року ЛуцькСправа № 140/2613/19
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Ксензюка А.Я.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (в порядку письмового провадження) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Уктрансбезпеки у Волинській області про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулася в суд з позовом до Управління Уктрансбезпеки у Волинській області (далі - відповідач) про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу від 29 липня 2019 року №136228.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуваною постановою встановлено, що перевізником ОСОБА_1 20 червня 2019 року на 127 км а/д Н-22 допущено порушення вимог статтей 39 та 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», за що позивача притягнено до відповідальності передбаченої абзацом 3 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт». Позивач вважає вказану постанову протиправною, оскільки ОСОБА_1 не є перевізником у розумінні статті 1 Закону України «Про автомобільний транспорт», а відтак і суб'єктом відповідальності. Позивач стверджує, що автомобіль марки DAF номерний знак НОМЕР_1 НОМЕР_2 напівпричіп належать їй на праві власності, однак даний автомобіль перебуває у користуванні ТОВ «Верба-ВВ» на підставі договору оренди транспортного засобі від 01 січня 2019 року.
З урахуванням викладеного позивач просив позов задовольнити повністю.
Ухвалою від 16 вересня 2019 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
У відзиві на позов відповідач позовні вимоги заперечує. В обґрунтування своєї позиції вказав, що на підставі направлення на рейдову перевірку від 13 червня 2019 року №011741 та щотижневого графіку проведення рейдових перевірок Управління Укртрансбезпеки у Волинській області у період з 17 червня по 23 червня 2019 року на 127 км автомобільної дороги Н-22 «Устилуг-Луцьк-Рівне» проводилася рейдова перевірка транспортних засобів перевізників, що здійснюють внутрішні та міжнародні перевезення пасажирів та вантажів.
В порушення до статтей 48, 49 Закону України «Про автомобільний транспорт», пункту 4 Порядку зупинення транспортного засобу, що здійснює автомобільні перевезення пасажирів та вантажів, посадовими особами Державної служби з безпеки на транспорті та її територіальних органів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №422 від 20 травня 2013 року, водій транспортного засобу марки DAF, номерний знак НОМЕР_1 не виконав законну вимогу інспектора щодо зупинення транспортного засобу та надання документів для перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт, зокрема, посвідчення водія відповідної категорії, свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, протоколу перевірки технічного стану транспортного засобу, товарно-транспортну накладну або інший визначений законодавством документ на вантаж.
В ході проведення рейдової перевірки, відповідно до наданої інформації Національною поліцією було встановлено, що власником транспортного засобу марки DAF, номерний знак НОМЕР_1 є ОСОБА_1 .
Оскаржувана постанова №136228 від 29 липня 2019 року винесена Управлінням Укртрансбезпеки у Волинській області за наслідками проведеної 20 червня 2019 року рейдової перевірки транспортного засобу позивача, в ході якої складено акт проведення перевірки №164171, яким в свою чергу зафіксовано надання послуг з перевезення пасажирів без оформлення документів, перелік яких визначений статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт».
Відповідно до пунктів 25, 26 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1567 від 08 листопада 2006 року, розгляд справи про порушення позивачем законодавства про автомобільний транспорт проводився в Управлінні Укртрансбезпеки у Волинській області 29 липня 2019 року.
Повідомленням від 26 червня 2019 року №2115/21-1/23-19 ОСОБА_1 запрошено на розгляд справи на 29 липня 2019 року. Позивач на розгляд справи не прибула, письмових пояснень чи будь-які документи до матеріалів справи не долучила, тому розгляд справи відбувся без її участі.
Також зазначає, що договір оренди транспортного засобу від 01 січня 2019 року №1-МЛ не відповідає вимогам частини другої статті 799 Цивільного кодексу України, оскільки він нотаріально не посвідчений. Також вказує, що позивач є фізичною особою підприємцем серед видів діяльності якої є основний вид - 49.41 (вантажний автомобільний транспорт), а відтак позивач є не лише власником транспортного засобу, а й перевізником. Зазначає, що позивачем не надано доказів фактичної оплати за передачу в оренду транспортних засобів від ФОП ОСОБА_1 до ТОВ «Верба-ВВ». Крім того, вказує на відсутність тимчасових реєстраційних документів на транспортний засіб марки DAF, номерний знак НОМЕР_1 .
З наведених підстав просив у задоволенні позову відмовити повністю.
В поданій до суду відповіді на відзив позивач не погодилася з доводами відзиву з підстав наведених у позовній заяві. Наголошує, що притягненню до відповідальності за порушення вимог законодавства в сфері автомобільного транспорту під час перевезення вантажів підлягають саме перевізники, а не власники транспортних засобів за умови, що вони не використовують транспортний засіб, а лише володіють майновими правами на нього, у відповідності до статті 1 Правил дорожнього руху України. Вказує, що договори оренди транспортних засобів, укладених фізичними особами-підприємцями та юридичними особами відповідно до Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України не підлягають обов'язковому нотаріальному посвідченню.
Відповідач не скористався правом на подання заперечення.
Дослідивши письмові докази, письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення, з наступних мотивів та підстав.
Судом встановлено, що 20 червня 2019 року на підставі направлення на рейдову перевірку від 13 червня 2019 року №0011741 (а.с. 43) та щотижневого графіку проведення рейдових перевірок (а.с.42) Управлінням Укртрансбезпеки у Волинській області у період з 17 червня 2019 року по 23 серпня 2019 року на 127 км автомобільної дороги Н-22 «Устилуг - Луцьк - Рівне» проводилась рейдова перевірка транспортних засобів перевізників, що здійснюють внутрішні та міжнародні перевезення пасажирів та вантажів. Під час перевірки, встановлено що водій транспортного засобу марки DAF, номерний знак НОМЕР_1 + напівпричіп, власником якого є ОСОБА_1 , в порушення вимог статтей 34, 48, 49 Закону України «Про автомобільний транспорт», не виконав законну вимогу інспектора щодо зупинення транспортного засобу та надання документів для перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт, зокрема, посвідчення водія відповідної категорії, свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, протоколу перевірки технічного стану транспортного засобу, товарно-транспортну накладну або інший визначений законодавством документ на вантаж. За наслідками перевірки складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 20 червня 2019 року №164161 (надалі - акт перевірки), яким встановлено порушенням вимог статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт»: при наданні послуг з перевезення вантажів перевізник не забезпечив водія оформленими документами, передбаченими статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» (а.с. 44).
Матеріали за результатами проведеної перевірки передані на розгляд до Управління Укртрансбезпеки у Волинській області.
Повідомлення про призначення розгляду справи на 29 липня 2019 року від 26 червня 2019 року за №2115/21-1/23-19 було направлено ОСОБА_1 (а.с.45).
Постановою від 29 липня 2019 року №136228, винесеною в.о. начальника управління Укртрансбезпеки у Волинській області Оніщуком С.Л., за неоформлення документів, перелік яких визначений статтями 39, 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», на підставі абзацу третього частини першої статті 60 вказаного Закону стягнуто з ОСОБА_1 адміністративно-господарський штраф у сум 1700,00 грн. (а.с.46).
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На думку суду, відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності оскаржуваної постанови.
Згідно з абзацом третім частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05 квітня 2001 року № 2344-III (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за: надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Як вбачається із оскаржуваної постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу від 29 липня 2019 року №136228, позивача притягнуто до відповідальності згідно із абзацом третім частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», у зв'язку із таким допущеним порушенням: не оформлені документи, перелік яких визначений статтями 39 та 48 зазначеного Закону.
Разом з тим, суд звертає увагу, що за приписами абзацу третього частини першої статті 60 вказаного Закону до автомобільних перевізників застосовується адміністративно-господарський штраф не за не оформлення документів, а за надання послуг з перевезень вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону.
Стаття 39 Закону України «Про автомобільний транспорт» визначає перелік документів, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.
При цьому варто зауважити, що актом перевірки від 20 червня 2019 року №164171 встановлено, що водій транспортного засобу марки DAF, номерний знак НОМЕР_1 + напівпричіп, власником якого є ОСОБА_1 , в порушення вимог статтей 34, 48, 49 Закону України «Про автомобільний транспорт», не виконав законну вимогу інспектора щодо зупинення транспортного засобу та надання документів для перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт.
Згідно із частинами першою, другою статті 48 цього ж Закону автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
З аналізу статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» видно, що адміністративно-господарські штрафи застосовуються за порушення законодавства про автомобільний транспорт саме до автомобільних перевізників.
За визначенням статті 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.
Отже, власником транспортного засобу і автомобільним перевізником не завжди є одна і та сама особа.
ОСОБА_1 є власником транспортного засобу марки DAF, державний номерний знак НОМЕР_1 .
Водночас, судом встановлено, що згідно договору оренди від 01 січня 2019 року №1-МЛ, транспортний засіб марки DAF, державний номерний знак НОМЕР_1 , передано у тимчасове володіння та користування фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 юридичній особі - Товариству з обмеженою відповідальністю «Верба-ВВ» (а.с.8-10). Із даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що ТОВ «Верба-ВВ» серед іншого, здійснює діяльність у сфері вантажного автомобільного транспорту (а.с.106).
Виконання вказаного договору підтверджується актом від 01 січня 2019 року приймання-передачі ТЗ до говору №1-МЛ від 01 січня 2019 року (а.с.11), виписками по особовому рахунку ФОП ОСОБА_1 (а.с. 59-72), актами надання послуг (а.с.73-81), податковими накладними та квитанціями про їх реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних (а.с.82-105).
Статтею 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачено, що у цьому Законі наведені терміни вживаються в такому значенні: послуга з перевезення пасажирів чи вантажів - перевезення пасажирів чи вантажів транспортними засобами на договірних умовах із замовником послуги за плату.
Статтею 50 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачено, що договір про перевезення вантажу автомобільним транспортом укладається відповідно до цивільного законодавства між замовником та виконавцем у письмовій формі (договір, накладна, квитанція тощо).
Згідно із розділом 1 (Терміни та поняття) Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року №363, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за №128/2568 (з наступними змінами та доповненнями, далі - Правила №363), наведені у цих Правилах терміни та поняття вживаються в такому значенні: перевізник - фізична або юридична особа - суб'єкт господарювання, що надає послуги з перевезень вантажів чи здійснює за власний кошт перевезення вантажів автомобільними транспортними засобами; договір про перевезення вантажів - двостороння угода між перевізником, вантажовідправником чи вантажоодержувачем, що є юридичним документом, яким регламентуються обсяг, термін та умови перевезення вантажів, права, обов'язки та відповідальність сторін щодо їх додержання; замовлення на перевезення вантажів - документ, який подає вантажовідправник перевізникові на доставляння обумовленої партії вантажів в узгоджені терміни; замовник - вантажовідправник або вантажоодержувач, який уклав з перевізником договір про перевезення вантажів; вантажовідправник - будь-яка фізична або юридична особа, яка подає перевізнику вантаж для перевезення; вантажоодержувач - будь-яка фізична або юридична особа, яка здійснює приймання вантажів, оформлення товарно-транспортних документів та розвантаження транспортних засобів у встановленому порядку.
Також за змістом визначень, що наведені у Правилах №363, товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу; товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.
Відповідно до пункту 11.1 розділу 11 (Правила оформлення документів на перевезення) Правил № 363 основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил. Товарно-транспортна накладна може оформлюватись суб'єктом господарювання без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім'я, по батькові) перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які надають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/ НОМЕР_3 (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.
Також постановою Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2009 року №207 затверджено Перелік документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні для водія юридичної особи або фізичної особи - підприємця, що здійснює вантажні перевезення на договірних умовах (пункт 1). При цьому, як вбачається із пункту 1 вказаного Переліку, для водія юридичної особи або фізичної особи - підприємця, що здійснює вантажні перевезення на договірних умовах, необхідно мати товарно-транспортну накладну.
Із наданої до позовної заяви копії товарно-транспортної накладної серії РВА №77/518 від 20 червня 2019 року, оформленою вантажовідправником Державне підприємство «Клеванське лісове господарство», перевізником значиться ТОВ «Верба-ВВ», автомобіль - ДАФ державний номерний знак НОМЕР_1 , причіп державний номерний знак НОМЕР_4 , водій - ОСОБА_2 пункт навантаження - Сморжівське, Франко - проміжний, пункт розвантаження - Любитів, вантажоодержувач - ТОВ «Верба ВВ» (а.с.12).
Відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань основним видом діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 є діяльність у сфері вантажного автомобільного транспорту (а.с.107). Тут же вказано і про такий вид діяльності, як надання в оренду вантажних автомобілів (Код КВЕД 77.12).
Наведені обставини, на думку суду, спростовують висновки відповідача про те, що надання 20 червня 2019 року послуг з перевезень вантажів автомобілем марки DAF державний номерний знак НОМЕР_1 без оформлення документів, перелік яких визначений статтею 48 Закону України «Про автомобільні перевезення, здійснювалося перевізником ОСОБА_1 , яка хоч і є власником вказаного транспортного засобу, проте він у її володінні і користуванні станом на момент проведення перевірки 20 червня 2019 року не перебував. Надані докази вказують, що перевезення вантажу здійснювалося ТОВ «Верба-ВВ».
Суд відхиляє доводи відповідача про неналежність та недопустимість договору оренди від 01 січня 2019 року №1-МЛ як доказу у справі у зв'язку із недотриманням вимог частини другої статті 799 Цивільного кодексу України щодо його нотаріального посвідчення.
Так, відповідно до частини першої статті 209 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) правочин, який вчинено у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, установлених законом, або за домовленістю сторін. Згідно з частиною другою статті 799 ЦК України договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню. Водночас, згідно з частиною другою статті 9 цього Кодексу законом може бути передбачено особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання. При цьому норми таких законів мають не суперечити нормам Цивільного кодексу і прийматися з дотриманням вимог абзацу третього частини другої статті 4 цього Кодексу.
Стаття 4 Господарського кодексу України (далі - ГК України) розмежовує відносини у сфері господарювання з іншими видами відносин, зазначаючи, що не є предметом регулювання цього Кодексу майнові та особисті немайнові відносини, що регулюються Цивільним кодексом. Особливості регулювання майнових відносин суб'єктів господарювання визначає саме Господарський кодекс України.
На відміну від частини другої статті 799 ЦК України норми параграфу 5 глави 30 ГК України не встановлюють вимог щодо нотаріального посвідчення договорів оренди транспортних засобів у сфері господарювання, укладених між суб'єктами господарювання, якими є і фізичні особи-підприємці. В силу статті 51 Цивільного кодексу України до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно - правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.
Умовами договору оренди від 01 січня 2019 року №1-МЛ також не передбачено необхідність його нотаріального посвідчення.
Згідно з абзацом четвертим пункту 16 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1388 від 07 вересня 1998 року, за бажанням власника транспортного засобу - фізичної особи надати право керування таким засобом іншій фізичній особі чи за бажанням фізичної або юридичної особи, якій власник транспортного засобу передав у встановленому порядку право користування і (або) розпорядження транспортними засобами, сервісний центр МВС видає за зверненням такого власника тимчасовий реєстраційний талон на строк, зазначений у його заяві, або документах, які підтверджують право користування і (або) розпорядження транспортним засобом.
Таким чином, отримання тимчасового реєстраційного талону не є обов'язком, а є правом особи, яким вона може скористатись за власним бажанням.
Крім того, згідно з пунктом 2.2 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306, власник транспортного засобу, а також особа, яка використовує такий транспортний засіб на законних підставах, можуть передавати керування транспортним засобом іншій особі, що має при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії. Власник транспортного засобу може передавати такий засіб у користування іншій особі, що має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, передавши їй реєстраційний документ на цей транспортний засіб.
Відсутність тимчасового реєстраційного талону на ТОВ «Верба- НОМЕР_5 » не вказує на те, що транспортний засіб не передавався йому.
Відтак, у ході судового розгляду справи не знайшли свого підтвердження висновки акта перевірки від 20 червня 2019 року №164171 про порушення саме позивачем вимог законодавства про автомобільний транспорт, відповідальність за яке передбачена абзацом третім частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».
Таким чином, з наведених вище підстав та виходячи з наданих суду статтею 245 КАС України повноважень, позов належить задовольнити повністю шляхом прийняття рішення про визнання протиправною та скасування прийнятої на підставі зазначеного акту постанови від 29 липня 2019 року №136228 про застосування до ОСОБА_1 адміністративно-господарського штрафу у сумі 1700,00 грн. Така постанова ґрунтується на помилкових висновках та на не перевірених обставинах.
Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відтак, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень судовий збір в розмірі 768,40 грн., сплачений відповідно до квитанції №9 від 06 вересня 2019 року.
Керуючись статтями 139, 243-246, 250, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про автомобільний транспорт», суд
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати постанову від 29 липня 2019 року №136228, прийняту в.о. начальника Управління Укртрансбезпеки у Волинській області Оніщуком С.Л., про застосування до ОСОБА_1 адміністративно-господарського штрафу у сумі 1700,00 грн.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті (01135, місто Київ, проспект Перемоги, 14, ідентифікаційний код юридичної особи 39816845) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6 ) судовий збір в розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя А.Я. Ксензюк