м. Вінниця
08 листопада 2019 р. Справа № 120/2850/19-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мультян Марини Бондівни, розглянувши у письмовому провадженні заяву позивача про ухвалення додаткового судового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
У провадженні Вінницького окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2019 року адміністративний позов задоволено частково.
05 листопада 2019 року на адресу Вінницького окружного адміністративного суду від позивача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, зокрема, про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити з 1 січня 2016 року перерахунок пенсії ОСОБА_1 , виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 90% від відповідних сум грошового забезпечення та здійснити виплату перерахованої пенсії із врахуванням виплачених сум.
Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 01 листопада 2019 року зазначену заяву призначено до розгляду в судовому засіданні без повідомлення учасників справи (без виклику осіб).
Дослідивши матеріали справи, надані сторонами докази та фактичні обставини справи, суд встановив наступне.
Відповідно до статті 252 КАС України суд, який ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:
1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення;
2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення;
3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
Отже, з аналізу процитованих норм видно, що умовами для прийняття додаткового рішення є не ухвалення рішення щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази.
Як випливає із матеріалів справи рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2019 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо зменшення ОСОБА_1 основного розміру пенсії за вислугу років з 90% від відповідних сум грошового забезпечення на 70% від відповідних сум грошового забезпечення під час її перерахунку. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити з 1 січня 2016 року перерахунок пенсії ОСОБА_1 , виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 90% від відповідних сум грошового забезпечення.
Разом з тим, в прохальній частині адміністративного позову містяться вимоги щодо зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити виплату ОСОБА_1 перерахованої пенсії із врахуванням виплачених сум.
Як випливає зі змісту мотивувальної частини рішення, «...суд дійшов висновку, що при перерахунку пенсії позивача відповідно до статті 63 Закону №2262-ХІІ відсутні підстави для застосування механізму нового обчислення пенсії із застосуванням норм частини другої статті 13 Закону №2262-ХІІ, яка застосовується саме при призначенні пенсії. Тому при перерахунку пенсії змінною величиною є лише розмір грошового забезпечення, натомість відсоткове значення розміру основної пенсії, яке обчислювалося при її призначенні відповідно до наявної у позивача вислуги років, є незмінним.
За таких обставин у відповідача були відсутні підстави для зменшення відсоткового значення розміру основної пенсії при здійсненні її перерахунку, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню. ...
... Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме - у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).
У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення (Рішення № 5-рп/2002).
Виходячи з висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій працівників правоохоронних органів, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства, а правовідносини щодо їхнього пенсійного забезпечення виникають на момент звернення за призначенням пенсії.»
Оскільки судом у резолютивній частині рішення не вирішено питання щодо зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити виплату ОСОБА_1 перерахованої пенсії із врахуванням виплачених сум, наявні підстави для винесення додаткового судового рішення та задоволення заяви позивача.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 252, 255, 295 КАС України, суд -
Заяву позивача про ухвалення додаткового рішення задовольнити.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити виплату ОСОБА_1 перераховану пенсію із врахуванням виплачених сум.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Мультян Марина Бондівна