13 листопада 2019 року
м. Чернівці
справа № 724/957/19
Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Одинака О. О.
суддів Кулянди М.І., Половінкіної Н.Ю.
секретар Конецька Д.Г.
позивач Головне управління Держгеокадастру у Чернівецькій області
відповідач ОСОБА_1
апеляційна скарга ОСОБА_1 на рішення Хотинського районного суду Чернівецької області від 17 вересня 2019 року (повне рішення складено 20 вересня 2019 року),
головуючий в суді першої інстанції суддя Гураль Л.Л.
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
В травні 2019 року Головне управління Держгеокадастру у Чернівецькій області звернулося до суду з позовом.
Позивач просив зобов'язати ОСОБА_1 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,0010 га, яка є землею комунальної власності із цільовим призначенням для житлової та громадської забудови, та знаходиться по АДРЕСА_1 , шляхом демонтування встановлених двох бетонних плит та вивезення будівельних матеріалів (каміння).
Посилався на те, що ОСОБА_1 самовільно зайняла та використовує земельну ділянку площею 0,0010 га, яка знаходиться по АДРЕСА_1 , без відповідних правовстановлюючих документів, порушуючи вимоги земельного законодавства. Зокрема, на вказаній земельній ділянці відповідачка встановила бетонні плити та каміння з метою влаштування переїзду через канаву до власного господарства.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Хотинського районного суду Чернівецької області від 17 вересня 2019 року позов задоволено.
Зобов'язано ОСОБА_1 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку 0,0010 га, яка є землею комунальної власності із цільовим призначенням для житлової та громадської забудови, та знаходиться по АДРЕСА_1 , шляхом демонтування встановлених двох бетонних плит та вивезення будівельних матеріалів (каміння).
Короткий зміст вимог апеляційних скарг
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати на ухвалити нове судове рішення про відмову в позові.
Узагальнені доводи осіб, які подали апеляційні скарги
Апелянт посилається на те, що суд першої інстанції ухвалив рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права. Суд першої інстанції не надав належну оцінку доказам та не встановив дійсні обставини справи.
Зазначала, що земельну ділянку, яка розташована по АДРЕСА_1 , вона самовільно не займала та не встановлювала на вказаній ділянці бетонні плити та каміння.
Спірна земельна ділянка є власністю територіальної громади, а тому Головне управління Держгеокадастру у Чернівецькій області є неналежним позивачем.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
У відзиві на апеляційну скаргу Головне управління Держгеокадастру у Чернівецькій області просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Посилається на те, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, в доводи апеляційної скарги є безпідставними.
Мотивувальна частина
Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій
Відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області № 35-ДК від 6 лютого 2019 року «Про здійснення державного контролю за дотриманням земельного законодавства, використання та охороною земель усіх категорій і форм власності» наказано здійснити державний контроль за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель, шляхом проведення перевірки стосовно земельної ділянки на території ї Долинянської сільської ради Хотинського району (а.с.10).
Згідно з актом обстеження земельної ділянки № 35/ДК/004/АО/10/01-19 від 6 лютого 2019 року та актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об'єктом - земельної ділянки № 35/ДК/035/АП/09/01-19 від 6 лютого 2019 року встановлено, що ОСОБА_1 самовільно зайняла та використовує земельну ділянку площею 0,0010 га, яка є землею комунальної власності із цільовим призначенням для житлової та громадської забудови, та знаходиться по АДРЕСА_1 (а.с.11-14).
6 лютого 2019 року державним інспектором було складено протокол про адміністративне правопорушення №35 ДК/0018П/07/01-19, згідно якого відповідальність за вчинене правопорушення передбачена статтею 531 Кодексу України про адміністративні правопорушення та пунктом «б» частини 1 статті 211 Земельного кодексу України (а.с.15).
За наслідками вказаної вище перевірки складено припис №35ДК/0018 Пр/03/01-18 від 6 лютого 2019 року, яким зобов'язано ОСОБА_1 в 30-денний термін звільнити самовільно зайняту земельну ділянку (а.с.16).
Постановою про накладення адміністративного стягнення від 6 лютого 2019 року №35-ДК0018/По/08/01-19 визнано винною ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 53-1 КУпАп та накладено на неї стягнення у вигляді штрафу в розмірі 170 гривень (а.с.17).
Головним управлінням визначено шкоду заподіяну внаслідок самовільного зайняття та використання земельної ділянки в розмірі 17 гривень 24 копійки, (а.с. 18-19).
13 березня 2019 року Державними інспекторами контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області ОСОБА_2 Ю.М., ОСОБА_3 , ОСОБА_4 проведено повторну перевірку щодо виконання вимог припису від 6 лютого 2019 року. В ході перевірки складено Акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства №96-ДК/071/АП/09/01-2019 від 13 березня 2019 року, яким встановлено, що вимоги припису від 6 лютого 2019 року не виконано (а.с.22).
Протоколом про адміністративне правопорушення №96 - ДК/0032П/07/01-19 від 13 березня 2019 року встановлено факт невиконання відповідачем вимог припису від 6 лютого 2019 року, що є порушенням статті 188-5 КУпАП та пункту «д» частини 1 статті 211 Земельного кодексу України (а.с.23).
Згідно припису від 13 березня 2019 року №96/ДК/0031ПР/03/01-19 ОСОБА_1 встановлено 30-денний термін для усунення правопорушення (а.с.24).
Постановою про накладення адміністративного стягнення від 13 березня 2019 року №96-ДК0030По/08/01-19 визнано винною ОСОБА_1 у вчинення правопорушення, передбаченого статтею 185-5 КУпАП та накладено на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 160 гривень (а.с.25).
ОСОБА_1 не звільнила самовільно зайняту земельну ділянку, про що свідчить акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об'єктом - земельної ділянки від 24 квітня 2019 року № 142ДК/134/АП/09/01-19 (а.с.26).
Позиція апеляційного суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови
Заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід задовольнити частково.
Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції не врахував, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Критеріями розмежування судової юрисдикції є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Статтею 19 ЦПК України визначено справи, що відносяться до юрисдикції загальних судів та розглядаються у порядку цивільного судочинства.
Згідно частини 1 статті 19 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
Відповідно до частини 5 статті 46 КАС України громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, громадські об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень:
1) про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності громадського об'єднання;
2) про примусовий розпуск (ліквідацію) громадського об'єднання;
3) про затримання іноземця або особи без громадянства чи примусове видворення за межі території України;
4) про встановлення обмежень щодо реалізації права на свободу мирних зібрань (збори, мітинги, походи, демонстрації тощо);
5) в інших випадках, коли право звернення до суду надано суб'єкту владних повноважень законом.
Характерною ознакою публічно-правових спорів є сфера їх виникнення - публічно-правові відносини, тобто передбачені нормами публічного права суспільні відносини, що виражаються у взаємних правах та обов'язках їх учасників у різних сферах діяльності суспільства, зокрема пов'язаних з реалізацією публічної влади.
Публічно-правовим вважається також спір, який виник з позовних вимог, що ґрунтуються на нормах публічного права, де держава в особі відповідних органів виступає щодо громадянина не як рівноправна сторона у правовідносинах, а як носій суверенної влади, який може вказувати або забороняти особі певну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб'єкту законом.
При цьому визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Статтею 5 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» від 19 червня 2003 року № 963-IV визначено органи, які здійснюють державний контроль за використанням та охороною земель, дотриманням вимог законодавства України про охорону земель, проведення моніторингу родючості ґрунтів.
Згідно підпункту «д» частини 1 статті 6 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» до повноважень центрального органу виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, належать вжиття відповідно до закону заходів щодо повернення самовільно зайнятих земельних ділянок їх власникам або користувачам.
Відповідно до статті 10 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин при проведенні моніторингу родючості ґрунтів на землях сільськогосподарського призначення належать давати обов'язкові для виконання вказівки (приписи) з питань використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель відповідно до їх повноважень, а також про зобов'язання приведення земельної ділянки у попередній стан у випадках, установлених законом, за рахунок особи, яка вчинила відповідне правопорушення, з відшкодуванням завданих власнику земельної ділянки збитків; звертатися до суду з позовом щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також повернення самовільно чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився.
Згідно пункту 1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 року № 15, Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.
Відповідно до пунктів 1, 3 Положення про Головне управління Держгеокадастру в області, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29 вересня 2016 року № 3331, Головне управління Держгеокадастру в області є територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та їй підпорядковане. Завданням Головного управління є реалізація повноважень Держгеокадастру на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці.
Згідно підпункту 3 пункту 6Положення про Головне управління Держгеокадастру в області, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29 вересня 2016 року № 3331, посадові особи Головного управління в межах своїх повноважень мають право звертатися до суду з позовом про повернення самовільно чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився.
Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що Головне управління Держгеокадастру у Чернівецькій області є суб'єктом владних повноважень, оскільки виконує делеговані повноваження зі здійснення державного контролю за використанням та охороною земель, а тому юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи за участю такого органу.
Орган Держгеокадастру діє як суб'єкт владних повноважень послідовно, в чітко визначеному законом порядку. Зокрема, такий орган, наділений контролюючими функціями, видає припис, який є обов'язковим до виконання і може бути оскаржений до суду. Оскільки дії щодо видання припису є публічно-правовими, то й подальше звернення до суду з позовом про звільнення земельної ділянки зумовлено правовідносинами публічно-правового характеру.
Звернення Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області до суду з позовом про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки здійснюється ним як суб'єктом владних повноважень на підставі статті 10 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», що, з огляду на норми статей 2, 4, 5, 19 та 46 КАС України, свідчить про належність такого спору до юрисдикції адміністративних судів.
Такий висновок узгоджується з правовою позицією, яку Велика Палата Верховного Суду виклала у своїй постанові від 29 травня 2019 року у справі № 520/9778/13 (провадження № 14-132цс19).
Згідно пункту 1 частини 1 статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Відповідно до частин 1, 2 статті 377 ЦПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.
Порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов'язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів апеляційної скарги.
Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги
Враховуючи наведене вище, рішення суду першої інстанції слід скасувати, а провадження у справі закрити.
Керуючись статтями 367, 368, 374, 377, 381, 382 ЦПК України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Хотинського районного суду Чернівецької області від 17 вересня 2019 року скасувати.
Провадження у справі за позовом Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області до ОСОБА_1 про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки закрити.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.
Повна постанова складена 15 листопада 2019 року.
Головуючий О.О. Одинак
Судді: М.І. Кулянда
Н.Ю. Половінкіна