13 листопада 2019 року
м. Черкаси
Справа 712/5405/19 Провадження № 22-ц/821/489/19
категорія: 301000000
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого: Василенко Л.І.,
суддів: Карпенко О.В., Нерушак Л.В.
секретаря: Анкудінова О.І.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ;
відповідач - ОСОБА_4 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 - ОСОБА_5 на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 14 серпня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про припинення права власності на частку у спільному майні та визнання права власності на 1/4 частку квартири, у складі: головуючого судді Пироженка С.А., дата складання повного тексту рішення 21 серпня 2019 року.
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
Позивачі звернулися з позовом до відповідача про припинення права власності на частку у спільному майні та визнання права власності на 1/4 частку квартири.
Позовні вимоги мотивовані тим, що рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 13 липня 2017 року розірвано шлюб між позивачкою ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_4 , за період якого сторони, враховуючи їх спільних на даний час повнолітніх дітей, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , шляхом приватизації набули права власності на трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 .
На підставі свідоцтва про право власності на дану квартиру від 16 квітня 2008 року сторони є співвласниками по 1/4 частки вказаної квартири.
Відповідач має власне будинковолодіння за адресою: АДРЕСА_2 , в якому постійно проживає та створив фактично нову сім'ю.
Під час спільного проживання у спірній квартирі відповідач постійно влаштовував сімейні сварки, які інколи закінчувалися викликом поліції.
Сини на даний час створили власні сім'ї, мають неповнолітніх дітей.
Згідно довідки судового експерта від 16 квітня 2019 року виконати розподіл спірної квартири згідно ідеальних часток 1/4 до 3/4 частки є неможливим.
Таким чином, виділення відповідачу 1/4 частки квартири, а також спільне проживання у трикімнатній квартири трьох сімей з відповідачем є неможливим.
Відповідно до висновку експертного будівельно-технічного дослідження від 08 квітня 2019 року дійсна (ринкова) вартість квартири становить 668 984 грн. Отже вартість 1/4 частки становить 167 246 грн. Позивачами внесена на депозитний рахунок Соснівського районного суду м. Черкаси вказана грошова сума.
Оскільки спільне володіння, користування квартирою та виділ 1/4 частки є неможливим, відповідач забезпечений житлом та отримає грошові кошти за свою частку у квартирі, а тому припинення права власності на 1/4 частку спірної квартири не завдасть істотної шкоди його інтересам. Окрім того, після розірвання шлюбу, спірна власність відповідачем жодним чином не використовується.
Просили суд припинити право власності ОСОБА_4 на 1/4 частку квартири АДРЕСА_1 , з виплатою йому грошової компенсації внесеної позивачами за належну йому частку та визнати за ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , та ОСОБА_3 по 1/12 на вказану частку даної квартири.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 14 серпня 2019 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в задоволенні позову відмовлено.
Повернуто ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 167 246 грн. які були внесені в якості коштів частки майна на депозитний рахунок ТУ ДСА в Черкаській області, ЄДРПОУ 26261092, МФО 820172, банк: Державна казначейська служба України згідно квитанції № 7514171424 від 15 квітня 2019 року
Рішення мотивовано тим, що розподіл спільної квартири згідно ідеальних часток є технічно неможливим, що підтверджено довідкою судового експерта від 16 квітня 2019 року. В той же час матеріали справи містять відомості про те, що відповідач не дає згоду на отримання грошової компенсації за належну йому частку у спірній квартирі. У зв'язку з цим позовні вимоги задоволенню не підлягають, а тому у суду відсутні підстави для припинення права власності відповідача ОСОБА_4 на 1/4 частку квартири АДРЕСА_1 з виплатою йому грошової компенсації.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
В апеляційній скарзі, поданій 13 вересня 2019 року, представник ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - адвокат Гручуха В.І., вважаючи що рішення є незаконним і необґрунтованим, винесеним з порушенням норм процесуального права та при неправильному застосуванні норм матеріального права, просив його скасувати та ухвалити у справі нову постанову якою задовольнити заявлені позовні вимоги.
Апеляційна скарга мотивована ненаданням належної оцінки тому факту, що частка відповідача в квартирі є незначною і не може бути виділеною в натурі, оскільки річ є неподільною. Спільне володіння і користування майном є неможливим. При цьому, позивачами попередньо було внесено вартість частки на депозитний рахунок суду.
Позивачі, яким належить 3/4 частки квартири, просять припинити право власності відповідача у спільному нерухомому майні, що складає 1/4 частини такої квартири та становить 25% від вартості квартири, що у співвідношенні до загального розміру житлової площі, включаючи лоджію, складає 14,35 кв. м., а у співвідношенні до розміру житлової площі складає 9,175 кв. м., а тому є меншою норми житлової площі в Україні, яка згідно ст. 47 ЖК, встановлюється у мінімальному розмірі 13,65 кв.м. на одну особу.
Тобто з наведених співвідношень та санітарних норм, вбачається, що належна відповідачу частка у спільному нерухомому майні є незначною.
За таких обставин, розмір частки відповідача як співвласника квартири, не дає можливості виділити йому в натурі приміщення (кімнату) для володіння та користування, оскільки становить менший розмір ніж площа будь-якого із приміщень квартири.
З викладеного випливає, що спірну квартиру не можливо ні поділити в натурі між співвласниками, ні виділити частку у спільному майні одному із співвласників, ні встановити порядок користування між співвласниками, оскільки частка відповідача є незначною.
Скаржники стверджують, що судом не в повній мірі враховано ту обставину, що відповідач фактично забезпечений іншим житлом, що підтверджено відповідною довідкою Мошенської сільської ради, згідно якої він має власне будинковолодіння по АДРЕСА_2 .
Крім того, посилання суду на акт обстеження домоволодіння від 29 травня 2019 року не може вважатися допустимим доказом, оскільки встановлення вказаних обставин можливе шляхом проведення відповідної судової будівельно-технічної експертизи, або відповідних висновків спеціалістів.
Стороною відповідача не надано будь-яких доказів та підтвердження того, що відповідач, як інвалід III групи, вимушений періодично перебувати на стаціонарному та амбулаторному лікуванні у медичних закладах м. Черкаси.
Крім того, суд належним чином не перевірив доводи позивачів стосовно неможливості спільного володіння і користування вказаною квартирою. Відповідач у зазначеній квартирі не проживає, має інше житло, у підтриманні технічного стану квартири участі не бере, натомість влаштовує сімейні сварки.
Також, всупереч вимогам ст. 19, 274 ЦПК України, суд розглянув справу в порядку спрощеного позовного провадження, не врахував значення справи для сторін, категорію та складність справи, обсяг та характер доказів у справі. Враховуючи спірні правовідносини та предмет доказування дана справа не відноситься до тих, які не можуть бути розглянуті в порядку спрощеного позовного провадження, оскільки матеріали справи містять достатньо доказів перевірки доводів сторін.
Водночас зазначено, що під час перебування в нарадчій кімнаті головуючий вирішив іншу цивільну справу, а саме № 712/5963/19, що підтверджується списком призначених до розгляду справ суддею Пироженком С.А. на 14 серпня 2019 року. Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України, судовий розгляд відбувається безперервно, що є одним із принципів судочинства. Згідно до ч. 2 ст. 245 ЦПК України під час перебування в нарадчій кімнаті суддя не має права розглядати інші справи. Стверджують, що відбулося порушення таємниці нарадчої кімнати, що є підставою для скасування судового рішення.
Відзив на апеляційну скаргу
У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача, адвокат Шарая Л.О. просила залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.
Заперечуючи доводи апеляційної скарги, зазначила, що оскаржуване рішення ґрунтується на верховенстві права, є законним, обґрунтованим, ухваленим відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, а тому підлягає залишенню без змін.
Посилання скаржника, як на підставу скасування оскаржуваного рішення, на те, що вказана справа повинна розглядатися за правилами загального позовного провадження є помилковим, адже ч. 4 ст. 274 ЦПК України не містить заборони розгляду даної категорії справ в порядку спрощеного позовного провадження
Під час ухвалення судом першої інстанції оскаржуваного рішення не було порушено таємницю нарадчої кімнати. Призначення судом інших справ на день розгляду вказаної справи в суді першої інстанції не суперечить вимогам ЦПК України та враховуючи завантаженість суддів є обґрунтованим.
Розгляд цивільної справи № 712/5963/19 був проведений після проголошення вступної та резолютивної частини оскаржуваного рішення. Список призначених справ не є достатнім доказом для висновку про порушення таємниці нарадчої кімнати.
Твердження скаржників про те, що частка відповідача є незначною не відповідає дійсності оскільки частки сторін по справі є рівними, по 1/4 частині кожного.
Згідно технічного паспорту на спірну квартиру вона має загальну площу 57,4 кв.м. у т. ч. лоджія, житлову площу - 36,7 кв.м. ( АДРЕСА_3 кімната 10,8 кв.м., 2-а кімната 9,9 кв.м., 3-я кімната - 16,0 кв.м.) Отже, у разі визначення порядку користування квартирою, кожному із співвласників може бути виділено 9,175 кв.м. (57,4 / 4 = 9,175). Тобто, відповідачу може бути виділена у користування 2-га кімната площею 9,9 кв.м., із сплатою ним компенсації іншим співвласникам за користування 0,725 кв.м. житловою площею у квартирі.
Відповідач не має іншого житла в м. Черкаси, окрім зазначеної частки у спірній квартирі. Згоди на отримання компенсації, за належну йому частку в майні, він не дає, оскільки це завдасть істотної шкоди його інтересам. З його сторони відсутні перешкоди для користування квартирою іншими власниками
Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції
Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 03 жовтня 2019 року відкрито апеляційне провадження у даній справі.
Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 04 жовтня 2019 року розгляд апеляційної скарги призначено на 17 жовтня 2019 року на 11:30 год. з повідомленням учасників справи про дату, час і місце розгляду справи.
Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції
Згідно копії свідоцтва про право власності на нерухоме майно Серія САВ НОМЕР_1 882900 від 16 квітня 2008 року, виданого Соснівським районним виконавчим комітетом, позивачам та відповідачу на праві спільної сумісної власності в рівних частках належить квартира за адресою: АДРЕСА_4 ( а.с. 7).
Належність ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_4 на праві приватної власності спірної квартири по 1/4 частині кожному також підтверджується копією витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 18747586 від 08.052008, виданого Комунальним підприємством «Черкаське обласне бюро технічної інвентаризації ( а.с. 8).
Згідно технічного паспорту на приватизовану квартиру АДРЕСА_1 вона складається з трьох окремих кімнат має загальну площу 57,4 кв.м., у т.ч. лоджія, житлову площу - 36,7 кв.м. ( а.с. 9 - 10).
Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 13 липня 2017 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 розірвано ( а.с. 6).
Відповідно до висновку експертно будівельно-технічного дослідження № 4-4/19 від 08 квітня 2019 року дійсна ринкова вартість квартири становить 668 984 грн., відповідно вартість 1/4 її частки становить 167 246 грн. (а.с. 11 - 36).
Вказана грошова сума внесена на депозитний рахунок Соснівського районного суду м. Черкаси.
Згідно довідки судового експерта Левич А.Б. № 21 від 16 квітня 2019 року виконати розподіл спірної квартири згідно ідеальних часток 1/4 до 3/4 частки є неможливим, оскільки загальна площа приміщень трьохкімнатної квартири АДРЕСА_1 відповідно до 1/4 частки становить 15,5 кв.м., що менше ніж передбачено вимогами нормативних документів 30,0 кв.м. для влаштування однокімнатної ізольованої квартири (а.с. 37).
Зі змісту довідки Виконавчого комітету Мошнівської сільської ради № 139/02-09 від 15 квітня 20019 року, виданої на адвокатський запит адвоката Гречухи В.І., вбачається, що ОСОБА_4 , 1974 р.н. проживає в АДРЕСА_2 разом із співмешканкою ОСОБА_6 , 1978 р.н. Згідно погосподарського обліку Мошнівської сільської ради господарство належить ОСОБА_7 (а.с. 38).
Відповідно до акту обстеження домоволодіння від 29 травня 2019 року № 3 по АДРЕСА_2 , даний будинок побудований з червоної цегли, на даний час є непридатним до проживання так як проводиться його реконструкція. В будинку відключено газопостачання, проводиться повне перепланування, вода в будинку відсутня. За викладеного комісією зроблено висновок про те, що умови проживання у будинку на даний час є незадовільними (а.с. 56).
ОСОБА_4 являється інвалідом III групи загального захворювання опорно-рухового апарату, що підтверджено копією пенсійного посвідчення № НОМЕР_2 , Серія НОМЕР_3 терміном дії до 29.02.2020 та довідкою міжрайонної МСЕК № 2 м. Черкаси Серія 12 ААА № 878068 (а.с. 57, 58).
У свою чергу, в процесі розгляду справи, судом першої інстанції встановлено, що вищезазначена квартира отримана у користування батьками відповідача на підставі ордеру про право на зайняття житлової площі. У подальшому в квартиру вселилася та була зареєстрована позивачка ОСОБА_1 , як дружина відповідача, та позивачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , як діти відповідача. У 2008 році квартира була приватизована сторонами та вони в рівних частках по 1/4 набули право власності на неї.
Відповідач ОСОБА_4 оплачував рахунки по комунальним послугам, що підтверджено долученими до відзиву на позовну заяву копіями квитанцій, зокрема, датованими 11.02.2019, 15.03.2019 (58 - 60).
Мотивувальна частина
Позиція Черкаського апеляційного суду
Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення ОСОБА_1 , представника позивачів адвоката Гречухи В.І., представника ОСОБА_4 - адвокатів Пятіна Є.В. та Шарая Л.О., переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Мотиви, з яких виходить Черкаський апеляційний суд, та застосовані норми права
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 1 та ч. 2 ст. 367 ЦПК України).
Згідно зі ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частина 3 ст. 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону рішення суду повністю відповідає.
Предметом спору у даній справі є припинення права власності на частку у спільному майні.
При вирішенні вказаного спору необхідно враховувати, що для припинення права власності на частку у майні необхідно дотримуватися принципу пропорційності між переслідуваною метою та позбавленням особи її власності.
При цьому особу може бути позбавлено її власності лише на умовах, передбачених законом, виходячи з вимог розумності та справедливості.
За імперативними приписами ч. 3 ст. 47 Конституції України, ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
У відповідності до ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Власність зобов'язує.
Норма ст. 321 ЦК України встановлює, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Згідно до ст. 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.
Відповідно до ч. 1 ст. 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.
Згідно ст. 358 ЦК України, право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.
Отже, спірна квартира належить сторонам справи на праві спільної часткової власності із визначенням розміру часток кожного з співвласників по 1/4 частині кожному.
Статтею 365 ЦК України регламентується питання про припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників, про що просить позивач у цій справі.
Так право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном є неможливим; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї. Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.
Таким чином, аналіз положень ст. 365 ЦК України дає підстави для висновку, що право власності співвласника на частку в спільному майні може бути припинено за наявності будь-якої з передбачених пунктами 1 - 4 ч. 1 цієї статті підстав, які є самостійними, але за умови, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї. Саме ця обставина є визначальною при вирішенні спорів про припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників.
Вказане узгоджується з правовими висновками викладеними в постановах ВС від 25 вересня 2019 року у справі № 523/3337/18; ВП ВС від 18 грудня 2018 у справі № 908/1754/17.
Крім того, в окремих випадках суд може, враховуючи конкретні обставини справи, і при відсутності згоди власника, що виділяється, зобов'язати решту учасників спільної власності сплатити йому грошову компенсацію за належну частку з обов'язковим наведенням відповідних мотивів. Зокрема, це може мати місце, якщо частка у спільній власності на квартиру (будинок) є незначною й не може бути виділена в натурі чи за особливими обставинами сумісне користування нею (ним) неможливе, а власник в квартирі (будинку) не проживає і забезпечений іншою жилою площею.
Поняття «незначна частка» є оціночним, тому при вирішенні спору в судовому порядку суд враховує співвідношення вартості всього майна, часток кожного тощо.
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Частиною 4 вищенаведеної статті констатовано, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
За таких обставин тягар доказування про те, що частка відповідача є незначною і вона не може бути виділена в натурі, а також те, що спільне володіння та користування майном є неможливим, несе позивач.
Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Враховуючи викладене, приведені вимоги закону, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про відсутність підстав для припинення права власності відповідача на 1/4 частину спірної квартири з виплатою грошової компенсації.
З висновками суду першої інстанції погоджується і колегія суддів.
Доводи апеляційної скарги про те, що частка відповідача у спільному майні сторін є незначною є безпідставними, оскільки як вбачається з свідоцтва про право власності на нерухоме майно позивачі та відповідач володіють спільною сумісною власністю, а саме квартирою АДРЕСА_1 в рівних частках, а саме по 1/4 частині кожен.
Твердження скаржників щодо неможливості спільного володіння та користування майном не підтверджено належними доказами ні в суді першої інстанції, ні в процесі апеляційного перегляду оскаржуваного судового рішення.
Посилання скаржників на забезпеченість ОСОБА_4 житлом в с. Мошни Черкаського району, на час розгляду справи судом першої інстанції та на час подачі апеляційної скарги, також не було підтверджено належними та достовірними доказами, та спростовується наявною в матеріалах справи довідкою Мошнівської сільської ради, відповідно до якої будинок АДРЕСА_2 згідно погосподарського обліку Мошнівської сільської ради належить ОСОБА_7 .
Крім того, згідно до акту обстеження домоволодіння від 29 травня 2019 року № 3 по АДРЕСА_2 , умови проживання у будинку на даний час є незадовільними.
Водночас, під час розгляду справи, через канцелярію Черкаського апеляційного суду 13 листопада 2019 року представником позивачів ОСОБА_5 було подане письмове клопотання, пов'язане з розглядом справи, про долучення до матеріалів справи інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного Реєстру прав власності на нерухоме майно щодо суб'єкта фізичної особи - ОСОБА_4 від 06.11.2019, що послугувало підставою для його вирішення під час судового засідання.
Усно обґрунтовує неможливість подання даного доказу в установлений строк з причин, що не залежали від позивачів та їх представника, зокрема, що позивачка ОСОБА_1 перебувала за межами України.
При вирішенні клопотання колегією суддів було враховано, що згідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справу не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною 4 ст. 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона несе ризики настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. ч. 2, 4 ст. 83 ЦПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подавати докази разом з поданням позовної заяви.
Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаних доказів.
У свою чергу ст. 84 ЦПК України регламентує витребування доказів учасниками справи, у разі неможливості самостійно їх надати, шляхом подачі клопотання про їх витребування судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений у ч. 2 та ч. 3 ст. 83 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадків, коли особа, яка його подає, обґрунтовує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.
При цьому, у клопотанні повинно бути зазначено: який доказ витребовується; обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; вжиті особою, яка подає клопотання, заходи для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цих доказів.
Згідно до вимог ч. 3 ст. 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Аналізуючи наявні в матеріалах справи докази, відсутність поданих відповідно до приведених вимог процесуального законодавства клопотань щодо витребування додаткових доказів, з урахуванням того, що позивачі та їх представник не надали суду апеляційної інстанції доказів щодо неможливості подання наведеного доказу до суду першої інстанції, та причин, що об'єктивно не залежали від них, колегією суддів відмовлено у задоволенні заявленого клопотання.
Доводи скаржників про те, що вказана справа повинна розглядатися за правилами загального позовного провадження, що являється підставою для скасування оскаржуваного рішення, є безпідставним, оскільки ч. 4 ст. 274 ЦПК України не містить заборони розгляду даної категорії справ судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження.
Щодо посилання в апеляційній скарзі на порушення судом першої інстанції таємниці нарадчої кімнати, то слід зазначити, що список призначених справ до розгляду в день постановлення оскаржуваного рішення не є достатнім доказом та ніяким чином те доводить зазначений в апеляційній скарзі скаржниками факт. Інших доказів або доводів на його підтвердження скаржниками не надано.
Разом з тим, з метою перевірки обставин наведених в апеляційній скарзі, стосовно порушення суддею при ухваленні оскаржуваного рішення суду таємниці нарадчої кімнати, до Соснівського районного суду м. Черкаси був надісланий лист з вимогою провести службове розслідування.
Згідно відповіді Соснівського районного суду м. Черкаси від 07.11.2019, за наслідками проведеної перевірки, факт порушення суддею таємниці нарадчої кімнати при розгляді справи № 712/5405/19 не знайшов свого підтвердження.
Таким чином доводи скаржників правильності висновків суду першої інстанції не спростовують, і не доводять існування підстав визначених законом для припинення права власності відповідача на частку в спірній квартирі.
Отже суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про припинення права власності відповідача на частку у спільному майні з виплатою відповідної компенсації іншим співвласником та визнанням за ними права власності на це майно, так як при судовому розгляді не було встановлено існування законодавчо визначених підстав (ст. 365 ЦК України) для припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - ОСОБА_5 , залишити без задоволення.
Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 14 серпня 2019 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов визначених ЦПК України.
Повний текст постанови складено 15 листопада 2019 року.
Головуючий Л.І. Василенко
Судді: О.В. Карпенко
Л.В. Нерушак