Справа 646/6128/19
Провадження № 22ц/818/5258/19
13 листопада 2019 року
м.Харків
Харківський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого - Овсяннікової А.І.
суддів - Коваленко І.П., Сащенко І.С.
за участю секретаря - Чабан А.В.
учасники справи:
позивач ОСОБА_1
відповідач ОСОБА_1
розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Харкові апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі його представника ОСОБА_2 на ухвалу Червонозаводського районного суду міста Харкова від 09 вересня 2019 року у складі судді Шелест І.М. по справі № 646/6128/19 за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_1 про визнання правочину фіктивним,-
У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви до ОСОБА_1 про визнання правочину фіктивним.
В обґрунтування позову зазначає, що в серпні 2018 року подружжям на ім'я чоловіка було придбано легковий автомобіль Land Cruiser Prado 2007 року випуску.
22 ІНФОРМАЦІЯ_1 її чоловік помер. Після його смерті вона дізналася, що з 29 січня 2019 року власником автомобіля є рідний брат її чоловіка ОСОБА_1 Про зміну власника автомобіля, який належав її сім'ї, вона дізналася випадково. Вона має намір визнати правочин фіктивним, оскільки фактичної передачі спірного автомобілю покійним чоловіком своєму рідному братові не відбулося.
Оскільки формально на даний час власником спірного автомобілю є ОСОБА_1 , то він має всі можливості для реалізації транспортного засобу та в подальшому це може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Просить накласти арешт на автомобіль Land Cruiser Prado 2007 року випуску НОМЕР_1 , належний Харківському О ОСОБА_3 .
Ухвалою Червонозаводського районного суду міста Харкова від 09 вересня 2019 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено.
Накладено арешт на автомобіль: Land Cruiser Prado 2007 року випуску реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_1 на праві приватної власності.
Ухвала мотивована тим, що виходячи з майбутніх позовних вимог, ОСОБА_1 може оскаржити договір купівлі-продажу автомобілю, тому суд вважає за доцільне задовольнити заяву, оскільки невжиття заходів забезпечення позову може в подальшому ускладнити виконання рішення суду.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 в особі свого представника ОСОБА_2 просить ухвалу суду скасувати та постановити нову, якою відмовити у задоволенні заяви.
Накладення арешту на автомобіль обмежує його права розпоряджатися своїм майном. Позивачем не надано доказів, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Колегія суддів, вислухав суддю - доповідача, пояснення з'явившихся осіб, дослідив матеріали справи та обговорив доводи апеляційної скарги вважає, що скарга не підлягає задоволенню.
Задовольняючи заяву ОСОБА_1 суд першої інстанції обґрунтовано виходив з тих обставин, що між сторонами існує спір про право на автомобіль та вжиття заходів забезпечення позову сприятиме забезпеченню прав сторін.
Відповідно до частин першої, другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову є обмеженням суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Згідно із пунктом 5 частини першої та частини третьої статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) з урахуванням доказів, наданих стороною для підтвердження своїх вимог, має пересвідчитись, зокрема у тому, що між сторонами дійсно виник спір, існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позовних вимог, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також співмірність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, що звернулася з таким клопотанням, заявленим позовним вимогам.
Обґрунтованою підставою для забезпечення позову має бути існування очевидної загрози порушення законних прав та інтересів позивача у справі в разі невжиття заходів забезпечення позову. Відповідно, звертаючись із заявою про забезпечення позову, особа має довести належність їй таких прав та що невжиття заходів забезпечення позову призведене до утруднення чи неможливості виконання майбутнього рішення суду, при цьому існування загрози порушення прав позивача повинно мати очевидний та об'єктивний характер.
Під час оцінки такої співмірності необхідно враховувати безпосередній зв'язок заяви про забезпечення позову з предметом позову, співвідношення заявленій вимозі, необхідність вжиття забезпечувальних заходів.
Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні бути реалізовані лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
При цьому при вирішенні питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Заперечуючи проти заяви про забезпечення позову ОСОБА_1 зазначає, що накладення арешту порушує його право власності.
Між тим, в суді апеляційної інстанції відповідач не заперечував, що наразі автомобіль не перебуває у його володінні та він не користується цим транспортним засобом.
Як зазначила ОСОБА_1 наразі автомобіль перебуває у неї та не використовується. Нею вже пред'явлено позов про визнання правочину по відчуженню майна нікчемним.
Отже, спір стосується права власності на транспортний засіб, а тому судом обґрунтовано вжито заходи забезпечення позову щодо спірного майна.
Враховуючи, що наразі автомобіль не перебуває у використанні учасників справи, що ними не заперечується, вважати, що накладення арешту обмежує права сторін - не можна.
Доводи апеляційної скарги висновки суду не спростовують, ухвала постановлена з дотриманням вимог процесуального права, підстав для її скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 ч.1 п.1, 375, 381-384 ЦПК України, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі його представника ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Ухвалу Червонозаводського районного суду міста Харкова від 09 вересня 2019 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 15 листопада 2019 року.
Головуючий - А.І. Овсяннікова
Судді: І.П. Коваленко
І.С. Сащенко