12 листопада 2019 року м. Чернівці
Справа № 713/963/19
Провадження №22-ц/822/1007/19
Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Литвинюк І. М.
суддів: Височанської Н.К., Перепелюк І.Б.,
секретар - Тодоряк Г.Д.,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на заочне рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 13 серпня 2019 року у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, головуючий у І-й інстанції - Кибич І.А.,
АТ КБ «Приватбанк» у червні 2019 року звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
В обґрунтування позовних вимог посилалося на те, що відповідно до укладеного договору б/н від 16 червня 2011 року відповідач ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 5 000 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.
Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між нею та банком Договір про надання банківських послуг, про що свідчить підпис відповідача у заяві. Відповідно до умов договору позичальник зобов'язується погашати заборгованість за Кредитом, відсотками за його користування, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії та інші платежі на умовах, передбачених договором.
Станом на 17 квітня 2019 року відповідач порушує зобов'язання за кредитним договором, внаслідок чого утворилася заборгованість у розмірі 11 456, 53 грн, що складається із заборгованості за тілом кредиту - 2 972, 94 грн, заборгованість за простроченим тілом кредиту - 1 735,88 грн, нарахована пеня за прострочене зобов'язання - 5 525,97 грн, нараховано пені за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн - 200 грн, штрафу (фіксована частина) - 500 грн; штрафу (процентна складова) - 521, 74 грн, а тому просив позов задовольнити.
Заочним рішенням Вижницького районного суду Чернівецької області від 13 серпня 2019 року позовні вимоги АТ КБ «Приватбанк» задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованість за тілом кредиту за кредитним договором № б/н від 16 червня 2011 року в розмірі 2 972, 94 грн.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
На зазначене рішення АТ КБ «Приватбанк» подало апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції скасувати в частині відмови в задоволенні вимог щодо стягнення заборгованості по простроченому тілу кредиту і задовольнити вимоги банку у цій частині.
Посилається на те, що суд зробив помилковий висновок про відсутність підстав для стягнення з відповідача заборгованості по простроченому тілу кредиту, оскільки відповідачем не були підписані умови та правила надання банківських послуг, чим грубо порушено норми цивільного права.
Зокрема, зазначає, що платіж за умовами Договору включає плату за користування кредитом, передбачену Тарифами і частину заборгованості по кредиту. У разі несвоєчасного або не в повному обсязі внесення щомісячного мінімального платежу сума кредиту вважається простроченою. Прострочений кредит - це кредитні кошти, які надані клієнту та не були поверненні у строк, передбачений договором.
Встановивши, що банк надав відповідачу кредит, а відповідач його не повернув, суд першої інстанції не мав жодних підстав відмовляти у стягненні заборгованості по тілу кредиту, в тому числі за простроченим тілом кредиту.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи й обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
За змістом частин четвертої та шостої статті 19 ЦПК України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ (справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб); справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Відповідно до частини першої статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження (ч. 4 ст. 274 ЦПК), розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи вищезазначене, розгляд даної справи з ознаками малозначності згідно із частинами четвертої та шостої статті 19, частини першої статті 369 ЦПК України, здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, які містяться в матеріалах даної справи, не містять підпису відповідача, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 16 червня 2011 року шляхом підписання заяви-анкети. Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов'язань.
З таким висновком суду колегія суддів апеляційного суду повністю погодитись не може, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Рішення суду першої інстанції оскаржується лише в частині відмови у стягненні заборгованості по простроченому тілу кредиту, в іншій частині не оскаржується.
Матеріалами справи встановлено, що 16 червня 2011 року між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір. Відповідно до умов вказаного договору відповідач отримав кредит в розмірі 5 000 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку.
Внаслідок неналежного виконання умов кредитного договору відповідачу станом на 17 квітня 2019 року нарахована заборгованість в сумі 11 456, 53 грн, що складається із заборгованості за тілом кредиту - 2 972, 94 грн, заборгованість за простроченим тілом кредиту - 1 735,88 грн, нарахована пеня за прострочене зобов'язання - 5 525,97 грн, нараховано пені за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн - 200 грн, штрафу (фіксована частина) - 500 грн; штрафу (процентна складова) - 521, 74 грн.
Так, за змістом статей 525, 526, 530 ЦК України зобов'язання мають виконуватися належним чином та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.
Відповідно до частини 1 статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до вимог статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Статтею 264 ЦПК України визначено питання, які вирішує суд під час ухвалення рішення суду.
Так, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй, що прямо передбачено у статті 8 Конституції України.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Колегія суддів зауважує, що безпосередньо укладений між сторонами кредитний договір від 16 червня 2011 року у вигляді заяви-анкети, підписаної сторонами, не містить і строку повернення кредиту (користування ним).
Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України, за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, колегія суддів вважає, що банк вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції про відмову у стягненні заборгованості за простроченим тілом кредиту в розмірі 1 735, 88 грн виходячи з наступного.
Відповідно до положень частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором позичальник зобов'язується повернути всю суму кредиту, яку він отримав від кредитора.
Разом з тим, як вбачається з наявного у справі розрахунку заборгованості, її облік банком здійснювався шляхом окремого обліку заборгованості по тілу кредиту та простроченої заборгованості по тілу кредиту, які у сумі визначають загальний розмір заборгованості позичальника. Також банком враховувалося поточне користування кредитом ОСОБА_1 - графи 3, 5, 6 розрахунку (а.с.35-39).
Заборгованість відповідача 1 735,88 грн (прострочене тіло кредиту) і 2 972, 94 грн (тіло кредиту) є складовими загальної заборгованості кредиту, який ОСОБА_1 отримав і не повернув банку. Суд першої інстанції помилково вважав, що заборгованість за простроченим тілом кредиту в сумі 1 735, 88 грн не підлягає стягненню з відповідача і безпідставно відмовив у стягненні цієї суми на користь позивача.
Всього з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» за кредитним договором №б/н від 16 червня 2011 року підлягає стягненню 4 708, 82 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту в сумі 2 972, 94 грн та заборгованість за простроченим тілом кредиту в сумі 1 735, 88 грн.
Отже, апеляційну скаргу слід задовольнити, а рішення суду першої інстанції - скасувати в частині відмови у стягненні з ОСОБА_1 суми простроченого тіла кредиту у розмірі 1 735, 88 грн, задовольнивши позовні вимоги у цій частині.
Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Пунктом 13 статті 141 ЦПК України визначено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
У зв'язку із задоволенням апеляційної скарги та збільшення обсягу задоволених вимог, з ОСОБА_1 підлягає стягненню на користь АТ КБ «ПриватБанк» документально підтверджені судові витрати, сплачені банком при поданні позову ( 41,10 % ), що становить 789, 56 грн, та за подачу апеляційної скарги (100 %), що становить 2 881, 50 грн, а в сумі складає 3 671, 06 грн.
Керуючись статтями 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» задовольнити.
Заочне рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 13 серпня 2019 року в частині відмови у стягненні з ОСОБА_1 заборгованості за простроченим тілом кредиту в розмірі 1 735 (одна тисяча сімсот тридцять п'ять) гривень 88 копійок скасувати.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» заборгованість за простроченим тілом кредиту в розмірі 1 735 (одна тисяча сімсот тридцять п'ять) гривень 88 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» судові витрати в розмірі 3 671 (три тисячі шістсот сімдесят одну) гривню 06 копійок.
У іншій частині заочне рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 13 серпня 2019 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Головуючий І.М. Литвинюк
Судді: Н.К. Височанська
І.Б. Перепелюк