12 листопада 2019 року м. Рівне
Справа № 569/6225/18
Провадження № 22-ц/4815/1239/19
Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Бондаренко Н.В. (суддя-доповідач), Ковальчук Н.М., Боймиструк С.В.
секретар судового засідання: Пиляй І.С.
учасники справи:
позивач за первісним позовом та відповідач за зустрічним позовом - Публічне акціонерне товариство "Універсал Банк",
відповідач за первісним позовом та позивач за зустрічним позовом - ОСОБА_1 ",
відповідачі за первісним позовом та треті особи за зустрічним позовом - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю представників сторін
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , до якої приєдналися ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області в складі судді Ковальова І.М. від 8 липня 2019 року, проголошене в 15 год. 08 хв. в м. Рівне,
4.04.2018 року ПАТ "Універсал Банк" звернулось в суд з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Позов мотивує тим, що 25.04.2008 року між ВАТ "Універсал Банк", правонаступником якого є ПАТ "Універсал Банк" та ОСОБА_4 був укладений кредитний договір №019-2008-1297, відповідно до п. 1.1 якого, банк надав позичальнику на умовах цього договору грошові кошти у сумі 35000 доларів США, а позичальник прийняв та зобов'язався належним чином використати та повернути кредит, а також сплатити проценти за користування кредитом в розмірі 13,45 % річних (базова процентна ставка), в порядку, на умовах та в строки, визначені цим договором.
Крім того, 25.04.2018 року з метою забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором між банком та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 був нотаріально укладений договір іпотеки, відповідно до якого іпотекодавці передали банку в іпотеку нерухоме майно, а саме: трикімнатну квартиру, загальною площею 60,5 кв.м., житловою площею 35,3 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить іпотекодавцям на праві приватної власності на підставі Свідоцтва про право власності на житло, виданого Управлінням житлового господарства виконавчого комітету Рівненської міської ради 29.10.1999 року, згідно наказу № 305.
Зазначає, що згідно ст. 589 ЦК України, ст. 12 Закону України "Про іпотеку", п. 2.1.1. договору іпотеки від 25.04.2008 року у випадку не виконання позичальником умов кредитного договору іпотекодержатель має право на звернення стягнення на предмет іпотеки.
Станом на 29.12.2017 року загальна сума заборгованості за кредитним договором №019-2008-1297 від 25.04.2008 р. становить 26223,71 доларів США.
Просить суд звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: трикімнатну квартиру, загальною площею 60,5 кв.м., житловою площею 35,3 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 на праві власності і є предметом іпотеки за договором іпотеки від 25.04.2008 року, шляхом продажу предмету іпотеки на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, для задоволення грошових вимог ПАТ "Універсал Банк" за кредитним договором №019-2008-1297 від 25.04.2008 року в сумі 26223,71 доларів США, встановивши початкову ціну реалізації предмета іпотеки 741000 грн.
7.06.2018 року ОСОБА_1 було подано до суду зустрічний позов до ПАТ "Універсал Банк", треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання припиненою іпотеки за іпотечним договором.
Зустрічний позов мотивує тим, що 25.04.2008 року між ВАТ "Універсал Банк" та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір №019-2008-1297.
Для забезпечення виконання ОСОБА_4 своїх зобов'язань за кредитним договором 25.04.2008 року між ВАТ "Універсал Банк" та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 був укладений договір іпотеки.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер, однак його спадкоємці спадщину не прийняли та на момент його смерті в нього будь-яке майно відсутнє.
Вважає, що в зв'язку із смертю ОСОБА_4 та відсутністю спадкоємців, які прийняли спадщину, зобов'язання за кредитним договором є припиненими.
В свою чергу, оскільки, іпотека має похідний характер від основного зобов'язання та згідно ч.1 ст.17 ЗУ "Про іпотеку" припиняється у разі припинення основного зобов'язання, то припиненими є і зобов'язання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 за договором іпотеки.
З наведених підстав, ОСОБА_1 просить визнати припиненою іпотеку за договором іпотеки від 25.04.2008 року, а також зобов'язати ПАТ "Універсал Банк" внести записи до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна про зняття обтяжень у вигляді заборони на нерухоме майно та у вигляді іпотеки квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , внесені 25.04.2008 року приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Рівненської області Ткачук М.Ю. за реєстраційними №7105794 та №7105646.
Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 22 листопада 2018 року прийнято зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 до ПАТ "Універсал Банк", треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання припиненою іпотеки за іпотечним договором та об'єднано в одне провадження з первісним позовом ПАТ "Універсал Банк" звернулось в суд з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 8 липня 2019 року позовні вимоги ПАТ "Універсал Банк" до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки задоволено.
Звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме: трикімнатну квартиру загальною площею 60,5 кв.м., житловою площею 35,3 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , належить ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 на праві власності і є предметом іпотеки за договором іпотеки від 25.04.2008 року шляхом продажу предмету іпотеки на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження для задоволення грошових вимог ПАТ "Універсал Банк" за кредитним договором №019-2008-1297 від 25.04.2008 року в сумі 26223,71 доларів США, встановивши початкову ціну реалізації предмета іпотеки 741000 грн. та стягнуто понесені судові витрати по справі, а саме сплачений судовий збір в розмірі 10347,83 грн.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до ПАТ "Універсал Банк", треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання припиненою іпотеки за іпотечним договором відмовлено.
Рішення суду в частині первісного позову мотивовано тим, що ОСОБА_4 , не виконав взяті на себе зобов'язання, в зв'язку з чим у іпотекодержателя виникло право задовольнити забезпечені іпотекою вимоги за рахунок предмета іпотеки.
Рішення суду в частині зустрічного позову мотивовано тим, що такі підстави для припинення іпотеки, як смерть боржника за кредитним договором, відсутні, оскільки спірні правовідносини допускають правонаступництво.
У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 покликається на незаконність вказаного рішення суду в зв'язку з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного встановлення обставин, що мають значення для справи.
Зазначає, що при прийнятті рішення судом не було досліджено хто є спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_4 та не обґрунтовано чому ці спадкоємці мали подавати заяви про відмову від спадщини, а відтак можна зробити висновок, що суд припустив, що були спадкоємці першої черги, які постійно проживали з померлим.
Незважаючи на те, що жоден із спадкоємців ОСОБА_4 не прийняв спадщину, 11.09.2012 року Перша Рівненська державна нотаріальна контора відкрила спадкову справу за заявою кредитора АТ "Універсал Банк", яка, по суті, є вимогою кредитора до спадкоємців про погашення боргу померлого боржника.
Вважає, що внаслідок пред'явлення АТ "Універсал Банк" вимоги за зобов'язаннями ОСОБА_4 , шляхом подання відповідної заяви до Першої Рівненської державної нотаріальної контори в спадкову справу, умови кредитного договору щодо строків повернення кредиту перестали діяти, а виник новий обов'язок спадкоємців задовольнити вимоги кредитора у порядку, передбаченому ч. 2 ст. 1282 ЦК України - шляхом одноразового платежу, тобто, відбулася заміна кредитних зобов'язань між банком і боржником на боргові між банком і спадкоємцями.
Оскільки іпотека є похідним зобов'язанням від основного, то новий строк виконання основного зобов'язання (зобов'язання спадкоємців погасити борг одним платежем) поширюється і на похідне іпотечне зобов'язання.
Тобто, право на звернення до суду з даним позовом виникло у позивача із настанням строку основного та похідного зобов'язань, а саме 11.09.2012 року, а відтак початок перебігу строку позовної давності до майнових поручителів встановлюється також з 11.09.2012 року.
Однак, АТ "Універсал Банк" звернувся з позовом до майнових поручителів 4.04.2018 року, тобто через 5 років 7 місяців від дати відкриття спадкової справи і пред'явлення вимоги до спадкоємців про погашення боргу, тобто з пропуском трирічного строку позовної давності.
Звертає увагу, що в зв'язку із смертю боржника та відсутністю спадкоємців, які прийняли спадщину, зобов'язання боржника за кредитним договором припинилися, а тому припиненими є і зобов'язання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 перед банком за договором іпотеки.
Просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ПАТ "Універсал Банк" відмовити, а його зустрічний позов задовольнити повністю.
До вказаної апеляційної скарги приєднались ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
У відзиві на апеляційну скаргу представник ПАТ "Універсал Банк" вважає рішення суду таким, що прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права, на підставі наданих сторонами доказів, яким надана правильна оцінка. Просить його залишити без змін.
Згідно із ч. 1ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.
Судом встановлено, що 25.04.2008 року між ВАТ "Універсал Банк", правонаступником якого є ПАТ "Універсал Банк" та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір №019-2008-1297, відповідно до п. 1.1 якого кредитор надав останньому на умовах цього договору грошові кошти у сумі 35000 доларів США, а позичальник прийняв та зобов'язався належним чином використати та повернути кредит, а також сплатити проценти за користування кредитом в розмірі 13,45 % річних, в порядку, на умовах та в строки, визначені цим договором.
В забезпечення виконання ОСОБА_4 своїх зобов'язань за кредитним договором 25.04.2008 року між ВАТ "Універсал Банк" та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 був укладений договір іпотеки, за умовами якого іпотекодавці передали позивачу в іпотеку нерухоме майно, а саме: трикімнатну квартиру, загальною площею 60,5 кв.м., житловою площею 35,3 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та належить іпотекодавцям на праві приватної власності на підставі Свідоцтва про право власності на житло, виданого Управлінням житлового господарства виконавчого комітету Рівненської міської ради 29.10.1999 р., згідно наказу № 305.
Пунктом 2.1. вказаного договору іпотеки передбачено, що у разі невиконання чи неналежного виконання боржником зобов'язань за основним договором, що обумовлюють основне зобов'язання, іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за рахунок предмету іпотеки в повному обсязі переважно перед іншими кредиторами
Згідно п.4.1 договору іпотеки звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється іпотекодержателем у випадках та на підставах, передбачених законодавством України, зокрема, у разі порушення будь-якого основного зобов'язання, що забезпечене іпотекою за цим договором.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер, що стверджується копією свідоцтва про смерть.
На день смерті позичальник, як член сім'ї власників ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , проживав та був зареєстрований у квартирі, яка є предметом іпотеки. Разом із ним за цією адресою зареєстровані і постійно проживали відповідачі: його батько ОСОБА_2 та мати ОСОБА_3 , брат ОСОБА_1 .
Також на час смерті, ОСОБА_4 перебував у шлюбі із ОСОБА_5 , від якого у них народилась донька ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Згідно відмітки у паспорті, ОСОБА_5 на момент відкриття спадщини була зареєстрованою за адресою АДРЕСА_2 . За твердженнями відповідачів місце проживання доньки позичальника - ОСОБА_6 не було зареєстровано, вона проживала із матір'ю окремо від спадкодавця ОСОБА_4
Встановлено, що ОСОБА_5 , як законний представник малолітньої ОСОБА_6 у передбачені статтями 1270, 1273 ЦК України строки і порядку не подавала заяви про відмову від спадщини, а тому відповідно до ч.4 ст.1268 ЦК України донька позичальника-малолітня ОСОБА_6 вважається такою, що її прийняла.
Тобто відповідач ОСОБА_2 (батько спадкодавця), ОСОБА_3 (мати спадкодавця) і малолітня ОСОБА_6 (донька спадкодавця) є спадкоємцями першої черги згідно зі статтею 1261 ЦК України. Останні відповідно до статті 1270 ЦК України не заявили про відмову у прийнятті спадщини, а тому в силу частини третьої статті 1268 ЦК України є такими, що прийняли спадщину.
Згідно позовної заяви заборгованість по кредиту станом на 27.12.2017 року становила 26 223,71 доларів США, а згідно претензії поданої нотаріусу - станом на 23.06.2012 року становила 210 624,18 грн. за курсом НБУ, яка (згідно доданого до нього розрахунку) складалася із дострокового стягнення тіла у сумі 26 223,74 доларів США, відсотків-127,37 доларів США.(а.с.74,81) На момент смерті позичальник простроченої заборгованості по кредиту не мав.
Щодо пропуску банком строку пред'явлення вимоги до спадкоємців та як наслідок, позбавлення кредитора права вимоги (припинення його цивільного права).
Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Статтею 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно зі статтею 1282 ЦК України спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора спадкоємці зобов'язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.
Таким чином, відсутні такі підстави для припинення зобов'язань за кредитним договором, як смерть боржника, враховуючи те, що спірній правовідносини допускають правонаступництво.
Отже, у разі смерті боржника за кредитним договором за наявності спадкоємців відбувається заміна боржника в зобов'язанні, який несе відповідальність у межах вартості майна, одержаного у спадщину, і таким чином воно не припиняється.
Разом з тим положення статті 1282 ЦК України застосовуються у випадку дотримання кредитором норм статті 1281 ЦК України щодо строків пред'явлення ним вимог до спадкоємців. Недотримання цих строків, які є присічними (преклюзивними), позбавляє кредитора права вимоги до спадкоємців.
Статтею 1281 ЦК України передбачено, що спадкоємці зобов'язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги. Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред'явити вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від дня настання строку вимоги. Кредитор спадкодавця, який не пред'явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.
Отже, встановлені статтею 1281 ЦК України строки - це строки, у межах яких кредитор, здійснюючи власні активні дії, може реалізувати своє суб'єктивне право.
Сплив визначених статтею 1281 ЦК України строків пред'явлення кредитором вимоги до спадкоємців має наслідком позбавлення кредитора права вимоги за зобов'язанням, а також припинення такого зобов'язання.
Зазначений правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 квітня 2018 року у справі № 14-53цс18
Відповідно до пункту 2.1 Глави 10 "Видача свідоцтв про право на спадщину" Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказ Міністерства
юстиції України від 22.02.2012 року № 296/5, спадкова справа заводиться нотаріусом за місцем відкриття спадщини, зокрема і на підставі поданої претензії кредиторів.
Таким чином, стаття 1281 ЦК України не встановлює певного порядку пред'явлення вимог кредиторів. Пред'являння вимог може відбуватися як безпосередньо спадкоємцю, так і через нотаріуса.
З матеріалів справи вбачається, що ПАТ "Універсал Банк" було направлено до Першої Рівненської державної нотаріальної контори претензію до спадкоємців від 23.08.2012 року, в якій просило довести до відома усіх без винятку спадкоємців ОСОБА_4 його вимоги в сумі 210624,18 грн., що виникли за в зв'язку з укладенням 25.04.2008 року між ВАТ "Універсал Банк" та ОСОБА_4 кредитного договору №019-2008-1297, а також повідомити його про спадкоємців, яким видано свідоцтво про право на спадщину.
За наведеного, позивачем у встановлений статтею 1281 ЦК України строк було пред'явлено вимоги до всіх можливих спадкоємців ОСОБА_4 , шляхом направлення до нотаріальної контори відповідної претензії.
На підставі вказаної претензії 11.09.2012 року Першою Рівненською державною нотаріальною конторою заведено спадкову справу №373/2012 щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4
Спадкоємці останнього до нотаріуса із заявами про видачу їм свідоцтв про право власності на спадкове майно не звертались і вони їм не видавались.
Щодо припинення іпотеки у зв'язку з смертю позичальника, відсутністю майна у спадкодавця та спадкоємців, що прийняли спадщину.
Зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 ст. 598 ЦК України ст. 599 ЦК України).
При цьому за правилами ч. 1 ст. 608 ЦК України зобов'язання припиняється смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов'язаним з його особою і у зв'язку з цим не може бути виконане іншою особою.
Спадкові права є майновим об'єктом цивільного права, оскільки вони надають спадкоємцям можливість успадкувати майно (прийняти спадщину), але право розпорядження нею виникає після оформлення успадкованого права власності у встановленому законом порядку.
У разі смерті фізичної особи, боржника за зобов'язанням у правовідносинах, що допускають правонаступництво у порядку спадкування, обов'язки померлої особи (боржника) за загальним правилом переходять до іншої особи її спадкоємця, тобто відбувається передбачена законом заміна боржника у зобов'язанні, який несе відповідальність у межах вартості майна, одержаного у спадщину.
Таким чином, правовідносини, що виникли між банком та боржником (який помер), після його смерті трансформуються у зобов'язальні правовідносини, що виникли між кредитодавцем та спадкоємцями боржника і вирішуються у порядку положень статті 1282 ЦК України. Тобто, за наявності спадкоємців відбувається заміна боржника в зобов'язанні, який несе відповідальність у межах вартості майна, одержаного у спадщину. Задоволення вимог кредитора спадкоємцями має відбуватись у межах вартості отриманого ним у спадщину майна.
В ході розгляду справи апеляційним судом встановлено, що на момент смерті у ОСОБА_4 на праві власності, на підставі договору дарування, знаходилась квартира АДРЕСА_3 , а на підставі договору купівлі - продажу -1/2 частка квартири АДРЕСА_4 , що стверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна суб'єкта від 07.11.2019 року.
За наведеного, у кредитному зобов'язанні відбулась заміна боржника ОСОБА_4 на його спадкоємців ОСОБА_2 (батько спадкодавця), ОСОБА_3 (мати спадкодавця), малолітню ОСОБА_6 (донька спадкодавця), які несуть відповідальність у межах вартості майна, одержаного у спадщину.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Частиною 5 статті 3 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.
Відповідно до статті 33 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
Перелік підстав припинення іпотеки визначено статтею 17 Закону України "Про іпотеку". Зокрема, іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом.
Крім цього, згідно п.6.8 договору іпотеки, іпотека зберігає силу у випадку, коли у встановленому законом порядку відбувається переведення іпотекодавцем боргу за договором, що обумовлюють основне зобов'язання на іншу особу або змінюється власник предмету іпотеки з інших підстав.
Таким чином, відсутні такі підстави для припинення іпотеки, як смерть боржника за кредитним договором, враховуючи те, що спірні правовідносини допускають правонаступництво та встановлено коло спадкоємців, які зобов'язані в межах вартості спадкового майна, відповідати за зобов'язаннями спадкодавця, і іпотекодавці надали згоду на забезпечення виконання основного зобов'язання новим боржником.
Рішення суду в частині відмови у зустрічному позові ґрунтується на зібраних у справі доказах та відповідає нормам матеріального права, а тому підстави для його скасуванні в ній відсутні.
У цій конкретній справі, позов пред'явлено до відповідачів, як іпотекодавців, а тому останні зобов'язані задовольнити вимоги кредитора лише за рахунок їх особистого майна, а не того, що вони отримали у спадщину після смерті боржника.
Щодо пропуску строків позовної давності, заявленого відповідачами у суді першої інстанції.
Згідно з положенням статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Статтею 266 ЦК України передбачено, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).
Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
За загальним правилом перебіг позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).
Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Заперечуючи проти позову банку, відповідачі у відзиві просили застосувати позовну давність, у випадку визнання судом позову підставним.
Вказували на те, що перебіг строку позовної давності розпочався для банку з 4.01.2013 року, після завершення шести місяців для прийняття спадщини спадкоємцями.
Проте, судом першої інстанції не надано належної оцінки вказаній заяві та не перевірено дотримання кредитором позовної давності для звернення до суду з даним позовом.
Як зазначено вище, 11 вересня 2012 року банк подав до Першої Рівненської нотаріальної контори претензію до спадкоємців боржника, до якої додав копію свідоцтва про смерть ОСОБА_4 . В ній вказано, що банк дізнався про смерть позичальника 23 липня 2012 року.
Тобто встановлено, що ПАТ «Універсалбанк» дізналося про смерть боржника за кредитним договором 23.07.2012 року, звернулося з претензією до спадкоємців боржника у порядку статті 1281 ЦК України 11.09.2012 року, а цей позов подало до суду 3 квітня 2018 року, що стверджується експрес накладною.
Доводи про пропуск позовної давності апеляційний суд визнає необґрунтованими, виходячи з наступних підстав.
В претензії до спадкоємців боржника банк просив повідомити нотаріуса про спадкоємців ОСОБА_4 , яким видано свідоцтво про право на спадщину.
Встановлено, що спадкоємці останнього, що фактично прийняли спадщину не звертатися до нотаріальної контори з приводу її оформлення.
Зважаючи на те, що банк не отримував повідомлення від нотаріуса з інформацією про коло спадкоємців померлого боржника, хоча банку вже було відомо про смерть боржника та наявність боргу по тілу кредиту та відсотках, тому не настали одночасно обов'язкові умови для початку перебігу позовної давності, передбачені у частині першій статті 261 ЦК України, зокрема, не отримано відомості про особу, яка порушила права банку.
У спірних правовідносинах початок перебігу позовної давності не може визначатися раніше, незважаючи на те, що банку було відомо про прострочення виконання та існування заборгованості за кредитним договором, оскільки нотаріус не направляв йому повідомлення про коло спадкоємців, а кредитору не була відома особа (особи), до якої безпосередньо необхідно звернутися з вимогою про її погашення.
В ході розгляду справи відповідачі стверджували про відсутність спадкоємців, що прийняли спадщину після смерті ОСОБА_4 та відсутність у нього спадкового майна.
Коло спадкоємців та обсяг спадкового майна були встановлені апеляційним судом у судовому засіданні. Спадкоємці боржника зобов'язані були виконати умови договору одноразовим платежем у межах вартості майна, одержаного у спадщину, однак цього не зробили.
Верховний Суд у постанові від 13.06.2018 року, справа № 320/9961/15-ц дійшов правового висновку про те, що наявність у кредитора померлого боржника відомостей про прийняття спадщини, що відкрилась після нього, його спадкоємцями, а також про коло спадкоємців, зумовлює початок перебігу позовної давності за правилами, визначеними частиною першою статті 261 ЦК України.
Щодо вимог про звернення стягнення на майно.
Відповідно до частини першої та третьої статті 33 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
Тобто, законом передбачено чітко визначені способи звернення стягнення на предмет іпотеки в разі невиконання чи неналежного виконання забезпеченого іпотекою зобов'язання.
Порядок реалізації предмета іпотеки за рішенням суду врегульовано статтею 39 Закону України «Про іпотеку», якою передбачено, що в разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначається, зокрема, спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону.
Пунктами 2.1.1,4.2,4.5 договору іпотеки передбачена можливість кредитора задовольнити свої вимоги за рахунок предмету іпотеки в повному обсязі, шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки за рішенням суду.
Обрання певного способу правового захисту є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує.
Заборгованість по кредиту судом стягнута у розмірі, що існувала на момент смерті позичальника, в межах заявлених вимог, у сумі 26 223,71 доларів США.(тіло).
Відповідно до частини першої статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін, оскільки доводи апеляційної скарги правильності висновків суду не спростовують.
Разом з тим, рішення суду першої інстанції слід змінити, доповнивши його резолютивну частину застереженням, що рішення суду в частині звернення стягнення не підлягає виконанню протягом дії Закону України від 03 червня 2014 року №1304-VII «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», виходячи з наступних підстав.
7 червня 2014 року набув чинності Закон України від 03 червня 2014 року N 1304-VII «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» (далі - Закон N 1304-VII), згідно з підпунктом 1 пункту 1 якого не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України від 2 жовтня 1992 року N 2654-XII «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України від 5 червня 2003 року N 898-IV «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: воно використовується як місце постійного проживання, загальна площа його не перевищує 140 кв. м для квартири та 250 кв. м для житлового будинку.
Виходячи з положень ст. 3 вказаного Закону він має тимчасовий характер і втрачає чинність з дня набрання чинності законом, який врегульовує питання особливостей погашення основної суми заборгованості, вираженої в іноземній валюті, порядок погашення (урахування) курсової різниці, що виникає у бухгалтерському та/або податковому обліку кредиторів та наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті не є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.
В цивільному законодавстві мораторій визначається як відстрочення виконання зобов'язання (пункт 2 частини 1 статті 263 ЦК України).
Встановлений Законом № 1304- VII мораторій на стягнення нерухомого житлового майна громадян України, наданого як забезпечення зобов'язань за кредитами в іноземній валюті, не передбачає втрату кредитором права на звернення стягнення на предмет іпотеки (застави) у випадку невиконання боржником зобов'язань за договором, а лише тимчасово забороняє примусово стягувати (відчужувати без згоди власника).
За змістом ст.58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують юридичну відповідальність особи.
Судовим розглядом встановлено, що квартира, яка є предметом іпотеки і була передана в іпотеку відповідачами на забезпечення зобов'язань ОСОБА_4 за кредитним договором в іноземній валюті в розмірі 35000 дол. США, кредитні кошти отримані на споживчі цілі. Квартира використовується як місце постійного проживання майнових поручителів, у власності яких іншого житла немає, загальна площа квартири становить 60,5 кв.м. Дані про те, що відповідачі є особами, які є суб'єктом Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції», відсутні.
У зв'язку з застосуванням Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» рішення суду в частині звернення стягнення на предмет іпотеки не підлягає виконанню.
Відповідно до частин 1 та 3 ст.141 ЦПК України понесені відповідачами витрати по оплаті судового збору при подачі апеляційної скарги та заяв про приєднання слід віднести на їх рахунок.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384, 390 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , до якої приєдналися ОСОБА_2 , ОСОБА_3 залишити без задоволення.
Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 8 липня 2019 року залишити без змін.
Резолютивну частину рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 8 липня 2019 року доповнити абзацом наступного змісту:
На час дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» від 06 червня 2014 року рішення суду виконанню не підлягає.
Понесені ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 витрати по оплаті судового збору при подачі апеляційної скарги та заяв про приєднання слід віднести на їх рахунок.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення. Касаційна скарга може бути подана до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення виготовлено 13.11.2019 року
Судді: Бондаренко Н.В.
Ковальчук Н.М.
Боймиструк С.В.