14 листопада 2019 року
м. Харків
Справа № 644/6522/16-ц
Провадження № 22-ц/790/4278/19
Харківський апеляційний суду складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого: Коваленко І.П.,
суддів: Овсяннікової А.І., Сащенко І.С.,
за участі секретаря: Дмитренко А.Ю.
учасники справи:
позивач: ОСОБА_1 ,
відповідач: ОСОБА_2 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу запозовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ житлового будинку в натурі, про встановлення порядку користування земельною ділянкою, та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про припинення права спільної часткової власності, про поділ житлового будинку в натурі, про встановлення порядку користування земельною ділянкою за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в особі її представника ОСОБА_3 на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 13 червня 2019 року в складі судді Бабенко Ю.П., -
встановив:
У серпні 2016 року позивач ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом, який в подальшому був уточнений, до ОСОБА_2 про поділ житлового будинку в натурі, про встановлення порядку користування земельною ділянкою.
Позов мотивований тим, що їй, відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом, належить Ѕ частина житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Інша Ѕ частина зазначеного домоволодіння на підставі свідоцтва про право на спадщину належить відповідачу за первісним позовом ОСОБА_2 . Між сторонами не досягнуто домовленості щодо фактичного визначення реальних частин будинку з надвірними будівлями та спорудами і земельної ділянки, на якій вони розміщені, що унеможливлює співіснування двох родин. Добровільно здійснити розподіл відповідач відмовляється.
В зв'язку з цим просила суд поділити в натурі житловий будинок житловою площею 55,7 кв.м., загальною площею 87,7 кв.м., з надвірними будівлями та спорудами, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до варіанту №2 розподілу житлового будинку та надвірних будівель, згідно висновку судової експертизи, та визнати за нею право власності на 55/100 частин житлового будинку «А-1», а іншу частину житлового будинку залишити у власності ОСОБА_2 . Також просила суд виділити їй у користування частку земельної ділянки відповідно до 2 варіанту розподілу житлового будинку та надвірних будівель згідно висновку судової експертизи та стягнути понесені нею судові витрати.
Представник ОСОБА_2 звернувся до суду з зустрічним позовом, у якому, з урахуванням уточнень від 26.11.2018 року, просив суд припинити право спільної часткової власності на житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , шляхом поділу вказаного житлового будинку у відповідності до варіанту №1 розподілу житлового будинку та надвірних будівель, згідно висновку судової експертизи, та визнати за ОСОБА_2 право власності на 46/100 частин житлового будинку. Також просив суд встановити порядок користування земельною ділянкою відповідно до варіанту №1 розподілу житлового будинку та надвірних будівель, згідно висновку судової експертизи. Крім того, просив суд встановити земельний сервітут площею 18,1 кв.м. для можливості проходу до житлового будинку та його обслуговування та стягнути з ОСОБА_1 на її користь грошову компенсацію у розмірі 49 764 грн.
Зазначає, що позовні вимоги ОСОБА_1 порушують її права як співвласника житлового будинку житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , у зв'язку з цим вона була вимушена звернутись до суду з зустрічним позовом.
Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 13 червня 2019 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ житлового будинку в натурі, встановлення порядку користування земельною ділянкою,- задовольнено частково.
Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про припинення права спільної часткової власності, поділ житлового будинку в натурі, встановлення порядку користування земельною ділянкою,- задоволено повністю.
Припинено право спільної часткової власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , та належить ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ..
Перерозподілено ідеальні частки в праві власності та проведено поділ в натурі житлового будинку АДРЕСА_1 .
Визнано за ОСОБА_1 право власності на 54/100 частин житлового будинку АДРЕСА_1 та виділено їй в порядку поділу жилого будинку з надвірними будівлями квартиру АДРЕСА_2 , а саме: приміщення АДРЕСА_3 літ.А-1; коридор 2-1, житлова кімната 2-3 літ.А1-1; кухня 2-2 літ.а1; тамбур I літ. а3; надвірні будівлі: ганок літ. «а5», гараж літ. «З», гараж літ. «Ж», льох літ. «Н», частина огорожі №1, Ѕ частина дворового водопроводу №2, Ѕ частина ями вигрібної №3, Ѕ частина хвіртки №4;
Визнано за ОСОБА_2 право власності на 46/100 частин житлового будинку АДРЕСА_1 та виділено їй в порядку поділу жилого будинку з надвірними будівлями квартиру АДРЕСА_4 , а саме: АДРЕСА_5 кімната 1-5 і приміщення 1-6 літ.А-1; коридор 1-8 і приміщення 1-9 літ.А2-1; кухня 1-10 літ.а2; коридор II літ. «а-4»; надвірні будівлі: сарай літ. «Б», льох літ «Г», сарай літ. «И», літній душ літ. «О», вбиральня літ. «К», частина огорожі №1, Ѕ частина дворового водопроводу №2, Ѕ частина ями вигрібної №3, Ѕ частина хвіртки №4, огорожа №5;
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію в розмірі 49 764 грн.
Визначено порядок користування земельною ділянкою відповідно до варіанту №1 висновку судової будівельно-технічної, земельно-технічної та оціночно-будівельної експертизи № 13079/4895/4896 від 19.03.2018 року. Частину земельної ділянки площею 25,2 кв.м. виділено у спільне користування ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .. Для можливості проходу до жилого будинку та його обслуговування ОСОБА_2 встановлено земельний сервітут площею 18,1 кв.м. на земельній ділянці, що виділяється в користування ОСОБА_1 ..
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 частину вартості судової будівельно-технічної, земельно-технічної та оціночно-будівельної експертизи № 13079/4895/4896 у розмірі 3069 грн.
Не погодившись із вищевказаним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 в особі її представника ОСОБА_3 звернулась до судуз апеляційною скаргою, в якій, з посиланнями на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить вказане рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким поділити житловий будинок згідно варіанту №2 розділу житлового будинку та надвірних будівель.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не в повній мірі з'ясував та врахував можливість нормального користування будинком і здійснення догляду за ним, розташування господарських будівель, споруд, необхідність зведення будівель, можливість проходу з вулиці на подвір'я.
Так, при посиланні на те, що суд вбачає за доцільне розподіл житлового будинку та надвірних будівель за варіантом №1, який запропонований судовим експертом, апелянт зазначає, що суд не бере до уваги пояснення позивача за первісним позовом щодо того, що спільне користування водопроводом після поділу буде припинено. Крім того, судом не враховано той факт, що варіант розподілу житлового будинку АДРЕСА_4 позбавляє ОСОБА_1 права користування вбиральнею «К», яка залишається в користування ОСОБА_2 , а також те, що такий варіант розподілу житлового будинку АДРЕСА_4 унеможливлює облаштування окремої вбиральні на частині земельної ділянки, яка передається у користування ОСОБА_1 з посиланням на порушення санітарних норм та позбавляє ОСОБА_1 можливості облаштовувати окремий прохід з вулиці на подвір'я, оскільки хвіртка № 4 за таким варіантом поділу залишається у спільному користуванні.
Колегія суддів, вислухавши суддю - доповідача, пояснення з'явившихся осіб, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що перший варіант висновку судової будівельно-технічної, земельно-технічної, оціночно-будівельної експертизи № 13079/4895/4896 від 19.03.2018 року є прийнятним для застосування та реалізації при вирішенні питання щодо розподілу жилого будинку та надвірних будівель з відступом від ідеальних часток співвласників та порядку користування земельною ділянкою у відповідності до ідеальних часток співвласників, оскільки при такому варіанті кожен із співвласників матиме можливість користуватися хвірткою та дворовим водопроводом.
З таким висновком суду першої інстанції судова колегія погоджується виходячи з наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 і ОСОБА_2 належить по Ѕ частині житлового будинку АДРЕСА_1 .
На земельній ділянці розташовано: житловий будинок з прибудовами літ. «А-1», житловою площею 55,7 кв.м.; сараї літ. «Б», «И»; гараж літ. «З», «Ж»; льох літ. «Г», «Н»; літній душ літ. «О»; вбиральня літ. «К»; огорожа №1, 4, 5; дв.водопровід №2; яма вигрібна №3. Викладене підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 21.03.2014 року, що видано державним нотаріусом Четвертої Харківської державної нотаріальної контори ( том 1 а.с.9, 10).
Згідно технічного паспорту на житловий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 на земельній ділянці площею 690 кв.м. та складається з двох умовних квартир АДРЕСА_4 площа 47,3 кв.м) та №2 (площа 40,40 м). На території домоволодіння окрім житлових будинків (квартир) розташовані прибудова, тамбур, ганок, сарай, гараж, літній душ, вбиральня, льох, огорожа, водопровід, вигрібна яма (том 1 а.с.11-14).
26.07.2016 року ОСОБА_1 зверталася з письмовою заявою до ОСОБА_2 з пропозицією здійснити поділ в натурі спірного будинку та встановити порядок користування земельною ділянкою, на якій розташований будинок (том 1 а.с.15-17). Однак домовленість між сторонами про поділ домоволодіння не досягнуто.
Статтею 41 Конституції України визначено, що право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.
Відповідно до ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Стаття 321 ЦК України закріплює конституційний принцип непорушності права власності, передбачений ст. 41 Конституції України та означає, що право власності є недоторканим, власник може бути позбавлений або обмежений у його здійсненні лише відповідно і в порядку, встановлених законом.
Згідно з ч. 1 ст. 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю, що, по суті, є правом двох або більше осіб за своїм розсудом володіти, користуватися і розпоряджатися належним їм у певних частках майном, яке складає єдине ціле.
Кожен учасник спільної часткової власності володіє не часткою майна в натурі, а часткою в праві власності на спільне майно у цілому.
Відповідно до ч.1, ч.3 ст. 358 ЦК України, право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.
Згідно із ч. ч. 1 та 3 ст. 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. У разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації.
Пунктом 7 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на житловий будинок» № 7 від 04 жовтня 1991 року з наступними змінами і доповненнями роз'яснено, що у спорах про поділ будинку в натурі, учасникам спільної часткової власності на будинок, може бути виділено відокремлену частину будинку, яка відповідає розміру їх часток у праві власності. Якщо виділ технічно можливий, але з відхиленням від розміру часток кожного власника, суд з урахуванням конкретних обставин може провести його зі зміною у зв'язку з цим ідеальних часток і присудженням грошової компенсації учаснику спільної власності, частка якого зменшилась.
Виходячи з положень ст. ст. 183, 367 ЦК України виділ частки в натурі може мати місце за наявності технічної можливості виділення кожній зі сторін відокремленої частини будинку із самостійним виходом (квартири), яка відповідатиме розміру їх часток у домоволодінні, та можливості переобладнати будинок в ізольовані квартири з улаштуванням у кожній частині будинку окремих систем водопостачання, каналізації, опалення та газопостачання, оскільки поділ будинку на частини передбачає користування кожним із співвласників цих послуг окремо.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 367 ЦК України, у разі поділу майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється.
З матеріалів справи вбачається, що на замовлення ОСОБА_2 та ОСОБА_1 Комунальним підприємством Харківське міське бюро технічної інвентаризації було виконано розрахунок часток співвласників житлового будинку з надвірними будівлями по фактичному користуванню. У користуванні ОСОБА_2 знаходяться: житловий будинок літ. «А-1» з прибудовами (прим. №1-5, 1-6, 1-8,1-9, 1-10, ІІ), льох літ. «Г», сарай літ. «Б», «И», Ѕ вбиральні літ. «К», Ѕ літнього душу літ. «О», Ѕ паркану №1, Ѕ водопроводу №2, Ѕ вигрібної ями №3, Ѕ хвіртки №4, Ѕ паркану №5, що складає 44/100 частки. В користуванні ОСОБА_1 знаходяться: житловий будинок літ. «А-1» з прибудовами (прим. №2-5, 2-2, 2-3, 2-4, І), ганок літ№а-5», льох літ. «Н», гаражі літ. «З», «Ж», Ѕ вбиральні літ. «К», Ѕ літнього душу літ. «О», Ѕ паркану №1, Ѕ водопроводу №2, Ѕ вигрібної ями №3, Ѕ хвіртки №4, Ѕ паркану №5, що складає 56/100 частки (том 1 а.с.53).
Висновком судової будівельно-технічної, земельно-технічної та оціночно-будівельної експертизи №13079/4895/4896 від 19.03.2018 року, який виконано судовим експертом Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл.проф.М.С.Бокаріуса, запропоновано два варіанти розподілу жилого будинку та надвірних будівель з відступом від ідеальних часток співвласників та два варіанти порядку користування земельною ділянкою у відповідності до ідеальних часток співвласників (том 1 а.с.141-161).
Згідно варіанту №1 розділу житлового будинку та надвірних будівель першому співвласнику виділяється квартира АДРЕСА_2 , а саме: приміщення АДРЕСА_3 літ.А-1; коридор 2-1, житлова кімната 2-3 літ.А1-1; кухня 2-2 літ.а1; тамбур I літ. а3; надвірні будівлі: ганок літ. «а5», гараж літ. «З», гараж літ. «Ж», льох літ. «Н», частина огорожі №1, Ѕ частина дворового водопроводу №2, Ѕ частина ями вигрібної №3, Ѕ частина хвіртки №4; що складає 54/100 часток. Другому співвласнику виділяється квартира АДРЕСА_4 , АДРЕСА_6 саме: житлова кімната 1-5 і приміщення 1-6 літ.А-1; коридор 1-8 і приміщення 1-9 літ.А2-1; кухня 1-10 літ.а2; коридор II літ. «а-4»; надвірні будівлі: сарай літ. «Б», льох літ «Г», сарай літ. «И», літній душ літ. «О», вбиральня літ. «К», частина огорожі №1, Ѕ частина дворового водопроводу №2, Ѕ частина ями вигрібної №3, Ѕ частина хвіртки №4, огорожа №5; що складає 46/100 часток. Грошова компенсація згідно з проведеного розрахунку становить: 1-му співвласнику (квартира АДРЕСА_2 ) в розмірі 49 764 грн. необхідно виплати на користь другого співвласника (квартира АДРЕСА_4 ). Переобладнання не потрібно.
Відповідно варіанту №1 порядку користування земельною ділянкою, першому співвласнику виділяється в користування земельна ділянка №2 площею 345 кв.м., як і припадає на Ѕ частину жилого будинку. Другому співвласнику виділяється в користування земельна ділянка №1 площею 345 кв.м., як і припадає на Ѕ частину жилого будинку. Частина земельної ділянки площею 25,2 кв.м. виділяється у спільне користування.
Згідно варіанту №2 розділу житлового будинку та надвірних будівель першому співвласнику виділяється квартира АДРЕСА_2 , а саме: приміщення АДРЕСА_3 літ.А-1; коридор 2-1 і житлова кімната 2-3 літ.А1-1; кухня 2-2 літ.а1; тамбур I літ. а3; надвірні будівлі: ганок літ. «а5», гараж літ. «З», гараж літ. «Ж», льох літ. «Н», частина огорожі №1, двірний водопровід №2, Ѕ частина ями вигрібної №3, хвіртка №4; що складає 55/100 часток. Другому співвласнику виділяється квартира АДРЕСА_4 , АДРЕСА_6 саме: житлова кімната 1-5 і приміщення 1-6 літ.А-1; коридор 1-8 і приміщення 1-9 літ.А2-1; кухня 1-10 літ.а2; коридор II літ. «а-4»; надвірні будівлі: сарай літ. «Б», льох літ «Г», сарай літ. «И», літній душ літ. «О», вбиральня літ. «К», частина огорожі №1, Ѕ частина ями вигрібної №3, огорожа №5; що складає 45/100 часток. Грошова компенсація згідно з проведеного розрахунку становить: 1-му співвласнику (квартира АДРЕСА_2 ) в розмірі 60 057 грн. необхідно виплати на користь другого співвласника (квартира АДРЕСА_4 ). Переобладнання не потрібно.
Відповідно варіанту № 2 порядку користування земельною ділянкою, першому співвласнику виділяється в користування земельна ділянка №2 площею 345 кв.м., як і припадає на Ѕ частину жилого будинку. Другому співвласнику виділяється в користування земельна ділянка №1 площею 345 кв.м., як і припадає на Ѕ частину жилого будинку. Частина земельної ділянки площею 9,6 кв.м. виділяється у спільне користування.
Оскільки сторони по справі фактично не мають спору щодо запропонованого експертом варіанту розподілу житлового будинку, а лише не дійшли згоди щодо користування надвірними будівлями, зокрема дворовим водопроводом та хвірткою, за таких обставин колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про те, що 1 варіант розподілу житлового будинку з надвірними будівлями та порядку користування земельною ділянкою є прийнятним для застосування, - відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи.
Посилання позивача в апеляційній скарзі на те, що спільне користування водопроводом після поділу буде припинено та на той факт, що такий варіант розподілу житлового будинку унеможливлює облаштування окремої вбиральні на частині земельної ділянки, яка передається у користування ОСОБА_1 з посиланням на порушення санітарних норм та позбавляє ОСОБА_1 можливості облаштовувати окремий прохід з вулиці на подвір'я, оскільки хвіртка № 4 за таким варіантом поділу залишається у спільному користуванні, колегією суддів не приймається, оскільки жодних доказів цього нею не надано.
Відповідно до статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до частини 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно частини 2 статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
За таких обставин колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, ухвалене з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, підстав для його скасування не вбачається.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Згідно положень ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 374 ч.1п.1, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, -
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі її представника ОСОБА_3 - залишити без задоволення.
Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 13 червня 2019 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 15 листопада 2019 року.
Головуючий - І.П. Коваленко
Судді - А.І. Овсяннікова
І.С. Сащенко