Кропивницький апеляційний суд
Провадження № 33/4809/385/19 Головуючий у суді І-ї інстанції Загреба І.В.
Категорія - ч. 1 ст. 130 КУпАП Доповідач у суді ІІ-ї інстанції Онуфрієв В.М.
14.11.2019 року, суддя Кропивницького апеляційного суду Онуфрієв В.М., за участю секретаря Сакари І.І., особи притягнутої до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та в йог інтересах захисника -адвоката Мелєзгінова Ю.В., розглянув у відкритому судовому засіданні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та апеляційну скаргу останнього на постанову Кіровського районного суду м. Кіровограда від 16 вересня 2019 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, маючого на утримання малолітню дитину, військовослужбовця, солдата в/ч НОМЕР_1 , водія військового автозаправника, учасника бойових дій АТО на сході України, проживаючого: АДРЕСА_1 , раніше до адміністративної відповідальності не притягувався
визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень та накладено на нього адміністративне стягнення:
- за ст.130 ч.1 КУпАП у виді штрафу в розмірі 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 10200 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік;
- за ст.124 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 340 грн.;
- за ст.122-4 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 15 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 255 гривень.
На підставі ст.36 КУпАП остаточно накладено на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 600 (шестисот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 10200 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 у дохід держави судовий збір у сумі 384 грн. 20 коп.
Згідно постанови суду першої інстанції ОСОБА_1 визнаний винним у тому, що 19.08.2019 року о 19 год. 50 хв., керуючи транспортним засобом - «Gelly MR-7151A», д/н НОМЕР_2 , по вул. Ярослава Мудрого, 23 в м. Кропивницький, у порушення п.п.2.10 «а», 16.11 ПДР України, виїхав на нерегульоване перехрестя та не надав переваги у русі автомобілю «Opel Korsa», д/н НОМЕР_3 , який рухався по головній дорозі та скоїв з ним зіткнення. В результаті ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками, після чого ОСОБА_1 залишив місце ДТП.
Крім того, ОСОБА_1 19.08.2019 року о 19 год. 50 хв., керуючи з ознаками алкогольного сп'яніння транспортним засобом - автомобілем «Gelly MR-7151A», державний номер НОМЕР_2 , по вул. Ярослава Мудрого, 23 в м. Кропивницький, у порушення п.2.5 ПДР України, відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп'яніння.
Постановою Кіровського районного суду м. Кіровограда від 09.09.2019 року дані справи об'єднані в одне провадження.
В апеляційній скарзі із доповненням ОСОБА_1 та його захисник-адвокат МєлізгіновЮ.В. просили поновити строк на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції, скасувати постанову в частині визнання винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, мотивуючи тим, що на судове засідання яке було проведено 06.09.2019 року скаржник направив до суду клопотання про відкладення розгляду справи із долученням поважності неприбуття на судове засідання у зв'язку з перебуванням скаржника на лікуванні.
У зв'язку із триваючою хворобою, яка дала ускладнення він продовжував перебувати на лікарняному до 17.09.2019 року що підтверджується копією довідки № 431 оригінал якої подано до суду разом із клопотання про перенесення розгляду справи та знаходиться у матеріалах справи, а тому розгляд справи відбувся 16.09.2019 року без участі особи яка притягується до адміністративної відповідальності в супереч нормам ст. 268 КУпАП. Копію постанови отримав лише 24.09.2019 року що підтверджує конверт поштового відправлення який також доданий до матеріалів апеляційної скарги.
Зазначили, що вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП не доведена. Оскільки вина є основною ознакою суб'єктивної сторони правопорушення, відсутність вини свідчить про відсутність складу адміністративного правопорушення.
Крім того в матеріалах справи в порушення вимог п. 10 Розділу II Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 9 листопада 2015 року за № 1452/735, відсутній акт огляду.
Крім того що з оскаржуваною постановою ОСОБА_1 не може погодитись з підстав неповноти встановлення обставин, які мають значення для справи, та неправильності встановлення обставин, які мають значення для справи, внаслідок неправильного їх дослідження чи оцінки, та неправильного визначення відповідно до встановлених судом обставин правовідносин та порушення норм матеріального та процесуального права.
Згідно з положеннями ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Разом із тим, судом проігноровано вище вказану норму закону.
Так, із матеріалів справи слідує, що ОСОБА_1 , є військово службовцем, водієм військового автомобіля, що підтверджується довідкою від 22.10.2019 року та посвідченням учасника бойових дій яке знаходиться в матеріалах справи та долучене ОСОБА_1 під час судового засідання 01.11.2019 року, яке слухалось Кропивницьким апеляційним судом.
Із пояснень ОСОБА_1 слідує, що перебуваючи після наряду, відрядження, на несенні військової служби, на мобільний телефон від командира відділу прапорщика ОСОБА_2 отримав наказ, прибути до місця несення військової служби з метою виконання службових обов'язків (яке пов'язано із несенням служби під час Антитерористичної операції на сході України). На виконання вище вказаного наказу поспішаючи виконати свій військовий обов'язок, вчинив інкримінуєме йому адміністративне право порушення передбачене ст. 122-4, 124, 130 КУПаП.
Поміж тим, адміністративне правопорушення, яке передбачене ст. 130 КУпАП ОСОБА_1 не вчиняв, що може підтвердитись поясненням свідка ст. солдата ОСОБА_3 , який був присутній під час складання протоколу за підозрою у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 130 КУпАП стосовно ОСОБА_1 , який з метою виконання своїх службових обов'язків, діючи на виконання вище стоячого керівника надав показання щодо себе з метою як найшвидшого виконання наказу стосовно виконання свого службового обов'язку діючи в стані крайньої необхідності. Вище вказана обставина судом першої інстанції не досліджувалась, та проігноровано судом право особи, яка притягується до адміністративної відповідальності надати відповідні пояснення та докази у справі які мають значення для правильного вирішення справи.
Надаючи відмову у проходженні медичного освідування на стан алкогольного сп'яніння ОСОБА_1 діяв у стані крайньої необхідності з метою, як найскорішого виконання наказу прибути до місця несення військової служби з метою виконання своїх військових обов'язків під час АТО яке збереже життя та здоров'я побратимів по несенню військової служби які призвані виконувати свій військовий обов'язок під час Антитерористичної операції на сході України.
Так як ОСОБА_1 є водієм бойового автомобіля УРАЛ який здійснює належну доставку як військових так і боєприпасів на першу лінію бойових дій на сході України.
Ст. 18 КУпАП вказано що, не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і передбачена цим Кодексом або іншими законами, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, але вчинена в стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода.
Разом із тим, Верховний суд в своїй постанові від 21.12.2018 у справі №686/5225/17 зазначив, що у разі вчинення особою діяння у стані крайньої необхідності така особа не лише звільняється від адміністративної відповідальності, а такі дії взагалі не розглядаються як адміністративне правопорушення, оскільки в діянні немає ознаки вини. Стан крайньої необхідності виникає, коли є дійсна, реальна, а не уявна загроза зазначеним інтересам. Якщо загроза охоронюваним інтересам може виникнути в майбутньому, діяння не може вважатися таким, що вчинено у стані крайньої необхідності. На це прямо вказують слова тексту статті «для усунення небезпеки, яка загрожує». Однією з найважливіших умов правомірності акта крайньої необхідності є те, що за таких обставин небезпека не може бути усунута іншими засобами, тобто засобами, не пов'язаними із заподіянням шкоди іншим охоронюваним законом інтересам. Спосіб збереження охоронюваного законом інтересу за рахунок іншого повинен бути саме крайнім. Якщо для запобігання небезпеки, що загрожує, в особи є шлях, не пов'язаний із заподіянням шкоди, вона повинна обрати саме цей шлях. Інакше посилання на стан крайньої необхідності виключається. Шкода, заподіяна в стані крайньої необхідності, повинна бути менш значною, ніж відвернена шкода. Заподіяння шкоди, рівної тій, що могла бути спричинена, або шкоди більшої, не може бути виправдана станом крайньої необхідності. Зокрема не можна рятувати одне благо за рахунок заподіяння шкоди рівноцінному благу. Питання про те, яку шкоду вважати більш значною, а яку менш, є питанням факту й вирішується в кожному конкретному випадку залежно від конкретних обставин справи. В основу оцінки шкоди заподіяної й шкоди відверненої повинні бути покладені як об'єктивний, так і суб'єктивний критерії, проте визначальним має бути об'єктивний критерій. Враховуючи наведене, Верховний суд вказав, що судам необхідно встановити чи були вчинені позивачем дії, які кваліфіковано як адміністративне правопорушення, у стані крайньої необхідності.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши ОСОБА_1 та в його інтересах захисника - адвоката Мелєзгінова Ю.В., які просили поновити строк на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції та задовольнити подану апеляційну скаргу, зваживши доводи апеляційної скарги, а також перевіривши матеріали справи в межах поданої апеляційної скарги, апеляційний суд доходить висновку, що клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження підлягає задоволенню, а апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Особливості розгляду справ про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-4цього Кодексу.
Так, як вбачається з матеріалів справи, суд розглянув справу щодо ОСОБА_1 за його відсутності. При цьому з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 направлено до суду клопотання про перенесення розгляду справи, призначеного на 09.09.2019 року у зв'язку із перебуванням на лікарняному.
Також ОСОБА_1 повторно направлено до суду клопотання про перенесення розгляду справи, призначеного на 16.09.2019 року у зв'язку із перебуванням на лікарняному. Разом із тим, ним до клопотання не долучено на підтвердження перебування на лікарняному довідки з закладу охорони здоров'я, а тому доводи апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції вимог ст. 268 КУпАП є необґрунтованими та безпідставними.
За таких підстав, оскільки розгляд справи відбувся без участі ОСОБА_1 , копію постанови суду ОСОБА_1 отримав лише 23.09.2019 року, тому строк на апеляційне оскарження пропущено з поважної причини, а тому він підлягає поновленню.
На переконання апеляційного суду суд першої інстанції обгрунтовано у постанові дійшов висновку щодо наявності і діях ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень, передбачених ст.122-2 та 124 КУпАП та наклав адміністративне стягнення. Крім того, в цій частині ОСОБА_4 та його захисник постанову суду не оспорюють.
Разом із тим, апеляційний суд дослідивши матеріали справи, зібрані докази, допитавши у судовому засіданні свідків доходить висновку, що суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про наявність в діях ОСОБА_5 складу адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Так, відповідно до п.2.5 Правил дорожнього руху України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно диспозиції ч.1 ст. 130 КУпАП відповідальність за вказане правопорушення настає у разі керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, а так само за відмову осіб, які керують транспортними засобами, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан такого сп'яніння.
Відповідно до ч. 1 розділу ІІ «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», затвердженої наказом МВС України 07.11.2015 № 1395, протокол про адміністративне правопорушення (додаток 1) складається відповідно до статті 254 КУпАП. До протоколу про адміністративне правопорушення долучаються:
1) письмові пояснення свідків правопорушення у разі їх наявності;
2) акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу у разі здійснення його затримання;
3) акт огляду на стан сп'яніння у разі проведення огляду на стан сп'яніння;
4) інші документи та матеріали, які містять інформацію про правопорушення.
Відповідно до ч. 6 розділу ІХ «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», затвердженої наказом МВС України 07.11.2015 № 1395, у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров'я поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.
Відповідно до ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами.
У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання.
При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснюються його права і обов'язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.
Крім того, згідно ст. 18 КУпАП не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і передбачена цим Кодексом або іншими законами, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, але вчинена в стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода.
Також Верховний суд у постанові від 21.12.2018 року у справі за №686/5225/17 зазначив, що у разі вчинення особою діяння у стані крайньої необхідності така особа не лише звільняється від адміністративної відповідальності, а такі дії взагалі не розглядаються як адміністративне правопорушення, оскільки в діянні немає ознаки вини. Стан крайньої необхідності виникає, коли є дійсна, реальна, а не уявна загроза зазначеним інтересам. Якщо загроза охоронюваним інтересам може виникнути в майбутньому, діяння не може вважатися таким, що вчинено у стані крайньої необхідності. На це прямо вказують слова тексту статті «для усунення небезпеки, яка загрожує». Однією з найважливіших умов правомірності акта крайньої необхідності є те, що за таких обставин небезпека не може бути усунута іншими засобами, тобто засобами, не пов'язаними із заподіянням шкоди іншим охоронюваним законом інтересам. Спосіб збереження охоронюваного законом інтересу за рахунок іншого повинен бути саме крайнім. Якщо для запобігання небезпеки, що загрожує, в особи є шлях, не пов'язаний із заподіянням шкоди, вона повинна обрати саме цей шлях. Інакше посилання на стан крайньої необхідності виключається.
Відповідно до ст.252 КУпАП орган, посадова особа оцінює докази за їх внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Так, як вбачається із протоколу про адміністративне правопорушення серії ОБ №176274 від 19.08.2019 року, ОСОБА_1 19.08.2019 року о 19 год. 50 хв., керуючи з ознаками алкогольного сп'яніння транспортним засобом - автомобілем «Gelly MR-7151A», д/н НОМЕР_2 , по вул. Ярослава Мудрого, 23 в м. Кропивницький, у порушення п.2.5 ПДР України, відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп'яніння.
В якості доказу вини в постанові суд першої інстанції зазначив: протокол про адміністративне правопорушення серії ОБ №176274 від 19.08.2019 року, письмові пояснення свідків ОСОБА_1 та ОСОБА_6 , відеозапис доданий до протоколу про адміністративне правопорушення.
Разом із тим, допитаний у судовому засіданні апеляційної інстанції ОСОБА_1 показав, що він є військовослужбовцем, водієм військового автомобіля заправника, солдатом військової частини НОМЕР_1 , учасником бойових дій АТО на сході України. Чотири рази був по чотири місяці в зоні бойових дій на фронті.
19.08.2019 року близько 19 год., він після бойового завдання, відрядження, яке тривало більше двох діб, будучи дуже стомленим, оскільки практично не спав, по телефону отримав терміновий наказ від свого безпосереднього командира, прапорщика ОСОБА_2 , у зв'язку із оголошеною бойовою тривогою, прибути до військової частини для виконання військового завдання, пов'язаного з відправкою бойових грузів в зону бойових дій АТО на сході України.
Він терміново на своєму автомобілі виїхав у військову частину. По дорозі підібрав військовослужбовця цієї військової частини ОСОБА_3 . Рухаючись в місті Кропивницькому по вул. Ярослава Мудрого так як сильно поспішав допустив зіткнення з автомобілем Опель Корса, вину у ДТП визнає. Коли приїхали поліцейські визнав свою вину у дорожньо-транспортній пригоді. Потім співробітники поліції чомусь запідозрили його в тому, що він керував транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння та запропонували йому пройти огляд на стан сп'яніння попри те, що він не вживав алкогольні напої, проте був дуже стомлений.
Він відмовився проходити огляд так як у цей час йому терміново було необхідно було виконати наказ свого безпосереднього командира та у зв'язку із оголошеною бойовою тривогою з'явитися для виконання бойового завдання тобто був у стані крайньої необхідності. Пояснював співробітникам поліції що якщо не виконає наказ буде завдана шкода державним інтересам. Проте вони склали на нього протокол про відмову від проходження огляду. При цьому також зазначив, що у зв'язку із необхідністю виконати наказ погодився підписати всі папери, як йому вказали поліцейські. Після чого добрався до військової частини та приступив до виконання бойового наказу. Також вказав, що алкогольних напоїв не вживав, не керував транспортним засобом у стані сп'яніння. Відмовився від проходження огляду так як був у стані крайньої необхідності виконував бойовий наказ, якщо він своєчасно не з'явився до військової частини та не виконав наказ по доставці бойових грузів в зону АТО, то це призвело до завдання великої шкоди, у тому числі могли бути жертви серед військовослужбовців.
Допитаний у судовому засіданні апеляційної інстанції в якості свідка, військовослужбовець прапорщик ОСОБА_2 підтвердив, що є безпосереднім командиром солдата ОСОБА_1
19.08.2019 року близько 19 год. у військовій частині була оголошена бойова тривога. У зв'язку із чим він по телефону передав бойовий наказ військовослужбовцю ОСОБА_1 терміново з'явитися до військової частини для виконання бойового завдання. Підтвердив, що до цього ОСОБА_1 виконував бойове завдання більше двох діб. Після того, через деякий час, ОСОБА_1 з'явився до військової частини та почав виконувати бойовий наказ по доставці бойових грузів до зони АТО на сході України. При цьому він не перебував у стані алкогольного сп'яніння.
Допитаний в судовому засіданні апеляційної інстанції в якості свідка військовослужбовець, солдат ОСОБА_3 , підтвердив, що 19.08.2019 року близько 19 год., по телефону отримав терміновий наказ із військової частини у зв'язку із оголошеною бойовою тривогою прибути до військової частини для виконання військового завдання, пов'язаного з відправкою бойових грузів в зону бойових дій АТО на сході України. По дорозі його підібрав на своєму автомобілі ОСОБА_1 та вони разом рушили до військової частини. ОСОБА_1 при цьому не був у стані алкогольного сп'яніння. Проте був стомлений оскільки перед цим не спав більше двох діб так як виконував бойове завдання. Рухаючись в місті Кропивницькому по вул. Ярослава Мудрого ОСОБА_1 допустив зіткнення з автомобілем Опель Корса, вину у ДТП він визнав. Коли приїхали співробітники поліції вони чомусь запідозрили ОСОБА_1 , що той керував транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння та запропонували пройти огляд на стан сп'яніння. Останній відмовився оскільки потрібно було терміново їхати виконувати бойовий наказ, так як була оголошена у військовій частині бойова тривога по доставці грузив в зону бойових дій. ОСОБА_1 при ньому, ОСОБА_3 , повідомляв співробітників поліції та вказав, що якщо він не виконає наказ то може бути завдана шкода. Потім щоб виконати наказ підписав всі папери які йому надали поліцейські.
Крім того, при цьому апеляційний суд враховує, що співробітниками поліції надано до протоколу не повний відео запис події, а тільки частини запису, що не спростовує показання ОСОБА_1 та свідка ОСОБА_3 , стосовно того, що коли під'їхали співробітники поліції та у процесі спілкування ОСОБА_1 повідомляв, що відмовляється від проходження огляду на стан сп'яніння, так як виконує бойовий наказ по бойовій тривозі та йому терміново необхідно з'явитися для виконання бойового наказу до військової частини, тобто, що не може виконати вимогу поліцейських у зв'язку із крайньою необхідністю так як в результат невиконання бойового наказу буде завдана шкода державним інтересам. Та не спростовує його показань що йому поліцейські не роз'яснили права передбачені ст.268 КУпАП, у тому числі право мати захисника.
При цьому також апеляційний суд враховує те, що в справі відсутній акт огляду на стан сп'яніння. Також враховує, те що як підтвердили у судовому засіданні суду апеляційної станції вищевказані свідки, ОСОБА_1 перед цією подією виконував бойове завдання та був дуже стомлений в результаті того, що практично не спав.
А, тому враховуючи викладене апеляційний суд доходить висновку, що ОСОБА_1 , будучи військовослужбовцем військової частини, виконуючи терміновий бойовий наказ командира, у зв'язку із оголошеною бойовою тривогою, терміново з'явитися до військової частини для виконання бойового наказу щодо доставлення грузів в зону бойових дій АТО на сході України не виконав вимогу поліцейських пройти огляд на стан сп'яніння, перебував при цьому у стані крайньої необхідності, оскільки в результаті не виконання бойового наказу могла бути заподіяна значна шкода державним інтересам, яку неможливо було відвернути іншим способом як виконати терміновий бойовий наказ командира, та терміново з'явитися до військової частини, для виконання бойового завдання пов'язаного із бойовими діями в зоні бойових дій АТО на сході України, а тому він діяв у стані крайньої необхідності, та його дії підпадають під дію ст.18 КУпАП.
Отже в його діях відсутня вина у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, а отже відсутній склад вказаного адміністративного правопорушення.
А тому у зв'язку із відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП ОСОБА_1 слід визнати невинним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, а провадження в цій частині по справі слід закрити, на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. А тому постанова суду в цій частині підлягає зміні.
В іншій частині постанова суду першої інстанції підлягає залишенню без зміни.
Беручи до уваги викладене апеляційна скарга із доповненням ОСОБА_1 та в його інтересах захисника-адвоката Мелєзгінова Ю.В. підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Поновити строк ОСОБА_1 на подачу апеляційної скарги на постанову Кіровського районного суду м. Кіровограда від 16 вересня 2019 року.
Апеляційну скаргу із доповненням ОСОБА_1 та в його інтересах захисника - адвоката Мелєзгінова Ю.В. задовольнити частково.
Постанову Кіровського районного суду м. Кіровограда від 16 вересня 2019 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.130 ч.1 КУпАП, ст.124 КУпАП, ст.122-4 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 600 (шестисот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 10200 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік -
змінити у частині притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення за ч.1 ст.130 КУпАП.
Вважати ОСОБА_1 притягнутим до адміністративної відповідальності та накласти на нього адміністративне стягнення:
- за ст.124 КУПАП у виді штрафу у розмірі 20 (двадцяти) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 340 грн.
- за ст.122-4 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 15 (п'ятнадцяти) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 225 грн.
На підставі ст. 36 КУпАП вважати ОСОБА_1 притягнутим до адміністративної відповідальності та накласти на нього остаточне адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 20 (двадцяти) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 340 грн.
Визнати невинуватим ОСОБА_1 та закрити провадження по справі за ч.1 ст.130 КУпАП, на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
В решті постанову суду першої інстанції залишити без зміни.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Кропивницького
апеляційного суду В.М. Онуфрієв