15 листопада 2019 року
м. Харків
Справа № 631/427/19
Провадження № 22-ц/818/5015/19
Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого Хорошевського О.М.,
суддів Кіся П.В., Яцини В.Б.
розглянувши в порядку ст. 369 ЦПК України без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в приміщенні суду в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк «Приват Банк» на рішення Нововодолазького районного суду Харківської області від 06 серпня 2019 року, постановлене суддею Трояновською Т.М., за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
У квітні 2019 року ПАТ КБ «Приват Банк» звернувся до суду з позовом в якому просив стягнути на свою користь з ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 13043,49 грн. за кредитним договором № б/н від 13.04.2007 року яка складається з 2681,12 грн. - заборгованість за кредитом;2540,00 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту;5775,06 грн. - нарахована пеня за прострочене зобов'язання, 950,00 грн. нараховано пені за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн.; а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн. - штраф (фіксована частина), 597,31 грн. - штраф (процентна складова). Стягнути судові витрати у розмірі 1921,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідно до укладеного договору ОСОБА_1 13.04.2007 року отримала кредит у розмірі 3000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.
Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті, складає між ним і Банком Договір, про що свідчить підпис у заяві.
Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту Банк керувався п.п. 2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4 Договору, на підставі яких Відповідач при укладанні Договору дав згоду, щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою Банку.
Власник картрахунку зобов'язаний слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення Овердрафту, згідно п. 2.1.1.5.7 Договору.
Проте, відповідач, свої зобов'язання перед банком належним чином не виконувала, у зв'язку з чим утворилась заборгованість станом на 21.03.2019 року у сумі 13043,49 грн., яку і просить позивач стягнути на свою користь.
Рішенням Нововодолазького районного суду Харківської області від 06 серпня 2019 року позовні вимоги задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором в сумі 2681, 12 коп. та судовий збір в розмірі 394,76 грн.
В апеляційній скарзі ПАТ КБ «Приват Банк» просить рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні заборгованості за тілом кредитьу та неустойкою скасувати як незаконне та необґрунтоване, ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права та ухвалити в цій частині нове, задовольнивши позовні вимоги в цій частині у повному обсязі, в іншій частині рішення залишити без змін. Стягнути судові витрати.
Скарга містить посилання на те, що з наданої банком виписки по картковому рахунку вбачається, що відповідач після отримання карток неодноразово здійснював операції як щодо зняття готівки з карткового рахунку, розраховувався за придбанні товари, поповнював номер мобільного телефону, так й частково погашав заборгованість по кредиту.
Як вбачається із позовної заяви та розрахунку заборгованості, Банк просив стягнути з Відповідача заборгованість за кредитом (тілом), яка складається із 2-х складових, а саме: 2681,12 грн. - заборгованість за тілом кредиту (тіло кредиту на звітню дату, тобто поточна заборгованість за кредитом); 2540,00 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту.
Натомість суд першої інстанції стягнув лише частину заборгованості за кредитом (тілом) в розмірі 2681,12 грн.
Згідно з ч. ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Однак суд першої інстанції, всупереч ст. 1054 ЦК України, стягнув лише частну першої складової заборгованості за кредитом та безпідставно звільнив Відповідача від відповідальності щодо погашення решти та іншої складової, а саме заборгованості за простроченим тілом кредиту та неустойкою.
Встановивши, що банк надав відповідачу кредит, а відповідач його не повернув, суд першої інстанції не мав жодних підстав відмовляти у стягненні заборгованості по тілу кредиту, в т.ч. за простроченим тілом кредиту.
Розрахунок заборгованості відповідачем не оскаржувався. Доказів належного виконання зобов'язань по сплаті кредиту відповідачем надано не було.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
За правилами до ч. 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи вищевикладене, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
До суду апеляційної інстанції надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим.
Перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.
Частково задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що не надано підтверджень про конкретні запропоновані відповідачці Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, наданий банком Витяг з Умов не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.
Надані позивачем Правила надання банківських послуг, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
Враховуючи наведене, позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» в частині стягнення з відповідача штрафів та пені за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов'язань через відсутність передбаченого обов'язку відповідача по їх сплаті позивачу у анкеті-заяві від 13.04.2007 року (враховуючи, що Витяг з Умов та правил дання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/ нe можуть вважатися складовою частиною спірного кредитного договору) є безпідставними та не підлягають задоволенню
Вимоги про стягнення процентів за користування позиченими коштами та інших сум за прострочення виконання грошового зобов'язання, з підстав та у розмірах встановлених актами законодавства, зокрема статтями 625, 1048 ЦК України позивач не пред'явив.
Тому, слід відмовити у задоволенні позовних вимог щодо стягнення з ОСОБА_1 : 2 540 гривень 00 копійок заборгованості за простроченим тілом кредиту, 5 775 гривень 06 копійок нарахованої пені за прострочене зобов'язання, 950 гривень 00 копійок нарахованої пені за несвоєчасність сплати боргу на суму 100 гривень, а також штрафів відповідно до п.2.1.1.7.6 Умов і правил надання банківських послуг у розмірі 500 гривень 00 копійок (фіксована частина) та 599 гривень 31 копійка (процентна складова).
Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «Приват Банк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача фактично отриманої суми кредитних коштів в розмірі 2681,12 грн.
Судова колегія з таким висновком суду першої інстанції погоджується частково виходячи з наступного.
Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
ОСОБА_1 до суду першої інстанції подала заяву про часткове визнання позовних вимог ПАТ КБ «Приват Банк», а саме в сумі 3000, 00 грн (а.с. 113).
Такі обставини за правилами ч. 1 ст. 82 ЦПК України не підлягають доказуванню.
Таким чином, з ОСОБА_1 підлягає стягненню на користь Банку розмір визнаних позовних вимог в сумі 3000,00 грн.
Що стосується вимог по стягненню пені, судова колегії не вбачає підстав для їх задоволення з таких підстав.
Заява позичальника підписана ОСОБА_1 від 13.04.2007 року містить відомості про строк дії договору 12 місяців з 13.04.2007 до 11.04. 2008 року включно.
Згідно розрахунку наданого Банком заборгованість за пенею на час закінчення строку договору відсутня.
Статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
За змістом частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18) зробила висновок, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Зважаючи на наведене, пеня нарахована після закінчення строку дії договору не підлягає стягненню.
В іншій частині рішення суду першої інстанції не оскаржувалось та не переглядалось.
Оскільки судом першої інстанції неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, судова колегія приходить до висновку про зміну судового рішення.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 ч.1 п.1,376, 381, 382-384 ЦПК України, -
Апеляційну скаргу представника Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «Приват Банк» - задовольнити частково.
Рішення Нововодолазького районного суду Харківської області від 06 серпня 2019 року змінити.
Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором в сумі 3000, 00 грн.
В іншій частині рішення залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня прийняття та оскарженню у касаційному порядку не підлягає.
Головуючий - О.М. Хорошевський
В.Б. Яцина
Судді -
П.В. Кісь
Повний текст постанови складено 15 листопада 2019 року.