Житомирський апеляційний суд
Справа №295/9165/18 Головуючий у 1-й інст. Слюсарчук Н. Ф.
Категорія 29 Доповідач Галацевич О. М.
14 листопада 2019 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючого - судді Галацевич О.М.,
суддів: Григорусь Н.Й., Микитюк О.Ю.,
розглянувши у порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Венбест»,
на рішення Богунського районного суду м. Житомира, ухвалене 01 серпня 2019 року суддею Слюсарчук Н.Ф. у м. Житомирі, повний текст рішення складено 08 серпня 2019 року,
у справі №295/9165/18 за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Венбест», третя особа - приватне акціонерне товариство «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп, про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,
У липні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, в обґрунтування якого зазначив, що 04.07.2017 з вини ОСОБА_2 , який під час виконання трудових обов'язків керував належним товариству з обмеженою відповідальністю «Венбест» (далі - Товариство) автомобілем «Renault Logan» номерний знак НОМЕР_1 , сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП), внаслідок якої пошкоджено належний йому транспортний засіб «Volkswagen Caddy» номерний знак НОМЕР_2 . Відповідно до умов договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, укладеного між Товариством та приватним акціонерним товариством «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп (далі - ПрАТ «УСК «Княжа»), страховик відповідача сплатив йому ( ОСОБА_1 ) страхове відшкодування в сумі 54169,70 грн та за послуги евакуатора - 400 грн. Проте, згідно звіту про оцінку від 14.09.2017 сума заподіяного внаслідок ДТП збитку становить 84327,33 грн. Тому, просив стягнути з Товариства, різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою, яка, з урахуванням вартості послуг оцінювача, становить 30157,63 грн.
Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 01 серпня 2019 року позов задоволено частково. З урахуванням ухвали про виправлення арифметичної помилки від 08 серпня 2019 року стягнуто з Товариства на користь ОСОБА_1 на відшкодування матеріальної шкоди 27147,30 грн та сплачений судовий збір в сумі 704,80 грн. У задоволенні решти вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі представник Товариства, посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить скасувати вказане судове рішення, ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 .
На його думку, суд не дослідив обставини виплати страхового відшкодування та не врахував, що фактичний розмір шкоди повністю покривається лімітом відповідальності страховика, який становить 100000 грн.
Посилаючись на постанову Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 755/18006/15-ц зазначив, що сума 27147,30 грн, яка є недоплаченою сумою страхового відшкодування не може стягуватися з Товариства.
У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 послався на її безпідставність з огляду на висновок Верховного Суду України від 02.12.2015 у справі № 6-691цс15.
У відповіді на відзив представник Товариства зазначив, що різниця невідшкодованої суми за страховим відшкодуванням становить 27147,30 грн і не може стягуватись з Товариства, оскільки межа ліміту відповідальності страховика не вичерпана.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, з огляду на наступне.
Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 04.07.2017 з вини ОСОБА_2 , який під час виконання трудових обов'язків керував належним Товариству автомобілем «Renault Logan», номерний знак НОМЕР_1 , сталася ДТП, внаслідок якої пошкоджено належний ОСОБА_1 транспортний засіб «Volkswagen Caddy», номерний знак НОМЕР_2 (а.с. 6-7, 11, 47-49).
Відповідно до договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс №АК/5646312), укладеного 13.12.2016 між Товариством і ПрАТ «УСК «Княжа», ремонтної калькуляції №17-120615 від 13.07.2017, акту огляду транспортного засобу від 11.07.2017, розрахунку суми страхового відшкодування від 08.08.2017 страховиком сплачено ОСОБА_1 страхове відшкодування в сумі 54169,70 грн (а.с. 21-28, 58, 76). Заперечення щодо неправомірних дій страховика під час визначення страхового відшкодування у матеріалах справи відсутні. Позивач погодився із виплаченою сумою страхового відшкодування (а.с. 10).
Згідно звіту про оцінку колісного транспортного засобу №39/09/17 від 14.09.2017 сума заподіяного внаслідок ДТП збитку становить 84327,33 грн. Сума фактичних витрат становить 81317 грн, що підтверджується актом надання послуг від 21.02.2018 (а.с. 12-20, 30).
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач, як особа, яка заподіяла шкоди, має нести цивільно-правову відповідальність по деліктному зобов'язанню й відшкодувати заподіяну ним шкоду позивачу у вигляді різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою без урахування вартості послуг оцінювача.
Суд апеляційної інстанції погоджується із таким висновком суду з огляду на наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Статтею 1194 ЦК України встановлено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон) у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Отже, відшкодування шкоди власником транспортного засобу або винуватцем ДТП, відповідальність яких застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, якщо у страховика не виникло обов'язку з відшкодування шкоди, або розмір шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика, а також у разі, коли страховик має право регресу до особи, яка застрахувала свою відповідальність.
Статтями 28, 29 Закону передбачено, що шкода, заподіяна в результаті ДТП майну потерпілого, - це шкода, пов'язана, зокрема, з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу. При цьому у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок ДТП, з евакуацією транспортного засобу з місця ДТП до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент ДТП, чи до місця здійснення ремонту на території України.
У постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі № 6-691цс15 зроблено висновок про те, що правильним є стягнення з винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов'язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).
Враховуючи, що вартість майнового збитку, заподіяного ОСОБА_1 пошкодженням автомобіля внаслідок ДТП, яка сталася з вини ОСОБА_2 , який перебував у трудових відносинах з Товариством, перевищує виплачений позивачу розмір страхового відшкодування, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що з відповідача підлягає стягненню на користь позивача різниця (27147,30 грн) між фактичним розміром понесених витрат (81317 грн) та отриманим страховим відшкодуванням (54169,70 грн).
Доводи апеляційної скарги та відповідь на відзив на правильність ухваленого рішення не впливають, оскільки звіт про оцінку колісного транспортного засобу №39/09/17 від 14.09.2017, а також акт надання послуг №9 від 21.02.2018 не спростовані відповідачем.
Висновок суду відповідає висновкам щодо застосування відповідних норм права, викладених у постановах Верховного Суду від 16.10.2019 у справі №61-16434св18 та від 27.03.2019 у справі №295/12342/16-ц.
Керуючись ст. ст. 259, 367, 368, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Венбест» залишити без задоволення, а рішення Богунського районного суду м. Житомира від 01 серпня 2019 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню у касаційному порядку не підлягає за винятками, передбаченими п. 2 «а» - 2 «г» ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Головуючий Судді
Повний текст постанови складений 14 листопада 2019 року.