14 листопада 2019 року
м. Рівне
Справа № 562/1941/16-ц
Провадження № 22-ц/4815/487/19
Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Шимківа С.С.,
суддів: - Боймиструка С.В., Гордійчук С.О.
секретар судового засідання - Тхоревський С.О.
учасники справи:
правонаступник позивача
ОСОБА_1 - ОСОБА_2 ,
відповідач - Старомощаницька сільська рада Здолбунівського району
Рівненської області,
- ОСОБА_3 ,
третя особа, яка не
заявляє самостійних
вимог на предмет спору - Управління Держгеокадастру у Здолбунівському районі
Рівненської області,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області від 04 грудня 2018 року (ухвалене у складі судді Шуляка А.С., повний текст рішення складено 12.12.2018 року) у справі за позовом ОСОБА_1 до Старомощаницької сільської ради Здолбунівського району Рівненської області, ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Управління Держгеокадастру у Здолбунівському районі Рівненської області про визнання недійсним та скасування державного акту на право власності на земельну ділянку, -
17 серпня 2016 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Старомощаницької сільської ради Здолбунівського району Рівненської області, ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Управління Держгеокадастру у Здолбунівському районі Рівненської області про визнання недійсним та скасування державного акту на право власності на земельну ділянку.
Позовна заява мотивована тим, що її чоловікові ОСОБА_4 рішенням Старомощаницької сільської ради від 26 грудня 1995 року № 15 було передано у приватну власність земельну ділянку для обслуговування житлового будинку і господарських будівель площею 0,25 га, за адресою: АДРЕСА_1 .
Після смерті чоловіка 04.08.1997 року, вона як спадкоємець по закону, прийняла спадщину.
28 грудня 1999 року, на підставі її заяви, рішенням Старомощаницької сільської ради їй було передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,25 га для обслуговування житлового будинку та земельну ділянку площею 0,60 га для ведення особистого підсобного господарства по АДРЕСА_1 .
На початку жовтня 2014 року, в процесі виготовлення технічної документації на зазначені земельні ділянки, їй стало відомо, що при виготовленні суміжним землекористувачем ОСОБА_3 , державного акта про право власності на земельну ділянку в АДРЕСА_2 було здійснено накладку на належну їй земельну ділянку, в зв'язку з чим земельна ділянка зменшилася на 0,0415 га. та було змінено її межі.
Вона не була повідомлена про погодження меж суміжних ділянок по АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 .
Не відповідає дійсності інформація, зазначена в акті встановлення, погодження та закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в АДРЕСА_2 , що передається у власність ОСОБА_3 про те, що вона, ОСОБА_1 , безпідставно відмовилася погодити межі земельної ділянки, а також, щодо відсутності порушень правил добросусідства та, що встановлені межі земельної ділянки відповідають фактичному використанню на місцевості.
В результаті допущених порушень було зменшено площу її земельної ділянки на якій знаходилися багаторічні насадження, які в подальшому відповідачем ОСОБА_3 були самовільно вирубані.
Незважаючи на вказані порушення, рішенням Старомощаницької сільської ради № 26 від 17.01.2011 року надано дозвіл ОСОБА_5 на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо оформлення права власності на зазначену земельну ділянку.
Після чого, рішенням Старомощаницької сільської ради було видано ОСОБА_3 державний акт про право власності на земельну ділянку в АДРЕСА_2 .
Просила суд визнати недійсним та скасувати державний акт на право власності на земельну ділянку, виданий ОСОБА_3 на підставі рішення Старомощаницької сільської ради на право власності на земельну ділянку, розташовану в АДРЕСА_2 .
Рішенням Здолбунівського районного суду Рівненської області від 04 грудня 2018 року позов ОСОБА_1 до Старомощаницької сільської ради Здолбунівського району Рівненської області, ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Управління Держгеокадастру у Здолбунівському районі Рівненської області про визнання недійсним та скасування державного акту на право власності на земельну ділянку задоволено.
Визнано недійсним та скасовано державний акт на право власності на земельну ділянку, серія ЯМ № 010186, виданий ОСОБА_3 на земельну ділянку, розташовану по АДРЕСА_1 .
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що при складенні технічної документації для відведення земельної ділянки в АДРЕСА_2 відповідачем ОСОБА_3 було допущено порушення вимог закону, внаслідок чого порушено права та законні інтереси позивача на частину земельної ділянки, яка перебувала у її фактичному користуванні. Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯМ № 010186, було видано на ім'я ОСОБА_3 на підставі документації, яка має істотні порушення, а тому позовні вимоги є обґрунтованими.
14 лютого 2019 року ОСОБА_3 подано апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.
Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим.
Пояснює, що вказану спірну земельну ділянку вона успадкувала після смерті ОСОБА_6 , якому рішенням Старомощаницької сільської ради народних депутатів від 04.04.1997 року № 38 було передано у приватну власність земельну ділянку, площею 0,25 га по АДРЕСА_2 для обслуговування житлового будинку, а також площею 0,60 га для ведення особистого підсобного господарства.
Їй як спадкоємцю, рішенням сесії Старомощаницької сільської ради від 17 січня 2011 року за № 26 було надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо оформлення права власності на земельні ділянки, площею 0,25 га та 0,60 га по АДРЕСА_2 .
У приватну власність їй передано земельну ділянки, площею 0,787 га (0,25 га - для обслуговування житлового будинку і 0,5370 га - для ведення особистого селянського господарства), тобто менше ніж було передано у власність ОСОБА_6 , що унеможливлює захоплення нею суміжної земельної ділянки.
Судом першої інстанції не враховано, що для задоволення позовних вимог, позивачка повинна мати належним чином зареєстроване право власності чи право користування земельною ділянкою, розташованою по АДРЕСА_2 .
У матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б підтверджували право власності чи право користування земельною ділянкою у ОСОБА_1
08 квітня 2019 року Старомощаницькою сільською радою Здолбунівського району подано відзив на апеляційну скаргу, у якому покликається на незаконність рішення суду першої інстанції.
Відповідно до рішення сесії Старомощаиицької сільської ради народних депутатів Здолбунівського району від 28.12.1999р. № 47 позивачці було передано у приватну власність земельні ділянки 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та 0,60 га для ведення особистого підсобного господарства, які складалися із двох земельних ділянок, які розташовані за різними адресами. Біля житлового будинку ОСОБА_1 знаходиться земельна ділянка площею 0,60 га, в тому числі 0,25га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.
Суміжні землекористувачі виготовили технічні документації щодо відведення земельних ділянок, які перебували у їх користуванні, та отримали відповідні правові документи на право власності на земельні ділянки.
З інших сторін спірна земельна ділянка обмежується дорогою та ровом.
Неприватизованою залишилася лише земельна ділянка позивачки, розмір якої, відповідно до проведеної сільською радою інвентаризації, відповідає записам у земельно-кадастрових документах і становить 0,60 га, що повністю відповідає рішенню сесії про передачу вказаної ділянки у власність.
А відтак, позовні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими.
Ухвалою Рівненського апеляційного суду про зупинення апеляційного провадження від 11 квітня 2019 року було зупинено провадження у справі для залучення правонаступника після смерті позивачки - ОСОБА_1
Ухвалою Рівненського апеляційного суду від 24 вересня 2019 року поновлено провадження у справі та залучено правонаступника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 .
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників справи, колегія суддів приходить до висновку про залишення її без задоволення.
Судом встановлено, що рішенням Старомощаницької сільської ради від 26.12.1995 року № 15 жителю с.Стара Мощаниця ОСОБА_4 передано у приватну власність для обслуговування житлового будинку і господарських будівель земельну ділянку площею 0,25 га та для ведення особистого підсобного господарства земельну ділянку площею 0,35 га по АДРЕСА_3 Горчаки (а.с. 14).
Після смерті ОСОБА_4 04 серпня 1997 року ОСОБА_1 успадкувала належне йому майно.
Рішенням Старомощаницької сільської ради Здолбунівського району від 28 грудня 1999 року № 47 передано у приватну власність жительці с.Стара Мощаниця ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,25 га для обслуговування житлового будинку та земельну ділянку площею 0,60 га для ведення особистого підсобного господарства по АДРЕСА_3 Горчаки (а.с. 15).
Рішенням Старомощаницької сільської ради від 04 квітня 1997 року № 38 ОСОБА_6 передано у приватну власність земельні ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, площею 0,25 га по АДРЕСА_2 для ведення особистого підсобного господарства, площею 0,60 га по АДРЕСА_3 Горчаки та передано в постійне користування земельну ділянку 0,12 га в ур. "За селом".
Рішенням Старомощаницької сільської ради Здолбунівського району від 17 січня 2011 року № 26 надано дозвіл ОСОБА_3 , жительці АДРЕСА_4 на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо оформлення права власності на земельні ділянки, які були передані у приватну власність її спадкодавцю ОСОБА_6 на підставі рішення сесії № 38 від 04.04.1997 року загальною площею 0,85 га, а саме: 0,25 га для обслуговування житлового будинку по АДРЕСА_2 та для ведення особистого селянського господарства площею 0,60 га по АДРЕСА_3 Горчаки та в ур. "За селом", у зв'язку з оформленням права власності на спадкове майно (а.с. 16).
На підставі вказаного рішення була розроблена технічна документація із землеустрою щодо складання державних актів на право власності на вищезазначені земельні ділянки, яка затверджена рішенням Старомощаницької сільської ради Здолбунівського району від 22.12.2011 року № 94, яким, зокрема, передано у власність ОСОБА_3 земельні ділянки в АДРЕСА_2 , загальною площею 0,85 га, в тому числі для будівництва - 0,25 га, для ведення особистого селянського господарства - 0,60 га.
Як вбачається з акту встановлення, погодження та закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в АДРЕСА_2 , що передається у власність гр. ОСОБА_3 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд для ведення особистого селянського господарства межі земельної ділянки, що передана у власність ОСОБА_3 сусіднім землекористувачем ОСОБА_1 погоджено не було.
Як встановлено судом першої інстанції з пояснень, наданих свідками у судовому засіданні, під час виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки ОСОБА_1 було встановлено, що 0,0415 га спірної земельної ділянки, якою фактично користувалася ОСОБА_1 і яка була передана у власність ОСОБА_3 .. На частині земельної ділянки, яка перебувала у користуванні позивачки знаходився сад з фруктовими деревами, які після отримання відповідачем земельної ділянки у власність були зрізані.
Відповідно до частини першої статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Згідно з частиною першою статті 118 ЗК України громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.
Частиною першою статті 10 Закону № 280/97-ВР передбачено, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (стаття 125 ЗК України).
Частиною третьою статті 158 ЗК України визначено, що органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, та додержання громадянами правил добросусідства, а також спори щодо розмежування меж районів у містах.
Згідно з частинами першою, третьою, сьомою статті 55 Закону України "Про землеустрій" в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) проводиться відповідно до топографо-геодезичних і картографічних матеріалів. Межі земельної ділянки в натурі (на місцевості) закріплюються межовими знаками встановленого зразка. Межові знаки здаються за актом під нагляд на збереження власникам землі та землекористувачам, у тому числі орендарям.
Відповідно до статті 198 ЗК України кадастрові зйомки - це комплекс робіт, виконуваних для визначення та відновлення меж земельних ділянок. Кадастрова зйомка включає: геодезичне встановлення меж земельної ділянки; погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами; відновлення меж земельної ділянки на місцевості; встановлення меж частин земельної ділянки, які містять обтяження та обмеження щодо використання землі; виготовлення кадастрового плану.
Отже, щоб набути право власності на земельну ділянку необхідно здійснити комплекс робіт: провести кадастрову зйомку землі з геодезичним встановленням меж земельної ділянки, яка включає, зокрема, і, перенесення в натурі (на місцевості) меж земельної ділянки та закріплення їх довгостроковими межовими знаками встановленого зразка за затвердженим в установленому порядку проектом відведення цієї ділянки, погодження цих меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами.
Погодження меж земельної ділянки є складовою частиною кадастрового плану, який, у свою чергу, є складовою частиною технічної документації, необхідної для передачі громадянам безоплатно земельних ділянок у власність. Виконання усіх підготовчих робіт з виготовлення державного акта на право власності на земельну ділянку передбачає перевірку того, чи не належить земельна ділянка іншому власнику або правомірному користувачеві та чи не накладаються межі земельної ділянки на суміжні земельні ділянки.
Відповідно до частини першої статті 106 ЗК України власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки сприяння встановленню твердих меж, а також відновленню межових знаків у випадках, коли вони зникли, перемістились або стали невиразними.
Частиною першою статті 107 ЗК України передбачено, що основою для відновлення меж є дані земельно-кадастрової документації.
Порядок встановлення та відновлення меж земельних ділянок визначений Інструкцією про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок у натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженою Наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 18 травня 2010 року № 376 (далі - Інструкція).
Як вбачається із матеріалів справи при виготовленні технічної документації щодо передачі у власність ОСОБА_3 земельних ділянок в АДРЕСА_2 , загальною площею 0,85 га, в тому числі для будівництва - 0,25 га, для ведення особистого селянського господарства - 0,60 га, виник земельний спір між суміжними землекористувачами - ОСОБА_1 та ОСОБА_3 щодо погодження меж земельної ділянки, яка передавалась у власність ОСОБА_3 .
Згідно відповіді Державної інспекції сільського господарства в Рівненській області, комісією по розгляду земельних спорів Старомощаницької сільської ради Здолбунівського району Рівненської області 12.12.2011 року розглянуто земельний спір щодо погодження меж земельної ділянки, яка передавалась у власність ОСОБА_3 по АДРЕСА_2 , що було оформлено відповідним протоколом комісії. Однак вказаний протокол на сесії сільської ради не розглядався, рішення про його затвердження не приймалося (а.с. 21).
Позивачем доведено, що при складенні технічної документації для відведення земельної ділянки в АДРЕСА_2 відповідачем ОСОБА_3 було допущено порушення вимог закону, внаслідок чого порушено права та законні інтереси позивача ОСОБА_1 на частину земельної ділянки, яка перебувала у її фактичному користуванні.
Таким чином, місцевим судом правомірно задоволено позов ОСОБА_1 до Старомощаницької сільської ради Здолбунівського району Рівненської області, ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Управління Держгеокадастру у Здолбунівському районі Рівненської області про визнання недійсним та скасування державного акту на право власності на земельну ділянку.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Підстав для скасування ухваленого у справі судового рішення та задоволення поданої апеляційної скарги, виходячи з меж її доводів, апеляційний суд не вбачає, оскільки ці доводи правильності зробленого судом першої інстанції висновку не спростовують.
Керуючись ст.ст. 367, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, Рівненський апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області від 04 грудня 2018 року - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Повний текст постанови складено 14 листопада 2019 року.
Головуючий-суддя С.С. Шимків
Судді: С.В. Боймиструк
С.О. Гордійчук