Справа № 646/3808/19
№ провадження 2/646/1509/2019
(заочне)
12.11.19 року м.Харків
Червонозаводський районний суд м. Харкова в складі:
головуючого судді: Шелест І.М.,
за участю секретаря судового засідання Ушакової Г.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові у спрощеному порядку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 до ОСОБА_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщення,
у присутності позивача - ОСОБА_1
встановив:
Позивач звернувся до суду з позовом, в обґрунтування якого зазначив, що позивачу ОСОБА_1 належить на праві приватної власності будинок АДРЕСА_1 , згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом, який посвідчений державним нотаріусом Першої харківської державної нотаріальної контори 05.09.1982 року за № 2-ДН-950. У вказаному будинку зареєстрований позивач та його син ОСОБА_2 Відповідач зареєстрований у будинку але тривалий час не проживає в ньому з 2000 року. Це підтверджується також актом від 27 травня 2019 року, який складений сусідами. Відповідач весь цей час житлом не цікавиться, в утриманні, ремонті, оплаті комунальних послуг участі не приймав, тобто припинив виконувати обов'язки члена сім'ї, передбачені ст. 64 ЖК України. Позивач не звертався до відповідача з проханням, щоб він добровільно знявся з реєстрації, оскільки зв'язок із сином втрачений та адреса його мешкання не відома. Таким чином, у даному житловому приміщенні зареєстрований ОСОБА_2 та не проживає в житловому приміщенні понад 1 рік, а тому це надає право вважати його таким, що втратив право користування житловим приміщенням.
У судовому засіданні позивач ОСОБА_2 просив задовольнити позов, оскільки у нього виникають проблеми з виплатою надмірних комунальних послуг, які нараховуються.
Відповідач ОСОБА_2 про час та місце судового розгляду сповіщений належним чином, шляхом направлення судової повістки та розміщення оголошення на офіційному сайті суду.
Зі згоди позивача, суд ухвалює заочне рішення, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
Суд, вислухавши позивача, дослідивши надані докази в їх сукупності, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини: згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 05 вересня 1982 року будинок АДРЕСА_1 належить ОСОБА_1 зазначений будинок залишився у спадщину після смерті ОСОБА_3 , дане свідоцтво посвідчене державним нотаріусом Першої харківської державної нотаріальної контори 05.09.1982 року за № 2-ДН-950 (а.с. 5).
З копії домової книги вбачається, що ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 11-13).
З інформації відділ обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання від 20.04.2019 вбачається, що в квартирі АДРЕСА_2 зареєстрований ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 22).
Як вбачається з акту від 27 травня 2019 року, який складений сусідами, підписаний головою вуличного комітету ОСОБА_4 про те, що відповідач ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 - не мешкає з 2000 року (а.с. 8).
У судовому засіданні свідок ОСОБА_5 свідчила про те, що проживає по АДРЕСА_3 і знає родину Кабакових більше 30 років, оскільки проживають поруч і підтримують дружні стосунки, ходять один до одного у гості. У ОСОБА_1 є син ОСОБА_6 , який після завершення навчання одружився, переїхав до дружини приблизно у 2000 році. Потім розірвав цей шлюб та одружився вдруге і близько 4-5 років тому переїхав до дружини в Крим, стосунки з батьками не підтримує.
Згідно ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Частиною 1 ст. 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Відповідно до ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
З ч. 2 ст. 405 ЦК України вбачається, що член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
На підставі наданих доказів, свідчень свідка, суд вважає доведеним, що відповідач втратив право користування жилою площею за адресою реєстрації, тому що добровільно її залишив, не проживає в будинку понад 1 рік без поважних причин.
Даних, що позивач порушив права відповідача на проживання, суду не надано, в зв'язку з чим суд задовольняє позов в повному обсязі.
Згідно ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місце проживання в України», зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі: судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.
Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 81, 82, 141, 229, 258, 259, 263-265, 268, 280-282 ЦПК України, ст.ст. 317, 319, 391, 405 ЦК України, ст.7 ЗУ «Про свободу пересування та вільний вибір місце проживання в України» суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщення - задовольнити повністю.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , таким, що втратив право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 .
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного тексту заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому Цивільно-процесуальним законодавством.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду.
Повний текст рішення виготовлений 15.11.2019.
Суддя І.М. Шелест