Справа № 645/7214/19
Провадження № 2-з/645/83/19
15 листопада 2019 року м. Харків
Суддя Фрунзенського районного суду м. Харкова Шевченко Г.С., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову до подачі позовної заяви, -
13 листопада 2019 року до подання позовної заяви від ОСОБА_1 надійшла заява про забезпечення позову, в якій останній просить вжити заходи забезпечення позову шляхом накладання арешту та заборони відчуження на все рухоме майно, що належить на праві власності ТОВ «Діатоміт».
В обґрунтування вказаної заяви посилається на те, що 04 вересня 2018 року він уклав договір про надання поворотної фінансової допомоги ТОВ «Діатоміт». З моменту підписання договору у його рамках ОСОБА_1 було надано коштів на загальну суму 2 834 652,92 грн. Вказані кошти витрачались підприємством на здійснення поточних виплат та придбання виробничого обладнання. 01 листопада 2019 року ОСОБА_2 Р ОСОБА_3 було вручено ТОВ «Діатоміт» вимогу щодо повернення коштів за договором у семиденний строк. Однак, підприємство до цього часу не здійснило йому жодних виплат. Більше того, напередодні ОСОБА_1 було виявлено, що підприємство через незадовільний фінансовий стан та отримання вимоги про повернення коштів розмістило на сайті об'яву про продаж обладнання. Тому є підстави вважати, що відповідач навмисно позбавляється свого майна для того, щоб в подальшому унеможливити виконання рішення суду.
Згідно положень ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).
Розглянувши заяву про забезпечення позову до подачі позовної заяви, суддя дійшов наступних висновків.
За ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до предявлення позову так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
При цьому, виходячи з правової природи забезпечення позову, під останнім слід розуміти вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача та спрямованих проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, розтратити його, продати, знецінити або вчинити інші дії, що можуть призвести в майбутньому до певних складнощів при виконанні рішення суду.
Разом з тим, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, яка звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Відповідно до п.п. 1, 2 ч. 1 cт. 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії.
При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Також суд враховує, що заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання рішення суду, а також є необхідними і для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів та безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Згідно ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
За ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки сторони позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Дослідивши матеріали, додані ОСОБА_1 до заяви про забезпечення позову, суд приходить до висновку про те, що заявником не надано суду належних підтверджуючих відомостей на обґрунтування доцільності вжиття заходів забезпечення позову.
Так, ОСОБА_1 , будучі засновником ТОВ «Діатоміт» (що вбачається із договору № 0409 від 04.09.2018 року.) та, відповідно, маючи можливість, не надав суду копії статуту товариства та обсягу майна, що належить ТОВ «Діатоміт» на праві власності. Зазначене позбавляє суд встановити співмірність заходів забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами і, у разі задоволення заяви про забезпечення позову, може мати як наслідок втручання у господарську діяльність підприємства.
Аналізуючи вищевикладені обставини, суд приходить до висновку, що заява про забезпечення позову до подачі позову задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 149-153, 260, 261, 353 ЦПК України, суд
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову до подачі позовної заяви відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги через Фрунзенський районний суд м. Харкова до Харківського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її складання має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали суду.
З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.
Суддя - Г. С. Шевченко