Суддя ОСОБА_1
Справа № 644/3803/16-к
Провадження № 1-кп/644/24/19
15.11.2019
15 листопада 2019 року Орджонікідзевський районний суд м. Харкова в складі: головуючого - судді ОСОБА_1 , за участю секретарів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , прокурора Харківської місцевої прокуратури №3 - ОСОБА_5 , обвинуваченого - ОСОБА_6 , захисника - ОСОБА_7 , потерпілого - ОСОБА_8 , представника потерпілого- ОСОБА_9 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові кримінальне провадження № 12016220530001061 від 30.03.2016 року за обвинуваченням:
-ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, громадянина України, не працюючого, не одруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
-у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України,-
05 березня 2016 року приблизно о 09-13 годин, ОСОБА_6 , знаходячись біля вхідних дверей кв. АДРЕСА_2 , маючи намір, спрямований на пошкодження особистого майна потерпілого ОСОБА_8 , за допомогою заздалегідь заготовленого предмета схожого на ніж став шкрябати металеві двері вищевказаної квартири.
В цей час ОСОБА_8 , з метою припинення протиправних дій з боку ОСОБА_6 , вийшов на сходовий майданчик першого поверху, де зробив зауваження ОСОБА_6 , на що останній усвідомлюючи протиправність своїх дій, в ході раптово виниклого конфлікту, діючи згідно умислу, спрямованого на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_8 наніс йому два удари правою рукою в область обличчя зліва, чим заподіяв тілесні ушкодження у вигляді закритої тупої травми кісток лицевого черепу у вигляді перелому лівої виличної кістки зі зміщенням, яка згідно висновку судово-медичної експертизи № 852-С/16 від 12.04.2016 року не є небезпечною для життя в момент заподіяння, а спричинила за собою тривалий розлад здоров'я понад 3-и тижні (21 день) і за цією ознакою відноситься до ушкоджень середнього ступеня тяжкості.
Обвинувачений ОСОБА_6 вину в скоєному не визнав. Пояснив, що по АДРЕСА_3 мешкає з моменту народження, живуть вони разом з мамою в квартирі АДРЕСА_4 на другому поверсі. Відносини з сім'єю потерпілого не склалися на його думку з тих причин, що його сім'я живе дружно, а в сім'ї потерпілого завжди відбувалися та відбуваються бійки, скандали, тому їх це і дратує. Вони завжди їм з мамою пакостили, то підстилку викрадуть, то щось наллють під двері, сміття залишать. Ні 05.03.2016 року, ні раніше він нічого не малював на двері потерпілого, двері не псував, все це багата уява потерпілого. 05.03.2016 року о 9-00 годині він спускався на вулицю з другого поверху, його мати трохи відстала від нього. Він зупинився на першому поверсі, став обличчям до двері квартири потерпілого, спиною до сходів та провів рукою по двері, бо хотів наразі придбати себе такі ж самі. Несподівано для нього двері відчинилися , вибіг потерпілий, зірвав з нього капюшон і ударив в обличчя рукою один раз, при цьому виражався нецензурною лайкою в його бік. Чи була в цей час на сходах його мати він не пам'ятає. Другий раз потерпілий ударив його з ноги по сідницях, на що він в якості самооборони, кулаком правої руки відштовхнув потерпілого в обличчя один раз та пішов викликати поліцію. До лікарні з приводу отриманих ушкоджень він не звертався. По приїзду поліції він написав заяву, повідомив, що на нього напали. Тілесних ушкоджень потерпілому він не мав наміру спричиняти, лише захищався від нього. Вони намагалися мирним шляхом з'ясувати питання, мати ходила до ОСОБА_10 , але вони відмовилися.
В задоволенні цивільного позову потерпілого просив відмовити у повному обсязі у зв'язку з його необґрунтованістю.
Суд, заслухавши прокурора ОСОБА_5 , яка вважала доведеною вину ОСОБА_6 у вчиненні злочину, показання обвинуваченого ОСОБА_6 , який вину у вчинені злочину не визнав та просив його виправдати за даною статтею, захисника ОСОБА_7 , який зазначив, що всі отримані в ході розгляду кримінального провадження докази повинні бути визнані судом недопустимими, а встановлення інших доказів в рамках кримінального правопорушення, як внесеного в ЄРДР в порушення встановленого законом порядку є неможливим, а тому просив ОСОБА_6 виправдати з мотивів встановлення у судовому засіданні підстав для закриття кримінального провадження, передбачених п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України, вислухавши свідків, дослідивши та вивчивши матеріали кримінального провадження, перевіривши надані сторонами кримінального провадження кожний доказ окремо з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку, дійшов до таких висновків…
Незважаючи на не визнання своєї вини ОСОБА_6 , винуватість обвинуваченого в межах пред'явленого обвинувачення підтверджується сукупністю зібраних та досліджених в судовому засіданні доказами, а саме :
Показаннями потерпілого ОСОБА_8 , який пояснив, що більше тридцяти років мешкає в квартирі за адресою: АДРЕСА_5 , яка розташована на першому поверсі. Обвинувачений ОСОБА_6 це його сусід, який мешкає на другому поверсі. Ніяких взаємовідносин з ним він не підтримує та ніколи не підтримував. Вони з дружиною вирішили встановити вхідні двері у себе в квартирі та квартирі доньки. Через деякий час він побачив, що глазок двері подряпаний, він замінив його, потім прийшлося замінити ще раз, повертаючись з роботи він виявив в замку сірник, потім цвях, замок прийшов в непригодність.
В 2016 році він потрапив в лікарню з інфарктом. По приїзду додому на вхідній двері його квартири з'явилися подряпини та непристойні рисунки, у доньки також була зіпсована дверь. Хто це міг все зробити і для чого йому було невідомо, тому він вирішив встановити в під'їзді відеокамеру, для цього ним було зроблено напис, що під'їзд знаходиться під відео наглядом.
І з цього дня все стало зрозуміло, бо на відеозапису чітко видно, як їх сусід з другого поверху ОСОБА_6 підходить до двері квартири та дряпає її. Так, 05.03.2018 року він знаходився удома та раптово на моніторі комп'ютера побачив, як ОСОБА_6 знаходиться біля його дверей та псує їх, він вирішив вийти та вияснити, для чого все це він робить. Відкрив двері, вийшов з квартири та запитав для чого він це робить, тоді ОСОБА_6 мовчки почав відходити назад, нічого при цьому не пояснюючи. Щоб його зупинити він схватив ОСОБА_6 за капюшон куртки, який був на зачіпках, капюшон відірвався та залишився у нього в руках. Між ними почалася потасовка, ОСОБА_6 стояв на дві сходинки вище та два рази правою рукою вдарив його в ліву сторону обличчя під око. В цей час вже спустилася мати ОСОБА_6 з другого поверху, а дружина ОСОБА_10 почувши крики, вибігла з квартири та стала їх рознімати, а потім викликала поліцію. В момент конфлікту крім них в під'їзді нікого не було, конфлікт відбувався десь хвилин десять. Приїхала поліція, дружина ОСОБА_10 написала заяву, а він її підписав, так як погано почував себе, після цього його забрала швидка допомога, бо в нього був серцевий напад. В лікарні йому надали медичну допомогу та відпустили додому. На наступний день він поїхав до четвертої невідкладної лікарні та пробув там п'ять днів, ще десять днів перебував в 25 лікарні. 30 березня 2016 року він виписався з лікарні і вони з дружиною поїхали у відділ поліції до слідчого. У слідчого дружина написала заяву, а він підписав її, бо забув удома окуляри, яку саме він підписав заяву не пам'ятає.
Одразу після проходження лікування та отримання виписки з історії хвороби про спричинення йому в ході конфлікту із ОСОБА_6 перелому лівої скулової кістки, він 29.03.2016 прийшов до приміщення Індустріального відділу поліції, де його провели до слідчого, яка фактично прийняла його усну заяву про вчинення злочину та надану ним копію виписки. В подальшому слідчий долучила до матеріалів кримінального провадження заяву про визнання його потерпілим від 30.03.2016 року.
Заявлений цивільний позов про відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення підтримав. В обґрунтування потерпілий зазначив, що в результаті неправомірних та винних дій обвинуваченого йому було заподіяно фізичної шкоди у вигляді закритої тупої травми кісток лицевого черепу у вигляді перелому лівої виличної кістки зі сміщенням, у зв'язку із чим він поніс витрати на придбання медикаментів, лікарських засобів та матеріалів медичного призначення для лікування здоров'я у розмірі 2179,93 грн. та 3350 грн. збитку від пошкодження вхідних дверей квартири. Окрім фізичної та матеріальної шкоди неправомірними суспільно-небезпечними діями обвинуваченого йому завдано немайнові витати, спричинені моральними та фізичними стражданнями. Враховуючи характер та обсяг фізичних, душевних, психічних страждань, моральну шкоду він оцінює в розмірі 100000 грн., яку просить стягнути з обвинуваченого.
В подальшому позовні вимоги в частині відшкодування майнової шкоди вчиненням кримінального правопорушення збільшив на суму 2179,93 грн., витрачених на придбання ліків. Просив стягнути з ОСОБА_6 майнову шкоду, вчиненням кримінального правопорушення в розмірі 7152 грн. 78 коп. В іншій частині позовні вимоги залишив без змін.
Показаннями свідка ОСОБА_11 , яка пояснила, що два роки потому вони встановили нові вхідні двері в свою квартиру та квартиру доньки, яка мешкає на другому поверсі в цьому ж будинку. Протягом цього часу на дверях почали з'являються подряпини та пошкодження, непристойні написи. Для того щоб з'ясувати хто це робить вони встановили відеокамеру. 04 березня вже пізно увечері на відеозапису вони побачили, як їх сусід ОСОБА_6 підходить до двері, виймає з рукава ніж та дряпає двері. Так, 05.03.2018 року це була субота, вона готувала сніданок на кухні, а чоловік ОСОБА_8 пилососив біля монітору. Почувши шум вона вибігла на сходовий майданчик та побачила, як ОСОБА_6 загнав її чоловіка в кут та правою рукою наносить удари кулаком в обличчя в ліву сторону під око. В під'їзді знаходилася вона, її чоловік та обвинувачений, мати обвинуваченого в той час спускалася по сходинках. Бійка припинилася лише тоді, як вона встала між чоловіком та ОСОБА_6 . Конфлікт тривав біля 5 хвилин, потім вона викликала поліцію, яка приїхала через 15-20 хвилин. В присутності поліції вона написала заява з приводу пошкодження вхідних дверей та події конфлікту, а її чоловік підписав заяву. Власноруч написати заяву її чоловік не зміг так як погано себе почував. Після цього поліція викликала швидку допомогу та чоловіка забрали до 25 лікарні. Увечері він повернувся додому, була набряклість щоки, сінець під оком, на наступний день вони звернулися в 4 невідкладну лікарню, де поставили діагноз перелом лівої виличної кістки зі зміщенням. Оскільки чоловік нещодавно переніс інфаркт, операція була протипоказана, тоді він ліг в стаціонар для проведення протизапальної терапії. Пробув в лікарні 4-5 днів, потім знову потратив до 25 лікарні, було погано з серцем. Лікувався у лора, окуліста, невропатолога, після виписки з лікарні, 30.03.2016 року пішли до відділу поліції та написали заяву.
Показаннями свідка ОСОБА_12 , яка пояснила, що потерпілий та обвинувачений це її сусіди. В середині квітня вона була запрошена в якості понятої двома оперативними працівниками та слідчим до квартири АДРЕСА_6 , де було включено відеозапис на якому було видно, як ОСОБА_6 дряпає двері квартири АДРЕСА_7 залізним предметом. На другому відео було видно, як ОСОБА_8 відчиняє двері своєї квартири, хапає ОСОБА_6 за капюшон, а ОСОБА_6 наносить йому удари в обличчя. Потім вона разом з іншим понятим підписала протокол вилучення диску. Особисто свідком події від 05.03.2018 року вона не була. Після виписки ОСОБА_8 з лікарні бачила у нього під лівим оком синець, у ОСОБА_6 на обличчі пошкоджень не бачила.
Показаннями свідка ОСОБА_13 , яка пояснила, що працює на посаді старшого слідчого Індустріального ВП ГУНП в Харківській області, 29.03.2016 року до неї в провадження надійшли матеріали за фактом спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_8 , 1961 року народження. В матеріалах містився рапорт дільничного інспектора Орджонікідзевського ВП з резолюцією керівника органу досудового розслідування на її прізвище, також містилася медична документація, яка підтверджувала первісний діагноз ОСОБА_8 , а саме перелом лівої величної кістки зі зміщенням, та інформація, що ОСОБА_8 перебуває на стаціонарному лікуванні. 29.03.2016 року вона подзвонила ОСОБА_8 , який підтвердив спричинення йому тілесних ушкоджень сусідом ОСОБА_6 30.03.2016 року до неї прийшов ОСОБА_8 , вона допитала його, він підписав заяву про залучення його в якості потерпілого, після чого на підставі ст. 214 КПК України в цей же день вона внесла відомості до ЄРДР за правовою кваліфікацією ч. 1 ст. 122 КК України та було видано повідомлення про початок досудового розслідування. 30.03.2016 року вона надрукувала постанову про призначення судово-медичної експертизи. 01.04.2016 року експертна установа отримала цю постанову, після проведення слідчого експерименту за участю потерпілого ОСОБА_8 була призначена судово-медична експертиза. Зазначила, що в постанові про призначення судово-медичної експертизи була допущена технічна описка в році народження потерпілого та в кваліфікації кримінального правопорушення.
Допитаний в судовому засіданні експерт ОСОБА_14 пояснив що з 2007 року працює судово-медичним експертом в КЗ ХОБСМЕ. До нього в провадження 01.04.2016 року надійшла постанова слідчого від 30.03.2016 року про призначення судово-медичної експертизи потерпілому ОСОБА_8 разом з протоколом слідчого експерименту та медичною документацією. При цьому слідчий експеримент проводився за його участю та участю потерпілого в приміщенні установи, а потім він отримав на виконання постанову слідчого разом з медичною документацією. На підставі вказаних документів ним 12.04.2016 року було надано висновок № 852-С/16. Під час надання висновку він керувався наказом МОЗ України від 17.01.1995 року № 6 Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень.
Показаннями свідка ОСОБА_15 , який суду пояснив, що по кримінальному провадженню за обвинуваченням ОСОБА_6 ним здійснювалось процесуальне керівництво, було складено групу прокурорів, він входив до складу та був старшим групи. Ним здійснювався процесуальний нагляд, надавалися вказівки слідчому, який здійснював досудове розслідування, погоджувався обвинувальний акт, тобто все проводилося згідно вимог кримінального процесуального Закону. Перед складанням та врученням підозри обвинуваченому ОСОБА_6 він спілкувався з ним, перевіряв його показання, перевіряв документи, підтверджуючі провину останнього. Він пам'ятає, що серед документів, які були доказовою базою провини обвинуваченого були висновки судово-медичної експертизи, відеозапис, покази свідків та потерпілого, які свідчили про те, що маються незаперечні докази провини підозрюваного. Жодних сумнівів провини ОСОБА_6 у нього не було. Він затверджував обвинувальний акт та спрямував його до суду. Обвинувачення в суді він підтримував одне-два засідання, потім звільнився та на даний час працює адвокатом. До ЄРДР відомості вносилися як спричинення середньої тяжкості тілесних ушкоджень за заявою потерпілого ОСОБА_8 , який давав чіткі показання та підтримував обвинувачення.
Показаннями свідка ОСОБА_16 який пояснив, що у 2016 році він займав посаду начальника слідчого відділу Індустріального ВП ГУНП в Харківській області. Йому відомо, що до ВП звернувся потерпілий ОСОБА_8 та до ЄРДР були внесені відомості за ст. 122 КК України, тобто спричинення середньої тяжкості тілесних ушкоджень. В кримінальному провадженні призначається слідчий в добовий термін з моменту реєстрації заяви про вчинення кримінального правопорушення. Працівник поліції повинен прийняти заяву та відреагувати на звернення громадян. Якщо є склад кримінального правопорушення, то відомості викладені в заяві вносяться до ЄРДР. Приймаючи особу на особистому прийомі працівник поліції повинен відреагувати на відомості про злочин та також внести їх до ЄРДР. На запитання сторони захисту чи повинна бути заява від потерпілого у справі приватного обвинувачення, свідок посилався на практику Верховного суду, а саме на постанову № 288/1158/16-к від 03.07.2019 року, тому вважає дії слідчого ОСОБА_17 , яка здійснювала досудове розслідування по справі правильними. Так слідчим повинно бути винесена постанова про визнання особи потерпілим. Крім того зазначив, що слідчий повинен відреагувати як на усне так і на письмове звернення громадянина. Він пам'ятає, що по зазначеній справі, яка слухається наразі, в той же день, після скоєного злочину був допитаний потерпілий ОСОБА_8 , який дав свідчення проти ОСОБА_6 та наполягав на обвинувачені. При цьому зміни до ЄРДР може вносити як слідчий так і процесуальний керівник, підставами зміни кваліфікації злочину є ступінь тяжкості тілесних ушкоджень.
Показаннями свідка ОСОБА_18 , , який надав пояснення щодо загальних правил прийняття та оформлення заяв, які надходять до відділу поліції. Так свідок пояснив, що працює начальником превенції Індустріального ВП . Є наказ МВС та інструкція, в якій прописано порядок ведення та обліку заяв та їх реєстрація. Усна заява потерпілої особи реєструється по рапорту посадової особи, письмова заява пишеться особисто заявником. Якщо виклик здійснювався по «102» прибуває на місце правопорушення поліція та збирає матеріали. Всі зібрані матеріали розподіляються по зональному принципу за адресою вчинення правопорушення поліцейський орган, якому доручено розгляд заяви і якщо відомості вказують на кримінальне правопорушення, то уповноважена особа негайно повідомляється рапортом керівника органу. Керівник органу поліції доручає службовій особі невідкладно зареєструвати даний рапорт працівника поліції в журналі обліку та не пізніше 24 годин повинен надіслати до органу досудового розслідування для внесення відомостей до ЄРДР. Матеріали перевірки в обов'язковому порядку приєднуються до існуючого кримінального провадження. Дільничний офіцер поліції в разі виявлення складу кримінального правопорушення негайно повідомляє рапортом керівника органу.
-Витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань по кримінальному провадженню № 12016220530001061 від 30.03.2016 року.
том. 1 а. с. 78
-DVD диском, який залучений як речовий доказ до матеріалів кримінального провадження з записом з камер зовнішнього спостереження, яка була встановлена біля вхідних дверей квартири АДРЕСА_6 та на якому мається відеозапис протиправних дій ОСОБА_6 . Так з запису видно, що ОСОБА_6 , який був одягнутий в пуховик з капюшоном, в штанах та черевиках, на голові в'язана шапка в лівій руці тримає полімерний пакет. Він підходить до вхідної двері квартири АДРЕСА_7 та починає за допомогою предмету, який тримає у руці водити по дверях. Відчиняються вхідні двері квартири АДРЕСА_7 та виходить ОСОБА_8 , одягнутий в футболку та хватає ОСОБА_6 за капюшон, який стоїть по відношенню до нього спиною. Далі ОСОБА_6 замахується правою рукою та наносить один удар кулаком в область голови в обличчя ОСОБА_8 . Через деякий час ОСОБА_6 наносить ще один удар ОСОБА_8 кулаком правої руки в область голови. Дружина потерпілого ОСОБА_11 , яка на той час вийшла з квартири становиться поміж ними та намагається припинити бійку. З верхнього поверху по сходах спускається ОСОБА_19 , яка також намагається припинити бійку.
Крім того, запис з DVD диску був переглянутий в присутності ОСОБА_6 та його захисника на стадії досудового розслідування, при цьому ОСОБА_6 на запитання слідчого пояснив, що на оглянутих відеозаписах чоловік, який вийшов з квартири АДРЕСА_7 це його сусід ОСОБА_8 , чоловік одягнутий в пуховик це він. Будь-яких зауважень щодо переглянутого диску або скарг ні від обвинуваченого, ні від адвоката, який здійснював його захист на той час, не надходило.
том. 1 а. с. 100, том. 2 а. с. 193-194
-заявою ОСОБА_11 від 15.04.2016 року, в якій вона просила слідчого Індустріального ВП залучити в якості речових доказів DVD диск до матеріалів кримінального провадження.
том. 1 а. с. 101
-постановою слідчого від 15.04.2016 року про визнання та приєднання до кримінального провадження речових доказів, а саме CD диск з написом заводським Kodak DVD-R 16х4.7 GB VIDEO 120 MIN.
том. 1 а. с. 102
-протоколом огляду предметів від 15.04.2016 року в присутності двох понятих був оглянутий CD диск розміром : діаметр диска 12 см., діаметр внутрішнього отвору 1,5 см., товщина 1,2 мм. На одній із сторін внутрішнього отвору є напис заводський Kodak DVD-R 16х4.7 GB VIDEO 120 MIN.
том. 1 а. с. 103
-постановою слідчого від 30.03.2016 рок про призначення судово-медичної експертизи, відповідно до якої слідчим СВ Орджонікідзевського ВП ГУНП в Харківській області майором поліції ОСОБА_13 була призначена судово-медична експертиза потерпілому ОСОБА_8 , проведення якої доручено судово-медичним експертам ХОБСМЕ-2 та яка була отримана експертною установою 01.04.2016 року.
том. 1 а. с. 107
- протоколом проведення слідчого експерименту за участю потерпілого ОСОБА_8 від 01.04.2016 року та згідно якого ОСОБА_8 було запропоновано знаходячись в приміщенні ХОБСМЕ -2 в присутності експерта розповісти про обставини спричинення йому тілесних ушкоджень гр. ОСОБА_6
том. 1 а. с. 108-111
- протоколом проведення слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_11 від 15.04.2016 року, з доданою до нього фототаблицею.
том. 1 а. с. 112-121
- заявою ОСОБА_8 від 30.03.2016 року, в якій він просить залучити його як потерпілого до кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016220530001061.
том. 1 а. с. 122
- висновком експерта № 852-С/16 від 12.04.2016 року, згідно якого з представленої медичної документації у громадянина ОСОБА_8 , 1961 року народження мали місце закрита тупа травма кісток лицьового черепу у вигляді перелому лівої виличної кістки зі зміщенням. Дана травма виникла від ударної дії тупого твердого предмета і могла бути отримана в строк вказаний в постанові та в медичній документації. За ступенем тяжкості закрита тупа травма кісток лицьового черепу у вигляді перелому лівої виличної кістки зі зміщенням не є небезпечною для життя в момент заподіяння, а спричинила за собою тривалий розлад здоров'я понад 3 тижнів (21 дня) і за цією ознакою відноситься до ушкоджень середнього ступеня тяжкості ( згідно п. п. 2.2.1 а, б, в, і 2.2.2. Наказу МОЗ України від 17.01.1995 року № 6 Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень). Показання гр. ОСОБА_8 , дані ним при проведенні слідчого експерименту від 01.04.2016 року не суперечать наявним судово-медичним даним в частині механізму утворення встановлених у нього тілесних ушкоджень.
том. 1 а. с. 123-124
Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, Конституція України має найвищу юридичну силу, закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції повинні відповідати їй.
Згідно статті 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. При цьому неприпустимо покладати на підсудного доведення своєї невинуватості. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь останньої. Визнання особи винуватою у вчинені злочину може мати місце лише за доведеності її вини. Обвинувачення не може ґрунтуватись на припущеннях, а також доказах, одержаних незаконним шляхом.
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод та практика Європейського суду з прав людини відповідно до ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 року №3477-ІV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», застосовується при розгляді справ як джерело права.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважні оцінювати надані їм докази (параграф 34 рішення у справі «Тейксейра де Кастро проти Португалії» від 9 червня 1998 року, параграф 54 рішення у справі «Шабельника проти України» від 19 лютого 2009 року), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, а саме: на свободу, особисту недоторканність, на повагу до приватного і сімейного життя, таємницю кореспонденції, на недоторканність житла (статті 5, 8 Конвенції) тощо.
Визнаватися допустимими і використовуватися як докази в кримінальній справі можуть тільки фактичні дані, одержані відповідно до вимог кримінально-процесуального законодавства. Перевірка доказів на їх допустимість є найважливішою гарантією забезпечення прав і свобод людини і громадянина в кримінальному процесі та ухвалення законного і справедливого рішення у справі.
Обвинувачення у вчиненні злочину не може бути обґрунтоване фактичними даними, одержаними в незаконний спосіб, а саме: з порушенням конституційних прав і свобод людини і громадянина; з порушенням встановлених законом порядку, засобів, джерел отримання фактичних даних; не уповноваженою на те особою тощо.
В ході судового розгляду захисник обвинуваченого звернувся до суду з клопотанням про визнання відповідно до ч. 2 ст. 86 КПК України недопустимими доказами DV диска з записом з камер зовнішнього спостереження, заяву ОСОБА_11 від 15.04.2016 року, постанову слідчого від 15.04.2016 року про визнання та приєднання до кримінального провадження речових доказів, протоколу огляду предметів від 15.04.2016 року, постанову слідчого від 30.03.2016 рок про призначення судово-медичної експертизи, протоколу проведення слідчого експерименту з ОСОБА_8 від 01.04.2016 року, протоколу проведення слідчого експерименту з ОСОБА_11 від 15.04.2016 року, заяву ОСОБА_8 від 30.03.2016 року про залучення до провадження як потерпілого, висновку експерта № 852-С/16 від 12.04.2016 року, характеристику на ОСОБА_6 , вимогу на судимість ОСОБА_6 , копію паспорта ОСОБА_6 , копію виписки з медичної карти № 7114 стаціонарного хворого без дати та вихідного номеру, довідку на ОСОБА_6 з КЗОЗ «Обласний наркологічний диспансер» та КЗОЗ «Харківський міський психоневрологічний диспансер № 3», довідку на ОСОБА_6 з ІНФОРМАЦІЯ_2 , оскільки вони отримані слідчим не у передбаченому КПК України порядку, не підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні. Також вказав, що обвинувальний акт не відповідає вимогам ст. 291 КПК України, а обвинувачення є неконкретним, відсутній предмет судового розгляду.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.
Частина 1 ст. 25 КПК України зобов'язує слідчого в межах своєї компетенції розпочати досудове розслідування в кожному випадку безпосереднього виявлення ознак кримінального правопорушення, але за виключенням випадків, коли кримінальне провадження може бути розпочате лише на підставі заяви потерпілого.
П. 1 ч. 1 ст. 477 КПК України встановлено, що кримінальним провадженням у формі приватного обвинувачення є провадження, яке може бути розпочате слідчим, прокурором лише на підставі заяви потерпілого щодо кримінальних правопорушень, передбачених, у тому числі ч. 1 ст. 122 КК України.
Відповідно до ст. 478 ч. 1 КПК України кримінальне провадження у формі приватного обвинувачення розпочинається виключно після подачі потерпілим заяви про вчинення кримінального правопорушення протягом строку давності притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення певного кримінального правопорушення.
Згідно з положеннями ч. 4 ст. 26 та ч. 7 ст. 55 КПК України кримінальне провадження у формі приватного обвинувачення може бути розпочате лише виключно на підставі заяви потерпілого.
Частинами 1, 2 та 3 ст. 214 КПК України встановлено, що слідчий невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви про вчинене кримінальне правопорушення зобов'язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочати розслідування і лише з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань розпочинається досудове розслідування Здійснення досудового розслідування до внесення відомостей до реєстру або без такого внесення не допускається і тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Статтею 87 ККПК України передбачено, що недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.
А частиною 2 та 3 тієї ж статті вказані випадки обов'язково визнання судом доказів недопустимими.
Так, стороною захисту заявлене клопотання про недопустимість ряду отриманих доказів у даному кримінальному провадженні, а саме: захисником зазначено, що долучений до матеріалів справи та досліджений під час судового розгляду DVD диск з камер зовнішнього спостереження, наданий свідком ОСОБА_11 є недопустимими у зв'язку із тим, що був наданий лише через 41 день після події вчинення кримінального правопорушення, не долучений первинний носій інформації, порушена процедура долучення до матеріалів провадження відеозапису.
Зазначені доводи спростовуються положеннями ч. 1 ст. 93 КПК України, в якій зазначено, що збирання доказів здійснюється сторонами кримінального провадження, потерпілим, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, у порядку, передбаченому цим Кодексом.
Частина 2 тієї ж статті передбачає, що сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом.
Згідно ст. 94 КПК України слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.
Як вбачається із досліджених судом письмових матеріалів кримінального провадження, свідок ОСОБА_11 допитана слідчим про обставини вчинення кримінального правопорушення щодо її чоловіка ОСОБА_8 15.04.2016 та одночасно, подала слідчому заяву про долучення до матеріалів кримінального провадження DVD диску із відеозаписом з камери відео спостереження, на якому зафіксовано момент нанесення 05.03.2016 удару ОСОБА_6 потерпілому ОСОБА_8 .
Вказаний диск із відеозаписом оглянутий слідчим, про що складено протокол огляду від 15.04.2016 та винесено постанову про визнання та приєднання до матеріалів кримінального провадження вказаного диску в якості речового доказу.
Крім того, під час судового розгляду жодним учасником кримінального провадження не оспорювалось походження вказаного відеозапису, також, під час відкриття матеріалів досудового розслідування стороною захисту не заявлено жодного клопотання про призначення будь-яких експертиз у кримінальному провадженні, в тому числі, щодо відсутності стороннього впливу на відеозапис, наданий свідком.
Доводи захисника в частині суперечностей, які містить у собі постанова слідчого від 15.04.2016 року про визнання та приєднання до матеріалів кримінального провадження вказаного диску в якості речового доказу в частині присвоєння слідчим назви СD диску, як DVD диск чи DМ диск, також не мають під собою підґрунтя, у зв'язку із тим, що всі вказані диски є підтипом ком пакт дисків, тобто СD дисків, а слідчим конкретно зазначено у постанові, що оглянутий диск є - DVD-R із зазначенням всіх атрибутів.
Також, захисником зазначено, щодо недопустимості такого доказу як постанова слідчого про призначення судово-медичної експертизи від 30.03.2016 у зв'язку із тим, що у постанові зазначено правову кваліфікацію за ч. 1 ст. 125 КК України, а слідчий експеримент, який надається експерту, проведений слідчим лише 01.04.2016.
Ці доводи спростовані стороною обвинувачення долученими до матеріалів кримінального провадження письмовими доказами.
Так, судом під час судового засідання досліджено протокол слідчого експерименту від 01.04.2016 за участю потерпілого ОСОБА_8 .
Із висновку судово-медичної експертизи №852-с/16 вбачається, що вона почата 01.04.2016 року, експертом крім іншого зазначається надання йому на дослідження протоколу слідчого експерименту від 01.04.2016 року за участю потерпілого ОСОБА_8 , проведеного у приміщенні ХОБСМЕ-2 за участю експерта ОСОБА_14 .
Тобто, винесена 30.03.2016 року постанова слідчого, згідно відмітки експертної установи ХОБСМЕ-2 отримана ними 01.04.2016 року, тобто, після проведення слідчого експерименту від 01.04.2016 року за участю потерпілого ОСОБА_8 , проведеного у приміщенні ХОБСМЕ-2 за участю експерта ОСОБА_14 . Допитана в судовому засіданні слідчий ОСОБА_13 пояснила, що на момент винесення постанови було заплановано слідчий експеримент за участі потерпілого у приміщенні ХОБСМЕ № 2.
Аналогічні пояснення надані експертом ОСОБА_14 під час судового розгляду в ході допиту в якості свідка.
В частині зазначення слідчим у постанові кваліфікації кримінального правопорушення, то підставою для кваліфікації дій винної особи за ч. 1 ст. 122 КК України може бути висновок судово-медичного експерта про встановлення у потерпілого середньої тяжкості тілесних ушкоджень, тобто вказана слідчим кваліфікація за ст. 125 КК України була попередньою, а вже після проведення дослідження ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України.
Зазначення слідчим у постанові про призначення експертизи невірного року народження потерпілого, а саме в одному випадку 1961 рік, а в іншому 1979 рік, на думку суду, не тягне за собою недопустимість зазначеного доказу, у зв'язку із тим, що експерту були надані на дослідження письмові докази та медична документація потерпілого, та на висновки експерта жодним чином не вплинули неточності у віці потерпілого.
В частині недопустимості висновку судово - медичної експертизи №852-с/16, суд приходить до наступного висновку.
Згідно ч. 1 ст. 242 КПК України експертиза проводиться експертною установою, експертом або експертами, яких залучають сторони кримінального провадження або слідчий суддя за клопотанням сторони захисту у випадках та порядку, передбачених статтею 244 цього Кодексу, якщо для з'ясування обставин, що мають значення для кримінального провадження, необхідні спеціальні знання. Не допускається проведення експертизи для з'ясування питань права.
Висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень та зроблені за їх результатами висновки, обґрунтовані відповіді на запитання, поставлені особою, яка залучила експерта, або слідчим суддею чи судом, що доручив проведення експертизи, що зазначено у ст. 101 КПК України.
Згідно статті 69 КПК України експертом у кримінальному провадженні є особа, яка володіє науковими, технічними або іншими спеціальними знаннями, має право відповідно до Закону України "Про судову експертизу" на проведення експертизи і якій доручено провести дослідження об'єктів, явищ і процесів, що містять відомості про обставини вчинення кримінального правопорушення, та дати висновок з питань, які виникають під час кримінального провадження і стосуються сфери її знань.
Як вбачається із висновку експерта № 852-с/16 експерт ОСОБА_14 є судово-медичним експертом відділу судово-медичної експертизи потерпілих, звинувачених та інших осіб бюро судово -медичної експертизи департаменту охорони здоров'я Харківській обласній державній адміністрації, лікар, судово-медичний експерт, який внесено до Реєстру атестованих судових експертів.
Крім того, під час судового розгляду був допитаний експерт ОСОБА_14 , який підтвердив висновки експертизи, розповів суду про хід проведення експертного дослідження та слідчого експерименту у даному кримінальному провадженні. Також останній пояснив, що для проведення експертного дослідження йому була надана, в тому числі копія виписки з медичної карти.
При цьому, посилання захисту як на недопустимий доказ- копії виписки № 7114, у зв'язку з відсутністю дати й вихідного номеру, що перебуває в матеріалах кримінального провадження, є неспроможним, так як вказана копія завірена слідчим і не викликає сумнівів у її справжності, також перебування потерпілого у лікарні в період з 06.03.2016 року по 09.03.2016 року знайшли своє підтвердження під час судового засідання і не спростовувалося сторонами.
Доводи сторони захисту в частині недопустимості протоколу слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_11 від 15.04.2016 також не відповідають вимогам ст. ст. 86, 87 КПК України.
Так, захисником зазначено, що фототаблиця до вказаного протоколу не підписана понятими.
Прокурором долучено вказаний доказ, а саме протокол слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_11 від 15.04.2016 року, в якому зазначено крім іншого, що слідча дія проводиться за участю понятих та під час її проведення фотофіксація слідчої дії, а фото таблиця додана до протоколу, згідно вимог п. 4 ч. 2 ст. 105 КПК України як додаток до слідчої дії.
Зазначення захисником про не відкриття вказаного доказу також спростовується, фактом відкриттям матеріалів кримінального провадження стороні захисту, у тому числі вказаного протоколу та додатку до нього у вигляді фототаблиці.
Так, під час розгляду кримінального провадження у суді стороною захисту через канцелярію суду було надано клопотання про залучення до матеріалів кримінального провадження копії матеріалів з додатками кримінального провадження № 12016220530001061 від 30.03.2016 року, які були відкриті слідчим стороні захисту. В числі доданих до клопотання матеріалів перебувають і протокол слідчого експерименту за участю ОСОБА_11 з доданою фототаблицею. ( том. 2 а. с. 115, 154-163)
Згідно положення норм ч. 3 ст. 105 КПК України додатки до протоколів повинні бути належним чином виготовлені, упаковані з метою надійного збереження, а також засвідчені підписами слідчого, прокурора, спеціаліста, інших осіб, які брали участь у виготовленні та/або вилученні таких додатків.
В частині доводів сторони захисту про початок досудового розслідування у даному кримінальному провадження в порушення вимог КПК України, суд приходить до наступного висновку.
Згідно витягу з ЄРДР від 30.03.2016 року внесено відомості до ЄРДР за заявою ОСОБА_8 від 29.03.2016 року за фактом спричинення йому тілесних ушкоджень.
Крім того, до матеріалів прокурором долучено заяву ОСОБА_8 про залучення його до провадження в якості потерпілого. ( том. 1 а. с. 122)
Згідно частин 5 та 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», відповідно до яких висновки щодо застосування норм права, викладених у постановах Верховного суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно - правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постанові Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Так, згідно постанови Великої палати Верхового суду у справі № 288/1158/16-к від 03.07.2019, зазначено, що кримінальний процесуальний закон не регламентує конкретного способу звернення потерпілого з заявою, яка зумовлює визначені у частині першій статті 477 КПК правові наслідки. Водночас захист прав і свобод людини як втілення принципу верховенства права вимагає надання переваги внутрішньому змісту юридично значущих дій над зовнішньою формою їх вираження. З огляду на зазначене навіть у разі, якщо потерпілий не подавав до правоохоронних органів заяви про злочин як окремого процесуального документа, однак до початку чи під час досудового розслідування і/або судового провадження однозначно висловив свою позицію про притягнення винного до кримінальної відповідальності, відповідна позиція, зафіксована у процесуальних документах, дає підставу для кримінального переслідування особи за злочин приватного обвинувачення.
Будучи допитаним безпосередньо судом ОСОБА_8 повідомив суду, що одразу після проходження лікування та отримання виписки з історії хвороби про спричинення йому в ході конфлікту із ОСОБА_6 перелому лівої скулової кістки, він 29.03.2016 прийшов до приміщення Індустріального відділу поліції, де його провели до слідчого, яка фактично прийняла його усну заяву про вчинення злочину та надану ним копію виписки. В подальшому слідчий долучила до матеріалів кримінального провадження заяву про визнання його потерпілим від 30.03.2016 року. Вказані доводи не суперечать відомостям, які містяться у витягу з ЄРДР про день реєстрації заяви потерпілого про вчинення злочину.
Беручи до уваги, положення ч.1 ст. 214 КПК України слідчий, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань. Слідчий, який здійснюватиме досудове розслідування, визначається керівником органу досудового розслідування.
Крім того, під час скасування попереднього судового рішення у даному кримінальному провадженні, колегією суддів Харківського апеляційного суду вже вивчалось питання законності внесення відомостей до даному провадженні до ЄРДР, про що в ухвалі суду від 15.08.2017 зазначено, що висновок суду першої інстанції щодо визнання доказів недопустимими у зв'язку із неподанням потерпілим письмової заяви є незаконним, а кримінальну справу направлено на новий судовий розгляд.
Та обставина, що ОСОБА_8 30.03.2019 року було вручено пам'ятку про процесуальні права та обов'язки потерпілого і в цей день було допитано в якості потерпілого, який пояснив про події конфлікту, як то викладено у вироку, знайшло своє підтвердження у відповіді першого заступника прокурора Харківської області ОСОБА_20 у матеріалах відкритих стороні захисту. ( Том. 3 а. с. 152-153, том. 2 а. с. 142-143)
Таким чином, доводи сторони захисту не знайшли свого підтвердження в цій частині.
Також, захисником зазначено, що підозру ОСОБА_21 про вчинення ним кримінального правопорушення підписано 27.04.2016 року прокурором ОСОБА_15 , проте матеріли справи містять постанову від 30.03.2019 року про призначення прокурора ОСОБА_22 у даному кримінальному провадженні.
Проте, під час судового розгляду досліджено витяг з ЄРДР від 27.04.2016 року, де прокурором у провадженні зазначено ОСОБА_15 , що також підтверджується наданою прокурором постановою про заміну прокурора на ОСОБА_15 ( том. 1 а. с. 78, 81)
Крім того, факт повноважень у даному провадженні прокурора ОСОБА_15 підтверджується наступною інформацією. Так, згідно постанови про призначення прокурора від 30.03.2016 року за підписом заступника керівника Харківської місцевої прокуратури № 3 Харківської області ОСОБА_23 , у провадженні № 1201620530001061 від 30.03.2016 року для здійснення процесуального керівництва у вказаному кримінальному провадженні призначений прокурор прокуратури райони ОСОБА_22 (том. 2 а. с. 132).
В подальшому, постановою про заміну прокурора від 22.04.2016 року за підписом першого заступника керівника Харківської місцевої прокуратури № 3 Харківської області ОСОБА_23 , повноваження прокурора у провадженні № 1201620530001061 від 30.03.2016 року повноваження прокурора покладено на прокурора Харківської місцевої прокуратури № 3 Харківської області юриста 1 класу ОСОБА_15 (том. 3 а. с. 146).
Отже, зазначені доводи сторони захисту також є неспроможними.
Посилання сторони захисту на те, що обвинувальний акт складений із грубим порушенням вимог ст. 291 КПК України, а саме відсутнє формулювання обвинувачення, є безпідставним виходячи з наступного.
Судом 30.08.2017 року отриманий обвинувальний акт після його скасування 15.08.2017 року колегією суддів Апеляційного суду Харківської області. Після отримання обвинувального акту, при новому розгляді кримінального провадження, судом 15.09.2017 року було проведено підготовче судове засідання, на якому були присутні сторони, в тому числі і захисник ОСОБА_7 особисто. При цьому як від сторони потерпілого, так і від сторони захисту будь-яких клопотань, в тому числі і про повернення обвинувального акту, як такого, що не відповідає вимогам ст. 291 КПК України не надходило.
Що стосується посилання захисника ОСОБА_7 на визнання неналежними доказами характеристики на ОСОБА_6 , копії паспорта ОСОБА_6 , довідки на ОСОБА_6 з КЗОЗ «Обласний наркологічний диспансер», довідки на ОСОБА_6 з КЗОЗ «Харківський міський психоневрологічний диспансер № 3», довідки на ОСОБА_6 від ІНФОРМАЦІЯ_2 , то суд вважає їх належними доказами, які містять в собі характеристику особи обвинуваченого.
Суд критично оцінює показання обвинуваченого ОСОБА_6 у тій частині, що тілесні ушкодження потерпілому він не наносив, а лише захищався. Такі показання обвинуваченого не відповідають фактичним обставинам, встановленим під час судового розгляду справи. Нещирість обвинуваченого при дачі свідчень суду, навмисне перекручування їм фактичних обставин, обрана ним активна захисна позиція свідчить про відсутність у обвинуваченого каяття у скоєному ним злочині, зневажливе ставлення до здоров'я інших людей.
В судовому засіданні було допитано свідка ОСОБА_19 , яка пояснила, що по АДРЕСА_8 проживає разом з сином ОСОБА_6 . Потерпілий ОСОБА_8 це її сусід, який проживає поверхом нижче в квартирі АДРЕСА_7 . 05 березня 2016 року близько о 09-00 годині вони з сином вийшли з квартири по своїм справам. Син йшов попереду, а вона йшла за ним. На декілька хвилин син зупинився біля квартири потерпілого, для того, щоб подивитися на двері, в рухах у сина була рулетка, він почав виміряти ширину двері, оскільки хотів зробити їй подарунок на 8 березня та встановити нові вхідні двері. Несподівано для них двері квартири АДРЕСА_9 відчинилися, вискочив потерпілий та накинувся на її сина. Син стояв спиною до сходів, а ОСОБА_8 спиною до стінки, де знаходяться вимикачі. ОСОБА_8 кулаком правої руки наніс удар сину в обличчя, зірвав капюшон. Від цього удару у сина почервоніла ліва щока. Потім ОСОБА_8 наніс один удар правою ногою сину під сідниці. Як пояснила ОСОБА_19 вона в цей момент стояла між ними. Син відмахнувся від ОСОБА_8 , захищався від ударів двома руками одночасно. Вона продовжувала стояти між ними. В цей час ОСОБА_8 хотів ще раз ударити сина, але його дії вона зупинила, схвативши його за руку. ОСОБА_6 почав набирати з мобільного телефону номер «102», ОСОБА_8 також почав дзвонити в поліцію. В під'їзді крім них ще знаходилася дружина потерпілого. Приїхала поліція, син написав заяву та запитав чи треба йому проходити медичну експертизу, йому відповіли, що не треба. Вже дома вона робила сину примочки, в лікарню вони не зверталися. У потерпілого ніяких видимих ушкоджень вона не бачила. Пояснила також, що ніколи раніше сварок з сім'єю ОСОБА_10 не було, відносини між ними завжди були відмінні, навіть після конфлікту вони не змінилися, ОСОБА_10 лише проходячи повз них не вітаються.
Суд критично оцінює показання свідка ОСОБА_19 , яка є зацікавленою особою в результатах розгляду даної справи за обвинуваченням її сина, її показання не є об'єктивними та суперечать іншим дослідженим доказам по справі. Більш того, в судовому засіданні був оглянутий DVD диск із запису якого вбачається, що ОСОБА_19 не була безпосереднім свідком початку та тривалості конфлікту, а спустилася по сходах другого поверху значно пізніше.
3 урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про те, що вина обвинуваченого ОСОБА_6 у скоєному доведена повністю і його дії підлягають кваліфікації за ч. 1 ст. 122 КК України, тобто умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у ст. 121 КК України, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров'я або значну стійку втрату працездатності менш як на одну третину.
Відповідно до ст. 65 КК України суд призначає покарання у межах, встановлених в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Судом встановлено, що ОСОБА_6 раніше не судимий, на обліку у лікарів нарколога і психіатра не перебуває, не працює, не одружений, зареєстрований та мешкає за адресою АДРЕСА_1 , по місцю проживання характеризується формально.
Обставин, які пом'якшують та обтяжують його покарання, судом не встановлено.
З урахуванням ступеню важкості та ступеню суспільної небезпеки вчиненого кримінального правопорушення, даних, які характеризують особу обвинуваченого, суд вважає, що ОСОБА_6 слід призначити покарання за ч. 1 ст. 122 КК України у вигляді позбавлення волі, із застосуванням ст. 75 КК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 75 КК України якщо суд при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Згідно роз'яснень п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» закріплено, що рішення суду про звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням має бути належним чином мотивоване.
Вирішуючи питання про призначення покарання ОСОБА_6 із застосуванням ст. 75 КК України, суд керується положеннями ст. 65 КК України, а саме з принципів справедливості, індивідуалізації, а також достатності покарання для подальшого виправлення та попередження скоєння нових злочинів та враховує характер і ступень тяжкості кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України є злочином середньої тяжкості, відсутність обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання, особу ОСОБА_6 , його відношення до скоєного правопорушення, те, що він має постійне місце проживання, по місцю проживання характеризується формально, раніше не судимий, за тривалий час розгляду справи нових злочинів не скоїв, до кримінальної відповідальності не притягався. До суду з'являвся за першою вимогою, у розшуку не перебував. Таким чином, суд вважає, що виправлення обвинуваченого та попередження скоєння ним нових злочинів можливо без відбуття покарання в місцях позбавлення волі, а тому слід обрати покарання не пов'язане з ізоляцією від суспільства, звільнивши обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, поклавши на ОСОБА_6 обов'язки, передбачені ст. 76 КК України.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_8 підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ч. 5 ст. 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом.
Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
Згідно статті 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними діями особистим немайновим правам, а також майну фізичної особи відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до статті 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Потерпілим ОСОБА_8 подано цивільний позов про стягнення з ОСОБА_6 на його користь завданої матеріальної шкоди за пошкоджені вхідні двері в сумі 3350 грн., вказана сума матеріальної шкоди підтверджується договором на доставку та встановлення металічної двері, заказ № 26 від 25.05.2013 року та товарним чеком № 108, як передплата згідно договору №108. ( том. 1 а. с. 68-69)
Крім того, в якості відшкодування матеріальних збитків на лікування потерпілим заявлено цивільний позов про стягнення з ОСОБА_6 3802 грн. 78 коп., це витрати на придбання ліків, у зв'язку із лікуванням з 06 по 09 березня 2016 року в міському центрі щелепно-лицевої реконструктивної хірургії Харківської міської клінічної лікарні скорої та невідкладної медичної допомоги ім. проф. Мещанінова та на стаціонарному лікуванні в Харківській клінічній лікарні № 25. ( том. 1 а. с. 49-67)
Отже, позов потерпілого ОСОБА_8 в частині стягнення з ОСОБА_6 матеріальної шкоди в розмірі 7152 грн. 78 коп. підлягають задоволенню, оскільки є обґрунтованим та підтверджується наданими суду доказами.
Згідно зі статтею 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазначала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.
Так, потерпілий ОСОБА_8 просить стягнути з ОСОБА_6 на його користь моральної шкоди в сумі 100000 гривень (том 1 а. с. 44-48). В обґрунтування завданої йому моральної шкоди потерпілий зазначив, що неправомірними суспільно-небезпечними діями обвинуваченого йому завдано немайнових витрат, спричинених моральними та фізичними стражданнями, які позначили негативні зміни у його житті, негативні переживання та спогади, тимчасова відірваність від активного соціального життя, значне погіршення стану здоров'я.
Відповідно до пунктів 3, 9, 10 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.
Згідно вимог ст. ст. 23, 1167, 1168 ЦК України, виходячи із принципів виваженості, розумності, справедливості, з урахуванням вищевказаних обставин справи, глибини та тривалості моральних страждань і переживань, які перенесені потерпілим у зв'язку з протиправними діями обвинуваченого, порушення повноцінного ритму життя, суд вважає, що позов в частині відшкодування моральної шкоди заявлений в сумі 100 000 гривень, підлягає частковому задоволенню, з урахуванням розумності та справедливості, суд вважає, що позов підлягає задоволенню в розмірі 5000 гривень.
Судові витрати по справі відсутні.
Долю речових доказів суд вирішує на підставі ст. 100 КПК України.
Під час досудового слідства та судового розгляду запобіжний захід до ОСОБА_6 не обирався.
Керуючись ст. ст. 373 ч. 2, 374 КПК України, суд -
ОСОБА_6 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України та призначити йому покарання у вигляді 2 (двох) років позбавлення волі.
В силу ст. 75 КК України ОСОБА_6 звільнити від відбування покарання з випробуванням, якщо він протягом 2 (двох) років іспитового строку не вчинить нового злочину.
Зобов'язати ОСОБА_6 відповідно до п. 1, 2 ч. 1 , п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_8 про стягнення з ОСОБА_6 матеріальної та моральної шкоди - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_8 7152 (сім тисяч сто п'ятдесят дві) грн. 78 коп. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, завданої злочином та 5000 (п'ять тисяч) гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої злочином. В іншій частині позову відмовити.
Речові докази: CD диск з написом заводським Kodak DVD-R 16х4.7 GB VIDEO 120 MIN- зберігати в матеріалах кримінального провадження.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Орджонікідзевський районний суд м. Харкова протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя : ОСОБА_1