Провадження № 1-кп/641/693/2019 Справа № 641/6193/19
11 листопада 2019 року м. Харків
Комінтернівський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_5
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові клопотання прокурора про продовження строку тримання обвинуваченого під вартою у кримінальному провадженні № 641/6193/19 по обвинуваченню ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 289 Кримінального кодексу України, -
На розгляді Комінтернівського районного суду м. Харкова перебувають матеріали кримінального провадження №12019220540001576 від 03.07.2019 року за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, та матеріали кримінального провадження №12018220540002907 від 06.12.2018 року за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 289 КК України, які об'єднані в одне провадження.
До обвинуваченого ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Прокурор ОСОБА_3 в судовому засіданні заявила клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 без права внесення застави, зазначаючи про наявність ризиків, передбачених частиною першої статті 177 КПК України. Зокрема,зазначає, що обвинувачений ОСОБА_6 може вчинити інше кримінальне правопорушення, незаконно впливати на потерпілого та свідків, а також може переховуватись від суду.
Прокурор ОСОБА_4 клопотання підтримав.
Захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_5 проти клопотання прокурора заперечує, вказує на наявність у обвинуваченого соціальних зв'язків, у останнього є неповнолітня дитина та матір, які потребують його підтримки. ОСОБА_6 працював, хоча і неофіційно. Вважає, що доцільно замінити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на домашній арешт.
Обвинувачений проти продовження строку тримання під вартою заперечує, вказує, що на всі судові засідання він приходив, просить замінити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на домашній арешт, щоб він міг піклуватися про свою матір та дитину.
Заслухавши думку осіб, які беруть участь у справі, ознайомившись з матеріалами справи, суд зазначає наступне.
Частиною 2 ст. 29 Конституції України передбачено що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та порядку, встановлених законом.
ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 289 Кримінального кодексу України.
Відносно обвинуваченого ОСОБА_6 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строк якого спливає 15 листопада 2019 року.
Відповідно до ч. 1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
При вирішенні питання щодо обґрунтованості підозри належить прийняти до уваги дані, які містяться в наданих суду матеріалах.
Крім того, суд приймає до уваги п. 57 рішення ЄСПЛ у справі «K.F. проти Німеччини» від 29 серпня і 24 жовтня 1997 року, згідно до якого наявність «обґрунтованої підозри» означає, що вже існують факти або інформація, які спроможні переконати об'єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа, ймовірно, вчинила правопорушення, а також рішення ЄСПЛ по справі «Мюрей проти сполученого Королівства» від 28 жовтня 1994 року, в якому зазначено, що факти, які породжують підозру, не обов'язково мають такий саме рівень з'ясовності, який потребується на пізнішому етапі кримінального розслідування, тобто факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку.
Крім того, слід врахувати правову позицію ЄСПЛ, викладену в рішенні за скаргою «Ферарі-Браво проти Італії», відповідно до якої затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою розгляду провадження, досягнення цілей якого і є тримання під вартою.
Суд вбачає наявність обґрунтованої підозри відносно обвинуваченого ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованих йому злочинів. При цьому суд, ґрунтуючись на принципі презумпції невинуватості, не ставить ціллю передбачити можливе покарання за інкриміноване обвинуваченому діяння.
Водночас, відповідно до практики Європейського Суду з прав людини, вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.
Оцінюючи в сукупності всі обставини, передбачені, ст. 178 КПК України, у тому числі тяжкість злочину, який інкримінуються обвинуваченому, суд вважає, що існують ризики того, що обвинувачений ОСОБА_6 може вчинити інше кримінальне правопорушення, а зважаючи на те, що на теперішній час кримінальне провадження знаходиться на стадії судового розгляду, існують ризики того, що обвинувачений може незаконно впливати на потерпілих та свідків, а також переховуватись від суду.
В зв'язку з викладеним, суд вважає ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, доведеними.
Будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків, визначених ст. 177 КПК України, для застосування обвинуваченому більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, в судовому засіданні не встановлено.
Обставин, передбачених ч. 2 ст. 183 КПК України, які є перешкодою для продовження обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою немає.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою підлягає продовженню на термін, який не може перевищувати 60 (шістдесят) днів. З урахуванням наведеного клопотання сторони захисту про зміну обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись статтями 177, 183, 196, 197, 199, 331 КПК України, суд, -
ухвалив:
Клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк тримання під вартою на шістдесят днів - до 08.01.2020 року.
Ухвала може бути оскаржена в частині продовження запобіжного заходу до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Комінтернівський районний суд м. Харкова протягом 7 днів, а обвинуваченим в той же термін з моменту вручення йому копії ухвали.
Суддя ОСОБА_1