Справа № 500/2879/17
Провадження № 2/500/689/19
09 вересня 2019 року Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області
в складі: головуючого - судді Грубіян Л.І.,
при секретарі - Івановій Л.П.,
за участю ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ізмаїл цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - приватний нотаріус Ізмаїльського міського нотаріального округу Єфимова Тетяна Іванівна, про визнання договору недійсним та визнання права власності,-
Позивач ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом, до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - приватний нотаріус Ізмаїльського міського нотаріального округу Єфимова Тетяна Іванівна, про визнання договору недійсним та визнання права власності. 10.06.2017 року первісний позивач ОСОБА_4 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданого 12.06.2017 року Ізмаїльським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області, актовий запис № 845. Ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 17.04.2018 року по справі залучено правонаступника позивача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зазначає, що 04 листопада 2008 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , яка діяла на підставі довіреності від імені ОСОБА_3 , був укладений договір дарування житлового будинку з господарськими будівлями та з надвірними спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Укладений між ними договір дарування житлового будинку, зареєстрований приватним нотаріусом Ізмаїльського міського нотаріального округу Єфимовою Т.І. по реєстру № 6029 від 04.11.2008 р. Житловий будинок з господарськими будівлями та надвірними спорудами, який розташований в АДРЕСА_1 належав ОСОБА_4 на праві приватної власності, на підставі договору на будівництво жилого будинку, укладеного 04.03.2003 року та зареєстрованого по реєстру № 932. Згідно п.1 договору ОСОБА_4 зобов'язалась передати, а ОСОБА_3 зобов'язалась прийняти в дар належний первісному позивачу на праві приватної власності будинок, тобто фактично виконати умови договору дарування. Проте відповідач не прийняла в дар житловий будинок та не здійснила ніяких дій, спрямованих на прийняття дару. Договір дарування був складений первісним позивачем під впливом помилки. До укладення договору дарування між нею та її донькою була досягнута усна домовленість про те, що вони с батьком передають їй свій житловий будинок з умовою, що вона буде їх утримувати та доглядати за нами, за що вона отримає цей будинок у власність тільки після їх смерті. Також зазначає, що документи, які посвідчують право власності та інші документи, які посвідчують належність первісному позивачу предмета договору відповідач не отримала, ключів від будинку вона також не отримала, вона жодного дня не проживала в оспорюваному житловому будинку, ніяких заходів щодо утримання будинку та земельної ділянки вона не здійснювала, не сплачувала за комунальні та інші послуги. Тому ОСОБА_2 вважає, що передача дару фактично не відбулася та відповідач не набула право власності на житловий будинок на підставі договору дарування.
Позивач ОСОБА_2 у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином, про що свідчать матеріали справи, причину неявки до суду не повідомив, заяви про розгляд справи за його відсутності не надавав, у зв'язку з чим зі згоди представника позивача та на підставі ч.1 ст.280, ст. 281 ЦПК України, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності відповідача та постановити заочне рішення на підставі наявних доказів.
Третя особа приватний нотаріус Ізмаїльського міського нотаріального округу Єфимова Тетяна Іванівна у судове засідання не з'явилася, надала до суду заяву про слухання справи у її відсутність. (а.с. 174)
09.09.2019 року судом винесено ухвалу про заочний розгляд справи.
У зв'язку із неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 17.04.2018 року по справі залучено правонаступника позивача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . (а.с. 49)
Заслухавши думку сторін, вивчивши матеріали справи, суд приходить до висновку щодо можливості задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.
У судовому засіданні встановлено, 04 листопада 2008 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , яка діяла на підставі довіреності від імені ОСОБА_3 , був укладений договір дарування житлового будинку з господарськими будівлями та з надвірними спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Укладений між ними договір дарування житлового будинку, зареєстрований приватним нотаріусом Ізмаїльського міського нотаріального округу Єфимовою Т.І. по реєстру № 6029 від 04.11.2008 р. (а.с.10)
ОСОБА_4 померла, підтверджено свідоцтвом про смерть, виданого 12.06.2017 року Ізмаїльським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області, актовий запис № 845. (а.с. 25)
Житловий будинок з господарськими будівлями та надвірними спорудами, який розташований в АДРЕСА_1 належав ОСОБА_4 на праві приватної власності, на підставі договору на будівництво жилого будинку, укладеного 04.03.2003 року та зареєстрованого по реєстру № 932.(а.с.12)
Згідно заповіту від 22.05.2017 року спадкодавець ОСОБА_4 на випадок своєї смерті заповіла все своє майно, де б воно не було із чого б воно не складалося, і все те, що їй буде належати на день її смерті, і на що вона згідно із законом буде мати право, заповіла ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .(а.с.27)
Згідно п.1 договору ОСОБА_4 зобов'язалась передати, а ОСОБА_3 зобов'язалась прийняти в дар належний первісному позивачу на праві приватної власності будинок, тобто фактично виконати умови договору дарування проте відповідач не прийняла в дар житловий будинок та не здійснила ніяких дій, спрямованих на прийняття дару.
Договір дарування був складений первісним позивачем під впливом помилки.
При укладанні цього договору дарування первісний позивач ОСОБА_4 мала намір укласти договір довічного утримання, та передати житловий будинок доньці після її та її чоловіка смерті за умови довічного утримання її та її чоловіка, так як будинок належав їм на праві спільної сумісної власності.
Укладаючи спірний договір дарування житлового будинку первісний позивач помилялась щодо правової природи цього правочину, прав та обов'язків, які виникнуть після його укладення між нею і відповідачкою, не розуміла, що вчиняє договір дарування, а не договір довічного утримання. На той момент вона вже хворіла невиліковною та тяжкою хворобою, потребувала матеріальної допомоги та очікувала її отримати від відповідача, однак відповідачем не було прийнято в дар предмет договору дарування та матеріальна допомога й підтримка їй не надавалася.
Виходячи зі змісту статей 203, 717 ЦК України договір дарування вважається укладеним, якщо сторони мають повну уяву не лише про предмет договору, а й досягли згоди про всі його істотні умови.
Згідно ч. 1 ст. 229 ЦК України, якщо особа, яка вчинила правочин, помилялася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якості речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до вимог ст. 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.
Відповідно до ч. 1 ст. 722 ЦК України право власності обдаровуваного на дарунок виникає з моменту його прийняття.
Частиною 4 ст. 722 ЦК України передбачено, що прийняття обдаровуваним документів, які посвідчують право власності на річ, інших документів, які посвідчують належність дарувальникові предмета договору, або символів речі (ключів, макетів тощо) є прийняттям дарунка.
Наявність чи відсутність помилки - неправильного сприйняття позивачем фактичних обставин правочину, що вплинуло на волевиявлення особи під час укладення договору дарування замість договору довічного утримання, суд визначає не тільки за фактом прочитання сторонами тексту оспорюваного договору дарування та роз'яснення нотаріусом суті договору, а й за такими обставинами, як: вік позивача, його стан здоров'я та потреба у зв'язку із цим у догляді й сторонній допомозі; наявність у позивача спірного житла як єдиного; відсутність фактичної передачі спірного нерухомого майна за оспорюваним договором дарування дарувальником обдарованому і а продовження позивачем проживати в спірній квартирі після укладення договору дарування.
Згідно правової позиції Верховного суду України, яка визначена в Постанові від 16 березня 2016 року у справі за № 6-93цс16 суд може визнати договір дарування недійсним, якщо позивачем на підставі належних і допустимих доказів, у тому числі пояснень сторін і письмових доказів, буде доведено неправильне сприйняття фактичних обставин правочину, що вплинуло на волевиявлення особи під час укладення договору дарування замість договору довічного утримання.
Згідно п.19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду справ про визнання правочинів недійсними», відповідно до статей 229-233 ЦК України правочин, вчинений під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною або внаслідок впливу тяжкої обставини, є оспорюваним.
Обставини, щодо яких помилилася сторона правочину (ст.229 ЦК України), мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також що вона має істотне значення. Під помилкою варто розуміти неправильне, помилкове, таке, що не відповідає дійсності, уявлення особи про природу чи елементи вчинюваного нею правочину. Хибні уявлення про права та обов'язки сторін можуть слугувати підставою визнання правочину недійсним як вчиненого за наявності істотної помилки.
Таким чином, під час підписання спірного договору позивач через свій похилий вік (75 років) та хворобливий стан, не розуміла природу вчиненого нею правочину та настання його наслідків. З цих причин помилялась щодо правової природи правочинів та їх наслідків, прав та обов'язків сторін, вважала, що укладає саме договір довічного утримання та буде отримувати певні блага взамін передачі будинку відповідачу.
Свідок ОСОБА_6 пояснила, що донька ОСОБА_3 повинна була доглядати батьків і їй залишився будинок. Позивачі з цією метою оформили договір дарування. Потім усе змінилося, донька не захотіла їх доглядати і поїхала. Вона обіцяла доглядати батьків. У позивача є ще донька ОСОБА_8 . ОСОБА_3 сама виявила бажання доглядати батьків. Коли мати захворіла, ОСОБА_3 від неї відмовилась. Позивач показував листа від ОСОБА_3 , де вона написала, що будинок їй не потрібен, робіть що хочете, вона з ними справ немає.
Свідок ОСОБА_10 пояснила, що родину ОСОБА_11 знає з 1967 року, жили поруч, дружина ОСОБА_2 - ОСОБА_4 раніше відписала дім на доньку ОСОБА_3 , та коли їх не стане, ОСОБА_3 продасть будинок та гроші поділе пополам з сестрою ОСОБА_8 . Потім ОСОБА_3 приїжджала, проте вже 12 років не приїжджає, їй чоловік заборонив спілкуватися з батьками.
На підставі викладеного, оцінюючи докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підтверджені належними доказами, у зв'язку з чим, позов підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 141, 259, 280-283 ЦПК України
Позов ОСОБА_2 про визнання договору недійсним та визнання права власності - задовольнити.
Визнати недійсним договір дарування житлового будинку з господарськими будівлями та надвірними спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , укладений 04.11.2008 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , яка діяла від імені ОСОБА_3 , зареєстрований приватним нотаріусом Ізмаїльського міського нотаріального округу Єфимовою Т.І. за № 6029.
Визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Ізмаїльським МВ УМВС України в Одеській області 25.06.2001 року, РНОКПП НОМЕР_2 , який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ) право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та надвірними спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга подається апеляційному суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Суддя: Л.І.Грубіян