ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,
тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/
15 листопада 2019 року Справа 923/983/19
Господарський суд Херсонської області у складі судді Ярошенко В.П. розглянувши матеріали заяви про арешт судна для забезпечення морської вимоги за вх. № 2051/19 від 14.11.2019
за заявою: MB SHIPPING LTD
до: Компанія "Saluta Shipping Limited"
про арешт судна для забезпечення морської вимоги
14.11.2019 до Господарського суду Херсонської області надійшла заява від нерезидента України компанії МБ Шіпінг ЛТД (MB SHIPPING LTD), спрямована до нерезидента України компанії Салюта Шіпінг Лімітед, про арешт судна для забезпечення морської вимоги, відповідно до якої заявник просить накласти арешт на судна: RSD-40 (ІМО 8986353, прапор Белізу), ВОREALIS (ІМО 8873740, прапор Конго), КОRSUN (ІМО 9793519, прапор Белізу), VANADIY (ІМО 8852813, прапор Белізу), власником яких є іноземна компанія Салюта Шіпінг Лімітед (місцезнаходження: Main Street, Charlestown, Nevis, P.O. box 556 ), які знаходяться у межах акваторії морського порту Херсон Херсонської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (місцезнаходження: 73000, Херсонська обл., м. Херсон, проспект Ушакова, буд. 4), шляхом їх затримання та заборони виходу з акваторії морського порту Херсон Херсонської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (місцезнаходження: 73000, Херсонська обл., м. Херсон, проспект Ушакова, буд. 4). Заявник просить викликати представника МБ Шіпінг ЛТД для надання пояснень та додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову, при розгляді судом заяви про забезпечення позову.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.11.2019 визначено суддю по справі - Ярошенко В.П.
У відповідності до ч.2 ст.140 Господарського процесуального кодексу України, заява про забезпечення позову у вигляді арешту на морське судно розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження після її подання без повідомлення особи, яка подала заяву, та особи, яка є відповідальною за морською вимогою.
Відповідно до ч. 3 ст. 140 ГПК України, суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, що подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову, або для з'ясування питань, пов'язаних із зустрічним забезпеченням.
Суд вважає за необхідне розглянути заяву про забезпечення позову без повідомлення сторін.
В обґрунтування зазначеної заяви, заявник посилається на те, що іноземна компанія МБ Шіпінг ЛТД, має чинну морську вимогу, що виникла у зв'язку із порушенням компанією Салюта Шіпінг Лімітед умов Договору позики (укладеного 27.09.2018 р. між Заявником, діючим як позикодавець, Судновласником, діючим як позичальник, та іноземною компанією BINARTA CORPORATION, діючою як представник судновласника) та Договору реструктуризації боргу (укладеного 02.08.2018 р. між Заявником, діючим як позикодавець, Судновласником, діючим як позичальник, та іноземною компанією BINARTA CORPORATION, діючою як представник судновласника).
Заява про забезпечення позову обґрунтована заявником нормами ст.ст. 30,136 - 138, ч. 3 ст. 139, ч. 3 ст. 140, ст.ст. 365 та 366 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 1, 2, 4, 6, 8 Міжнародної конвенції з уніфікації деяких правил щодо накладення арешту на морські судна від 10.05.1952 р., ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», Законом України «Про приєднання України до Міжнародної конвенції з уніфікації деяких правил щодо накладення арешту на морські судна»
Розглянувши заяву про забезпечення, суд вважає за необхідне відмовити у її задоволенні, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 30 Господарського процесуального кодексу України справи про арешт судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням морського порту України, в якому перебуває або до якого прямує судно, або порту реєстрації судна.
За приписами ч. 2 ст. 138 Господарського процесуального кодексу України заява про арешт морського судна подається за місцезнаходженням порту реєстрації судна або за місцезнаходженням морського порту, в якому судно знаходиться або до якого прямує, незалежно від того, чи має такий суд юрисдикцію щодо розгляду по суті справи щодо морської вимоги, яка є підставою для арешту.
Згідно приписів ст. 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до п.9 ч.1 ст.137 Господарського процесуального кодексу України, позов забезпечується арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги.
Згідно положень ч. 1, 2 ст. 41 Кодексу торговельного мореплавства України судно може бути арештоване чи звільнене з-під арешту тільки за рішенням суду, господарського суду або голови Морської арбітражної комісії. Арешт судна означає будь-яке затримання судна або обмеження в його пересуванні, що здійснюються для забезпечення морських вимог, зазначених у статті 42 цього Кодексу, під час перебування судна в морському порту України.
Частиною 1 ст. 42 Кодексу торговельного мореплавства України передбачено, що судно може бути арештоване тільки на морські вимоги. Морська вимога - це вимога, що виникає з права власності та інших майнових прав на судно, будівництво судна, управління, експлуатацію або комерційне використання судна, заставу судна чи здійснення заходів, пов'язаних з рятуванням судна, а саме вимога, зокрема, у зв'язку з постачанням продуктів харчування, матеріалів, палива, запасів, обладнання, включаючи контейнери, для експлуатації судна або утримання його.
Положеннями статті 42 Кодексу торговельного мореплавства України морська позика не віднесена до морської вимоги.
Згідно положень статті першої Міжнародної конвенції з уніфікації деяких правил щодо накладення арешту на морські судна 1952 року, яка ратифікована згідно Закону України "Про приєднання України до Міжнародної конвенції з уніфікації деяких правил щодо накладення арешту на морські судна" від 07.09.2011 № 3702-VІ, до морських вимог належить вимога, що виникає на підставі морської позики.
У відповідності до частини 8 статті 11 ГПК України суд застосовує вказаний міжнародний договір як акт вищої сили, у зв'язку з чим вважає, що морська вимога може бути пов'язаною із морською позикою.
Судом встановлено, що 27.09.2018 між Компанією «МБ Шіпінг ЛТД», як Позикодавцем, та Компанією «Салюта Шіпінг Лімітед», як Позичальником, укладений договір позики, за умовами якого Позикодавець зобов'язався надати Позичальнику позику у сумі 300 000 доларів США строком на 12 місяців, зі сплатою 11,5 % річних. Відповідно до пункту 9 договору сторонами встановлено, що метою надання позики є проведення ремонту судна - теплоходу «Євгенія».
Проте, всупереч вимог ст.74 ГПК України, якою встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, заявник не надав до суду доказів, які б підтверджували неможливість накладення арешту саме на судно-теплохід "Євгенія", стосовно якого морська вимога виникла (враховуючи положення частини 2 статті 43 КТМ України).
Заявник зазначає, що правовою підставою для надання морської позику заявником судновласнику слугує Договір реструктуризації від 02.08.2018.
Дослідивши надані заявником докази, суд встановив, що Додаткова угода № 2 від 02.08.2018 року була укладена відповідно до Типового Договору управління судами ОСОБА_1 і SVETOSLAVA "Shipman 2009" від 14.11.2016, укладеного між Салюта Шіпінг Лімітед та BINARTA CORPORATION.
Зазначена Додаткова угода № 2 від 02.08.2018 є за своєю природою договором відступлення.
Водночас, заявник не надав суду Типовий Договір управління судами ОСОБА_1 і SVETOSLAVA "Shipman 2009" та передбачений п.3 Додаткової угоди № 2 - Додатку № 1, що є невід'ємною частиною до угоди, відповідно до якого розрахована та затверджена сума боргу.
Наявні в матеріалах справи докази не дають суду дійти висновку, що Договір реструктуризації боргу, що виник відповідно до Договору управління судами ОСОБА_1 і SVETOSLAVA "Shipman 2009" за своєю природою є договором морської позики.
Крім того, суд зазначає, що забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи. Воно полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Заходи до забезпечення позову можуть вживатися лише за умов, визначених статтею 136 Господарського процесуального кодексу, а саме:
- якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду;
- якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.011 № 16 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» забезпечення позову є гарантією реального виконання рішення суду.
Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний таких захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Між тим, суд відзначає, що в заяві про забезпечення позову заявником не наведено жодної обставини та не додано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що судновласником здійснюються дії, які можуть призвести до утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів.
Так суд відзначає, що наявні матеріали справи не містять доказів того, що судновласником вживаються заходи щодо залишення судном території України.
Суд зазначає, що саме лише посилання на триваючи невиконання судновласником своїх зобов'язань за договорами не є достатньою підставою для вжиття заходів забезпечення позову, оскільки особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність вжиття відповідного заходу забезпечення позову із посилання на відповідні докази.
Суд наголошує, що метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів і ускладнень ефективного захисту або поновлення оспорюваних прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся у випадку задоволення позову.
Враховуючи приписи ст. 136 ГПК України, а також те, що заявник в заяві про забезпечення позову не навів обставин про те, що компанією Салюта Шіпінг Лімітед здійснюються дії, які можуть призвести до утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів, суд дійшов до висновку, що заявник обґрунтував необхідність забезпечення позову такими обставинами та доказами, які не можуть свідчити про істотну ускладненість виконання рішення суду або неможливість ефективного захисту прав компанії МБ Шіпінг ЛТД у разі невжиття таких заходів.
З огляду на викладене, заява МБ Шіпінг ЛТД про арешт судна для забезпечення морської вимоги задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 136, 140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
ухвалив:
1. Відмовити компанії МБ Шіпінг ЛТД (MB SHIPPING LTD) у задоволені заяви (за вх. №2051/19 від 14.11.2015) про забезпечення позову.
2. Ухвалу направити заявнику.
Ухвала набирає законної сили у відповідності до приписів ст. 235 ГПК України, після її підписання та може бути оскаржена в порядку ст.ст. 254, 255, 256 ГПК України.
Ухвалу складено та підписано 15.11.2019.