"11" листопада 2019 р.м. Одеса Справа № 916/2148/19
Господарський суд Одеської області у складі судді Невінгловська Ю.М.
при секретарі судового засідання: Горнович Л.О.
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явились;
від відповідача: не з'явились;
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України” (01601, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6);
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Ліберті Л” (65017, м. Одеса, вул. Маршала Малиновського, буд. 16А, офіс 314)
про стягнення 780 599,63 грн.
Суть спору: 29.07.2019 року до Господарського суду Одеської області надійшла позовна заява Акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України” вх. ГСОО №2201/19 до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю „Ліберті Л”, в якій позивач просить суд стягнути з відповідача грошові кошти у розмірі 780 599,63 грн., з яких: 559 796,93 грн. - основний борг, 60 085,05 грн. - пеня, 33 376,16 грн. - 3% річних та 127 341,49 грн. - інфляційні втрати, а також судовий збір у розмірі 11 708,99 грн.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов укладеного між сторонами договору купівлі-продажу природного газу №3576/1617-ТЕ-23 від 30.08.2016 року, в частині своєчасного та повного розрахунку за поставлений природний газ в зв'язку з чим, за підрахунком позивача, за відповідачем рахується заборгованість у розмірі 559 796,93 грн. на яку нараховано пеню, відповідно до п.8.2 договору, та здійснено нарахування, передбачені ст. 625 ЦК України, про стягнення яких позивач звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою господарського суду від 05.08.2019 року, за даним позовом було відкрито провадження у справі №916/2148/19 за правилами загального позовного провадження із призначенням підготовчого засідання на 04.09.2019 року.
Ухвалою суду від 04.09.2019 року судом було постановлено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання, в порядку ст. 183 Господарського процесуального кодексу України, на 18.09.2019 року.
Ухвалою суду від 18.09.2019 року, в порядку ст. 177 Господарського процесуального кодексу України, строк підготовчого провадження було продовжено на 30 днів.
Ухвалою суду від 18.09.2019 року підготовче провадження у даній справі, в порядку ст. 185 Господарського процесуального кодексу України, було закрито та призначено розгляд справи по суті на 16.10.2019 року.
У судовому засіданні 16.10.2019 року судом було оголошено перерву до 11.11.2019 року.
У судове засідання 11.11.2019 року представник позивача не з'явився, між тим, про дату час та місце розгляду справи був повідомлений, зокрема, у попередньому судовому засіданні безпосередньо під розпис, враховуючи, що нез'явлення представника позивача у судове засідання не перешкоджає розгляду справи по суті, суд вважає, за можливе здійснити розгляд справи за відсутності представника Акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України”.
Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю „Ліберті Л” про дату, час та місце судових засідань повідомлявся належним чином шляхом направлення ухвал суду на його юридичну адресу, яка зазначена у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, сформованого станом на 05.09.2019р., у судові засідання не з'являвся, про поважність причин відсутності не повідомляв, відзив на позовну заяву не надав.
Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, зокрема, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Відповідно до частин 4, 5 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Водночас, ч. 10 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судові рішення відповідно до цієї статті вручаються шляхом надсилання (видачі) відповідній особі копії (тексту) повного або скороченого судового рішення, що містить інформацію про веб-адресу такого рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Приймаючи до уваги, що судові відправлення були повернуті поштою із відміткою у довідках поштової установи “За закінченням встановленого строку зберігання”, а також за відсутності жодних повідомлень щодо причин неявки представника ТОВ „Ліберті Л” у судові засідання, суд вважає за можливе розглянути справу без участі відповідача за наявними в ній матеріалами відповідно до п. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.
В судовому 11.11.2019р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, повний текст якого буде складено 15.11.2019р.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість доказів, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, повно, всебічно і об'єктивно з'ясувавши обставини справи, суд дійшов таких висновків:
Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
У відповідності до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з частиною 2 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.
Положеннями п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, а в силу вимог ч.1 ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У відповідності до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У відповідності зі статтею 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу. Аналогічні положення щодо договору поставки містяться і у ч.ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України.
Як встановлено матеріалами справи, 30.08.2016 року між ПАТ „НАК Нафтогаз України”, яке в подальшому змінило назву на АТ „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України” (надалі - постачальник) та ТОВ „Ліберті Л” (надалі - споживач) укладено договір постачання природного газу №3576/1617-ТЕ-23 (надалі - договір), згідно умов якого постачальник зобов'язався поставити споживачеві у 2016-2017 роках природний газ, а споживач зобов'язався оплатити його на умовах цього договору.
Згідно з п. 1.2 договору, природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.
У відповідності до п. 2.1 договору, постачальник передає споживачу з 01.10.2016 року по 31.03.2017 року (включно) природний газ обсягом до 180 тис.куб.м.
За умовами п. 3.1 договору, право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання-передачі.
У відповідності до п. 3.4 договору, приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі. Обсяг використання природного газу споживачем у відповідному місяці постачання встановлюється шляхом складення добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку природного газу.
Пунктом 5.2 договору, зокрема, визначено усього до сплати за 1000 куб.м. природного газу з ПДВ - 5930,40 грн.
Згідно п. 6.1 договору, оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
У п. 8.3 договору, сторони погодили, що з урахуванням п. 11.3 цього договору укладення договорів про організацію взаєморозрахунків, а також підписання сторонами відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005р. №20 спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання не звільняє споживача від обов'язку сплатити на користь постачальника платежі відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, нараховані на всю суму заборгованості за цим договором.
Пунктом 10.3 договору визначено, що строк у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, становить 5 років.
Згідно положень розділу 12, договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, за їх наявності, і діє в частині реалізації природного газу з 01.10.2016 року до 31.03.2017 року (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.
На виконання умов договору №3576/1617-ТЕ-23 від 30.08.2016 року між сторонами у справі було складено 30.11.2016р. акт приймання-передачі природного газу у листопаді 2016 року на суму 47 455,06 грн., 31.12.2016р. акт приймання-передачі природного газу у грудні 2016 року на суму 252 741,79 грн., 31.01.2017р. акт приймання-передачі природного газу у січні 2017 року на суму 303 624,62 грн., 28.02.2017р. акт приймання-передачі природного газу у лютому 2017 року на суму 203 430,52 грн.
Як вбачається із розрахунку позивача, відповідач несвоєчасно та не в повному обсязі розрахувався за поставлений газ, так вартість поставленого газу у листопаді 2016 року була сплачена 05.12.2016 року, вартість поставленого газу у грудні 2016 року була сплачена частково трьома платежами на загальну суму 200 000,00 грн., а саме: 24.01.2017р. у сумі 80 000,00 грн., 26.01.2017р. у сумі 20 000,00 грн. та 20.02.2017р. у сумі 100 000,00 грн., інших проплат за спірний період ТОВ „Ліберті Л” здійснено не було, що ніяким чином не спростовано відповідачем.
Згідно з положеннями ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч.1 ст.525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов'язань містяться і у ч.ч.1, 7 ст.193 Господарського кодексу України.
У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
За результатами розгляду справи судом встановлено, що в порушення вимог ст.ст. 525, 526, 530 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, ТОВ „Ліберті Л” у встановлений договором строк не здійснило в повному обсязі сплату вартості фактично отриманого газу у грудні 2016 року та січні-лютому 2017 року за договором №3576/1617-ТЕ-23 від 30.08.2016 року, в зв'язку з чим за відповідачем рахується заборгованість за отриманий газ у грудні 2016 року та січні-лютому 2017 року у розмірі 559 796,93 грн.
З огляду на викладене позовні вимоги АТ „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України” про стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 559 796,93 грн. підлягають задоволенню.
Згідно з ч.2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
Статтею 598 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Водночас, згідно ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Суд, перевіривши розрахунок позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 33 376,16 грн. нарахованих по 25.02.2019р. та інфляційних у розмірі 127 341,49 грн. нарахованих по 31.01.2019р., окремо щодо кожного акту приймання-передачі з яких допущено прострочення платежу, вважає його вірним та таким, що підлягає задоволенню.
У відповідності до ч.1 ст. 549, п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки - грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у разі порушення ним зобов'язання.
За умовами п. 8.2 договору, у разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1 цього договору він зобов'язується сплатити постачальнику пеню у розмірі 21% річних, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. Нарахування пені не здійснюється постачальником на суми оплат, проведені споживачем відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005р. №20.
Згідно ч. 2 та ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.
Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов'язання. Водночас вимогами п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України передбачено, що одним із наслідків порушення зобов'язання є сплата неустойки (штрафу, пені), а відповідно до вимог ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.
Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Статтею 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно формули розрахунку пені, наведеної в листі Національного банку України №25-011/388-1707 від 12.03.1997р. на виконання Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, сума простроченого платежу помножена на розмір пені за кожен день прострочення у відсотках, розділена на сто та помножена на кількість днів прострочення платежу буде дорівнювати сумі пені за прострочення платежу.
Суд, перевіривши розрахунки позивача щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 60085,05 грн., розрахованої виходячи із розміру подвійної облікової ставки НБУ, окремо щодо кожного акту приймання-передачі з яких допущено прострочення платежу, встановив, що позивач допустив арифметичну помилку у визначені суми пені за відповідний період, в зв'язку з чим суд здійснив власний розрахунок пені та встановив, що її розмір перевищує розмір пені заявлений до стягнення позивачем.
З урахуванням викладеного, суд не виходить за межі позовних вимог та задовольняє позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 60 085,05 грн.
Приймаючи до уваги вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог АТ „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України” та стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 559 796,93 грн., пені у розмірі 60 085,05 грн., 3% річних у розмірі 33 376,16 грн. та інфляційних втрат у розмірі 127 341,49 грн.
Згідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового бору у сумі 11708,99 грн. покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Позов задовольнити.
2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Ліберті Л” (65017, м. Одеса, вул. Маршала Малиновського, буд. 16А, офіс 314; код ЄДРПОУ 36553056) на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 6; код ЄДРПОУ 20077720) 559 796/п'ятсот п'ятдесят дев'ять тисяч сімсот дев'яносто шість/грн. 93 коп. основного боргу, 60 085/шістдесят тисяч вісімдесят п'ять/грн. 05 коп. пені, 33 376/тридцять три тисячі триста сімдесят шість/грн.16 коп. 3% річних, 127 341/сто двадцять сім тисяч триста сорок одна/грн. 49 коп. інфляційних втрат та 11708/одинадцять тисяч сімсот вісім/грн. 99 коп. судового збору.
Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 15 листопада 2019 р.
Суддя Ю.М. Невінгловська