"14" листопада 2019 р.м. Одеса Справа № 916/2797/19
Господарський суд Одеської області у складі: судді Цісельського О.В.,
за участю секретаря судового засідання Бачур А.В.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу № 916/2797/19
за позовом: Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" /01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. №1Д, код ЄДРПОУ 14360570/
до відповідача: Бабенко Олександра Сергійовича /66706, Одеська обл ., Захарівський р-н., с. Росіянівка; фактична адреса: АДРЕСА_2 , ІПН: НОМЕР_1 /
про стягнення 32 901,30грн.,
1. Короткий зміст позовних вимог.
Позивач, АТ КБ "ПРИВАТБАНК", звернувся до Господарського суду Одеської області із позовом до Бабенко Олександра Сергійовича про стягнення заборгованості за кредитним договором б/н від 17.08.2018р. в розмірі 32 901,30грн., з яких 24 999,98грн. заборгованість за кредитом, 2 550,01грн. заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочену заборгованість, 764,09грн. пеня., 4 587,22грн. заборгованість за відсотками у вигляді щомісячної комісії.
В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем умов кредитного договору б/н від 17.08.2018р.
Відповідач відзив на позов не надав, своїм правом на захист не скористався.
Інші заяви по суті справи до суду не надходили.
2. Процесуальні питання, вирішені судом
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.09.2019р. позовна заява вх.№2856/19 була передана на розгляд судді Цісельському О.В.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 20.09.2019р. прийнято позовну заяву /вх.№2856/19/ до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу №916/2797/19 за правилами Господарського процесуального кодексу України в порядку спрощеного позовного провадження, без виклику сторін.
Відповідачу запропоновано у відповідності до вимог ст.165 ГПК України не пізніше сімнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, надати суду відзив на позов.
Копії ухвали про відкриття провадження по справі були направлені на юридичні адреси сторін.
Позивач повідомлений належним чином за юридичною адресою: / 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. №1Д ./, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення за вх.№44679/19 від 03.10.2019р.
Відповідач повідомлений належним чином за адресою: АДРЕСА_2; фактична адреса: АДРЕСА_2 , про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення за вх.№43458/19 від 28.09.2019р., за вх.№44852/19 від 29.09.2019р.
Суд розглядає дану справу за наявними в ній матеріалами з врахуванням положень ч.9 ст.165, ч.2 ст.178 ГПК України, якими передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
В ході розгляду даної справи Господарським судом, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 ГПК України, було створено учасникам справи всі умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого ч. 1 ст.248 ГПК України.
Під час розгляду справи по суті судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
14.11.2019р. судом було постановлено вступну та резолютивну частини рішення в нарадчій кімнаті.
3. Обставини, встановлені судом під час розгляду справи.
17.08.2018 Фізична особа-підприємець Бабенко Олександр Сергійович /Відповідач/ через систему інтернет-клієнт-банкінгу було підписано із використанням електронного цифрового підпису Анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання послуги ,,КУБ".
Відповідно до вказаної заяви позичальник /Відповідач/ приєднався до розділу 3.2.8. Умов та правил надання банківських послуг, які розміщені на офіційному веб-сайті АТ КБ «Приватбанк» http://privatbank.ua.
Відповідно до пунктів 1.1, 1.2, 1.3, 1.4, 1.5, 1.6 Анкети-заяви від 17.08.2018:
Вид кредиту: строковий.
Розмір кредиту: 50 000 грн.
Строк кредиту: 12 місяців з моменту видачі коштів Клієнту.
Проценти /комісія/ за користування кредитом: 2 % в місяць від початкового розміру кредиту /в тому числі при достроковому погашені кредиту/.
Порядок погашення заборгованості за кредитом: щомісяця рівними частинами, починаючи з місяця, наступного за місяцем видачі коштів Клієнту, до календарного числа місяця, в який було надано кредит, включно із цим числом; погашення процентів щомісяця, починаючи з місяця, наступного за місяцем видачі коштів Клієнту, до календарного числа місяця, в який було надано кредит, включно із цим числом. Сторони узгодили, що графік погашення кредиту надається у Додатку 1 до цієї Заяви та доступний Клієнту у системі «Приват24 для бізнесу».
У випадку порушення строку погашення заборгованості за кредитом, що зазначений в пункті 1.5 цієї Заяви, Клієнт зобов'язаний додатково до процентів, вказаних в п.1.4., сплатити Банку проценти у розмірі 4 % в місяць від суми простроченої заборгованості та неустойку в розмірі і згідно розділу 3.2.8. Умов та Правил надання банківських послуг.
На виконання умов договору Позивачем перераховано на рахунок Відповідача кредитні кошти в розмірі 50 000,00 грн., що підтверджується банківською випискою за особовим рахунком ФОП Бабенко Олександра Сергійовича .
Відповідачем частково погашено заборгованість за кредитом в розмірі 25 000,02 грн., а саме:
4 166,67 грн. - 17.09.2018;
792,33 грн. - 17.10.2018;
3 374,34 грн. - 30.10.2018;
4 166,67 грн. - 17.11.2018;
3 859,37 грн. - 28.12.2018;
2 384,87 грн. - 18.01.2019;
2 089,10 грн. - 21.01.2019;
1 760,73 грн. - 14.03.2019;
2 405,94 грн. - 17.03.2019.
Отже сума заборгованості Відповідача за кредитом складає 24 999,98 грн. /50 000,00 - 25 000,02 = 24 999,98/.
Докази повернення Відповідачем кредитних коштів у зазначеному розмірі в матеріалах справи відсутні.
Судом встановлено, що заборгованість Відповідача за відсотками, нарахованими на прострочену заборгованість складають суму у розмірі 2 550,01 грн. Судом перевірено правильність розрахунку виконаного Позивачем.
Заборгованість Відповідача за відсотками у вигляді щомісячної комісії складає суму в розмірі 4 587,22 грн. Судом перевірено правильність розрахунку виконаного Позивачем.
Також, Позивачем за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором нараховано пеню у розмірі 764,09грн., яку заявлено до стягнення з Відповідача.
Так, Позивач враховуючи ту обставину, що Відповідач належним чином не виконує свого обов'язку щодо повернення кредиту та сплати інших платежів, передбачених умовами договору, звернувся до суду із матеріально-правовою вимогою про стягнення заборгованості за кредитним договором б/н від 17.08.2018р. в загальному розмірі 32 901,30грн., з яких 24 999,98грн. заборгованість за кредитом, 2 550,01грн. заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочену заборгованість, 764,09грн. пеня., 4 587,22грн. заборгованість за відсотками у вигляді щомісячної комісії.
4. Норми права та мотиви, з яких виходить господарський суд при прийнятті рішення.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною /сторонами/.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови /пункти/, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа /кредитодавець/ зобов'язується надати грошові кошти /кредит/ позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти /частина перша статті 1048 ЦК України/.
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним /стаття 1055 ЦК України/.
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться /роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо/. Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець /в даному випадку АТ КБ "ПРИВАТБАНК"/.
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент /споживач послуг банку/ лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
За змістом ч.ч.1-2 статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки /фіксована або змінювана/ та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За змістом статті 549 ЦК України неустойкою /штрафом, пенею/ є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Таким чином, в разі укладення договору кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом /розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства/ та договірні /розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі/.
Згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.
Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.
Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.
У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона /боржник/ зобов'язана вчинити на користь другої сторони /кредитора/ певну дію /у тому числі сплатити гроші/, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно з пунктом 22 частини першої статті 1 Закону № 1023-XII споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Конституційний Суд України у Рішенні у справі щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року № 543/96-В «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно- правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.
За змістом статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою /штрафом, пенею/ є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частинами першою, другою статті 551 Цивільного кодексу України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно із частиною першою статті 1050 Цивільного кодексу України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Таким чином, в разі укладення договору кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
5. Висновки господарського суду за результатами вирішення спору.
Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин /фактів/, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу /групі однотипних доказів/, який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу /групи доказів/.
Як встановлено судом, у Анкеті-заяві позичальника від 17.08.2018р., підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки /пені, штрафів/ за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.
Банк, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту /сума, яку фактично отримав в борг позичальник/, стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за відсотками на прострочену заборгованість за користування кредитними коштами, а також пеню за несвоєчасну сплату кредиту і заборгованість у вигляді щомісячної комісії.
Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в частині сум пені, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 17.08.2018р., посилався на Витяг з Умов та правил надання банківських послуг, які розміщені на офіційному веб-сайті АТ КБ "ПРИВАТБАНК": https://privatbank.ua.
Витягом з Умов та правил надання банківських послуг які розміщені на офіційному веб-сайті АТ КБ "ПРИВАТБАНК": https://privatbank.ua, що надані Позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов'язки клієнта /позичальника/ і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов'язань та їх розміри і порядок нарахування, а також містяться додаткові положення, в яких зокрема визначено дію договору /Договір є чинним з моменту підписання клієнтом заяви про приєднання та перерахування банком кредитних коштів на рахунок клієнта. Строк дії договору встановлюється з дня його укладання і до повного виконання сторонами зобов'язань за договором /пункт 3.2.8.11 згаданих Умов/, та інші умови.
При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей Витяг з Умов та Правил розумів Відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання Відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати неустойки /пені, штрафів/, та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, про що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.
Крім того, роздруківка із сайту Позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони /Банку/, яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що зазначено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року /провадження № 6-16цс15/.
Відповідно до частини четвертої статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Суд враховує висновок зроблений Великою Палатою Верховного Суду в своїй постанові від 03.07.2019 у справі № 342/180/17 про те, що Витяг з Умов та правил надання банківських послуг які розміщені на офіційному веб-сайті АТ КБ "ПРИВАТБАНК": https://privatbank.ua/, які містяться в матеріалах даної справи не містять підпису Відповідача, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами від 17.08.2018р. шляхом підписання заяви-анкети.
Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді відповідальність у вигляді неустойки /пені, штрафів/ за порушення термінів виконання договірних зобов'язань.
Крім того, у постанові від 03.07.2019 у справі № 342/180/17 Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950р. принципу справедливості розгляду справи судом.
Надані Позивачем Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані Відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату пені та штрафів за несвоєчасну сплату відсотків та погашення кредиту, надані банком Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна /типова/ форма, що встановлена до укладеного із Відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Отже не підлягають задоволенню позовні вимоги в частині стягнення суми пені в розмірі 764,09 грн. з вищевказаних підстав.
На підставі викладеного суд вважає такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги в частині стягнення з Відповідача 24 999,98грн. заборгованість за кредитом, 2 550,01грн. заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочену заборгованість, 4 587,22грн. заборгованість за відсотками у вигляді щомісячної комісії.
Окремо, суд стосовно належно обраної підсудності Позивачем, оскільки на момент звернення до суду Бабенко Олександр Сергійович припинив свою діяльність, як фізична особа-підприємець, суд зазначає наступне.
Як свідчать матеріали справи, а саме Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань станом на 20.09.2019р. №1005767109, фізична особа - підприємець Бабенко Олександр Сергійович припинив свою господарську діяльність за власним рішенням, про що 13.02.2019р. здійснено запис у реєстрі.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадах, зокрема справи у спорах, що виникають при укладенні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.
За змістом ст. ст. 51, 52, 598 - 609 Цивільного кодексу України, ст. ст.202 - 208 Господарського кодексу України, ч. 8 ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" у випадку припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця (із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію такого припинення) її зобов'язання (господарські зобов'язання) за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за зобов'язаною особою, оскільки вона як фізична особа не перестає існувати та відповідає за своїми зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.
Отже, з урахуванням наведених приписів та ч. 1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України спори, в яких стороною є фізична особа, яка на дату подання позову втратила статус суб'єкта підприємницької діяльності та якщо ці спори пов'язані, зокрема, з підприємницькою діяльністю, що раніше здійснювалась зазначеною особою, зареєстрованою підприємцем, розглядаються в порядку господарського судочинства.
Згідно п.2 ч.1 ст.129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Отже, приймаючи до уваги часткове задоволення позовних вимог Акціонерного товариства комерційного банку ''ПРИВАТБАНК", судовий збір в сумі 1876,39грн. слід покласти на Відповідача.
Керуючись ст.ст.13, 76, 86, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1.Позов - задовольнити частково.
2.Стягнути з Фізичної особи-підприємця Бабенко Олександра Сергійовича /АДРЕСА_2, ІПН: НОМЕР_1/ на користь Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" /01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. №1Д, код ЄДРПОУ 14360570/ заборгованість за кредитом у розмірі 24 999 /двадцять чотири тисячі дев'ятсот дев'яносто дев'ять/ грн. 98 коп., заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочену заборгованість у розмірі 2 550 /дві тисячі п'ятсот п'ятдесят/ грн. 01 коп., заборгованість за відсотками у вигляді щомісячної комісії у розмірі 4 587 /чотири тисячі п'ятсот вісімдесят сім/ грн. 22 коп. та витрати на оплату судового збору у розмірі 1876 /одна тисяча вісімсот сімдесят шість/ грн. 39 коп.
3. В решті позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку ст.241 ГПК України.
Наказ видати в порядку ст.327 ГПК України.
Повне рішення складено 15.11.2019р.
Суддя О.В. Цісельський