07 листопада 2019 року Справа № 915/696/14
м.Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Мавродієвої М.В.,
за участю:
секретаря судового засідання Берко О.В.,
представника стягувача: не з'явився,
представника боржника: не з'явився,
представник державної виконавчої служби: не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні
скаргу Фізичної особи-підприємця Щербини Олексія Олексійовича б/н від 31.07.2019 (вхід.№12781/19 від 02.08.2019) на дії та рішення державного виконавця при примусовому виконанні наказу суду від 21.08.2014 у справі №915/696/14
за позовом: Фізичної особи-підприємця Щербини Олексія Олексійовича
( АДРЕСА_1 ),
до відповідача: Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації
"Миколаївгаз" (54003, м.Миколаїв, вул.Чигрина, 159),
ІІІ особи, які на заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:
1. ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ),
2. ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 ),
3. ОСОБА_3 ( АДРЕСА_4 ) ,
4. ОСОБА_4 ( АДРЕСА_6 ),
5. ОСОБА_5 ( АДРЕСА_7 ),
6. ОСОБА_6 ( АДРЕСА_8 ),
7. ОСОБА_7 ( АДРЕСА_9 ),
8. ОСОБА_8 ( АДРЕСА_10 ),
9. ОСОБА_9 ( АДРЕСА_8 ,
10. ОСОБА_10 (
АДРЕСА_11 . ОСОБА_11 ( АДРЕСА_12 ),
про: зобов'язання від'єднати абонентів,
особа, дії якої оскаржуються: державний виконавець Арбузинського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області Дерій Мирослава Анатоліївна (55300, Миколаївська обл., смт.Арбузинка, пл.Центральна, 88),-
Стягувач - Фізична особа-підприємець Щербина Олексій Олексійович звернувся до Господарського суду Миколаївської області із скаргою на дії та рішення державного виконавця, в якій просить суд:
1) визнати неправомірними дії державного виконавця Арбузинського РВ ДВС ГТУЮ у Миколаївській області Дерій М.А. при винесені постанови ВП №44618763 про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання наказу Господарського суду Миколаївської області від 21.08.2014 у справі №915/696/14;
2) визнати незаконною та скасувати постанову ВП №44618763 державного виконавця Арбузинського РВ ДВС ГТУЮ у Миколаївській області Дерій М.А. від 11.07.2019 про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання наказу Господарського суду Миколаївської області від 21.08.2014 у справі №915/696/14.
В обґрунтування скарги стягувач зазначає, що при прийнятті постанови у ВП№44618763 від 11.07.2019 про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання наказу Господарського суду Миколаївської області від 21.08.2014 у справі №915/696/14 державний виконавець не в повній мірі дослідив обставини справи та зробив помилкові та передчасні висновки щодо фактичного виконання рішення, що свідчить про порушення норм матеріального права, а тому зазначена постанова є незаконною та підлягає скасуванню.
Стягувач вказує, що в матеріалах виконавчого провадження не міститься жодного акту державного виконавця, який би підтвердив фактичне виконання рішення боржником. Фотографій або відеозаписів на підтвердження виконання рішення суду також в матеріалах виконавчого провадження відсутні.
Стягувач зазначає, що підставою для закінчення виконавчого провадження став лист Регіональної газової компанії "Миколаївгаз" від 05.07.2019 №540007-СЛ-18932-0719, який надійшов 10.07.2019 на адресу Арбузинського РВДВС ГТУЮ у Миколаївській області про фактичне виконання судового рішення. Надані Регіональною газовою компанією "Миколаївгаз" копії актів не заслуговують на увагу, оскільки акти не містять ні підпису, ні печатки посадової особи боржника, акти не містять підпису представника стягувача, в актах немає інформації, що спочатку запірні пристрої (крани на вводі) були перекриті, а потім опломбовані.
За твердженням стягувача, винесена постанова у ВП№44618763 від 11.07.2019 про закінчення виконавчого провадження є передчасною, оскільки у виконавчому провадженні з примусового виконання наказу Господарського суду Миколаївської області від 21.08.2014 у справі №915/696/14 не були фактично виконані заходи примусового виконання рішення передбачені Законом України "Про виконавче провадження" та не були з'ясовані обставини, які б свідчили про фактичне виконання боржником в повному обсязі рішення Господарського суду Миколаївської області, а лист Регіональної газової компанії "Миколаївгаз" від 05.07.2019 №540007-СЛ-18932-0719, який став підставою для винесення оскаржуваної постанови не заслуговує на увагу, оскільки додані до неї акти не підтверджують факту виконання рішення.
Ухвалою суду від 12.08.2019 розгляд скарги призначено на 20.08.2019.
20.08.2019 та 03.09.2019 розгляд скарги відкладався відповідно на 03.09.2019 та 09.10.2019 в зв'язку з невиконанням органом ДВС вимог ухвали суду від 12.08.2019 в частині надання копії матеріалів ВП №44618763 та оригіналів матеріалів вказаного виконавчого провадження для огляду у судовому засіданні.
22.08.2019 від ФОП Щербини О .О. до суду надійшла заява, в якій скаржник просить суд розглянути скаргу за його відсутності та скаргу задовольнити повністю.
Арбузинський РВ ДВС ГТУЮ у Миколаївській області у наданих до суду письмових поясненнях від 28.08.2019 зазначає, що 11.07.2019 державним виконавцем у ВП №44618763 винесено постанову про закінчення виконавчого провадження відповідно до п.9 ч.1 ст.39 Закону України "Про виконавче провадження", яка 16.07.2019 направлена стягувачеві рекомендованим поштовим відправленням та отримана стягувачем 18.07.2019, а тому з урахуванням вимог ГПК України останній день строку у скаржника для подачі скарги є 29.07.2019. Скаргу ж останнім подано до суду 31.07.2019, тобто після закінчення строку на її подання.
03.09.2019 від Арбузинського РВ ДВС ГТУЮ у Миколаївській області до суду надійшла заява, в якій відділ ДВС просить суд розглянути скаргу за відсутності представника та проти задоволення скарги заперечує.
09.10.2019 від Арбузинського РВ ДВС ГТУЮ у Миколаївській області до суду надійшла заява про долучення до матеріалів справи копій матеріалів ВП №44618763.
Боржник - АТ «Миколаївгаз» у наданих до суду письмових поясненнях від 08.10.2019 заперечує проти задоволення скарги, вважає постанову про закінчення виконавчого провадження такою, що винесена у відповідності до вимог п.9 ч.1 ст.39 Закону України "Про виконавче провадження", дії державного виконавця - законними, скаргу такою, що не підлягає задоволенню.
Боржник вказує, що стягувачем пропущений десятиденний строк встановлений ч.1 ст.341 ГПК України для оскарження дій державного виконавця, оскільки останнім днем строку для подання скарги є 29.07.2019, а скарга подана до суду 31.07.2019, у зв'язку з пропущенням скаржником строку для подання скарги на дії державного виконавця щодо виконання судового рішення, та не поданням клопотання про поновлення строку на оскарження постанови, просить суд залиши скаргу без розгляду.
Разом з тим, боржник вказує, що в ході виконавчого провадження з примусового виконання, з метою перевірки виконання рішення суду Арбузинським відділом ДВС направлено товариству вимогу від 04.06.2019 №5419/4 про виконання зазначеного рішення у строк до 05.07.2019, на котру АТ "Миколаївгаз" заявою від 05.07.2019 повідомлено відділ про фактичне виконання рішення суду. До заяви боржником додано копії актів про припинення газопостачання природного газу та довідки.
Боржник зазначає, що безпідставним є посилання скаржника на невжиття державним виконавцем, передбачених законом заходів примусового виконання рішення, адже відповідно до ч.2 ст.18 Закону України "Про виконавче провадження" обов'язки державного виконавця є вичерпними. Зазначене в ч.2 ст.18 Закону України "Про виконавче провадження", на що звертає увагу скаржник, зокрема проводити перевірку виконання юридичними особами незалежно від форм власності, фізичними особами, фізичними-особами підприємцями рішень стосовно працюючих у них боржників, застосовувати під час примусового виконання рішень фото- і кінозйомку, відеозапис є правом державного виконавця, а не обов'язком.
З метою повного та всебічного розгляду скарги та з метою дотримання процесуальних прав учасників справи 09.10.2019 та 22.10.2019 за клопотаннями учасників справи розгляд скарги відкладався відповідно на 22.10.2019 та 07.11.2019.
Учасники справи у судове засідання 07.11.2019 не з'явились, про дату та час судового засідання були повідомлені належним чином, про причини неявки суду не повідомили.
Згідно ч.3 ст.202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки у судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення про причини неявки.
За вказаних обставин, суд вважає за можливе розглядати скаргу за відсутності представників учасників справи.
Дослідивши матеріали скарги, суд ухвалив залишити скаргу без розгляду з огляду на наступне:
Так, рішенням Господарського суду Миколаївської області від 28.07.2014 у справі №915/696/14, яке залишено без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 15.10.2014, позовні вимоги задоволено; зобов'язано Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Миколаївгаз» за власний рахунок провести механічне від'єднання від належної Фізичній особі-підприємцю Щербині Олексію Олексійовичу газової мережі відводів до будинків абонентів: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 ), ОСОБА_3 ( АДРЕСА_4 ), ОСОБА_4 ( АДРЕСА_6 ), ОСОБА_5 ( АДРЕСА_7 ), ОСОБА_6 ( АДРЕСА_8 ), ОСОБА_7 ( АДРЕСА_9 ), ОСОБА_8 ( АДРЕСА_10 ), ОСОБА_9 ( АДРЕСА_8 ), ОСОБА_10 ( АДРЕСА_13 , ОСОБА_11 ( АДРЕСА_12 ).
На виконання вказаного рішення Господарським судом Миколаївської області 21.08.2014 видано відповідний наказ.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 24.10.2017 змінено спосіб та порядок виконання рішення Господарського суду Миколаївської області від 28.07.2014 по справі №915/696/14 та зобов'язано відповідача - Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Миколаївгаз" за власний рахунок припинити (обмежити) газопостачання шляхом перекриття запірних пристроїв та їх опломбування від належної Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_13 газової мережі в смт.Арбузинка Миколаївської області до будинків абонентів: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 ), ОСОБА_3 ( АДРЕСА_4 ), ОСОБА_4 ( АДРЕСА_6 ), ОСОБА_5 ( АДРЕСА_7 ), ОСОБА_6 ( АДРЕСА_8 ), ОСОБА_7 ( АДРЕСА_9 ), ОСОБА_8 ( АДРЕСА_10 ), ОСОБА_9 ( АДРЕСА_8 ), ОСОБА_10 ( АДРЕСА_13 , ОСОБА_11 ( АДРЕСА_12 )
02.08.2019 Фізична особа-підприємець Щербина Олексій Олексійович звернувся до Господарського суду Миколаївської області із скаргою на дії та рішення державного виконавця, в якій просить суд:
1) визнати неправомірними дії державного виконавця Арбузинського РВ ДВС ГТУЮ у Миколаївській області Дерій М.А. при винесені постанови ВП №44618763 про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання наказу Господарського суду Миколаївської області від 21.08.2014 у справі №915/696/14;
2) визнати незаконною та скасувати постанову ВП №44618763 державного виконавця Арбузинського РВ ДВС ГТУЮ у Миколаївській області Дерій М.А. від 11.07.2019 про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання наказу Господарського суду Миколаївської області від 21.08.2014 у справі №915/696/14.
Відповідно до ст.339 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
Частиною 1 ст.340 ГПК України передбачено, що скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.
Згідно п.а) ч.1 та ч.2 ст.341 ГПК України скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.
Конституційний Суд України у Рішенні від 07 липня 1998 року № 11-рп/98 у справі щодо офіційного тлумачення частин другої і третьої статті 84 та частин другої і четвертої статті 94 Конституції України (справа щодо порядку голосування та повторного розгляду законів Верховною Радою України) зазначив: "Термін "дні", якщо він вживається у зазначених правових актах без застережень, означає лише календарні дні.
Відповідно до ч.ч.1, 5 ст.74 Закону України "Про виконавче провадження" рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.
У вирішення питання застосування загальної та спеціальної норм, господарський суд керується висновками постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2019 у справі №920/149/18, які визначають таке.
Оскільки існують два законодавчі акти однакової юридичної сили, які встановлюють неоднаковий строк для оскарження дій державного виконавця щодо виконання судового рішення, виникла правова колізія між нормою ч.1 ст.341 ГПК України та нормою ч.5 ст.74 Закону України "Про виконавче провадження" щодо строку оскарження рішень, дій або бездіяльності органів виконавчої служби.
Вирішуючи виключну правову проблему для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що з огляду на встановлений ст.115 ГПК України порядок обчислення процесуальних строків зазначений десятиденний строк слід обчислювати в календарних днях. Такий порядок обчислення строків є єдиним для всіх норм ГПК України, а також застосовується в інших процесуальних кодексах України.
Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на співвідношення зазначених норм як спеціальної і загальної. ГПК України є основним нормативним актом, який регулює здійснення судочинства господарськими судами і відповідно визначає процесуальний порядок звернення з такими скаргами та розгляду їх судом. Норма, яка міститься у ст.74 Закону України "Про виконавче провадження", є загальною по відношенню до статей 339-341 ГПК України, адже застосовується до: 1) відносин, які виникають при оскарженні дій щодо виконання будь-якого виконавчого документа, а не тільки рішення суду; 2) відносин, які виникають при оскарженні дій державного виконавця не тільки до суду, але й до органів ДВС.
У відповідності до ст.116 ГПК України, строк, обчислюваний місяцями, закінчується у відповідне число останнього місяця строку. Якщо закінчення строку, обчислюваного місяцями, припадає на такий місяць, що відповідного числа не має, строк закінчується в останній день цього місяця. Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день. Перебіг строку, закінчення якого пов'язане з подією, яка повинна неминуче настати, закінчується наступного дня після настання події. Останній день строку триває до 24 години, але коли в цей строк слід було вчинити процесуальну дію тільки в суді, де робочий час закінчується раніше, строк закінчується в момент закінчення цього часу. Строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здані на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв'язку.
Як вбачається з поданої скарги, оскаржувана постанова прийнята державним виконавцем 11.07.2019 та направлена на адресу стягувача рекомендованим поштовим відправленням 5530104700311, яку отримано стягувачем 18.07.2019, про що він сам зазначає у скарзі.
Таким чином, останнім днем строку для оскарження постанови державного виконавця про закриття виконавчого провадження є 29.07.2019, а не 31.07.2019 як зазначає скаржник.
Фізична-особа підприємець Щербина Олексій Олексійович звернувся до суду із пропуском десятиденного строку, встановленого п.а) ч.1 ст.341 ГПК України, про зміст якої скаржник не міг не бути обізнаним, адже ГПК України є основним нормативним актом, який регулює здійснення судочинства господарськими судами і відповідно визначає процесуальний порядок звернення з такими скаргами та їх розгляду судом.
У своїй практиці ЄСПЛ неодноразово наголошував на тому, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 розділу І Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду. Однак суд повинен прийняти в останній інстанції рішення про дотримання вимог Конвенції; він повинен переконатись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати статті 6 розділу І Конвенції, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами й поставленою метою (див. рішення від 12 липня 2001 року у справі "Принц Ліхтенштейну Ганс-Адамс ІІ проти Німеччини").
Практика ЄСПЛ щодо України стосовно гарантій, закріплених статтею 6 розділу І Конвенції, знайшла своє відображення у справах, які стосуються права доступу до суду та справедливого судового розгляду.
Аналізуючи таку практику у контексті гарантій, закріплених статтею 6 розділу І Конвенції, можна зробити висновок, що причини порушення прав людини частіше за все полягають у недосконалому законодавстві або в його практичному застосуванні державними органами та судовими інстанціями.
ЄСПЛ у рішенні від 6 вересня 2005 року у справі "Салов проти України" зауважує, що однією з вимог, яка постає з вислову "передбачений законом", є передбачуваність відповідних заходів. Та чи інша норма не може вважатись "законом", якщо її не сформульовано з достатньою чіткістю, щоб громадянин міг регулювати свою поведінку: він повинен мати можливість (за необхідності й за належної правової допомоги) передбачити наслідки, до яких може призвести певна дія. Крім того, ЄСПЛ підкреслює, що рівень передбачуваності значною мірою залежить від змісту заходу, сфери, яку він має охопити, а також кількості й статусу тих, до кого він застосовується.
Як зазначалось, відповідно до ч.2 ст.341 ГПК України пропущений з поважних причин строк для подання скарги на дії органів ДВС може бути поновлено судом.
За правилами статей 113, 115, 119 ГПК України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом. Строки, встановлені законом або судом, обчислюються роками, місяцями і днями, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати. Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, установлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом установлено неможливість такого поновлення.
Відповідно до ст.118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Таким чином, у разі звернення учасника виконавчого провадження (будь то стягувач чи боржник) поза межами 10-денного строку, встановленого нормами господарського процесуального законодавства для оскарження дій та рішень державних виконавців, такий учасник не позбавляється права на захист його порушеного права за умови подання клопотання про поновлення пропущеного строку із зазначенням причин такого пропуску та визнання судом причин пропуску цього строку поважними.
Враховуючи зазначені вище норми процесуального закону, з урахуванням того, що з клопотанням про поновлення пропущеного строку на звернення зі скаргою на дії державного виконавця позивач до суду не звертався, суд дійшов висновку про залишення скарги позивача на дії державного виконавця без розгляду.
При цьому, суд наголошує на цінності та важливості дотримання формалізованих норм цивільного процесу, за допомогою яких сторони забезпечують вирішення спору цивільного характеру, оскільки завдяки цьому може обмежуватися обсяг дискреції, забезпечуватися рівність сторін, забезпечуватися ефективне вирішення спору, а також забезпечуватися юридична визначеність та повага до суду.
Отже, за відсутності клопотання про поновлення пропущеного строку для звернення до суду із скаргою на дії та рішення органу ДВС, вказана скарга позивача, за приписами ч.2 ст.118 ГПК України підлягає залишенню без розгляду, що не позбавляє скаржника у подальшому права на звернення з клопотанням про поновлення такого строку.
Керуючись ст.ст.113, 115, 118, 119, 232, 234, 235, 339, 341, 342 ГПК України, суд-
1. Скаргу Фізичної-особи підприємця Щербини Олексія Олексійовича №б/н від 31.07.2019 (вхід.№12781/19 від 02.08.2019) на дії державного виконавця Арбузинського РВ ДВС ГТУЮ у Миколаївській області щодо винесення постанови про закінчення виконавчого провадження у справі №915/696/14 - залишити без розгляду.
Ухвала суду, у відповідності до ч.2 ст.235 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).
Згідно ст.ст.254, 255 ГПК України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Ухвали суду першої інстанції оскаржуються в апеляційному порядку окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 255 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 255 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається
Згідно ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому повний текст ухвали суду не був вручений у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до пп.17.5) п.17) ч.1 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Повний текст ухвали складено та підписано суддею 12.11.2019.
Суддя М.В.Мавродієва