ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
04.11.2019 Справа № 909/639/19
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Скапровської І. М.,
секретар судового засідання Тузін Г.П.
За участю:
прокурора: Фреїшин В.Я.,
представника позивача: Мельник Т.О.,
представника відповідача: Бойко З.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: Заступника керівника Калуської місцевої прокуратури смт. Рожнятів, вул. Шкільна, 22/1 в інтересах держави в особі - Івано-Франківської обласної державної адміністрації, вул. М. Грушевського, буд. 21, м. Івано-Франківськ,76000, Рожнятівської селищної ради, пл.Єдності, 15, смт. Рожнятів, Івано-Франківська область,77600
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатнафтохім", вул. Промислова, буд.4, м. Калуш, Калуський район, Івано-Франківська область, 77306
про стягнення безпідставно збережених коштів в розмірі 513 216, 15 грн.
встановив, що Заступник керівника Калуської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Івано-Франківської обласної державної адміністрації, Рожнятівської селищної ради звернувся до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до ТОВ "Карпатнафтохім" про стягнення безпідставно збережених коштів в розмірі 513216,15грн.
В обґрунтування позову прокурор послався на те, що ТОВ "Карпатнафтохім", з травня 2017 по травень 2019, без правовстановлюючих документів використовувало земельну ділянку, кадастровий номер 2624855100:02:001:0001, площею 246,7797 га, яка знаходиться на території Рожнятівського району за межами населеного пункту смт. Рожнятів, внаслідок чого безпідставно зберегло за рахунок Рожнятівської селищної ради кошти в сумі 513216,15 грн., що складає різницю між сумою орендної плати, яку мало б сплатити товариство та земельного податку, який фактично сплачений товариством. Щодо представництва прокурором інтересів держави та органу місцевого самоврядування в суді, вказав на те, що Рожнятівська селищна рада та Івано-Франківська обласна державна адміністрація не вживали жодних дій щодо стягнення з відповідача належних селищній раді вищевказаних грошових коштів, що в свою чергу суттєво порушує інтереси органу місцевого самоврядування, завдає шкоду державі та ускладнює фінансування програм та заходів. За фактом неналежного виконання службових обов'язків через несумлінне ставлення до них, 20.11.2018 Івано-Франківською місцевою прокуратурою зареєстровано кримінальне провадження та внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 367 КК України. В підтвердження викладеного , прокурор подав суду копії: договору оренди землі від 22.05.2014, акту приймання передачі земельної ділянки в оренду від 27.05.2014, розпорядження Івано-Франківської обласної державної адміністрації №286 від 22.05.2014, довідки про визначення нормативної грошової оцінки земельної ділянки від 05.05.2009, рішення Рожнятівської селищної ради від 12.01.2012 №104-9/2012 та рішення від 22.12.2017 №246-18/2017 про встановлення розміру ставки орендної плати за оренду земельних ділянок, розрахунку суми орендної плати, листів Калуської місцевої прокуратури від 13.06.2019, Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 08.05.2019 та витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань.
03.07.2019, Господарський суд Івано-Франківської області відкрив провадження у справі та призначив підготовче засідання суду на 06.08.2019.
01.08.2019, відповідач направив суду відзив на позовну заяву, в якому щодо позову заперечував, послався на те, що позивачем не обґрунтовано та не подано належних доказів стосовно представництва прокурором інтересів держави в даній справі. Щодо позовних вимог зазначив, що у ТОВ "Карпатнафтохім" не було правових підстав сплачувати орендну плату за земельну ділянку, тому що не було договору оренди, а вказаний договір не був укладений не з вини відповідача. Товариство, враховуючи вимоги чинного законодавства, протягом тривалого часу здійснювало всі залежні від нього заходи для поновлення терміну дії договору. Крім того, вказав, що за користування земельною ділянкою ТОВ "Карпатнафтохім" сплачувало земельний податок. В підтвердження своїх заперечень подав копії листів №50 від 25.01.2017, №210 від 21.03.2017, №55/05/03 від 05.04.2017, №383 від 04.05.2017, №885 від 25.07.2017, №800 від 11.07.2017, №2-553 від 03.08.2018, №446 від 23.05.2017, №13-9-0.65009/0/2 від 15.06.2017, №1268 від 11.09.2017, №28-28-0.13-16128/2-17 від 12.10.2017 та №1331 від 18.09.2017, розпорядження №267 від 09.10.2017, договір на розроблення детальних планів територій на земельні ділянки від 01.12.2017 та розпорядження №226 від 30.08.2018.
06.08.2019, судом закрито підготовче провадження та призначено справу №909/639/19 до судового розгляду по суті на 03.09.2019.
Господарський суд Івано-Франківської області неодноразово відкладав розгляд справи та продовжив строк розгляду справи на 30 днів.
24.09.2019, прокурор направив суду витяг з технічної документації про нормативно грошову оцінку земель району від 17.09.2019, відповідно до якого нормативно грошова оцінка земельної ділянки кадастровий номер 262455100:02:001:0001, становить 13610551,97грн.
01.11.2019, на стадії розгляду справи по суті, прокуратур подала пояснення у справі, в яких, зокрема, змінила період нарахування безпідставно збережених коштів, вказавши період нарахування з 23.05.2017 по 18.06.2018 та вихідні дані застосовані при розрахунку.
В судовому засіданні прокурор та представник позивача Івано-Франківської обласної державної адміністрації позовні вимоги підтримали та просили суд позов задоволити.
Представник відповідача щодо позову заперечувала та просила суд в позові відмовити.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд вважає, що в позові слід відмовити.
При цьому суд врахував наступне:
згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 08.05.2019, земельна ділянка, кадастровий номер 2624855100:02:001:0001, загальною площею 246.7797 га, що знаходиться за адресою: смт. Рожнятів, Рожнятівський район, Івано-Франківська область, цільове призначення: для обслуговування Чечвинського водосховища, перебуває у власності Івано-Франківської обласної державної адміністрації.
Розпорядженням Івано-Франківської обласної державної адміністрації №286 від 22.05.2014 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі, загальною площею 246.7797 га, кадастровий номер 2624855100:02:001:0001, передано її ТОВ "Карпатнафтохім" в оренду на 3 роки для обслуговування Чечвинського водосховища та зобов'язано Рожнятівську районну державну адміністрацію укласти із ТОВ "Карпатнафтохім" договір оренди землі.
22.05.2014, між Рожнятівською районною державною адміністрацією та ТОВ "Карпатнафтохім" укладено договір оренди землі, згідно умов якого в оренду передано земельну ділянку, загальною площею 246.7797га, кадастровий номер 2624855100:02:001:0001 (п.2 Договору). Строк дії даного договору до 22.05.2017р.
Рожнятівською селищною радою, рішенням №104-9/2012 від 12.01.2012, затверджено орендну ставку земельних ділянок несільськогосподарського призначення відповідно до нормативно-грошової оцінки в розмірі, зокрема, більше 5000 кв.м. - 4% від грошової оцінки та рішенням №246-18/2017 від 22.12.2017, затверджено орендну ставку на земельні ділянки більше 5000 кв.м. - 5% від грошової оцінки.
Предметом даного позову є вимога прокурора в інтересах держави в особі Івано-Франківської обласної державної адміністрації, Рожнятівської селищної ради про стягнення з ТОВ "Карпатнафтохім" безпідставно збережених коштів в розмірі 513216,15 грн., у виді орендної плати за фактичне користування земельною ділянкою кадастровий номер 2624855100:001:0001 площею 246.7797га, за період з 23.05.2017 по травень 2019, без оформлення речових прав.
Предметом регулювання положення глави 83 Цивільного кодексу України є відносини, що виникають у зв'язку із безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Відповідно до частин 1, 2 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.
За змістом глави 15 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) право користування земельною ділянкою комунальної власності реалізується, зокрема, через право оренди.
Частиною 1 статті 93 Земельного кодексу України визначено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов'язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт "в" частини 1 статті 96 Земельного кодексу України).
Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права (стаття 125 Земельного кодексу України).
Отже, право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права.
Суб'єктами права на землі комунальної власності, згідно ст.80 Земельного кодексу України, є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо через органи місцевого самоврядування.
Враховуючи положення чинного законодавства, а також правову позицію Верховного Суду, викладену, зокрема, у постанові від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов'язаний повернути ці кошти власникові земельної ділянки на підставі частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України.
Відповідно до статті 162 цього Кодексу у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Позовна заява повинна містити, зокрема, зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову; перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності). У разі пред'явлення позову особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, в заяві повинні бути зазначені підстави такого звернення. У позовній заяві може бути наведено й інші відомості, необхідні для правильного вирішення спору.
Для вирішення спору про стягнення безпідставно збережених коштів у виді орендної плати за земельну ділянку, необхідно з'ясувати, зокрема, чи є земельна ділянка об'єктом цивільних прав, а також установити обґрунтованість порядку та підстав нарахування орендної плати за користування земельною ділянкою.
Відповідно до статті 791 Земельного кодексу України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі.
Статтею 15 Закону України "Про Державний земельний кадастр" визначено, що перелік відомостей про земельні ділянки, за змістом якого до Державного земельного кадастру включаються такі відомості: кадастровий номер; місце розташування; опис меж; площа; міри ліній по периметру; координати поворотних точок меж; дані про прив'язку поворотних точок меж до пунктів державної геодезичної мережі; дані про якісний стан земель та про бонітування ґрунтів; відомості про інші об'єкти Державного земельного кадастру, до яких територіально (повністю або частково) входить земельна ділянка; цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель); склад угідь із зазначенням контурів будівель і споруд, їх назв; відомості про обмеження у використанні земельних ділянок; відомості про частину земельної ділянки, на яку поширюється дія сервітуту, договору суборенди земельної ділянки; нормативна грошова оцінка; інформація про документацію із землеустрою та оцінки земель щодо земельної ділянки та інші документи, на підставі яких встановлено відомості про земельну ділянку. Відомості про земельну ділянку містять інформацію про її власників (користувачів), зазначену в частині 2 статті 30 цього Закону, зареєстровані речові права відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Відповідно до ст.206 Земельного кодексу України, використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
Плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПК України).
Земельним податком є обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України у вказаній редакції).
За змістом п. 289.1 ст. 289 Податкового кодексу України і ч.1 ст. 13 Закону України "Про оцінку земель", для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності обов'язково проводиться та використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок, яка являє собою капіталізований рентний дохід (дохід, який можна отримати із землі як фактора виробництва залежно від якості та місця розташування земельної ділянки), визначений за встановленими і затвердженими нормативами (стаття 1 Закону України "Про оцінку земель").
Тобто, нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати.
Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до державних стандартів, норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться: розташованих у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення - не рідше ніж один раз на 5- 7 років; розташованих за межами населених пунктів земельних ділянок сільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 5- 7 років, а несільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 7-10 років (стаття 18 Закону України "Про оцінку земель").
Податковим кодексом України (п.289.2 ст.289) визначено обов'язковість індексації нормативної грошової оцінки земель.
Частиною 2 ст. 20 Закону України "Про оцінку земель" передбачено, що дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.
Згідно ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", до виключної компетенції сільської, селищної, міської ради належить, зокрема, вирішення на пленарних засіданнях питань регулювання земельних відносин.
Відповідно до п. 288.5 статті 288 Податкового кодексу України, розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але не може бути меншою за розмір земельного податку, встановленого для відповідної категорії земельних ділянок на відповідній території та не може перевищувати 12 % нормативної грошової оцінки.
Отже, враховуючи вищевказані норми законодавства, нормативна грошова оцінка землі проводиться в обов'язковому порядку для визначення розміру орендної плати за землі комунальної та державної форм власності.
Розрахунок нормативної грошової оцінки земельної ділянки здійснюється відповідно до Методики нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 2303.1995 №213 (далі - Методика). Згідно з пунктом 21 якої нормативна грошова оцінка земель населених пунктів визначається за спеціальною формулою з урахуванням, зокрема, коефіцієнта, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (під житлову та громадську забудову, для промисловості, транспорту тощо) та підлягає обов"язковій індексації, згідно ПК України
Наданий прокурором розрахунок суми орендної плати за користування земельною ділянкою, площею 246,7797 га від 04.06.2019, здійснений Рожнятівською селищною радою, не містять інформації / посилання на витяг з технічної документації про нормативного грошову оцінку земельної ділянки станом на час здійснення такого розрахунку або на періоди, за які здійснюється такий розрахунок. Такий розрахунок, здійснений на підставі даних взятих з договору оренди землі від 22.05.2014, строк дії якого закінчився 22.05.2017. Отже, розрахунок ціни позову наданий суду, здійснений прокурором та позивачем Рожнятівською селищною радою самостійно, без врахування вимог чинного законодавства.
Крім того, слід зазначити, що при однакових вихідних даних (нормативно грошова оцінка та ставки орендної плати - 4% до грудня 2017 та 5% з грудня 2017), розмір орендної плати за розміром ціни позову чомусь суттєво відрізняється в сторону зменшення від розміру орендної плати за вказаним вище договором оренди землі. Зокрема, в договорі сума орендної плати, станом на 2017 становить 37990,44 грн. в місяць, а розрахована прокурором і позивачем орендна плати щомісяця становить 25323,96 грн. в 2017 та 31658,70 грн. за 2018-2019 роки (при коефіцієнтах індексації для земельнесільськогосподарського призначення за зазначені періоди: в 2014 р. - 1,249, в 2015 р. - 1,433, в 2016р. - 1,06, в 2017 - 1,0 та в 2018 -1,0.)
За таких обставин, суд приходить до висновку про необґрунтованість порядку та підстав нарахування орендної плати за користування земельною ділянкою, здійснений прокурором та позивачем.
З огляду на те, що прокурор заявив вимогу про стягнення безпідставно збереженого майна у виді орендної плати, нарахування мають здійснюватись саме на підставі технічної документації та витягу з нормативної грошової оцінки землі.
Не може бути прийнятий судом витяг з технічної документації про нормативно грошову оцінку земель району від 17.09.2019, оскільки даний витяг поданий без дотримання порядку подання доказів, який врегульований ст. 80 ГПК України. Крім того, даний витяг з технічної документації про нормативно грошову оцінку земельної ділянки кадастровий номер 262455100:02:001:0001, а не спірної земельної ділянки, кадастровий номер якої 2624855100:02:001:0001.
Такий висновок суду підтверджує і сам прокурор, звернувшись до суду з поясненням від 01.11.2019, в якому стверджує про нібито допущену арифметичну помилку при розрахунку ціни позову. Насправді, в поясненні міститься позовна вимога про стягнення такої ж суми безпідставно збережених коштів, однак за інший період ніж в позовній заяві і з зазначенням інших вихідних даних взятих для розрахунку, тобто прокурор змінює підставу позову під час розгляду справи по суті
Господарським процесуальним кодексом України (ч.3 ст.46) передбачено право позивача змінити предмет або підстави позову, шляхом подання письмової заяви, до закінчення підготовчого засідання.
Посилання відповідача на те, що прокурором не обґрунтовано та не подано належних доказів стосовно права прокурора представляти інтереси держави в особі Івано-Франківської обласної державної адміністрації, Рожнятівської селищної ради, судом не приймається, виходячи з того, що в матеріалах справи наявний витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань про вчинене, службовими особами Івано-Франківської обласної державної адміністрації, кримінальне правопорушення на підставі статті 367 Кримінального кодексу України, який згідно позиції Верховного Суду, викладених у постановах від 23.10.2018 у справі № 926/03/18, від 06.02.2019 у справі № 927/246/18, від 26.02.2019 у справі № 920/284/18 та позиції Великої Палати Верховного суду, викладеній в постанові від 15.10.2019 у справі 903/129/18, має підстави звертатись для захисту інтересів територіальної громади. Так, Велика палата Верховного Суду (постанова від 15.10.2019 у справі 903/129/18) вказала на те, що сам факт не звернення до суду сільської ради з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно давав змогу захистити інтереси жителів територіальної громади, свідчить про те, що орган місцевого самоврядування неналежно виконує свої повноваження, а відповідно у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів значної кількості громадян-членів територіальної громади.
Не приймається судом і твердження відповідача про відсутність вини в його діях, як одного з елементів суб'єктивної сторони будь-якого правопорушення, оскільки для кондиційних зобов'язань вина не має значення, а важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої. (Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 29.01.2019 по справі №922/595/18).
Згідно ст.ст. 74, 77 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Враховуючи викладене, керуючись ст.124 Конституції України, ст.ст. 86, 129, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
в позові відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя Скапровська І. М.
Повне рішення складено 15.11.2019.