проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058
"12" листопада 2019 р. Справа № 922/1375/19
Колегія суддів у складі: головуючий суддя Гребенюк Н.В., суддя Білецька А.М., суддя Чернота Л.Ф.,
за участю секретаря судового засідання Пляс Л.Ф.,
за участю представників сторін:
позивача - не з'явився,
відповідача - Артюх Ю.В. - свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 1601 від 12.11.2008; ордер серії ХВ № 30 000285 від 11.11.2019,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача, Фізичної особи - підприємця Ніколаєнка Андрія Анатолійовича, м. Кропивницький, (вх. №2856 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 12.08.2019 (повний текст рішення складено та підписано 14.08.2019, суддя Пономаренко Т.О.) у справі № 922/1375/19
за позовом Фізичної особи - підприємця Ніколаєнка Андрія Анатолійовича, м. Кропивницький,
до Фізичної особи - підприємця Крука Андрія Григоровича, м. Красноград, Харківська обл.,
про стягнення вартості втраченого товару, -
В травні 2019 року Фізична особа-підприємець Ніколаєнко Андрій Анатолійович звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Крука Андрія Григоровича про стягнення вартості втраченого товару за договором про надання транспортно-експедиційних послуг від 20.11.2018 у розмірі 294 997,00 грн, витрат, понесених на сплату судового збору за подачу позовної заяви у розмірі 4 424,95 грн, витрат на професійну правничу допомогу та витрат організаційно-технічного характеру адвоката у зв'язку з виконанням договору - 59 754,15 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що Фізичною особою-підприємцем Круком Андрієм Григоровичем було порушено умови договору від 20.11.2018 року та допущено втрату товару на загальну суму 294 997,00 грн.; 12 грудня 2019 року на адресу відповідача було направлено претензію про відшкодування вартості втраченого товару, однак відповідач не відшкодував розміру допущеної втрати товару, тому позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою.
Рішенням господарського суду Харківської області від 12.08.2019 у справі №922/1375/19 в задоволенні позову Фізичної особи-підприємця Ніколаєнка Андрія Анатолійовича до Фізичної особи-підприємця Крука Андрія Григоровича про стягнення вартості втраченого товару за договором про надання транспортно-експедиційних послуг від 20.11.2018 відмовлено. Задоволено клопотання відповідача (вх.№15303 від 24.06.2019) про розподіл витрат на професійну правничу допомогу. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Ніколаєнка Андрія Анатолійовича на користь Фізичної особи-підприємця Крука Андрія Григоровича витрати на правову допомогу у розмірі 5 000,00 грн.
Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем не було доведено належними та допустимими доказами, що завдані збитки настали внаслідок протиправних дій відповідача, не доведено безпосередній причинний зв'язок між діями відповідача та заподіянням шкоди.
Позивач, Фізична особа - підприємець Ніколаєнко Андрй Анатолійович, м. Кропивницький, з рішенням суду першої інстанції не погодився, звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм чинного законодавства, просить скасувати оскаржуване рішення суду та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов повністю.
В обґрунтування своїх апеляційних вимог скаржник посилається на те, що:
- судом першої інстанції не враховано те, що позивач не міг та не зобов'язаний був контролювати проставлення на товаро-транспортній накладній водієм своїх підписів;
- саме перевізником, а не замовником порушено правила оформлення документації на перевезення, що не досліджено було судом першої інстанції;
- відповідач не довів факт не прийняття ним товару, на що суд першої інстанції не звернув уваги.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 30.09.2019 відкрито апеляційне провадження за даною апеляційною скаргою. Встановлено учасникам справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу в порядку ст. 263 ГПК України.
11.10.2019 до Східного апеляційного господарського суду надійшов відзив від відповідача (вх.№ 9724), в якому Фізична особа - підприємець Крук Андрій Григорович, м. Красноград, Харківська обл., просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
16.10.2019 системою автоматизованого розподілу судових справ між суддями для розгляду справи №922/1375/19 визначено колегію суддів Східного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Гребенюк Н.В., суддя Білецька А.М., суддя Чернота Л.Ф.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 16.10.2019 призначено справу № 922/1375/19 до розгляду на "12" листопада 2019 р. о 10:00 год. у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, пр. Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань № 117. Повідомлено, що участь сторін у судовому засіданні не є обов'язковою.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не сповістив, хоча належним чином був повідомлений про час та місце судового засідання, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, яке міститься в матеріалах справи.
Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи відзиву на апеляційну скаргу, просить оскаржуване рішення суду залишити без змін та відмовити в задоволенні апеляційної скарги позивача.
Згідно з частиною 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Відповідно до частини дванадцятої статті 270 Господарського процесуального кодексу України, неявка сторін, або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі та у відзиві на неї доводи представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, розглянувши справу в порядку ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 20 листопада 2018 року між Фізичною особою-підприємцем Ніколаєнком Андрієм Анатолійовичем (Замовник) та Фізичною особою-підприємцем Круком Андрієм Григоровичем (Перевізник) був укладений договір-заявка на перевезення вантажу (про надання транспортно-експедиційних послуг) за маршрутом: місто Кропивницький - місто Дніпро (а.с.19, т.1).
У пункті 4.1 Договору зазначено, що водієм транспортного засобу ДАФ, державний № НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , є ОСОБА_3 .
Підпунктом 1 пункту 6.1 Договору передбачено, що водій зобов'язаний контролювати завантаження та розвантаження. Перевізник несе повну матеріальну відповідальність за вантаж з моменту отримання вантажу до моменту здачі вантажу вантажоодержувачем.
Відповідно до накладної № 423 від 20 листопада 2018 року позивачем здано для перевезення 55 найменувань товару у кількості 4691 одиниць (а.с.20-22, т.1), про що також оформлено товарно-транспортну накладну АА12 № 7541 від 20 листопада 2018 року (а.с.23, т.1).
Як зазначає позивач, по прибуттю у місто Дніпро 21.11.2018 під час відкриття водієм борту транспортного засобу візуально було встановлено відсутність частини вантажу, про що зроблено відповідний запис до Товарно-транспортної накладної АА12 № 7541 від 20 листопада 2018 року та запропоновано представнику Перевізника - водію ОСОБА_3 бути присутнім під час проведення інвентаризації доставленого вантажу 22.11.2018 о 9:00 годині у зв'язку з нічним часом прибуття товару.
До часу проведення інвентаризації вантаж було поміщено до ізольованого приміщення, яке було опечатано представниками комісії Замовника та незаінтересованих осіб.
22 листопада 2018 року на замовлення Фізичної особи-підприємця Ніколаєнка Андрія Анатолійовича, в особі представника ОСОБА_4 , перевізника Фізичної особи-підприємця Крука Андрія Григоровича , в особі водія- експедитора, з другої сторони, у присутності Фізичної особи-підприємця Сіліна Антона Олександровича та ОСОБА_7 складено Акт про недостачу вантажу.
Відповідно до даного Акту сума встановленої недостачі складає 294 997,00 грн.
Акт про недостачу вантажу від 22 листопада 2018 року підписаний замовником, Фізичною особою-підприємцем Сіліним Антоном Олександровичем та ОСОБА_7 . Як зазначено в графі "перевізник" ОСОБА_3 відмовився від підпису у зв'язку з незгодою фіксації факту недостачі з причини цілісності пломб та запірних пристроїв на причепі (а.с.24-25, т.1).
Разом з тим, 22 листопада 2018 року був складений Акт про розбіжності за фотоматеріалами, в якому зазначено, що недостача 28 тюків/місць в безпосередній близькості від задніх дверей причепа, що зафіксовано завдяки відеозйомці під час розвантаження автомобіля: DAF АХ6946СІ та причепу АХ9224ХТ.
Даний Акт підписано ФОП Сіліним А.О., довіреною особою ОСОБА_4 та незацікавленою особою, залученою для засвідчення обліку ОСОБА_7 .
Також в Акті про розбіжності від 22 листопада 2018 року зазначено, що водій ОСОБА_3 відмовився від підпису у зв'язку з незгодою фіксації фактів недостачі (а.с. 26-32, т.1).
12 грудня 2018 року позивачем було направлено на адресу відповідача претензію про відшкодування вартості втраченого товару у розмірі 294 997,00 грн. разом з поштовим повідомленням (а.с.33-35, т.1).
Зазначена претензія про відшкодування вартості втраченого товару повернулась на адресу позивача в зв'язку з закінченням встановленого строку зберігання (а.с. 34, т.1).
Вищевказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.
Приймаючи оскаржуване судове рішення про відмову в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що інформація у накладній № 423 від 20 листопада 2018 року не співпадає з даними товарно-транспортної накладної АА12 № 7541 від 20 листопада 2018 року про кількість вантажу, а також позивачем не доведено, що саме зазначений у накладній № 423 від 20 листопада 2018 року товар був прийнятий до перевезення перевізником та водієм. Таким чином, позивачем не було доведено належними та допустимими доказами, що завдані збитки настали внаслідок протиправних дій відповідача, не доведено безпосередній причинний зв'язок між діями відповідача та заподіянням шкоди.
Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, колегія суддів апеляційного господарського суду виходить з такого.
Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зазначена норма кореспондується з вимогами ст. 144 Господарського кодексу України (далі - ГК України) щодо підстав виникнення майнових прав та обов'язків суб'єктів господарювання.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).
Відповідно до статті 924 ЦК України перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.
Згідно з частинами першою, третьою статті 314 ГК України перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини. За шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, перевізник відповідає: у разі втрати або нестачі вантажу - в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає; у разі пошкодження вантажу - в розмірі суми, на яку зменшилася його вартість; у разі втрати вантажу, зданого до перевезення з оголошенням його цінності, - у розмірі оголошеної цінності, якщо не буде доведено, що вона є нижчою від дійсної вартості вантажу.
Відповідно до статті 308 ГК України відповідальність перевізника за збереження вантажу виникає з моменту прийняття вантажу до перевезення.
Приписами частини 1, 2 статті 307 ГК України передбачено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.
Згідно з пунктом 1 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363 (далі - Правила) договір про перевезення вантажів - це двостороння угода між перевізником, вантажовідправником чи вантажоодержувачем, що є юридичним документом, яким регламентуються обсяг, термін та умови перевезення вантажів, права, обов'язки та відповідальність сторін щодо їх додержання. Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.
Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.
Частиною 2 статті 224 ГК України встановлено, що під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Статтею 225 ГК України передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Вирішуючи спори про стягнення заподіяних збитків, господарський суд перш за все повинен з'ясувати правові підстави покладення на винну особу зазначеної майнової відповідальності. При цьому, у випадку невиконання договору чинне законодавство виходить з принципу вини контрагента, який повинен доказати, що збитки заподіяні не з його вини.
Відповідно до статті 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків за порушення договірних зобов'язань, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправна поведінка, 2) збитки, 3) причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, 4) вина боржника.
Відсутність хоча б одного із зазначених елементів, що утворюють склад правопорушення, не дає підстави кваліфікувати поведінку боржника як правопорушення та, відповідно, не може бути підставою застосування відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності.
Відповідно до п. 11.1. Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.
Товарно-транспортна накладна може оформлюватись суб'єктом господарювання без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім'я, по батькові) перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які надають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/ напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.
Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її примірники (п.11.4 Правил).
Згідно з п. 11.7. Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні у тих випадках, коли в товарно-транспортній накладній немає можливості перерахувати всі найменування вантажу, підготовленого для перевезення, до такої накладної Замовник додає документ довільної форми з обов'язковим зазначенням відомостей про вантаж (графи 1-10 товарно-транспортної накладної).
Судом встановлено та не заперечується представниками позивача і відповідача, що за Договором-заявкою від 20.11.2018 було завантажено та відправлено товар автомобілем НОМЕР_5 , НОМЕР_6 , за кермом якого знаходився водій ОСОБА_3 , за маршрутом м.Кропивницький - м.Днепр.
Відповідно до Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні були складені накладна № 423 від 20 листопада 2018 року та оформлено товарно-транспортну накладну АА12 № 7541 від 20 листопада 2018 року.
Під час дослідження в судовому засіданні апеляційної інстанції копії товарно-транспортної накладної АА12 № 7541 від 20 листопада 2018 року (а.с.23 т.1) було встановлено, що до товарно-транспортної накладної внесені відомості про вантаж у кількості 519 одиниць з посиланням на накладну № 423 від 20 листопада 2018 року, а також в товарно-транспортній накладній не міститься жодного підпису а ні перевізника Крука А.Г. , а ні водія ОСОБА_3 , що вимагається п.11.1 та 11.4 Правил.
Також у накладній № 423 від 20 листопада 2018 року зазначено, що здано для перевезення 55 найменувань товару у кількості 4691 одиниць, яка підписана одноособово ФОП Ніколаєнко А.А. (а.с.20-22 т.1). В графі «Прийняв водій ОСОБА_3 » підпис його відсутній.
Тобто, інформація у накладній № 423 від 20 листопада 2018 року не співпадає з даними товарно-транспортної накладної АА12 № 7541 від 20 листопада 2018 року про кількість вантажу, а також позивачем не доведено, що саме зазначений у накладній № 423 від 20 листопада 2018 року товар був прийнятий до перевезення перевізником та водієм.
Таким чином, не підписані водієм та/або перевізником товарно-транспортна накладна від 20.11.2018 серії АА12 № 7541 та накладна № 423 від 20.11.2018 не є доказом передання товарно-транспортних цінностей водію/перевізнику в асортименті та за ціною, зазначених у цих документах.
Помилковими є посилання апелянта на те, що факт отримання товарних цінностей на підставі видаткової накладної № 423 від 20.11.2018 та товарно-транспортної накладної серії АЛ12 N9 7541 від 20.11.2018 року офіційним представником, водієм-експедитором ОСОБА_3 .м, який є найманим працівником відповідача - фізичної особи-підприємця Крука Андрія Гоигоровича (трудовий договір №2/1 від 29.10.2015) підтверджується особистими поясненнями ОСОБА_3. , наданими під час проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12018120020009963 від 01.12.2018 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України старшому оперуповноваженому Управління Карного Розшуку Головного Управління наїііональної поліції в Харківській області Михайлову С. В. 21.02.2019 року.
Колегія суддів зазначає, що особисті пояснення ОСОБА_3 , надані під час проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12018120020009963 не є доказами на підтвердження факту недостачі товарно-матеріальних цінностей за спірним договором, а тако, в особистих поясненнях ОСОБА_3 відсутні будь-які посилання на видаткову накладну.
В апеляційній скарзі позивач також посилається на те, що факт передачі товарних цінностей представнику перевізника ОСОБА_3 під час завантаження зафіксовано товарно-транспортною накладною від 20.11.2018 серії АА12 № 7541, де зафіксовано завантаження 519 місць на підставі накладної № 423 від 20 листопада 2018 року на загальну суму 915 269 гривень, підтверджується тим, що ці документи підписані представником відповідача Зусвим О.А. та представником ФОП Ніколаєнко А.А. за довіреністю від 01.11.2018 ФОП Петренком Миколою Миколайовичем.
Однак, таке твердження позивача не відповідає дійсності, оскільки вказані документи не містять ні підпису водія ОСОБА_3 , ні підпису відповідача ФОП Крука Андрія Григоровича , ні ФОП ОСОБА_4 . При цьому, матеріали справи не містять довіреності на підписання ФОП ОСОБА_4 зазначених документів.
Акт про розбіжності б/н від 22 листопада 2018 року від імені вантажовідправника - фізичної особи-підприємця Ніколаєнка Андрія Анатолійовича підписано ОСОБА_4 , проте не вказано на підставі якого документу його було уповноважено на складання цього Акту.
В графі «Від вантажоодержувача» Акт про розбіжності підписано ОСОБА_4 (також не вказано на підставі якого документу його було уповноважено на складання Акту) та фізичною особою-підприємцем Сіліним Антоном Олександровичем . Проте, в договорі-заявці на перевезення вантажів автотранспортом від 20 листопада 2018 року, підписаним між позивачем і відповідачем, та товарно-транспортній накладній серії АА12 № 7541 від 20.11.2018, наданій позивачем, вантажоодержувачем зазначено ФОН Ніколаєнка Андрія Анатолійовича . ФОП Сілін Антон Олександрович не є вантажоодержувачем, тому він не є уповноваженою особою для підписання даного акту. Акт не містить підпису або відмову від підпису відповідача ФОП Крука Андрія Григоровича .
В Акті зазначено, що якщо одна зі сторін відмовляється підписувати даний Акт, інша сторона має скласти відповідний Акт з підписами мінімум двох свідків. Проте, в Графі «Інші незацікавлені особи, залучені для засвідчення обліку прийнятого/пошкодженого/відсутнього товару або відмови учасників події від підписання акту» вказана лише одна особа - ОСОБА_7 .
Акт про недостачу вантажу б/н від 22 листопада 2018 року від імені замовника фізичної особи-підприємця Ніколаєнка Андрія Анатолійовича підписано ОСОБА_4 , проте не вказано на підставі якого документу його було уповноважено на складання цього Акту.
Підпису перевізника фізичної особи-підприємця Крука Андрія Григоровича і водія ОСОБА_3 на Акті про недостачу вантажу не має. Разом з тим, є відмітка про відмову ОСОБА_3 від підписання Акту про недостачу вантажу.
Посилання апелянта на те, що факт недостачі товарних цінностей у сумі 294 997,00 грн додатково підтверджується зверненням ФОП Ніколаєнка Андрія Анатолійовича до правоохоронних органів із заявою про притягнення водія-експедитора ОСОБА_3 до кримінальної відповідальності за фактом скоєння крадіжки товарно-матеріальних цінностей на суму 294 997,00 грн, є неправомірними, оскільки відомості про зареєстроване кримінальне провадження, з урахуванням відсутності обвинувального вироку суду, який набрав законної сили, не є належним доказом та не може підтверджувати факт недостачі товарно-матсрішіьних цінностей у зазначеній сумі.
Також, в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази про повідомлення позивачем відповідача про час та дату проведення інвентаризації. Позивач не надав доказів повідомлення відповідача про необхідність складання Акту про нестачу товару та Акту про розбіжності.
На підставі вищевикладеного, колегія суддів зазначає, що в силу своєї недбалості сторонами порушено правила оформлення документації на перевезення, а судом першої інстанції правомірно було зроблено висновок, що позивачем не було доведено належними та допустимими доказами, що завдані збитки настали внаслідок протиправних дій відповідача, не доведено безпосередній причинний зв'язок між діями відповідача та заподіянням шкоди.
Згідно із частинами 1, 3 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до статей 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів повністю погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Стосовно клопотання представника відповідача Артюх Ю. В . про розподіл витрат на професійну правничу допомогу за договором про надання правової допомоги з додатковою угодою, ордером та довідкою від 05.06.2019, колегія суддів вважає правомірним покладення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000,00 грн на позивача, з огляду на наступне.
Частиною 2 статті 126 ГПК України встановлено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 ГПК України).
Відповідно до приписів частини 4 ст.126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
На підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу адвоката відповідач надав суду: свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 1601, яке видане Харківською обласною кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури 12.11.2008; Договір про надання правової допомоги від 22.05.2019 з Додатковою угодою від 22.05.2019, які укладені між ФОП Крук А.Г. та АО "ШКРЕБЕЦЬ І ПАРТНЕРИ", ордер серії ХВ №00231 від 04.06.2019 про наданні правової допомоги у господарському суді Харківської області, Східному апеляційному господарському суді, Верховному Суді адвокатом АО "ШКРЕБЕЦЬ І ПАРТНЕРИ" Артюхом Юрієм Володимировичем; довідка АТ "УКРСИББАНК" від 05.06.2019 про зарахування грошових коштів на рахунок організації АО "ШКРЕБЕЦЬ І ПАРТНЕРИ" грошових коштів у розмірі 5 000,00 грн від ФОП Крук А.Г. , а також детальний опис наданих послуг з описом виконаних робіт (а.с.82-90 т.1).
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 ГПК України).
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 статті 126 ГПК України).
Оскільки іншою стороною не заявлено клопотання про зменшення розміру витрат на оплату правничої допомоги, тому заявлені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн. є обґрунтованими, підтвердженими вищевказаними доказами та покладаються на позивача.
В ході апеляційного провадження представником відповідача Артюх Ю.В. надано клопотання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу за розгляд даної справи в Східному апеляційному господарському суді, про що ним надано додаткова угода б/н від 07.10.2019 та виписка за особовим рахунком за 11.11.2019.
Враховуючи, що відповідачем доведено понесені витрати на професійну правову допомогу під час розгляду справи в апеляційній інстанції, колегія суддів дійшла висновку про те, що заявлені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн. є обґрунтованими, підтвердженими вищевказаними доказами та покладаються на позивача.
З огляду на викладене, враховуючи, що місцевий господарський суд забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження усіх фактичних обставин справи та дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, а також те, що доводи апелянта не є підставою для скасування рішення суду, ухваленого з дотриманням норм процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення господарського суду Харківської області від 12.08.2019 у справі № 922/1375/19 слід залишити без змін.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.
Керуючись статтями 129, 269, п.1 ч.1 ст. 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду, -
Апеляційну скаргу позивача, Фізичної особи - підприємця Ніколаєнка Андрія Анатолійовича, м. Кропивницький, на рішення господарського суду Харківської області від 12.08.2019 у справі № 922/1375/19 залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Харківської області від 12.08.2019 у справі № 922/1375/19 залишити без змін.
Задовольнити клопотання відповідача (вх.№10668 від 12.11.2019) про розподіл витрат на професійну правничу допомогу.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Ніколаєнка Андрія Анатолійовича ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_7 ) на користь Фізичної особи-підприємця Крука Андрія Григоровича ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_8 ) витрати на правову допомогу у розмірі 5 000 (п'ять тисяч) грн. 00 коп. за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.
Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.
Повний текст постанови складено 15.11.2019.
Головуючий суддя Н.В. Гребенюк
Суддя А.М. Білецька
Суддя Л.Ф. Чернота