вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"17" жовтня 2019 р. м. Київ Справа№ 910/3683/19
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Скрипки І.М.
суддів: Тищенко А.І.
Михальської Ю.Б.
при секретарі судового засідання Браславець Ю.Ю.
за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 17.10.2019
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейдом" на рішення Господарського суду міста Києва від 24.07.2019 (повний текст рішення складено 02.08.2019)
у справі №910/3683/19 (суддя Спичак О.М.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейдом"
до Київської обласної державної адміністрації (відповідач-1)
Козинської селищної ради (відповідач-2)
Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Київоблгаз" (відповідач-3)
про визнання незаконним дій, визнання незаконним рішення органу місцевого самоврядування, визнання недійсним договору господарського відання, витребування майна із чужого незаконного володіння
В судовому засіданні 17.10.2019 відповідно до ст.ст. 240, 283 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2019 Товариство з обмеженою відповідальністю "Трейдом" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Київської обласної державної адміністрації, Козинської селищної ради, Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Київоблгаз" про визнання дій Київської обласної державної адміністрації, вчинених шляхом передачі газопроводу високого тиску згідно акту № 104-07 від 03.12.2007 і актів приймання закінченого будівництвом об'єкта систем газопостачання від 24.11.2003, 05.04.2003 на баланс для подальшої експлуатації Козинській селищній раді Обухівського району Київської області незаконними, визнання рішення Козинської селищної ради №3-14-У від 07.12.2007 "Про прийняття до комунальної власності цього майна селищної ради газопроводу високого тиску з подальшою безкоштовною передачею його в оперативне управління ЗАТ "Київоблгаз" Обухівське ФЕГГ" незаконним; визнання договору №143/2013 від 22.05.2013 про господарське відання складовими Єдиної газотранспортної системи, укладеного між Козинською селищною радою і Публічним акціонерним товариством "Київоблгаз", недійсним, витребування у Козинської селищної ради і у Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Київоблгаз" та передання Товариству з обмеженою відповідальністю "Трейдом" 76/100 часток від загальної довжини 7 962,7 метрів погонних інженерної мережі газопостачання високого тиску "Обухів-смт Козин" (Київська область Обухівський район).
Позов обґрунтований тим, що згідно акту від 03.12.2007 № 104-07 та актів приймання закінченого будівництвом об'єкта систем газопостачання Головним управлінням капітального будівництва Київської облдержадміністрації об'єкт "Газопровід високого тиску від м. Обухів до смт Козин та газифікація с. Козин", передано безкоштовно на баланс Козинської селищної ради, в тому числі частка у розмірі 76/100, яка є власністю ТОВ "Трейдом", на що згоди власник не надавав. Рішенням від 07.12.2007 № 3-14-У Козинська селищна рада весь газопровід високого тиску "м. Обухів - смт. Козин" прийняла до комунальної власності з передачею в оперативне управління ВАТ "Київоблгаз". За актом від 20.08.2008 № 63 Козинська селищна рада передала вказане майно на баланс ВАТ "Київоблгаз". В наступному Козинська селищна рада за договором на господарське відання складовими Єдиної газотранспортної системи від 22.05.2013 № 143/2013 безоплатно строком на 25 років передала газопровід високого тиску "м. Обухів-смт Козин" ВАТ "Київоблгаз". Позивач вважає, що Київська обласна державна адміністрація незаконно розпорядилася майном, яке належить позивачу на праві спільної часткової власності.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.07.2019 у справі №910/3683/19 в позові відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, місцевий господарський суд виходив з доведеності та обґрунтованості позовних вимог, однак дійшов висновку про пропуск позивачем трирічного строку позовної давності для звернення до суду з даним позовом.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач 28.08.2019 звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про задоволення позову.
Апеляційна скарга обґрунтована порушенням судом норм матеріального та процесуального права, невідповідністю висновків, викладених в оскаржуваному рішенні, обставинам справи.
Доводи скаржника зводяться до незгоди позивача із застосуванням строків позовної давності, відтак апелянт вважає, що датою початку перебігу строку позовної давності є 02.06.2018 - дата отримання позивачем листа від Департаменту регіонального розвитку та житлово - комунального господарства Київської облдержадміністрації від 03.05.2018.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача - 3 заперечує проти задоволення апеляційної скарги з підстав її необґрунтованості, одночасно зазначаючи про обґрунтованість висновків суду щодо застосування наслідків спливу позовної давності, та про незгоду з висновками суду щодо обґрунтованості позовних вимог.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 10.09.2019 апеляційну скаргу позивача передано на розгляд судді Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Михальська Ю.Б., Тищенко А.І.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.09.2019 поновлено позивачу строк для подання апеляційної скарги, відкрито апеляційне провадження, розгляд справи призначено на 17.10.2019.
Явка представників сторін
Представники позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції 17.10.2019 підтримали доводи апеляційної скарги з підстав, викладених у ній, просили її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про задоволення позову.
Представник відповідача - 3 в судовому засіданні апеляційної інстанції 17.10.2019 заперечував проти задоволення апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, просив її відхилити, а оскаржуване рішення залишити без змін.
Представники відповідачів 1 та 2 в судове засідання апеляційної інстанції 17.10.2019 не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, причини їх неявки суду невідомі.
Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень (ч. 3 ст. 120 ГПК України).
Учасники процесу були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази.
Враховуючи положення ч. 12 ст. 270 ГПК України, відповідно до якого неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, зважаючи на те, що явка представників відповідачів 1 та 2 обов'язковою в судове засідання не визнавалась, судова колегія вважає за можливе розглянути справу у їх відсутність за наявними у справі матеріалами.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції
25.07.2002 між Управлінням капітального будівництва Київської обласної державної адміністрації (замовник) та Закритим акціонерним товариством "Київська пересувна механізована колона - 2" (підрядник) було укладено контракт №ХХІІ-7 на будівництво газопроводу високого тиску від м.Обухів до смт.Козин, за умовами якого підрядник зобов'язується в межах договірної ціни виконувати власними та залученими силами і засобами всі передбачені замовленням роботи, здає закінчений будівництвом об'єкт замовнику, усуває недоробки, що виникли в межах гарантійних строків експлуатації об'єкту через неякісне виконання робіт.
За умовами п.3.1 договору №ХХІІ-7 від 25.07.2002 ціна робіт визначається за динамічною договірною ціною в межах виділених коштів на фінансування об'єкту. Згідно затвердженої проектно-кошторисної документації всього вартість робіт складає 2500 тис.грн, в тому числі, кошти обласного бюджету 980 тис.грн. Підрядник бере на себе зобов'язання профінансувати решту із загальної вартості робіт (1520 тис. грн.) за рахунок інших залучених ним джерел фінансування.
ВАТ "Проектний і науково-дослідний інститут по газопостачанню, теплопостачанню та комплексному благоустрою міст і селищ України" було розроблено робочий проект на будівництво газопроводу високого тиску Р=1,2 МПа та головного ГРП для котеджного комплексу "Сосновий бір" в м.Обухів, Київської області.
На підставі замовлення ЗАТ "Київська пересувна механізована колона - 2" згідно договору №9/09/02 від 09.09.2002 Фірмою "Дизайн-Композит ЛТД" було здійснено коригування проектно-кошторисної документації на газопостачання смт. Козин - місто Обухів із заміною поліетиленових труб на стальні труби (проект №04/02-0-ГСН від 31.05.2002).
21.10.2002 між ЗАТ "Київська пересувна механізована колона - 2" (замовник) та Колективним підприємством "СПМК-1" (підрядник) було укладено договір №81 на виконання робіт по газифікації котеджного комплексу "Сосновий бір" в смт.Козин Обухівського району Київської області, предметом якого є виконання підрядником всього комплексу робіт по газифікації котеджного комплексу "Сосновий бір" в смт Козин Обухівського району Київської області та здача робіт разом з замовником в експлуатацію відповідним службам.
Згідно актів від 24.11.2003 замовником прийнято збудований газопровід високого тиску довжиною 7937,55 м.п. разом з доданою виконавчою документацією. 10.10.2003 між Обухівською ФЕГГ ВАТ "Київоблгаз" та ЗАТ "Київська пересувна механізована колона - 2" було укладено договір на технічний нагляд за будівництвом системи газопостачання, предметом якого є технічний нагляд за газопроводом високого тиску в смт Козин, житловий масив "Сосновий бір".
09.12.2003 Управлінням капітального будівництва Київської обласної державної адміністрації, ВАТ "Київоблгаз" та ЗАТ "Київська пересувна механізована колона - 2" було складено акт про розподіл газу у газопроводі високого тиску від м.Обухів до смт Козин, за змістом якого фактична вартість закінченого будівництвом об'єкту "Газопровід високого тиску від м.Обухів до смт Козин", збудованого силами та за рахунок замовника і підрядника згідно контракту №ХХІІ-7 від 25.07.2002 становить 2 533 798,00 грн. Замовником профінансовано будівництво в обсязі коштів, виділених з бюджету Київської області в розмірі 600000,00 грн. Решту необхідного фінансування забезпечено підрядником в обсязі 1933798,00 грн. Після закінчення будівництва та введення об'єкту в експлуатацію газопровід становить спільну часткову власність сторін, при цьому, розмір часток, вираховується пропорційно понесеним витратам і становить: 24% належить замовнику та 76% належить підряднику.
У 2003 році між ВАТ "Київоблгаз" та ЗАТ "Київська пересувна механізована колона - 2" укладено договір на виконання технічного обслуговування та ремонту систем газозабезпечення (об'єкт за адресою: смт Козин, житловий масив "Сосновий бір".
05.04.2004 між ВАТ "Київоблгаз" та ЗАТ "Київська пересувна механізована колона - 2", Колективним підприємством "СПМК-1" було складено акт приймання закінченого будівництвом об'єкта газопостачання, відповідно до якого замовником прийнято разом з доданою виконавчою документацією та прийнятий експлуатаційною організацією на свій баланс газопровід високого тиску зі сталевої труби, збудований від м.Обухів до смт Козин Обухівського району.
Згідно рішення спостережної ради АТ "Київська пересувна механізована колона - 2" від 29.03.2005 АТ "Київська пересувна механізована колона - 2" здійснено додатковий внесок до статутного фонду ТОВ "Трейдом" в розмірі 8 652 541,00 грн. Додатковий внесок вирішено здійснити для формування цілісного майнового комплексу ТОВ "Трейдом" майном, до якого віднесено, в тому числі, газопровід високого тиску м.Обухів - Сосновий бір (проект Фірми "Дизайн-Композит", довжина 7400 п.м.).
Згідно рішення загальних зборів учасників ТОВ "Трейдом", яке оформлено протоколом №9 від 31.03.2005, збільшено статутний капітал товариства за рахунок майна, в тому числі, газопроводу високого тиску м.Обухів - Сосновий бір (проект Фірми "Дизайн-Композит", довжина 7400 п.м.). Прийнято вказане майно на баланс в якості статутного внеску по акту приймання-передачі.
05.04.2005 ЗАТ "Київська пересувна механізована колона - 2" та ТОВ "Трейдом" складено акт приймання-передачі майна АТ "Київська пересувна механізована колона - 2" на баланс ТОВ "Трейдом" в якості статутного внеску.
Рішенням Господарського суду Київської області від 26.11.2009 у справі №19/288-09 визнано за ТОВ "Трейдом" право власності на газопровід високого тиску Обухів - Сосновий бір (від м.Обухів до смт Козин) довжиною 7400 м.п. Вказане рішення набрало законної сили. Скасоване у передбаченому чинним законодавством України порядку не було.
Згідно акту №104-07 від 03.12.2007 Головного управління капітального будівництва Київської обласної державної адміністрації передано Козинській селищній раді газопровід високого тиску від м.Обухів до смт.Козин та газифікацію смт Козин (витрати на суму 1630608,00 грн.).
На засіданні 14 сесії Козинської селищної ради V скликання 07.12.2007 № 3-14-У було прийняте рішення про безоплатне прийняття до комунальної власності від Головного управління капітального будівництва Київської облдержадміністрації газопроводу високого тиску від м. Обухів до смт. Козин загальною вартістю 1 630 608,00 грн., збудованого за державні кошти та безоплатну передачу в оперативне управління ВАТ "Київоблгаз" Обухівське ФЕГГ газопроводу високого тиску від м. Обухів до смт. Козин загальною вартістю 1 630 608,00 грн.
Згідно акту №63 від 20.08.2008 на підставі рішення Козинської селищної ради № 3-14-У від 07.12.2007 Козинською селищною радою було безоплатно, з метою здійснення експлуатації передано на баланс ВАТ "Київоблгаз" (правонаступником якого є ПАТ "Київоблгаз") газопровід високого тиску від м. Обухів до смт. Козин загальною вартістю 1 630 608,00 грн.
22.05.2013 між Козинською селищною радою (власник) та ПАТ "Київоблгаз" (підприємство) було укладено договір №143/2013 на господарське відання складовими Єдиної газотранспортної системи України, предметом якого відповідно до п.1.1 є надання підприємству на праві господарського відання належних власнику складових Єдиної газотранспортної системи України, які безпосередньо приєднані до газових мереж підприємства, яке є газорозподільним, та використовується для забезпечення розподілу природного газу.
У додатку №1 до договору №143/2013 від 22.05.2013 визначено перелік майна власника, яке передається підприємству на праві господарського відання, серед якого в тому числі газопровід високого тиску м.Обухів - смт Козин.
Згідно наявного в матеріалах справи витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності 17.03.2016 за ТОВ "Трейдом" зареєстровано право власності на 76/100 газопроводу високого тиску загальною довжиною 7962,7 м.п "Обухів - смт.Козин".
Наразі, за твердженнями позивача, дії Київської обласної державної адміністрації по передачі газопроводу високого тиску згідно акту від 03.12.2007 № 104-07 і актів приймання закінченого будівництвом об'єкта систем газопостачання від 24.11.2003, 05.04.2003 на баланс для подальшої експлуатації Козинській селищній раді Обухівського району Київської області та рішення Козинської селищної ради від 07.12.2007 № 3-14-У про прийняття до комунальної власності цього майна - газопроводу високого тиску "м. Обухів - смт. Козин" є незаконними, оскільки внаслідок них порушено права позивача на мирне володіння своїм майном, оскільки у відповідності до ст.358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. З урахуванням відсутності у відповідача - 2 права самостійно розпоряджатись газопроводом високого тиску, позивачем також заявлено вимоги про визнання недійсним договору №143/2013 від 22.05.2013 на господарське відання складовими Єдиної газотранспортної системи України та витребування майна у відповідачів 2, 3.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що згідно акту від 03.12.2007 № 104-07 та актів приймання закінченого будівництвом об'єкта систем газопостачання Головним управлінням капітального будівництва Київської облдержадміністрації об'єкт "Газопровід високого тиску від м. Обухів до смт Козин та газифікація с. Козин", передано безкоштовно на баланс Козинської селищної ради, в тому числі частка у розмірі 76/100, яка є власністю ТОВ "Трейдом", на що згоди власник не надавав. Рішенням від 07.12.2007 № 3-14-У Козинська селищна рада весь газопровід високого тиску "м. Обухів - смт. Козин" прийняла до комунальної власності з передачею в оперативне управління ВАТ "Київоблгаз". За актом від 20.08.2008 № 63 Козинська селищна рада передала вказане майно на баланс ВАТ "Київоблгаз". В наступному Козинська селищна рада за договором на господарське відання складовими Єдиної газотранспортної системи від 22.05.2013 № 143/2013 безоплатно строком на 25 років передала газопровід високого тиску "м. Обухів-смт Козин" ВАТ "Київоблгаз". Позивач вважає, що Київська обласна державна адміністрація незаконно розпорядилася майном, яке належить позивачу на праві спільної часткової власності.
Відповідач - 2 проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що Козинська селищна рада є власником лише одного газопроводу високого тиску, який передано в оперативне управління для обслуговування ПАТ "Київоблгаз". Крім того, посилається на обставини, які встановлено у справі №911/3394/15. Також відповідачем - 2 заявлено про закриття провадження по справі в частині вимог про визнання рішення незаконним та визнання недійсним договору, з огляду на наявність судового рішення у справі між тими ж сторонами про той предмет і з тих самих підстав.
Відповідач - 3 проти задоволення позову також заперечував, оскільки обставини відсутності у ТОВ "Трейдом" майнових прав на газопровід високого тиску, від м.Обухів до смт. Козин вартістю 1 630 608,00 грн. встановлено судовими рішеннями у справі №911/3394/15. Крім того, відповідачем - 3 заявлено про застосування строків позовної давності.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
У відповідності до ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
При цьому колегія суддів зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін (рішення суду у справі Трофимчук проти України no.4241/03 від 28.10.2010).
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників апеляційного провадження, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення підлягає залишенню без змін виходячи з наступного.
25.07.2002 між Управлінням капітального будівництва Київської обласної державної адміністрації (замовник) та ЗАТ "Київська пересувна механізована колона - 2" (підрядник) було укладено контракт №ХХІІ-7 на будівництво газопроводу високого тиску від м.Обухів до смт.Козин, за умовами якого підрядник зобов'язується в межах договірної ціни виконувати власними та залученими силами і засобами всі передбачені замовленням роботи, здає закінчений будівництвом об'єкт замовнику, усуває недоробки, що виникли в межах гарантійних строків експлуатації об'єкту через неякісне виконання робіт.
Згідно актів від 24.11.2003 замовником прийнято збудований газопровід високого тиску довжиною 7937,55 м.п. разом з доданою виконавчою документацією. 10.10.2003 між Обухівською ФЕГГ ВАТ "Київоблгаз" та ЗАТ "Київська пересувна механізована колона - 2" було укладено договір на технічний нагляд за будівництвом системи газопостачання, предметом якого є технічний нагляд за газопроводом високого тиску в смт Козин, житловий масив "Сосновий бір".
09.12.2003 Управлінням капітального будівництва Київської обласної державної адміністрації, ВАТ "Київоблгаз" та ЗАТ "Київська пересувна механізована колона - 2" було складено акт про розподіл газу у газопроводі високого тиску від м.Обухів до смт Козин, за змістом якого фактична вартість закінченого будівництвом об'єкту "Газопровід високого тиску від м.Обухів до смт Козин", збудованого силами та за рахунок замовника і підрядника згідно контракту №ХХІІ-7 від 25.07.2002 становить 2 533 798,00 грн. Замовником профінансовано будівництво в обсязі коштів, виділених з бюджету Київської області в розмірі 600000,00 грн. Решту необхідного фінансування забезпечено підрядником в обсязі 1933798,00 грн. Після закінчення будівництва та введення об'єкту в експлуатацію газопровід становить спільну часткову власність сторін, при цьому, розмір часток, вираховується пропорційно понесеним витратам і становить: 24% належить замовнику та 76% належить підряднику.
Тобто, з урахуванням фактичних обставин справи та вимог чинного на момент створення спірного газопроводу цивільного законодавства, суд зазначає, що внаслідок зведення газопроводу від м.Обухів до смт.Козин на підставі контракту у сторін договору виникло право спільної часткової власності на результат робіт, який за погодження вказаних осіб було розподілено у наступних частках: 24% належить замовнику та 76% належить підряднику.
Відповідно до ст.13 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.
Статтею 41 Конституції України та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ст.316 ЦК України).
За приписами ч.1 ст.317, ч.1 ст.319 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Наразі, суд зазначає, що за приписами ч.1 ст.358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.
Тобто, з урахуванням обставин наявності у ЗАТ "Київська пересувна механізована колона - 2" права власності на частку 76/100 у газопроводі високого тиску від м.Обухів до смт Козин, дії співвласника вказаного майна, а отже, дії Київської обласної державної адміністрації і з самостійного розпорядження об'єктом шляхом передання його на баланс для подальшої експлуатації Козинській селищній раді Обухівського району Київської області суперечать приписам ст.358 ЦК України.
Твердження відповідача - 2 стосовно того, що газопровід, який було передано безоплатно Козинській селищній раді та газопровід, який належить на праві власності позивачу та отриманий шляхом внесення до статутного капіталу є різними об'єктами, є необґрунтованими та спростовуються наявними в матеріалах справи документами.
З матеріалів справи вбачається, що в акті від 05.04.2004 приймання закінченого будівництвом об'єкту систем газопостачання визначено той самий склад учасників - генеральний підрядник, як і у будівництві газопроводу, щодо якого позивачем заявлено позовні вимоги. Одночасно, у акті від 24.04.2003 приймання закінченого будівництвом об'єкта систем газопостачання зазначено, що проект на газопостачання смт. Козин - місто Обухів було виконано Фірмою "Дизайн-Композит ЛТД".
Судом враховано, що рішенням Господарського суду Київської області від 26.11.2009 у справі № 19/288-09 визнано за ТОВ "Трейдом" право власності на газопровід високого тиску Обухів - Сосновий бір (від м.Обухів до смт Козин) довжиною 7400 м.п. Вказане рішення набрало законної сили. Скасоване у передбаченому чинним законодавством України порядку не було.
Частиною 2 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.
Законодавчі вимоги щодо застосування преюдиції у господарському процесі передбачені ч. 4 ст.75 ГПК України, згідно якої обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Преюдиціальність - обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Вказану правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 23.05.2018 у справі №910/9823/17.
Не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.
Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової визначеності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів.
Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не слід розглядати як замасковане оскарження, і сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Христов проти України", no. 24465/04, від 19.02.2009, "Пономарьов проти України", no. 3236/03, від 03.04.2008).
Даний принцип тісно пов'язаний з приписами ч. 4 ст. 75 ГПК України, відповідно до якої обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Преюдиційні факти є обов'язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв'язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.
Як вбачається з наявних в матеріалах справи документів, листом №23-36091-1205 від 22.10.2013 на лист №01-30/09 щодо укладання договору на користування складовими єдиної газотранспортної системи України (газопроводу високого тиску від м.Обухів до смт Козин протяжністю 7400 м) ПАТ "Київоблгаз" було повідомлено ТОВ "Трейдом" про те, що вказаний газопровід був прийнятий до комунальної власності територіальної громади смт Козин згідно рішення № 3-14-У від 07.12.2007.
Судом першої інстанції було прийнято до уваги пояснення представника відповідача - 3 стосовно того, що в смт Козин існує тільки один газопровід високого тиску, який прийнято до комунальної власності селищною радою.
Згідно з ч.ч.1-3 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Руїс-Матеос проти Іспанії" від 23 червня 1993).
Захищене ст. 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.
Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов'язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.
Однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до ст.2 ГПК України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні "справедливого балансу" між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.33 рішення від 27.10.1993 Європейського суду з прав людини у справі "Домбо Бегеер Б.В. проти Нідерландів").
У п.26 рішення від 15.05.2008 Європейського суду з прав людини у справі "Надточій проти України" суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.
Проте, всупереч обов'язку з доказування, відповідачами 1 та 2 не було надано суду належних та допустимих у розумінні ст.ст.76, 77 ГПК України доказів будівництва іншого, ніж спірний газопровід високого тиску від смт Козин до м. Обухів.
Посилання відповідача - 2 на обставини, які було встановлено судом у межах справи №911/3394/15, є необґрунтованими та такими, що не є преюдиційними у розумінні ст.75 ГПК України з огляду на наступне.
Преюдиціальність - обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу.
Преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи. Вказану правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2018у справі №917/1345/17.
В судовому рішенні у справі №911/3394/15 суд дійшов висновку про те, що газопровід, на який у позивача наявне право власності, та газопровід, який визначено у рішення № 3-14-У від 07.12.2007 Козинської селищної ради, є різними газопроводами.
Крім того, підставою позову у справі було визначено наявність права власності на газопровід високого тиску Обухів-Сосновий бір (від м. Обухів до смт. Козин) довжиною 7 400 п.м., яке визнано рішенням Господарського суду Київської області від 26.11.2009 у справі № 19/288-09 за позовом ТОВ "Трейдом" до АТ "Київська пересувна механізована колона - 2".
Як вбачається зі змісту рішення у справі № 19/288-09, судом оцінки правовим підставам набуття ЗАТ "Київська пересувна механізована колона - 2" прав на газопровід високого тиску не надавалось, а отже, відповідні обставини не встановлювались.
За таких обставин, висновки суду, які викладено у судових рішеннях у справі №911/3394/15, преюдиційного значення не мають.
Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що спірний газопровід високого тиску та газопровід, який було прийнято до комунальної власності Козинської селищної ради згідно рішення № 3-14-У від 07.12.2007 є одним і тим же об'єктом, у зв'язку з чим вірно зазначив, що дії Київської обласної державної адміністрації щодо передачі газопроводу високого тиску згідно акту від 03.12.2007 № 104-07 і актів приймання закінченого будівництвом об'єкта систем газопостачання від 24.11.2003, 05.04.2003 на баланс для подальшої експлуатації Козинській селищній раді Обухівського району Київської області та рішення Козинської селищної ради від 07.12.2007 № 3-14-У про прийняття до комунальної власності цього майна - газопроводу високого тиску "м. Обухів - смт. Козин" є такими, що суперечать приписам чинного законодавства та порушують права та законні інтереси позивача, як власника 76/100 газопроводу високого тиску від м. Обухів до смт. Козин.
Щодо вимог позивача про наявність підстав для визнання недійсним договору № 143/2013 від 22.05.2013 про господарське відання складовими Єдиної газотранспортної системи, укладеного між Козинською селищною радою і ПАТ "Київоблгаз", слід зазначити наступне.
Як вже зазначалось, 22.05.2013 між Козинською селищною радою (власник) та ПАТ "Київоблгаз" (підприємство) було укладено договір №143/2013 на господарське відання складовими Єдиної газотранспортної системи України, предметом якого відповідно до п.1.1 є надання підприємству на праві господарського відання належних власнику складових Єдиної газотранспортної системи України, які безпосередньо приєднані до газових мереж підприємства, яке є газорозподільним, та використовується для забезпечення розподілу природного газу.
У додатку №1 до договору №143/2013 від 22.05.2013 визначено перелік майна власника, яке передається підприємству на праві господарського відання, серед якого в тому числі газопровід високого тиску м.Обухів - смт Козин.
Перелік основних способів захисту цивільних прав та інтересів визначається ч.2 ст.16 ЦК України, до яких, зокрема, відноситься визнання правочину недійсним. Аналогічні положення містить ст.20 ГК України.
Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст.204 ЦК України).
Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (ч.1 ст.203 ЦК України).
Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст.204 ЦК України).
За приписом ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 цьогоКкодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
З урахуванням викладеного, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб'єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.
За приписами ч.4 ст.7-1 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" (в редакції, чинній на момент укладання вказаного правочину) власники складових Єдиної газотранспортної системи України зобов'язані забезпечити надійну та безпечну експлуатацію Єдиної газотранспортної системи України згідно з вимогами законодавства та правилами технічної експлуатації. У разі невиконання зазначених вимог власники складових Єдиної газотранспортної системи України зобов'язані передати належні їм складові Єдиної газотранспортної системи України у власність, господарське відання чи користування газотранспортному або газорозподільному підприємству чи укласти з газотранспортним або газорозподільним підприємством договір про експлуатацію таких складових.
Тобто, з аналізу наведеної правової норми полягає, що договір про експлуатацію складових Єдиної газотранспортної системи України укладається саме з власником таких складових.
Отже, висновки суду стосовно неправомірності дій Київської обласної державної адміністрації щодо передачі газопроводу високого тиску згідно акту від 03.12.2007 № 104-07 і актів приймання закінченого будівництвом об'єкта систем газопостачання від 24.11.2003, 05.04.2003 на баланс для подальшої експлуатації Козинській селищній раді Обухівського району Київської області та рішення Козинської селищної ради від 07.12.2007 № 3-14-У про прийняття до комунальної власності цього майна - газопроводу високого тиску "м. Обухів - смт. Козин" вказують на відсутність у Козинської селищної ради права на укладання з відповідачем - 3 договору щодо газопроводу високого тиску "м. Обухів - смт. Козин", а отже наявність підстав для визнання такого договору недійсним.
Щодо вимог позивача про витребування у Козинської селищної ради і у Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Київоблгаз" та передання ТОВ "Трейдом" 76/100 часток від загальної довжини 7 962,7 метрів погонних інженерної мережі газопостачання високого тиску "Обухів-смт Козин" (Київська область Обухівський район), колегія суддів зазначає наступне.
Способи захисту права власності врегульовано главою 29 ЦК України, яка передбачає наступні способи захисту: право власника на витребування майна із чужого незаконного володіння (ст.387 ЦК України), на витребування майна від добросовісного набувача (ст.388 ЦК України), витребування грошей та цінних паперів (ст.389 ЦК України), захист права власності від порушень, не пов'язаних із позбавленням володіння (ст.391 ЦК України), визнання права власності (ст.392 ЦК України) тощо.
У системі правових норм, що регулюють цивільно-правовий захист права власності, центральне місце займають норми, які передбачають такий речово-правовий спосіб захисту права, як витребування майна із чужого незаконного володіння - віндикація.
Відповідно до закріпленого у статті 387 ЦК України загального правила власник має право витребувати майно із чужого незаконного володіння. Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.
Віндикацією є передбачений законом основний речово-правовий спосіб захисту цивільних прав та інтересів власника майна чи особи, що має речове право на майно (титульний володілець), який полягає у відновленні становища, що існувало до порушення, шляхом повернення об'єкта права власності у володіння власника (титульного володільця) з метою відновлення права використання власником усього комплексу його правомочностей. Вказану правову позицію визначено Верховним Судом у постанові від 23.01.2019 у справі №910/2868/16.
Позивачем за віндикаційним позовом може бути неволодіючий власник, а відповідачем - має бути незаконний володілець майна власника, який може і не знати про неправомірність свого володіння та утримання такого майна. При цьому незаконними володільцями вважаються як особи, які безпосередньо неправомірно заволоділи чужим майном, так і особи, які придбали майно не у власника, тобто у особи, яка не мала права ним розпоряджатися. Вказану правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 19.06.2019 у справі №911/604/18.
В ході розгляду віндикаційного позову позивач має підтвердити право власності на витребуване майно, факт вибуття майна з його володіння, наявність майна у незаконному володінні відповідача, відсутність у відповідача правових підстав для володіння майном. На підтвердження наявності у позивача суб'єктивного права на витребуване майно, позивач повинен надати суду відповідні докази. Наведеної правової позиції стосовно предмету доказування у спорах про витребування майна дотримується Верховний Суд у постанові від 23.04.2019 у справі №Б-19/207-09.
Судом було встановлено обставини фактичного перебування спірного майна у відповідачів 2 та 3.
З урахуванням висновків щодо невідповідності вимогам чинного законодавства дій Київської обласної державної адміністрації щодо передачі газопроводу високого тиску згідно акту від 03.12.2007 № 104-07 і актів приймання закінченого будівництвом об'єкта систем газопостачання від 24.11.2003, 05.04.2003 на баланс для подальшої експлуатації Козинській селищній раді Обухівського району Київської області та рішення Козинської селищної ради від 07.12.2007 № 3-14-У про прийняття до комунальної власності цього майна - газопроводу високого тиску "м. Обухів - смт. Козин", місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, що у ТОВ "Трейдом" виникло право на витребування майна з незаконного володіння відповідачів 2, 3.
Одночасно, як вказувалось вище, відповідачем - 3 було заявлено про застосування строків позовної давності.
Статтею 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно з положеннями ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
При цьому, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до прийняття ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч.ч.3, 4 ст.267 ЦК України).
Позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.
Таким чином, при застосуванні позовної давності та наслідків її спливу (ст.267 ЦК України) необхідно досліджувати та встановлювати насамперед обставини про те, чи порушено право особи, про захист якого вона просить, і лише після цього - у випадку встановленого порушення, і наявності заяви сторони про застосування позовної давності - застосовувати позовну давність та наслідки її спливу.
Європейським судом з прав людини наголошено, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасників Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу (п. 570 рішення від 20.09.2011 за заявою № 14902/04 у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії"; п. 51 рішення від 22.10.1996 за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства").
Статті 387, 388 ЦК України не вказують на те, що приписи про позовну давність не застосовуються до правовідносин, врегульованих приписами вказаних статей, а ст. 268 цього кодексу не передбачає, що вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння належить до вимог, на які позовна давність не поширюється. Крім того, сутність вимоги про витребування майна з чужого незаконного володіння не виключає застосування до неї позовної давності. Аналогічну правову позиція викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі №907/50/16 та постанові Верховного Суду від 05.06.2019 у справі №926/1288/18.
За приписами ч.1 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Порівняльний аналіз термінів "довідався" та "міг довідатися", що містяться в ст. 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.
Зі змісту представлених суду документів вбачається, що про дії відповідача - 1 щодо передачі газопроводу високого тиску на баланс для подальшої експлуатації Козинській селищній раді Обухівського району Київської області, рішення Козинської селищної ради від 07.12.2007 №3-14-У та договір № 143/2013 від 22.05.2013 про господарське відання складовими Єдиної газотранспортної системи, позивач був обізнаний з листа №22.10.2013 від 23-36091-1205 від 22.10.2013 ПАТ "Київоблгаз", який було скеровано відповідачем - 3 на адресу ТОВ "Трейдом" у відповідь на лист №01-30/09.
Крім того, як встановлено судом першої інстанції, у провадженні Господарського суду Київської області перебувала справа №911/3394/15 за позовом ТОВ "Трейдом" до Козинської селищної ради та Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Київоблгаз" про визнання незаконним та скасування рішення Козинської селищної ради 14 сесії V скликання від 07.07.2007 №3-14-У, визнання недійсним Договору на господарське відання складовими Єдиної газотранспортної системи України від 22.05.2013.
Зі змісту судових рішень у вказаній справі вбачається, що ТОВ "Трейдом" звернулось до суду з вказаним позовом у серпні 2015, тобто, наведене достеменно вказує про обізнаність позивача щодо дій з передачі газопроводу високого тиску на баланс для подальшої експлуатації Козинській селищній раді Обухівського району Київської області, рішення Козинської селищної ради від 07.12.2007 №3-14-У та договір № 143/2013 від 22.05.2013 про господарське відання складовими Єдиної газотранспортної системи.
При цьому, ТОВ "Трейдом" звернулось до Господарського суду міста Києва з даним позовом 22.03.2019 (шляхом направлення позовної заяви та доданих до неї документів засобами поштового зв'язку).
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду, що позивачем було пропущено трирічний строк позовної давності для звернення до суду з даним позовом, внаслідок чого позов ТОВ "Трейдом" до Київської обласної державної адміністрації, Козинської селищної ради, Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Київоблгаз" про визнання дій Київської обласної державної адміністрації, вчинених шляхом передачі газопроводу високого тиску згідно акту № 104-07 від 03.12.2007 і актів приймання закінченого будівництвом об'єкта систем газопостачання від 24.11.2003, 05.04.2003 на баланс для подальшої експлуатації Козинській селищній раді Обухівського району Київської області незаконними; визнання рішення Козинської селищної ради №3-14-У від 07.12.2007 "Про прийняття до комунальної власності цього майна селищної ради газопроводу високого тиску з подальшою безкоштовною передачею його в оперативне управління ЗАТ "Київоблгаз" Обухівське ФЕГГ" незаконним; визнання договору №143/2013 від 22.05.2013 про господарське відання складовими Єдиної газотранспортної системи, укладеного між Козинською селищною радою і ПАТ "Київоблгаз", недійсним; витребування у Козинської селищної ради та Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Київоблгаз" та передання ТОВ "Трейдом" 76/100 часток від загальної довжини 7 962,7 метрів погонних інженерної мережі газопостачання високого тиску "Обухів-смт Козин" (Київська область Обухівський район), підлягає залишенню без задоволення.
Мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного позивачем в апеляційній скарзі
Доводи скаржника про те, що датою початку перебігу строку позовної давності є 02.06.2018 - дата отримання позивачем листа від Департаменту регіонального розвитку та житлово - комунального господарства Київської облдержадміністрації від 03.05.2018 спростовуються матеріалами справи та обґрунтованими висновками про те, що позивачу стало відомо про існування оспорюваних рішень та договору з листа ПАТ «Київоблгаз» №23-3609/1 від 22.10.2013.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.
Відповідно до п.58 рішення ЄСПЛ Справа «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994, серія А, №303-А, п.29).
За таких обставин решту аргументів позивача (апелянта) суд визнає такими, що не мають суттєвого впливу на прийняття рішення у даній справі та не спростовують правильних висновків суду першої інстанції про відмову в позові.
Доводи відповідача - 3 щодо обґрунтованості оскаржуваного рішення, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає обґрунтованими з вищевикладених підстав.
Таким чином, застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права відповідає встановленим обставинам справи, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейдом" на рішення Господарського суду міста Києва від 24.07.2019 у справі №910/3683/19.
Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст.129 ГПК України покладаються на апелянта.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, ст.ст. 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейдом" на рішення Господарського суду міста Києва від 24.07.2019 у справі №910/3683/19 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 24.07.2019 у справі №910/3683/19 залишити без змін.
3. Матеріали справи №910/3683/19 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.
Повний текст постанови складено 14.11.2019 після виходу судді Михальської Ю.Б. з відпустки.
Головуючий суддя І.М. Скрипка
Судді А.І. Тищенко
Ю.Б. Михальська