1Справа № 335/10234/19 2/335/2613/2019
11 листопада 2019 року м. Запоріжжя
Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді Апаллонової Ю.В., за участю секретаря судового засідання Жечевої А.В., за участю позивача ОСОБА_1 , представника відповідача ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду за адресою: м АДРЕСА_1 Запоріжжя, АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Запоріжгаз» про захист прав споживачів,
У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Запоріжгаз» про захист прав споживачів.
В обґрунтування позову зазначала, що 25.02.2019 року лічильник газу, який встановлений у позивача в квартирі АДРЕСА_4 , робітниками ПАТ «Запоріжгаз» був демонтований на повірку. В той же день було відключено газопостачання до квартири і відповідно до Акту про припинення розподілу природного газу - по причині витоку газу. Працівники відповідача будь-яких достовірних документів про витік газу за моєю участю, як споживача, не склали. Оператори ГРМ провели відключення шляхом механічного від'єднання газових мереж споживача від газорозподільної системи. Після подання письмових заяв про відновлення газопостачання, відповідачі ухилилися від поновлення газопостачання, вказавши що відновлення неможливе до погашення заборгованості.
Позивач неодноразово зверталася в ПАТ «Запоріжгаз», там поясняли, що необхідно погасити заборгованість за користуванням газом і тоді квартиру підключать до мережі газопостачання. 08.04.2019 року написала заяву ПАТ «Запоріжгаз» і попросила направити копії документів та розрахунок заборгованості. 03.05.2019 року позивач отримала відповідь, що Акти не складались, лічильник придатний до експлуатації, а оплата проводиться відповідно до показників лічильника газу. Для врегулювання питання щодо незгоди з сумою заборгованості за послугу з газопостачання з метою досягнення порозуміння та для проведення звірки розподілених обсягів газу, позивача запросили відвідати Центр обслуговування клієнтів. Там повідомили, що позивач повинна сплатити ПАТ «Запоріжгаз» 15460,04 коп. суми боргу. Звідки в Центрі взяли суму 15460,04 коп. і з чого вона складається не пояснили, а тільки запропонували провести з ними реструктуризацію. Виток газу -це аварійна ситуація і позивач вважає, що на теперішній час ПАТ «Запоріжгаз» уже усунуло причини витоку газу . Постачання газу до квартири припинено не за заборгованість по сплаті за користуванням газу, а відповідно до Акту про припинення розподілу природного газу - по причині витоку газу. Наразі така причина не існує, а тому просила суд визнати дії ПАТ «Запоріжгаз» про припинення розподілу природного газу до квартири АДРЕСА_4 незаконними, зобов'язати ПАТ «Запоріжгаз» терміново відновити газопостачання до квартири АДРЕСА_4 та за їх рахунок та стягнути з ПАТ «Запоріжжягаз» в відшкодування моральної шкоди, спричиненої порушенням прав споживача 5 000 грн..
Ухвалою від 18.09.2019 року відкрито спрощене провадження з викликом сторін.
10.10.2019 року від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач зазначав, що акт про припинення та відключення газопостачання від 25.02.2019р., за яким за адресою позивача працівниками ПАТ "Запоріжгаз" було припинено газопостачання: у зв'язку з виявленням витоку газу, а не через наявність заборгованості. Позивачем не було усунуте порушення Правил безпеки систем газопостачання - витік газу, газопостачання до помешкання Позивача і не було відновлене. Відновлення газопостачання можливе лише після усунення порушення ПБСГ, а саме ліквідації витоку газу шляхом заміни запірного пристрою перед побутовим лічильником газу. Окрім того, питання розрахунків споживачів за послуги з газопостачання є складовою правовідносин останніх з постачальниками природного газу, а саме ТОВ "Запоріжгаз збут", що випливає з відповідних договірних відносин між даними сторонами. Відповідно за вказаних обставин АТ "Запоріжгаз" не є стороною даних правовідносин. А отже не є уповноваженою (належною) особою до повноважень якої входить питання заборгованості за постачання газу, з огляду на зазначене просить у задоволенні позову відмовити.
У судовому засіданні позивач позов підтримала на підставах викладених у позові, та зазначає, що причиною відключення було витік газу, після звернення до суду вона намагалася вирішити питання щодо заміни запірного пристрою, однак їй потрібно для цього навідати декілька кабінетів для узгодження та пуску газу в її квартиру, узгодити питання підключення з головним інженером, а тому просить відновити газопостачання в судовому порядку. Залучати до участі у справі в якості співвідповідача ТОВ «Запоріжгаз-збут» не бажає.
Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечує і просить у його задоволенні відмовити з тих причин, що наразі у відповідача відсутні відомості про усунення витоку газу з боку споживача, а підключення квартири позивача з допущеними порушеннями може призвести до тяжких наслідків. Також пояснив, що питання щодо заборгованості має вирішуватися з ТОВ «Запоріжгаз збут».
Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши зібрані та досліджені докази в їх сукупності та взаємозв'язку, суд приходить до наступного висновку.
У відповідності зі ст.ст. 12, 13 ЦПК України, суд розглядає справи на принципах змагальності і диспозитивності, у межах заявлених позовних вимог на підставі доказів, поданих учасниками справи.
Відповідно до ст.ст. 13, 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є споживачем послуг з газопостачання у квартирі АДРЕСА_4 , особовий рахунок № НОМЕР_1 .
25.02.2019 року відповідно до Акту про припинення (обмеження) розподілу природного газу 25.02.2019 року проведено припинення розподілу природного газу у квартирі АДРЕСА_4 , особовий рахунок № НОМЕР_1 у зв'язку із наявністю витоків газу.
На виконання вимог ст. 16 Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу» № 2467- VI від 08.07.2010 р. (який був чинний до 01.10.2015 р.) з 01 липня 2015 р. виконано відокремлення функцій транспортування, розподілу та постачання природного газу.
В зв'язку з цим з 01 липня 2015 р. Публічне акціонерне товариство по газопостачання та газифікації «Запоріжгаз» виконує функції з розподілу природного, нафтового газу і газу (метану) вугільних родовищ газу відповідно до отриманої Ліцензії серія АЕ № 642479 та є оператором газорозподільної системи.
Та також на виконання Закону України № 329 -VIII від 09.04.2015 р. НКРЕКП своєю Постановою від 30.09.2015 р. № 2494 затвердила Кодекс газорозподільних систем, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 р. за № 1379/27824. Кодекс газорозподільних систем регулює взаємовідносини оператора газорозподільних систем із суб'єктами ринку природного газу. а також визначає правові, технічні, організаційні та економічні засади функціонування газорозподільних систем.
А з 01 липня 2015 р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Запоріжгаз Збут» отримало Ліцензію (дата прийняття рішення про переоформлення № 2247 від 01.09.2015 р.), на право провадження господарської діяльності з постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за регульованим тарифом на території міста Запоріжжя та Запорізької області (крім міста Мелітополь, Мелітопольського, Веселівського, Приазовського районів та села Темирівка Гуляйпільського району) усім категоріям споживачів, крім підприємств теплоенергетики.
Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) своєю Постановою від 30.09.2015 року № 2496 затвердила Правила постачання природного газу, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 за№ 1382/27827. Правила постачання природного газу регулюють відносини, що виникають між постачальниками та споживачами природного газу, з урахуванням їх взаємовідносин з операторами газорозподільної системи/газотранспортної системи.
Підпунктом 11 пункту 1 глави 7 розділу VI Кодексу газорозподільних систем (далі - Кодекс ГРМ), визначено, що Оператор ГРМ в установленому законодавством порядку має право припинити/обмежити газопостачання (розподіл природного газу) на об'єкт споживача (у тому числі побутового споживача) з дотриманням ПБСГ та нормативних документів, що визначають порядок обмеження/припинення природного газу, в інших випадках, передбачених законодавством.
Відповідно до п. 5.4. Правил безпеки систем газопостачання, затверджених наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості № 285 від 15.05.2015 р. та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 08.06.2015 р. за № 674/27119 (далі - ПБСГ), Технічне обслуговування внутрішніх газопроводів і газового обладнання житлових і громадських будівель, комунально-побутових об'єктів невиробничого характеру здійснюється відповідно до вимог документації з експлуатації заводів-виробників газового обладнання на договірних засадах.
Умови для технічного обслуговування забезпечуються власником (балансоутримувачем та/або орендарем (наймачем) відповідно до вимог чинного законодавства України.
При виявлені несправного газового обладнання, ремонт якого потребує його розбирання, у відповідності до п. 5.8. ПБСГ, помешкання житлових будинків необхідно відключати зі встановленням заглушок та оформленням відповідного акта представником газорозподільного підприємства, так як такі ситуації належать до аварійних.
Відповідно до п. 5.7. гл. 5 Правил безпеки систем газопостачання, затверджених наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 15.05.2015р. №285 (далі - ПБСГ), підлягає відключенню від системи газопостачання обладнання житлових і громадських будинків із встановленням заглушки за умови наявності витоків газу.
В період з 21.02.2019 р. працівниками ПАТ "Запоріжгаз" проводились роботи згідно Спецплану з відключенням більш ніж 4000 абонентів на території Вознесенівського району м. Запоріжжя. Під час пуску газу, за адресою АДРЕСА_5 при виконанні працівниками ПАТ «Запоріжгаз» пуск налагоджуваних робіт на об'єкті Споживача було виявлено витоки газу на запірному пристрою перед побутовим лічильником газу, різьбове з'єднання не забезпечувало герметичність у зв'язку з пошкодженням різьби за наслідком чого на підставі п. 5.7., ПБСГ та п/п 11 п. 1 гл. 7 розд. VI Кодексу ГРМ, з метою усунення витоків газу та недопущення виникнення аварійної ситуації бригадою було припинено розподіл природного газу шляхом демонтажу запірного пристрою перед побутовим лічильником газу та встановлення інвентарної заглушки з подальшим її опломбуванням та складено акт про припинення та відключення газопостачання від 25.02.2019 року.
Відповідно Правил безпеки систем газопостачання (ПБСГ) та Кодексу ГРС, ремонт або заміна обладнання проводиться за рахунок власника, спеціалізованою організацією, яка має відповідний дозвіл на проведення вищевказаних робіт.
Відповідно до п. 6 гл. 7 розділу VI Кодексу ГРМ відновлення газопостачання (розподілу природного газу) здійснюється Оператором ГРМ протягом двох робочих днів у містах та п'яти календарних днів у сільській місцевості за письмовим зверненням споживача (його постачальника) про відновлення газопостачання (розподілу природного газу та після усунення порушень (за їх наявності) відшкодування Оператору ГРМ витрат на припинення та відновлення газопостачання, відповідно до Кодексу газорозподільних систем.
Таким чином, дії ПАТ «Запоріжгаз» щодо припинення газопостачання до будинку Позивача, за адресою: АДРЕСА_5 узгоджуються з правовими приписами та є правомірними, а тому ці вимоги позивача задоволенню не підлягають.
Щодо вимоги позивача про зобов'язання відповідача терміново відновити газопостачання, то судом встановлено наступне.
Акт про припинення та відключення газопостачання від 25.02.2019 р., за яким за адресою позивача працівниками ПАТ "Запоріжгаз" було припинено газопостачання було складено у зв'язку з виявленням витоку газу, а не через наявність заборгованості. Про припинення газопостачання у зв'язку із виявленням витоку газу у судовому засіданні також повідомила позивач.
Разом із тим, у судовому засіданні позивачем не доведено жодним доказом ті обставини, що порушення Правил безпеки систем газопостачання - витік газу, у встановленому порядку усунуте, а тому за недоведеності усунення у встановленому порядку порушень, з метою недопущення виникнення аварійної ситуації, підстав для відновлення газопостачання суд не вбачає. Також суд зазначає, що саме через порушення позивачем вимог Правил та Правил безпеки споживача та з метою уникнення можливості створення аварійної ситуації його квартиру і було відключено від мережі газопостачання. Даний факт належними і допустимими доказами не спростований у судовому засіданні, як і не доведено усунення цих порушень, а тому у задоволенні цих вимог суд відмовляє.
Окрім того, в обґрунтування позову позивачем надано суду листи ПАТ «Запоріжгаз Збут» від 26.06.2019 № 69703-Лв-4207-0619 та від 29.07.2019 року № 69703-Лв-4808-0719 щодо надання інформації. Разом із тим, зазначені листи містять у собі інформацію щодо виникнення заборгованості по особовому рахунку споживача і не містять будь-яких посилань на ті обставини, що припинення газопостачання здійснено через наявність такої заборгованості, а також роз'яснено, що ТОВ «Запоріжгаз Збут» не здійснює діяльності із розподілу природного газу газорозподільчою системою, питання щодо витоку газу знаходиться поза межами компетенції ТОВ «Запоріжгаз Збут». Зазначені листи не містять вказівки про припинення газопостачання з підстав наявної заборгованості по оплаті послуг.
До того ж, з листа ПАТ «Запоріжгаз» від 03.05.2019 року №69001.3-Лв-6906-0519, що ОСОБА_1 зверталася до відповідача з приводу зняття лічильника на повірку та щодо незгоди з сумою боргу, а не з питань припинення газопостачання та можливості його відновлення.
Додані до позову документи взагалі не містять доказів звернення до ПАТ «Запоріжгаз» із заявою про відновлення газопостачання, як про це було роз'яснено позивачу у Акті про припинення газопостачання від 25.02.2019 року.
Сам позивач у судовому засіданні зазначає, що на час звернення з позовом з заявою ПАТ «Запоріжгаз» не звертався, а одразу звернувся до суду, що повністю суперечить змісту поданої до суду позовної заяви.
Суд роз'яснює позивачу, що відновлення газопостачання можливе лише після усунення порушення ПБСГ, а саме ліквідації витоку газу шляхом заміни запірного пристрою перед побутовим лічильником газу та звернення до ПАТ «Запоріжгаз» з заявою про відновлення газопостачання.
З урахуванням підстав заявленого позову і тих обставин, що саме Позивач у позовній заяві зазначає про те, що постачання газу до квартири припинено не у зв'язку із заборгованістю по сплаті за користування газом, а по причині витоку газу (а.с.3), суд зауважує, що розрахунки споживачів за послуги з газопостачання є складовою правовідносин останніх з постачальниками природного газу, а саме ТОВ "Запоріжгаз збут", що випливає з відповідних договірних відносин між даними сторонами. Відповідно за вказаних обставин АТ "Запоріжгаз" не є стороною даних правовідносин. А отже не є уповноваженою (належною) особою до повноважень якої входить питання заборгованості за постачання газу.
Вимог до ТОВ «Запоріжгаз Збут» позивач не заявляв, у судовому засіданні не побажав замінити відповідача або залучити ТОВ «Запоріжгаз Збут» в якості співвідповідача, а ПАТ «Запоріжгаз» не є належною особою з питань заборгованості за послуги за користування газом.
Позивачем заявлялися і вимоги по компенсації моральної шкоди з посиланням на те, що внаслідок неправомірних дій відповідача він зазнав моральних страждань та зазнав життєвих ускладнень. Такі вимоги задоволенню не підлягають з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Згідно із ч. 2 цієї ж ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Згідно з роз'ясненнями викладеними у п. п. 4, 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", відповідно до ст. 137 ЦПК у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується. Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Крім того, згідно з п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1996 року № 5 "Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів" при вирішенні вимог споживачів про відшкодування на підставі ст. 24 Закону моральної шкоди суди повинні виходити з роз'яснень, які Пленум Верховного Суду України дав у постанові від 31 березня 1995 р. № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди". Зокрема, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру, яких споживач зазнав унаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, що настали через незаконні винні дії продавця, виготівника, виконавця або через їх бездіяльність. Розмір відшкодування моральної шкоди встановлюється судом і визначення його не ставиться в залежність від наявності матеріальної шкоди, вартості товару (робіт, послуг), суми неустойки, а має ґрунтуватися на характері й обсязі моральних і фізичних страждань, заподіяних споживачеві у кожному конкретному випадку.
За умовами п. 4 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків та моральної шкоди.
Згідно з правовою позицією Верховного Суду України, висловленою у постанові від 09 листопада 2016 року у справі № 6-1575цс16, спори про відшкодування фізичній особі моральної шкоди розглядаються, зокрема: коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції України або випливає з її положень; у випадках, передбачених законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди; при порушенні зобов'язань, які підпадають під дію Закону України «Про захист прав споживачів» чи інших законів, що регулюють такі зобов'язання і передбачають відшкодування моральної шкоди.
Покладаючи на відповідача обов'язок відшкодувати моральну шкоду, судам необхідно враховувати, що ст. 1167 ЦК України регулює позадоговірні (деліктні) відносини.
Частиною 2 ст. 22 Закону України “Про захист прав споживачів” передбачено, що при задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Разом з тим, пункт 5 ч.1 ст. 4 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачає відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до Закону. В інших випадках стягнення моральної шкоди, в тому числі за ненадання послуг, згаданим Законом не передбачено.
Оскільки позивачем не надано належних доказів, що йому заподіяно шкоди внаслідок дефекту в продукції підстав для відшкодування моральної шкоди в розмірі 5000 грн. у відповідності до ст. 22 Закону України “Про захист прав споживачів” суд не вбачає.
Крім того, суд зазначає, що між позивачем та відповідачем склалися договірні правовідносини на підставі Договору розподілу природного газу, який є публічним та укладається з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного Кодексу України за формою Типового договору розподілу природного газу, які регулюються ЦК України, а умовами договору відшкодування моральної шкоди не передбачено, як і не передбачено і ЦК України відшкодування моральної шкоди в зв'язку з невиконанням договірних зобов'язань.
Фактом приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір розподілу природного газу, зокрема повернення підписаної заяви- приєднання, сплата рахунка Оператора ГРМ та/або документально підтверджене споживання природного газу (п. 7 глави 3 розділу VI Кодексу ГРМ).
Відповідно до ст.ст. 15,16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: зокрема визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Підсумовуючи вищенаведене та аналізуючи надані сторонами докази, суд приходить до висновку, що позов є безпідставним і таким, що не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 2,4,5,81,89,263-265,268,273 ЦПК України ,
ОСОБА_1 в позові до Публічного акціонерного товариства «Запоріжгаз» про захист прав споживачів, відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Запорізького апеляційного суду через Орджонікідзевський районний суд м.Запоріжжя.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Вступна та резолютивна частина рішення виготовлені у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 11 листопада 2019 року.
Повне рішення складено 15 листопада 2019 року.
Суддя: Ю.В. Апаллонова