Справа № 11-сс/824/5989/2019 . Слідчий суддя в суді першої інстанції - ОСОБА_1
Категорія: ст. ст. 170-173 КПК України Суддя-доповідач у суді апеляційної інстанції - ОСОБА_2
06 листопада 2019 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах ОСОБА_7 , на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 03 вересня 2019 року,
за участю:
підозрюваного ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_6 ,
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 03 вересня 2019 року, задоволено частково клопотання прокурора відділу прокуратури міста Києва ОСОБА_8 про накладення арешту на майно.
Накладено арешт на майно, а саме: транспортний засіб марки «MITSUBISHIOUTLANDER», Д.Н.З. НОМЕР_1 , № шасі НОМЕР_2 , який на праві власності належить ОСОБА_9 , з позбавленням права на відчуження та розпорядження вказаним майном.
Не погоджуючись з таким рішенням слідчого судді, захисник ОСОБА_6 , який діє в інтересах ОСОБА_7 , подав клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та апеляційну скаргу в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та ухвалити нову, якою відмовити в задоволенні клопотання прокурора відділу прокуратури міста Києва ОСОБА_8 про накладення арешту на транспортний засіб марки «MITSUBISHIOUTLANDER», Д.Н.З. НОМЕР_1 , № шасі НОМЕР_2 , з позбавленням права на відчуження та розпорядження вказаним майном, яке на праві власності належить ОСОБА_9 .
На обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що оскаржувана ухвала постановлена з грубим порушенням вимог кримінального процесуального законодавства, є незаконною та необґрунтованою, оскільки не відповідає фактичним обставинам справи, а слідчий суддя не встановив наявності належних підстав для накладення такого арешту.
Також апелянт зазначає, що прокурором у своєму клопотанні, як і слідчим суддею в ухвалі не обґрунтовано співмірність обмеження права власності для власника майна та наслідки такого арешту, власник транспортного засобу ОСОБА_9 не має жодного відношення до обставин вчинення кримінального правопорушення, що підтверджується матеріалами справи.
Крім того апелянт зазначає, що згідно до доданого до матеріалів справи витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань прокурором, який здійснює процесуальне керівництво у вказаному кримінальному провадженні є ОСОБА_10 , у той же час клопотання про арешт майна підписано та подано прокурором відділу прокуратури м. Києва ОСОБА_8 , який не має відповідних прав та повноважень № 22018101110000211 за ч. 2 ст. 305 КК України за підозрою ОСОБА_7 .
На обґрунтування клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження апелянт зазначає, що клопотання про арешт майна розглянуто слідчим суддею без повідомлення та участі ОСОБА_7 копію ухвали він не отримував, а захисником вона отримана 27.09.2019, тому наявні підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження.
Прокурор у кримінальному провадженні - прокурор відділу прокуратури м. Києва ОСОБА_10 надіслав на адресу суду заперечення на апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах ОСОБА_7 , в яких просить поновити пропущений з поважних причин строк подачі заперечення на апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 . Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 , в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , залишиш без задоволення, а ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 03.09.2019 у кримінальному провадженні № 22018101110000211 про накладення арешту на майно - транспортний засіб марки «MITSUBISHIOUTLANDER», який належить на праві власності ОСОБА_9 - без змін. Апеляційний розгляд проводити без участі прокурора.
Враховуючи, що прокурор про дату, час та місце розгляд апеляційної скарги повідомлений належним чином, та наявність клопотання про проведення апеляційного розгляду без прокурора, колегія суддів вважає за можливе провести судовий розгляд без участі прокурора.
Заслухавши доповідь судді, думку підозрюваного та його захисника, які підтримали подану апеляційну скаргу та просили її задовольнити в повному обсязі, перевіривши та обговоривши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали судового провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 395 КПК України ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її оголошення. Згідно ч. 3 зазначеної статті, якщо ухвалу суду було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Враховуючи, що ухвалу від 03.09.2019 року було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, колегія суддів вважає, що строк на апеляційне оскарження має бути поновлений, оскільки він був пропущений з поважних причин.
Як вбачається з наданих до апеляційного суду матеріалів судового провадження, що слідчим правлінням ГУ СБ України у м. Києві та Київській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 22018101110000211, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за підозрою громадянина України ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 305 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що у серпні 2019 року, перебуваючи у м. Кривий Ріг, громадянин України ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вступив у злочинну змову з невстановленими досудовим розслідуванням особами, з метою контрабандного переміщення через державний кордон України наркотичного засобу кокаїн. Згідно розробленого за попередньою змовою з невстановленими особами плану, ОСОБА_7 мав за допомогою наданого йому невстановленими особами транспортного засобу перетнути державний кордон України прямуючи до країн західної Європи (Німеччина, Нідерланди, Польща), де придбати в невстановлених досудовим розслідуванням осіб наркотичний засіб кокаїн й завезти вказаний засіб на територію України з приховуванням від митного контролю, у тайнику - в обшивці салону наданого йому невстановленими особами автотранспортного засобу.
14.08.2019, на виконання злочинного задуму, ОСОБА_7 отримавши в своє керування від невстановлених досудовим розслідуванням осіб автомобіль марки «MitsubishiOutlander», д.н.з. НОМЕР_1 , що належить на праві власності ОСОБА_9 , вирушив до країн західної Європи, перетнувши о 21:00 год. державний кордон України у пункті пропуску «Шегині» Львівської митниці ДФС.
У період з 14.08.2019 по 18.08.2019, ОСОБА_7 , за попередньою змовою з невстановленими досудовим розслідуванням особами, придбавши за невстановлених досудовим розслідуванням обставин, у невстановлених осіб наркотичний засіб кокаїн, помістивши його у вакумне пакування, розмістив його у панелі приладів вищевказаного автомобіля, з метою приховування від митного контролю під час подальшого проходження митного огляду при перетині державного кордону України.
18.08.2019 близько 07:40 год. ОСОБА_7 , прямуючи з території Польщі через митний пост «Краківець» Львівської митниці ДФС, обрав для перетину державного кордону України «зелений коридор» заявивши тим самим, що в нього відсутні заборонені для переміщення речі та предмети, а також такі, що підлягають декларуванню. Під час проходження митного контролю ОСОБА_7 було запрошено для проходження поглибленого огляду його особистих речей та транспортного засобу до приміщення боксу, спеціально відведеного для цієї процедури. В ході проведення огляду автотранспортного засобу та особистих речей ОСОБА_7 , у панелі приладів автомобіля, за магнітолою, було виявлено вакумний пакунок із порошкоподібною сипучою речовиною білого та коричневого кольорів, загальною вагою разом із пакуванням 580 грам. Під час проведення співробітниками ДФС експрес-тесту на вміст у вказаному пакунку речовини «кокаїн», було отримано позитивний результат на наявність зазначеного наркотичного засобу. За наслідками проведених процесуальних та слідчих дій, зазначений пакунок із речовиною був вилучений, а ОСОБА_7 затриманий за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 305 КК України, тобто контрабанди наркотичного засобу, вчиненої за попередньою змовою групою осіб.
18 серпня 2019 року в ході огляду місця події, а саме приміщення боксу поглибленого огляду, розташованого на території митного поста «Краківець» Львівської митниці ДФС, виявлено та вилучено: транспортний засіб марки «MITSUBISHIOUTLANDER», Д.Н.З. НОМЕР_1 , № шасі НОМЕР_2 , який на праві власності належить ОСОБА_9 .
Вказаний автомобіль постановою від 19 серпня 2019 року визнано речовим доказом у даному кримінальному провадженні, оскільки є знаряддям вчинення злочину.
02 вересня 2019 року прокурор відділу прокуратури міста Києва ОСОБА_8 звернувся до слідчого судді Печерського районного суду м. Києва з клопотанням про накладення арешту на майно, а саме: транспортний засіб марки «MITSUBISHIOUTLANDER», Д.Н.З. НОМЕР_1 , № шасі НОМЕР_2 , який на праві власності належить ОСОБА_9 , визначивши мету накладення арешту, яка полягає у забезпеченні збереження речових доказів.
03.09.2019 року ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва вказане клопотання прокурора було задоволено частково та накладено арешт на майно, а саме: транспортний засіб марки «MITSUBISHIOUTLANDER», Д.Н.З. НОМЕР_1 , № шасі НОМЕР_2 , який на праві власності належить ОСОБА_9 , з позбавленням права на відчуження та розпорядження вказаним майном.
З ухвали слідчого судді вбачається, що наведені в клопотанні прокурора доводи про накладення арешту на майно, перевірялись судом першої інстанції, при цьому були досліджені матеріали судового провадження та з'ясовані обставини, які мають значення при вирішенні питання щодо арешту майна.
Під час розгляду клопотання органу досудового розслідування слідчий суддя встановив, що є достатні підстави вважати, що майно, на яке прокурор просить накласти арешт в рамках даного кримінального провадження, може бути використано, як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, тобто може виступати речовими доказами у даному кримінальному провадженні та відповідає критеріям, визначеним ст. 98 КПК України, при цьому врахував завдання арешту майна.
Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Як встановлено під час апеляційного розгляду, слідчий суддя, обґрунтовано, у відповідності до вимог ст. ст. 131-132, 170-173 КПК України, наклав арешт на майно, з тих підстав, що воно у встановленому законом порядку визнано речовими доказами в рамках вказаного кримінального провадження та відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України.
На думку колегії суддів, слідчий суддя під час розгляду клопотання з'ясував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість накладення арешту, перевірив співрозмірність втручання у права власника майна з потребами кримінального провадження.
Крім того, ст. 100 КПК України визначено, що на речові докази може бути накладено арешт в порядку ст.ст. 170-174 КПК України, та згідно ч.ч. 2, 3 ст. 170 КПК України слідчий суддя накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що воно відповідає критеріям, визначеним в ч. 1 ст. 98 КПК України.
Тому, з огляду на положення ч. ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.
При винесенні ухвали судом, у відповідності до вимог ст. 173 КПК України, були враховані наведені в клопотанні прокурора правові підстави для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні, доведеність слідчим мети застосування арешту майна, розумність та співрозмірність обмеження права власності, необхідність виконання завдань у даному кримінальному провадженні, а тому слідчим суддею обґрунтовано задоволено клопотання прокурора про арешт майна, з урахуванням наявних для цього підстав, передбачених ст. 170 КПК України.
З огляду на наведене та враховуючи, що в засіданні суду першої інстанції ретельно перевірено майно, на яке прокурор просив накласти арешт і його відношення до матеріалів кримінального провадження, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання прокурора та накладення арешту на вказане майно, оскільки у даному кримінальному провадженні є всі підстави вважати, що існують ризики, передбачені ч. 11 ст. 170 КПК України.
При цьому слід зауважити, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема оцінювати докази з точки зору їх достатності та допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінальних правопорушень. Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення кримінальних правопорушень вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів. Дослідивши матеріали клопотання в межах своєї компетенції, слідчий суддя у висновках, які зробив орган досудового розслідування чогось очевидно необґрунтованого чи недопустимого не встановив. Не виявлено таких обставин і колегією суддів.
Таким чином, накладення арешту на майно у даному кримінальному провадженні, за наявності для цього підстав відповідає вимогам КПК України. Матеріали судового провадження свідчать, що застосування зазначеного заходу забезпечення кримінального провадження є виправданим та необхідним у кримінальному провадженні.
Арешт майна з підстав передбачених ч. ч. 2, 3 ст. 170 КПК України по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов'язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.
З урахуванням цього слідчий суддя, всупереч тверджень апелянта, встановив належні правові підстави, передбачені ст. 170 КПК України, для задоволення клопотання слідчого та накладення арешту на майно.
Окрім цього, матеріали судового провадження свідчать, що на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власників майна з метою запобігання приховування, зникнення чи відчуження майна, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у особи за вчинення злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.
Доводи апеляційної скарги щодо порушень судом норм КПК України не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду та зазначені в апеляційній скарзі обставини не можуть бути безумовними підставами для скасування ухвали суду.
Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, апелянтом не надано та колегією суддів не встановлено.
Доводи апеляційної скарги, що згідно до доданого до матеріалів справи витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань прокурором, який здійснює процесуальне керівництво у вказаному кримінальному провадженні є ОСОБА_10 , у той же час клопотання про арешт майна підписано та подано прокурором відділу прокуратури м. Києва ОСОБА_8 , який не має відповідних прав та повноважень № 22018101110000211 за ч. 2 ст. 305 КК України за підозрою ОСОБА_7 , є безпідставними, оскільки відповідно до постанови про визначення групи прокурорів від 19.08.2019 року, /а.с. 6-7/, прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами СБУ та державної прикордонної служби управління нагляду у кримінальному провадженні прокурора міста Києва ОСОБА_8 включено до групи прокурорів у кримінальному провадженні № 22018101110000211.
Крім того, колегія суддів вважає, за необхідне зазначити, що як вбачається з матеріалів судового провадження в них міститься довіреність оформлена ОСОБА_9 , якою вона уповноважує ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , користуватися, а також розпоряджатися від її імені (продати, обміняти, здавати в оренд) належний їй на підставі Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 перша реєстрація 12.09.2008 року Центр 5346, автомобілем загальний легковий універсал-В марки MITSUBISHI OUTLANDER випуску 2004 року, двигун № - шасі (кузов, рама) НОМЕР_2 , колір-чорний, реєстраційний номер НОМЕР_1 зареєстрованим 06.06.2019 року Центр 5346, тобто останній користувався вказаним транспортним засобом в законному порядку.
Всі інші підстави підлягають з'ясуванню судом під час розгляду справи по суті.
Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, по справі не вбачається.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з'ясував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість накладення арешту на майно, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу із змінами - без задоволення.
Керуючись ст. ст. 170-173, 309, 404, 405, 407 ч. 3 п. 1, 418 ч. 1, 422 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду -
Поновити захиснику ОСОБА_6 , який діє в інтересах ОСОБА_7 , строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 03 вересня 2019 року.
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах ОСОБА_7 ,- залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 03 вересня 2019 року, якою накладено арешт на майно, а саме: транспортний засіб марки «MITSUBISHIOUTLANDER», Д.Н.З. НОМЕР_1 , № шасі НОМЕР_2 , який на праві власності належить ОСОБА_9 , з позбавленням права на відчуження та розпорядження вказаним майном, - залишити без зміни.
Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
______________ ________________ __________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4