Іменем України
14 листопада 2019 року
м. Київ
справа № 819/442/17
адміністративне провадження № К/9901/38820/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :
Судді-доповідача Саприкіної І. В.,
суддів Єзерова А. А., Чиркіна С. М.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду (у складі головуючого судді Подлісної І. М.) від 25 квітня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду (колегія у складі головуючого судді Качмара В. Я., суддів Гінди О. М., Ніколіна В. В.) від 13 червня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області, третя особа - Управління Державної казначейської служби в м. Тернополі Тернопільської області, про зобов'язання вчинити дії,
У березні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом до Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області (далі - Тернопільське об'єднане УПФ, ПФУ відповідно), у якому просив зобов'язати відповідача звернутись до Управління Державної казначейської служби України в м. Тернополі Тернопільської області (далі - УДКС в м. Тернополі) з поданням про повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджету, встановленого Додатком № 1 до «Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03 вересня 2013 року № 787 (далі - Порядок Мінфіна № 787), сплачених ним як збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 6 879,45 грн, згідно квитанції від 28 грудня 2016 року № 1549798.
На обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що 28 грудня 2016 року при укладені договору купівлі-продажу квартири, ним було помилково сплачено збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна в розмірі 6 879,45 грн, оскільки він не є платником даного збору в розумінні п. 9 ст. 1 Закону України від 26 червня 1997 року № 400/97-ВР «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 400/97-ВР), так як він придбавав житло вперше. Крім того ОСОБА_1 зазначив, що Тернопільське об'єднане УПФ протиправно відмовило йому в поверненні безпідставно сплаченого збору з тих підстав, що ПФУ не володіє інформацією щодо прав власності громадян на нерухоме майно, у зв'язку з чим у них нібито відсутні підстави для повернення сплаченого збору.
Тернопільський окружний адміністративний суд постановою від 25 квітня 2017року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2017 року, позов задовольнив. Зобов'язав Тернопільське об'єднане УПФУ сформувати та подати до УДКС в м. Тернополі подання про повернення ОСОБА_1 збору на обов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 6 879,45 грн з операції купівлі-продажу нерухомого майна, сплаченого згідно квитанції від 28 грудня 2016 року № ПН 1549798.
Не погодившись із зазначеними судовими рішеннями першої та апеляційної інстанцій, у липні 2017 року Тернопільське об'єднане УПФУ подало до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, у якій просило скасувати постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2017 року і ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.
На обґрунтування касаційної скарги відповідач зазначив, що судові рішення першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням вимог чинного законодавства України. При цьому, на думку скаржника, судами не в повному обсязі з'ясовано обставини, які мають значення для правильного вирішення адміністративного спору, що призвело до невідповідності висновків судів обставинам справи.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 05 липня 2017 року відкрив провадження у цій справі за вказаною касаційною скаргою.
15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - Закон № 2147-VII), яким Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України) викладено в новій редакції.
Відповідно до підп. 4 п. 1 розд.«Перехідні положення» КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду ухвалою від 13 листопада 2019 року прийняв цю справу до провадження та призначив її до розгляду.
Відповідно до ч. 1 ст. 341 КАС України (у редакції Закону № 2147-VIII) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.
Дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи та перевіривши матеріали справи, колегія суддів встановила таке.
28 грудня 2016 року між позивачем та Приватним акціонерним товариством «Компанія з управління активами «Національний Резерв» було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна (далі - Договір), а саме квартири загальною площею 88,2 м2 за адресою: АДРЕСА_1 .
З матеріалів справи вбачається, що того ж дня вказаний Договір був посвідчений приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Іваненко О. С., а позивачем сплачено збір на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 1 % вартості нерухомого майна, що становить 6 879,45 грн.
24 січня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Тернопільського об'єднаного УПФУ із заявою про повернення йому необґрунтовано сплачених 26 грудня 2016 року коштів у сумі 6 879,45 грн, як збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.
Однак, у відповідь на таку заяву 25 січня 2017 року відповідач повідомив ОСОБА_1 , що до компетенції ПФУ не належить питання підтвердження факту придбання особою житла вперше. Крім того, підставами для звільнення фізичних осіб від сплати збору з операцій купівлі-продажу нерухомого майна є придбання житла вперше або якщо особа перебуває у черзі на отримання житла. Оскільки позивачем не було подано документ, який би підтверджував факт придбання ним нерухомого майна вперше, тому підстав для повернення сплаченого збору немає.
Не погодившись із такою відмовою Тернопільського об'єднаного УПФУ, ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом за захистом порушених, на його думку, прав та інтересів.
Судові рішення, ухвалені за результатом розгляду цього позову, є предметом касаційного перегляду в даній справі.
Дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи і заслухавши суддю-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов таких висновків.
Порядок справляння та використання збору на обов'язкове державне пенсійне страхування визначено Законом №400/97-ВР (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) та Порядком сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03 листопада 1998 року № 1740 (далі - Порядок КМУ № 1740).
Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону №400/97-ВР платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
Згідно з п. 15-1 Порядку КМУ № 1740 збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачується підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та фізичними особами, які придбавають нерухоме майно, у розмірі 1 відсотка від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
З аналізу зазначених вище законодавчих норм убачається, що із загального правила про обов'язковість сплати збору при придбанні нерухомого майна законодавцем встановлено два винятки - громадяни, які придбавають житло і перебувають на черзі на одержання житла, або громадяни, які придбавають житло вперше.
За приписами п. 15-3 Порядку КМУ № 1740 нотаріальне посвідчення або реєстрація на біржі договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.
При цьому, відповідно до п. 5 Порядку Мінфіна № 787 повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету.
Подання складається органом, який здійснює облік заборгованості в розрізі позичальників, за формою, передбаченою нормативно-правовими актами з питань повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету коштів, або в довільній формі на офіційному бланку установи за підписом керівника установи (його заступника відповідно до компетенції), скріпленим гербовою печаткою (у разі наявності) або печаткою із найменуванням та ідентифікаційним кодом установи, з обов'язковим зазначенням такої інформації: обґрунтування необхідності повернення коштів з бюджету, найменування платника (суб'єкта господарювання), код за ЄДРПОУ (для юридичної особи) або прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи, реєстраційний номер облікової картки платника податків (ідентифікаційний номер) або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та мають відмітку у паспорті), сума платежу, що підлягає поверненню, дата та номер документа на переказ, який підтверджує перерахування коштів до відповідного бюджету (п. 8 Порядку Мінфіна № 787).
Крім того, згідно з п. 7.2 Порядку ведення органами ПФУ обліку надходження сум єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та інших платежів, затвердженого постановою ПФУ від 27 вересня 2010 року № 21-2 суми помилково сплачених платежів зараховуються в рахунок майбутніх платежів або повертаються платникам на підставі заяви.
Відповідно до підп. 2 п. 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 квітня 2015 року № 215, Казначейство відповідно до покладених на нього завдань та в установленому законодавством порядку забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунка, відкритого у Національному банку, зокрема, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету.
Отже, оскільки повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а таким органом є ПФУ, то саме на відповідача покладено обов'язок щодо формування та надання до органів Державної казначейської служби подання про повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.
Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративним судом у постанові від 28 листопада 2018 року у справі № 813/1126/17.
Відповідно до Порядку казначейського обслуговування доходів та інших надходжень державного бюджету, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29 січня 2013 року № 43, органи Державного казначейства України у процесі казначейського обслуговування державного бюджету за доходами та іншими надходженнями формують розрахункові документи і здійснюють повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету та здійснюють безспірне списання коштів державного бюджету на підставі виконавчого документа у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Судами попередніх інстанцій установлено, що факт придбання позивачем квартири у власність за вищезазначеною адресою підтверджується Договором, посвідченим у нотаріальному порядку та зареєстрованим в реєстрі за № 3913.
Разом з цим, з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта вбачається, що ОСОБА_1 має про право власності лише на вказане вище нерухоме майно (квартиру). Відомості, зокрема, про наявність у власності останнього іншого нерухомого майна (житла) чи про придбання ним такого майна, у вказаних реєстрах відсутні.
Виходячи із встановлених обставин справи та вимог чинного законодавства, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що позивач звільнений від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, як такий, що придбаває житло вперше, а тому помилково сплачений ним збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, під час укладання договору купівлі-продажу квартири, підлягає поверненню.
Крім того, колегія суддів погоджується з доводами судів першої та апеляційної інстанцій, що відсутність механізму перевірки органами ПФУ інформації про те, чи вперше особа придбала житло, не може бути підставою для відмови в поверненні їй помилково сплачених коштів у вигляді збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.
Розглядаючи аргументи Тернопільського об'єднаного УПФУ, колегія суддів виходить з того, що всі доводи скаржника, наведені в касаційній скарзі, були ретельно перевірені та проаналізовані судами першої й апеляційної інстанцій, їм була надана належна правова оцінка. Жодних нових аргументів, які б доводили порушення судами норм матеріального або процесуального права при постановленні оскаржуваних рішень, у касаційній скарзі не зазначено. Висновки судів скаржник не спростував.
Відповідно до ч. 4 ст. 328 КАС України, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 349, ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Ураховуючи викладене та керуючись ст. 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд
Касаційну скаргу Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області залишити без задоволення.
Постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2017 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач І. В. Саприкіна
Судді
А. А. Єзеров
С. М. Чиркін