Іменем України
14 листопада 2019 року
м. Київ
справа №227/4503/16-а
адміністративне провадження №К/9901/39159/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Судді-доповідача Саприкіної І. В.,
суддів Єзерова А. А., Чиркіна С. М.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Добропільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області на постанову Добропільського міськрайонного суду Донецької області (суддя Корнєєва В. В.) від 27 березня 2017 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду (головуючий суддя Гаврищук Т. Г., судді: Блохін А. А., Сухарьок М. Г.) від 14 червня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Добропільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
У листопаді 2016 року ОСОБА_1 звернувся до Добропільського міськрайонного суду Донецької області з адміністративним позовом до Добропільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (далі - Добропільське ОУПФУ Донецької області), у якому просив:
- визнати незаконними дії Добропільського ОУПФУ Донецької області щодо незарахування до стажу роботи позивача період навчання в Донецькому політехнічному інституті (нині Донецькій національний технічний університет) за спеціальністю «підземна розробка родовищ корисних копалин», а саме: з 01 вересня 1986 року по 30 червня 1987 року та з 15 вересня 1989 року по 31 липня 1993 року;
- скасувати рішення Добропільського ОУПФУ Донецької області від 10 лютого 2017 року № 440 про відмову ОСОБА_1 в перерахунку пенсії з додаванням стажу згідно ст. 43 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV);
- зобов'язати відповідача зарахувати до стажу роботи позивача період його навчання в Донецькому політехнічному інституті (нині Донецький національний технічний університет) за спеціальністю «підземна розробка родовищ корисних копалин», а саме: з 01 вересня 1986 року по 30 червня 1987 року та з 15 вересня 1989 року по 31 липня 1993 року та здійснити перерахунок пенсії, яка призначена відповідно до ч.1 ст.14 Закону України від 05 листопада 1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-XII), починаючи з 15 грудня 2015 року.
Постановою Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 27 березня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2017 року, позов задоволено частково. Визнано незаконними дії Добропільського ОУПФУ Донецької області щодо незарахування до стажу роботи ОСОБА_1 період навчання в Донецькому політехнічному інституті (нині Донецькій національний технічний університет) за спеціальністю «підземна розборка родовищ корисних копалин» з 01 вересня 1986 року по 30 червня 1987 року та з 15 вересня 1989 року по 31 липня 1993 року. Скасовано рішення Добропільського ОУПФУ Донецької області від 10 лютого 2017 року № 440 про відмову позивачу в перерахунку пенсії з додаванням стажу згідно ст. 43 Закону № 1058-IV. Зобов'язано зарахувати до стажу роботи позивача періоди навчання в Донецькому політехнічному інституті (нині Донецькій національний технічний університет) за спеціальністю «підземна розборка родовищ корисних копалин» з 01 вересня 1986 року по 30 червня 1987 року та з 15 вересня 1989 року по 31 липня 1993 року та здійснити перерахунок пенсії з 03 лютого 2017 року. В інший частині позовних вимог відмовлено.
Приймаючи такі судові рішення, суд першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що Добропільське ОУПФУ Донецької області протиправно відмовило ОСОБА_1 у зарахуванні до стажу роботи період його навчання в Донецькому політехнічному інституті (нині Донецькій національний технічний університет), оскільки останнім були надані усі можливі та наявні документи на підтвердження періоду його навчання. Крім того, суди попередніх інстанцій зазначили, що відсутність у позивача можливості надати відповідну довідку внаслідок знаходження архіву учбового закладу на тимчасово не підконтрольній українській владі території, не позбавляє його права на отримання пенсії.
Не погодившись із вказаними вище судовими рішеннями першої та апеляційної інстанцій, Добропільське ОУПФУ Донецької області подало до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 27 березня 2017 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2017 року і прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
На обґрунтування касаційної скарги Добропільське ОУПФУ Донецької області зазначило, що позивачем була надана архівна довідка від 19 січня 2016 року № 06/19-15, видана Донецьким національним технічним університетом, що знаходиться у м. Донецьку, тобто на території, на якій органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження. Донецький національний технічний університет через відсутність документів не має можливості надати жодних відомостей щодо навчання позивача у Донецькому політехнічному інституті, оскільки архів документів залишився на території м. Донецька. Скаржник також зазначив, що ставить під сумнів дійсність зазначеної довідки, оскільки вона підписана посадовими особами так званої «ДНР».
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 04 липня 2017 року відкрив провадження у цій справі за вказаною касаційною скаргою.
15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - Закон № 2147-VIII), яким Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України) викладено в новій редакції.
Відповідно до підп. 4 п. 1 розд.«Перехідні положення» КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду ухвалою від 13 листопада 2019 року прийняв цю справу до провадження та призначив її до розгляду.
Відповідно до ст. 341 України (у редакції Закону № 2147-VIII) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи та перевіривши матеріали справи, колегія суддів встановила таке.
Як убачається з матеріалів справи, 03 лютого 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Добропільського ОУПФУ Донецької області з заявою про перерахунок пенсії за віком згідно ст. 14 Закону № 1788-XII з урахуванням часу його навчання у Донецькому політехнічному інституті.
Рішенням Добропільського ОУПФУ Донецької області від 10 лютого 2017 року № 440 позивачу було відмовлено в перерахунку пенсії, у зв'язку з відсутністю довідки про періоди навчання. У цьому рішенні зазначено, що за даними трудової книжки ОСОБА_1 навчався у Донецькому політехнічному інституті з 01 вересня 1986 року по 31 липня 1993 року, в період з 30 червня 1987 року по 31 серпня 1989 року проходив строкову військову службу. В наданому для перерахунку пенсії дипломі не зазначена дата початку навчання.
Не погоджуючись з рішенням відповідача від 10 лютого 2017 року № 440, ОСОБА_1 звернувся до суду з даним адміністративним позовом за захистом порушених, на його думку, прав та інтересів.
Дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи про оскарження судових рішень першої та апеляційної інстанцій, перевіривши матеріали справи й заслухавши суддю-доповідача про обставини справи, колегія суддів дійшла таких висновків.
За приписами ч. 1 ст. 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги.
Згідно з положеннями ч. 4 ст. 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до ч. 1, 2 та 3 ст. 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Крім того, ст. 2 та ч. 4 ст. 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду знаходить, що постанова Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 27 березня 2017 року та ухвала Донецького апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2017 року відповідають зазначеним вимогам процесуального закону, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими з огляду на наступне.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 1, 2 Закону № 1788-ХІІ громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
За приписами ч. 4 ст. 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Перелік видів трудової діяльності, що зараховується до стажу роботи, який дає право на трудову пенсію, визначено ст. 56 Закону № 1788-ХІІ, підп. «д» п. 1 якого передбачено, що до стажу роботи, який дає право на трудову пенсію, зараховується навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
Згідно п. 8 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637, час навчання у вищих навчальних, професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.
Як вірно установлено апеляційним судом та підтверджено матеріалами справи, згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 у період з 01 вересня 1986 року по 31 липня 1993 року ОСОБА_1 навчався у Донецькому політехнічному інституті за спеціальністю «підземна розробка родовищ корисних копалин», що також підтверджується дипломом серії НОМЕР_2 , виданим 29 червня 1993 року.
Листом від 04 червня 2016 року № 2-2/514 Донецький національний технічний університет повідомив позивача, що у зв'язку з проведенням антитерористичної операції на території м. Донецька, захопленням невідомими особами будівель та приміщень університету, у його адміністрації відсутній доступ до архівів документів, що залишилися на території м. Донецька, та немає можливості надати жодні відомості щодо проходження навчання в Донецькому політехнічному інституті.
Водночас, архівною довідкою від 19 січня 2016 року № 06/19-15, виданою Донецьким національним технічним університетом, підтверджено, що з 01 вересня 1986 року ОСОБА_1 був зарахований студентом 1 курсу денної форми навчання гірничого факультету Донецького політехнічного інституту за спеціальністю «технологія і комплексна механізація підземної розробки місцезнаходжень корисних копалин» (наказ від 21 серпня 1986 року № 1825-03), з 01 липня 1987 року позивачу надано академічну відпустку на період проходження військової служби в Збройних Силах СРСР (наказ від 25 червня 1987 року № 1390-03). З 15 вересня 1989 року ОСОБА_1 вважався таким, що повернувся на денну форму навчання з академічної відпустки після служби у Збройних Силах СРСР (наказ від 26 вересня 1989 року № 2294-03), а 31 липня 1993 року останній був відрахований зі складу студентів у зв'язку з закінченням навчання і присвоєнням кваліфікації гірничого інженера (наказ від 29 червня 1993 року № 1536-03). Вказана довідка видана на підставі архівного фонду Донецького національного технічного університету № 1087 (особова справа № 1892).
Факт проходження позивачем з 30 червня 1987 року по 31 серпня 1989 року строкової військової служби підтверджується копією воєнного квитка серії НОМЕР_3 , виданого Ворошиловським районним воєнним комісаріатом м. Донецька Донецької області 30 червня 1987 року .
З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджує з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що період навчання ОСОБА_1 у Донецькому національному технічному університеті з 01 вересня 1986 року до 30 червня 1987 року та 15 вересня 1989 року до 31 липня 1993 року підтверджується відповідними доказами.
Що стосується доводів скаржника, що довідки, які видані на тимчасово окупованій території, не можуть бути взяті до уваги, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про їх необґрунтованість, оскільки до вказаних правовідносин застосуванню підлягають так звані «намібійські винятки» Міжнародного суду Організації Об'єднаних Націй (далі - ООН): документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян.
Так, у 1971 році Міжнародний суд ООН у документі «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначив, що держави - члени ООН зобов'язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата, є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».
Поряд з цим, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справах «Лоізіду проти Туречини» (рішення від 18 грудня 1996 року, §45), «Кіпр проти Туреччини» (рішення від 10 травня 2001 року) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (рішення від 23 лютого 2016 року) зазначив: «Зобов'язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим. Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать».
Таким чином, колегія суддів погоджується з твердженням судів попередніх інстанцій, що відсутність у позивача можливості надати відповідну довідку внаслідок знаходження архіву учбового закладу на тимчасово непідконтрольній українській владі території, не позбавляє позивача права на отримання пенсії, а тому посилання відповідача на ті обставини, що спірна довідка була підписана посадовими особами так званої «ДНР», є безпідставними.
Такі висновки узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду, викладеної у постановах від 22 жовтня 2018 року у справі № 235/2357/17 та від 28 лютого 2019 року у справі № 554/3179/17.
За таких обставин Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду знаходить, що постанова Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 27 березня 2017 року та ухвала Донецького апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2017 року є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди першої та апеляційної інстанцій, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.
Суд касаційної інстанції при прийнятті даного рішення також застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в п. 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії», заява № 303-A, п. 29).
Відповідно до ст.350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд апеляційної інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення чи вчиненні процесуальних дій.
Оскільки колегія суддів залишає в силі рішення апеляційного суду, то відповідно до ст. 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу.
Керуючись ст. 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд
Касаційну скаргу Добропільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області залишити без задоволення, постанову Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 27 березня 2017 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2017 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач: І. В. Саприкіна
Судді: А. А. Єзеров
С. М. Чиркін