Іменем України
14 листопада 2019 року
Київ
справа №826/25145/15
адміністративне провадження №К/9901/18070/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Стрелець Т.Г.,
суддів: Стеценка С.Г., Тацій Л.В.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні у касаційній інстанції адміністративну справу №826/25145/15
за позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича, третя особа: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства «Дельта банк» Кадирова Владислава Володимировича на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 квітня 2019 року (ухвалене у складі судді Смолія І.В.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2019 року (прийняту у складі колегії суддів: головуючого судді - Кузьменка В.В., суддів: Василенка Я.М., Шурка О.І.),
Короткий зміст позовних вимог
1. 12 листопада 2015 року ОСОБА_1 звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації АТ «Дельта банк» Кадирова Владислава Володимировича, третя особа: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, в якому просила суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» про нікчемність договору банківського вкладу (депозиту) від 27.02.2015 №008-09511-270215, укладеного між ОСОБА_1 і Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк», яке оформлене наказом від 16.09.2015 № 813;
- зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» Кадирова В.В. подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію про ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) як вкладника, якому необхідно здійснити виплату відшкодування на підставі договору банківського вкладу (депозиту) від 27.02.2015 №008-09511-270215 за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що уповноваженою особою Фонду безпідставно визнано нікчемним договір банківського вкладу (депозиту) від 27.02.2015 №008-09511-270215, укладеного між ОСОБА_1 та ПАТ «Дельта Банк». Також уповноваженою особою Фонду було протиправно не включено позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами у ПАТ «Дельта Банк» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Короткий зміст рішення суду І інстанції
3. 09 квітня 2019 року Окружний адміністративний суд міста Києва вирішив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати наказ Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації Публічного акціонерного товариства «Дельта банк» про нікчемність договору банківського вкладу (депозиту) від 27.02.2015 №008-09511-270215, укладеного між ОСОБА_1 і публічним акціонерним товариством «Дельта банк», яке оформлене наказом від 16.09.2015 №813.
Зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації Публічного акціонерного товариства «Дельта банк» Кадирова Владислава Володимировича подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) як вкладника, якому необхідно здійснити виплату відшкодування на підставі договору банківського вкладу (депозиту) від 27.02.2015 №008-09511-270215 за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Судові витрати в сумі 974,40 грн. присудити на користь ОСОБА_1 за рахунок Державного бюджету України.
4. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що уповноваженою особою не доведено наявність підстав для визнання нікчемним договору банківського вкладу (депозиту) від 27.02.2015 №008-09511-270215, укладеного між ОСОБА_1 та ПАТ «Дельта банк», та наявність правових підстав для не включення позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «Дельта Банк» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
5. 13 червня 2019 року Шостий апеляційний адміністративний суд вирішив:
Апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.04.2019 - задовольнити частково.
Рішення адміністративного суду міста Києва від 09.04.2019 скасувати в частині :
- визнання протиправним та скасування наказу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» про нікчемність договору банківського вкладу (депозиту) від 27.02.2015 №008-09511-270215, укладеного між ОСОБА_1 і Публічним акціонерним товариством «Дельта банк», яке оформлене наказом від 16.09.2015 №813.
Закрити провадження у справі в цій частині позовних вимог.
В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.04.2019 - залишити без змін.
6. Апеляційний суд мотивував своє рішення тим, що приймаючи рішення про визнання укладеного з позивачем договору банківського вкладу нікчемним відповідачем не зазначено передбачені законом підстави для цього, а також не надано суду попередньої інстанції належних доказів на підтвердження наявності таких підстав. Суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач повинен подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо позивача як вкладника, якому необхідно здійснити виплату відшкодування на підставі договору банківського вкладу (депозиту) від 27.02.2015 №008-09511-270215 за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Також суд зазначив, що наказ про нікчемність правочинів є внутрішнім документом банку, який приймається особою, що здійснює повноваження органу управління банку, він не створює жодних обов'язків для третіх осіб (у тому числі й вкладників банку), а тому не може порушувати будь-які права таких осіб внаслідок прийняття цього наказу.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
7. 27 червня 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства «Дельта банк» Кадирова Владислава Володимировича.
У касаційній скарзі скаржник просить рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 квітня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2019 року скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що рішення судів першої та апеляційної інстанції винесенні з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягають скасуванню. Скаржник зазначає, що договір банківського вкладу, укладений між банком і позивачем, є нікчемним у відповідності до положень пункту 7 частини 3 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Переваги від укладення договору банківського вкладу полягають в можливості отримання за рахунок позивача суми відшкодування більшої, ніж передбачено законом, а також отриманні платником - ініціатором перерахунку коштів, як кредитором, грошових коштів позачергово та раніше за інших кредиторів банку. Зазначено, що операції із перерахування коштів з поточних рахунків фізичних осіб на вкладні (депозитні) рахунки були здійснені в період дії постанови НБУ від 30 жовтня 2014 року № 692/БТ «Про віднесення ПАТ «Дельта Банк» до категорії проблемних».
8. Ухвалою Верховного Суду від 04 липня 2019 року відкрито касаційне провадження за скаргою уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «Дельта банк» Кадирова Владислава Володимировича на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 квітня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2019 року у справі №826/25145/15.
9. 22 липня 2019 року до Верховного Суду від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб надійшов відзив на касаційну скаргу.
У відзиві на касаційну скаргу Фонд гарантування вкладів фізичних осіб просить касаційну скаргу уповноваженої особи Фонду задовольнити.
II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
10. 27 лютого 2015 року між ОСОБА_1 (вкладник) та ПАТ «Дельта Банк» (банк) укладено договір банківського вкладу (депозиту) «Зростаючий» у гривнях №008-09511-270215, за умовами якого вкладник розміщує по 13.03.2015 на вкладному рахунку № НОМЕР_2 вклад у сумі 195000,00 грн.
Крім того, 27 лютого 2015 року між позивачем та Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» укладено Додаткову угоду № 1 до Договору №008-09511-270215 від 27.02.2015 банківського вкладу (депозиту) «Зростаючий» у гривнях, відповідно до умов якого сторони домовились викласти п. 1.8 ст. 1 Договору в такій редакції: « 1.8. Зарахування вкладу на рахунок здійснюється з власного поточного або вкладного (депозитного) рахунку вкладника, відкритого в Банку, або шляхом перерахування з відкритого в Банку поточного рахунку іншої фізичної особи - резидента, або готівкою через касу Банку в день укладання сторонами цього договору. Виключно для цілей цього Договору сторони домовились, що умови п. 5.11 Правил до відносин, що виникають на підставі до цього Договору, не застосовуються. У разі, якщо в день укладання сторонами цього Договору не буде здійснено зарахування/перерахування коштів, що становлять суму вкладу на рахунок, цей Договір вважається таким, що не був укладений».
На підставі постанови Правління Національного банку України № 150 від 02 березня 2015 року «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до категорії неплатоспроможних», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 51 від 02 березня 2015 року «Про запровадження тимчасової адміністрації у АТ «Дельта Банк», згідно з яким з 03 березня 2015 року розпочато процедуру виведення ПАТ «Дельта Банк» з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації та призначено уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Дельта Банк» - провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Кадирова Владислава Володимировича. Тимчасову адміністрацію у Публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк» запроваджено строком на три місяці з 03 березня 2015 року по 02 червня 2015 року включно.
08 квітня 2015 року виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийняла рішення №71 «Про внесення змін до рішення виконавчої дирекції Фонду від 02.03.2015 № 51 «Про запровадження тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк». Згідно з даним рішенням тимчасову адміністрацію в ПАТ «Дельта Банк» запроваджено строком на шість місяців з 03 березня 2015 року до 02 вересня 2015 року включно.
Відповідно до рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №147 від 03 серпня 2015 року строки здійснення тимчасової адміністрації у АТ «Дельта Банк» продовжено по 02 жовтня 2015 року включно.
За результатами перевірки правочинів за вкладними операціями в ПАТ «Дельта Банк» Уповноваженою особою Кадировим В.В. прийнято наказ №813 від 16 вересня 2015 року «Щодо заходів, пов'язаних із наслідками виявлення нікчемних правочинів (договорів) за вкладними операціями», відповідно до якого застосовано наслідки нікчемності договорів банківського вкладу (депозиту), що є нікчемними з підстав, викладених у пункті 7 частини третьої статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» згідно переліку, наведеного у Додатку №1, в якому, зокрема, міститься інформація про договір, укладений між Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» та позивачем.
Позивачу надіслано повідомлення про нікчемність правочину від 23 вересня 2015 року №8821/802, підписане представником ПАТ «Дельта Банк», відповідно до якого повідомлено про нікчемність договору банківського вкладу, укладеного між ОСОБА_1 та ПАТ «Дельта Банк».
На підставі постанови Правління Національного банку України № 664 від 02 жовтня 2015 року «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Дельта Банк» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 181 від 02 жовтня 2015 року «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Дельта Банк» та делегування повноважень ліквідатора банку». Згідно з зазначеним рішенням розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Дельта Банк», призначено уповноважену особу Фонду гарантування та делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ «Дельта Банк», визначені статтями 37, 38, 47-51 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», Кадирову В.В. на два роки з 05 жовтня 2015 року по 04 жовтня 2017 року включно.
ІІІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
11. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
12. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.
Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23.02.2012 №4452-VI (далі - Закон №4452-VI) установлено правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами. Цей Закон є спеціальним у регулюванні спірних правовідносин.
За визначенням статті 2 Закону №4452-VI вклад - кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти; вкладник - фізична особа (у тому числі фізична особа-підприємець), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.
Згідно частин 1, 2 статті 26 Закону № 4452-VI Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, (…), але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, (…). Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200 тис. гривень.
Вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру такого відшкодування після прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Відповідно до частини 1 статті 27 Закону № 4452-VI уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону і нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Пунктом 6 розділу ІІІ Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду від 09 серпня 2012 року № 14 (далі - Положення № 14), передбачено, що протягом процедури ліквідації уповноважена особа Фонду може надавати до Фонду додаткову інформацію про вкладників стосовно: зменшення (збільшення) кількості вкладників, яким необхідно здійснити виплати відшкодування; зміни розміру належних їм сум; зміни особи вкладника; змін реквізитів вкладників.
Суд зауважує, що підставою для поширення на особу гарантій, передбачених Законом №4452-VI щодо відшкодування вкладу, є наявність у такої особи залишку коштів на банківському рахунку, що відкритий на її ім'я, тобто наявність вкладу та статусу вкладника у особи. При цьому вкладниками є особи, які уклали або на користь яких укладено або договір банківського вкладу (депозиту), або банківського рахунку, або які є власниками іменного депозитного сертифіката.
Слід зазначити, що положення чинного законодавства не пов'язують визначення статусу вкладника банку та виникнення у нього права на отримання гарантованої суми відшкодування вкладу із походженням на відповідному вкладному (депозитному, поточному) рахунку коштів.
Отже, під дію гарантій відшкодування коштів за вкладом на підставі статті 26 Закону №4452-VI підпадають особи, які є вкладниками у розумінні приписів статті 2 Закону №4452-VI, вклади яких розміщено на рахунку у відповідному банку до запровадження у ньому тимчасової адміністрації.
Відповідно до положень статей 37, 38 Закону № 4452-VI Фонд або його уповноважена особа наділені повноваженнями щодо виявлення факту нікчемності правочинів, тобто мають право здійснити перевірку таких правочинів стосовно їх нікчемності, прийняти відповідне рішення про виявлення факту нікчемності правочину і повідомити про це сторін правочину, а також вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності правочинів.
Частина третя статті 38 Закону № 4452-VI (в редакції, чинній на дату укладення договору банківського вкладу) визначає, що правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав:
1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог;
2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим;
3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору;
4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна;
5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність";
6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;
7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;
8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України.
Відповідно до частини четвертої статті 38 Закону № 4452-VI Фонд, зокрема, протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.
З аналізу вищенаведеного слідує, що Уповноважена особа дійсно наділена правом перевірки правочинів на предмет виявлення серед них нікчемних, але це право не є абсолютним та кореспондується з обов'язком встановити обставини, з якими закон пов'язує нікчемність правочину. Висновок про нікчемність правочину має ґрунтуватися виключно на встановлених та доведених обставинах, які за законом тягнуть за собою застосування певних наслідків, зокрема щодо не включення особи до переліку вкладників банку для отримання в подальшому гарантованої суми вкладу.
Уповноважена особа вважала нікчемним договір банківського вкладу (депозиту), що укладений між банком і позивачем, з підстав, визначених пунктом 7 частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI, оскільки кошти на банківський вкладний (депозитний) рахунок позивача надійшли з банківського рахунку іншої особи.
Разом з тим, зі змісту даної норми вбачається, що пункт 7 частини 3 статті 38 Закону № 4452-VI не може бути застосованим до договору, укладеного між ОСОБА_1 та ПАТ «Дельта Банк», оскільки умови цього договору не передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання позивачу чи іншим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку.
Згідно з положеннями частини першої статті 1062 ЦК України на рахунок за банківським вкладом зараховуються грошові кошти, які надійшли до банку на ім'я вкладника від іншої особи, якщо договором банківського вкладу не передбачено інше. При цьому вважається, що вкладник погодився на одержання грошових коштів від іншої особи, надавши їй необхідні дані про рахунок за вкладом.
Відповідно до частин першої та третьої статті 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.
Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.
Отже, законодавство не передбачає обмежень для визнання особи вкладником банку у випадках перерахування коштів на її користь іншим клієнтом за договором банківського вкладу. При цьому і положення статті 2 Закону №4452-VI визначають, що вкладом вважаються кошти, які надійшли до банку як безпосередньо від вкладника, так і для нього.
Колегія суддів вважає необґрунтованими посилання Уповноваженої особи на порушення при перерахуванні коштів на рахунок позивача положень пункту 5.11 Правил банківського обслуговування фізичних осіб у ПАТ «Дельта Банк», оскільки положення вказаного пункту (у редакції, чинній на час укладення договору банківського вкладу) забороняють зарахування на вкладний (депозитний) рахунок грошових сум для вкладника від третіх осіб, крім випадків, передбачених нормами діючого законодавства та/або Продуктами банку.
Разом з тим, договором банківського вкладу з урахуванням укладеної до нього додаткової угоди передбачено зарахування коштів на депозитний рахунок вкладника з рахунку іншої особи.
Колегія суддів також зазначає, що зарахування коштів на вкладний (депозитний) рахунок позивача від іншої особи узгоджується і з положеннями пункту 10.12 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління НБУ від 12 листопада 2003 року №492.
Крім того, колегія суддів вважає безпідставними посилання уповноваженої особи на укладення договору банківського вкладу під час дії постанови Правління Національного банку України від 30 жовтня 2014 року №692/БТ «Про віднесення ПАТ «Дельта Банк» до категорії проблемних», оскільки остання відповідно до положень статті 75 Закону України «Про банки і банківську діяльність» є банківською таємницею, доказів обізнаності позивача про встановлені для ПАТ «Дельта Банк» обмеження відповідачем не надано. При цьому невиконання посадовими особами Банку приписів постанови НБУ про віднесення банку до категорії проблемних не може бути саме по собі підставою для висновку про нікчемність договору банківського вкладу (депозиту) саме відповідно до пункту 7 частини 3 статті 38 Закону №4452-VI.
Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що позивач є вкладником у розумінні приписів статті 2 Закону №4452-VI, вклад розміщено на рахунку в ПАТ «Дельта Банк» до запровадження тимчасової адміністрації, а тому позивач підпадає під дію гарантій відшкодування коштів за вкладом на підставі статті 26 Закону №4452-VI. При цьому Уповноваженою особою не наведено правових підстав для не включення позивача до переліку вкладників ПАТ «Дельта Банк», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до приписів Закону №4452-VI.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що позивач є особою, яка набула право на гарантоване державою відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, і неподання інформації про позивача, як вкладника банку, до переліку після отримання рішення про відкликання банківської ліцензії дає підстави для зобов'язання Уповноваженої особи подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо позивача як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом в ПАТ «Дельта Банк» за рахунок Фонду, на що правильно вказали суди попередніх інстанції.
13. Згідно статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
14. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду
1. Касаційну скаргу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства «Дельта банк» Кадирова Владислава Володимировича - залишити без задоволення.
2. Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2019 року у справі №826/25145/15 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Т. Г. Стрелець
Судді С. Г. Стеценко
Л. В. Тацій