Іменем України
14 листопада 2019 року
м. Київ
справа №366/3753/17
адміністративне провадження №К/9901/49150/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Рибачука А.І.,
суддів: Стрелець Т.Г., Стеценка С.Г.,
розглянувши у порядку попереднього розгляду в суді касаційної інстанції адміністративну справу № 366/3753/17
за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до Управління соціального захисту населення Іванківської районної державної адміністрації Київської області (далі - Управління соцзахисту) про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4
на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 20.03.2018, ухвалену у складі колегії суддів: головуючого судді Шелест С.Б., суддів Кузьмишина О.М., Пилипенка О.Є., -
І. РУХ СПРАВИ
1. 27.11.2017 ОСОБА_1 , ОСОБА_2 у своїх інтересах та як законні представники своїх неповнолітніх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звернулись до суду із позовом, в якому просили:
визнати протиправним рішення Управління соцзахисту від 21.08.2017 № 01-03-2049 про відмову у видачі ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та їх неповнолітнім дітям ОСОБА_3 , ОСОБА_4 довідки про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб;
зобов'язати Управління соцзахисту взяти на облік ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та видати довідки про визнання ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та їх неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ОСОБА_4 як внутрішньо переміщених осіб відповідно до статті 4 Закону України від 20.10.2014 № 1706-VII «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» (далі - Закон № 1706-VII).
В обґрунтування своїх позовних вимог позивачі вказали на те, що відповідач протиправно відмовив їм у видачі довідок для офіційної реєстрації як внутрішньо переміщених осіб, оскільки вони разом зі своїми дітьми являються біженцями, тобто внутрішньо переміщеними особами, з території Автономної Республіки Крим, де постійно проживали за адресою: с. Прохладне Бахчисарайського району Автономної Республіки Крим, про що є відмітки в їх паспортах.
2. Іванківський районний суд Київської області рішенням від 28.12.2017 задовольнив позовні вимоги.
3. Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 20.03.2018 скасував рішення суду першої інстанції, ухвалив нове - про відмову у задоволенні позовних вимог.
4. 25.04.2018 ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , які діють в інтересах своїх неповнолітніх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звернулись до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просять скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 20.03.2018, а рішення Іванківського районного суду Київської області від 28.12.2017 - залишити в силі.
5. Верховний Суд ухвалою від 19.06.2018 відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
6. Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 01.07.2019 №869/0/78-19 призначено повторний автоматизований розподіл цієї судової справи між суддями, у зв'язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої палати судді-доповідача Гімона М.М. (рішення зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 20.05.2019 №14), що унеможливлює його участь у розгляді даної справи.
7. Протоколом розподілу справи від 01.07.2019 визначено склад колегії суддів для розгляду даної справи: Рибачук А.І.- головуючий суддя, судді: Стеценко С.Г., Стрелець Т.Г.
8. Ухвалою судді Верховного Суду від 02.07.2019 прийнято зазначену касаційну скаргу до провадження.
9. 03.07.2018 від відповідача до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу позивачів, в якому Управління соцзахисту просить залишити останню без задоволення, а оскаржуване позивачами судове рішення - без змін.
ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
10. Суди встановили, що позивачі звернулись до Управління соцзахисту із заявами про взяття їх на облік як внутрішньо переміщених осіб та видачу у зв'язку з цим відповідних довідок. До заяв було подано пакет документів.
За результатами розгляду цих заяв, відповідачем прийнято рішення від 21.08.2017 №01-03-2049 про відмову у видачі довідки ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на підставі підпунктів 4 та 5 пункту 10 статті 4 Закону № 1706-VII та підпункту 4 пункту 8 Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 № 509 «Про облік внутрішньо переміщених осіб» (далі - Порядок № 509) .
Підставою для відмови слугувало те, що у заявників немає відмітки про реєстрацію місця проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення та відсутні докази, що підтверджують факт проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення.
Також судом апеляційної інстанції встановлено, що заявниками, серед іншого, було подано до Управління соцзахисту такі документи: копії паспортів ОСОБА_2 , ОСОБА_1 ; довідки від 12.11.2013 №02-17/472, №02-17/474, видані Виконавчим комітетом Заруддянської сільської ради Іванківського району Київської області; копії актів виконаних робіт Приватного підприємства «Солар Вінд»; копії посвідчень про відрядження ОСОБА_2 та ОСОБА_1
Судом апеляційної інстанції встановлено що, згідно з відміткою у паспорті ОСОБА_1 (графа «місце проживання/ место жительства ») ОСОБА_1 знята з реєстраційного обліку за попереднім місцем проживання (с. Прохолодне, Бахчисарайський район АР Крим) - 24.09.2013; згідно із довідкою, виданою Кухарівською загальноосвітньою школою І-ІІІ ступенів (Київська область) від 08.08.2017 №18, ОСОБА_5 прибула на навчання із Научненської ЗОШ І-ІІІ ступенів Бахчисарайського району АР Крим 01.10.2013 та навчається по даний час у Кухарівській ЗОШ І-ІІІ; згідно із довідкою від 02.11.2013 №0217/474, виданої Сільським головою Заруддянської сільської ради Іванівського району Київської області, ОСОБА_2 із дружиною та дітьми дійсно проживають без реєстрації з 22.07.2013 у АДРЕСА_3 .
ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
11. Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив із того, що позивачі та їх діти є громадянами України, які перебувають на території України на законних підставах та мають право на постійне проживання в Україні, які змушені були залишити своє місце проживання у результаті тимчасової окупації території на якій вони проживали, мають відмітки про реєстрацію місця проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення, позивачі фактично проживають в с. Заруддя Іванківського району Київської області, тобто звернулися до належного відповідача, а отже, відповідно до Закону № 1706-VII, позивачі та їх діти відносяться до внутрішньо переміщених осіб, у зв'язку з чим, суд прийшов до висновку про безпідставність та неправомірність відмови позивачам у видачі довідки про взяття на облік як внутрішньо переміщених осіб.
12. Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив із того, що позивачі, на момент виникнення обставин (окупація АР Крим з 20.02.2014) з якими Закон №1706-VII пов'язує можливість отримання статусу внутрішньо переміщених осіб не проживали на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення, що доведено матеріалами справи, а тому підстави для надання такого статусу - відсутні.
IV ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
13. Касаційна скарга позивачів мотивована, зокрема тим, що вони із-за своєї проукраїнської позиції з початку 2014 року були змушені покинути своє постійне місце проживання в АР Крим на момент виникнення обставин, вказаних у статті 1 Закону № 1706-VII (тимчасової окупації частини території України іншою державою), тому відповідач протиправно відмовив їм у наданні статусу внутрішньо переміщених осіб.
14. У відзиві на касаційну скаргу відповідач наголошує на тому, що адресою покинутого місця проживання внутрішньо переміщеної особи в розумінні Закону № 1706-VII визначається адреса місця проживання особи на момент виникнення обставин, зазначених у частині першій статті 1 вказаного Закону. На момент окупації АР Крим, позивачі проживали у Київській області.
V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
15. Верховний Суд заслухав у попередньому судовому засіданні доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, та, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції - без змін, з наступних мотивів та передбачених законом підстав.
16. Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
17. Гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб встановлюються, зокрема Законом № 1706-VII.
18. Відповідно до абзацу першого-третього частини першої статті 1 Закону № 1706-VII внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
19. Згідно з частиною першою статті 4 Закону № 1706-VII факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.
20. За приписами частини другої статті 4 Закону № 1706-VII, підставою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є проживання на території, де виникли обставини, зазначені в статті 1 цього Закону, на момент їх виникнення.
21. Відповідно до частини третьої статті 4 Закону № 1706-VII для отримання довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи така особа звертається із заявою до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад за місцем проживання у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
22. Підстави, з яких заявнику може бути відмовлено у видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи визначені частиною десятою статті 4 Закону № 1706-VII.
23. Так, згідно із вказаною нормою Закону заявнику може бути відмовлено у видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, якщо:
1) відсутні обставини, що спричинили внутрішнє переміщення, визначені у статті 1 цього Закону;
2) у державних органів наявні відомості про подання завідомо неправдивих відомостей для отримання довідки;
3) заявник втратив документи, що посвідчують його особу, до їх відновлення;
4) у заявника немає відмітки про реєстрацію місця проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення, та відсутні докази, що підтверджують факт проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення, визначені частиною сьомою цієї статті;
5) докази, надані заявником для підтвердження факту проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення у зв'язку з обставинами, визначеними у статті 1 цього Закону, не доводять факту проживання заявника на території зазначеної адміністративно-територіальної одиниці.
24. При цьому, особа має право звернутися із заявою повторно, якщо у неї з'явилися підстави, визначені у статті 1 цього Закону, або усунуті підстави для відмови у видачі довідки, передбачені цією статтею, чи оскаржити рішення про відмову у видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи до суду.
25. Механізм видачі довідки про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції (далі - довідка), та надання цим особами щомісячної адресної допомоги для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, врегульований Порядком 509.
26. Згідно із пунктом 1 Порядку № 509 довідка є документом, який видається громадянам України, іноземцям та особам без громадянства, які постійно проживають на території України і переміщуються з тимчасово окупованої території або району проведення антитерористичної операції.
27. За приписами пункту 2 Порядку № 509 для отримання довідки особа, яка переміщується, звертається із заявою встановленої форми до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах рад.
28. Підстави для відмови у видачі довідки наведені в пункті 8 Порядку № 509, серед яких: відсутні обставини, що спричинили внутрішнє переміщення, зазначені у статті 1 Закону (підпункт 1); у документі заявника, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України, або документі, що посвідчує особу та підтверджує її спеціальний статус, немає відмітки про реєстрацію місця проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення, та відсутні докази, що підтверджують факт проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення, визначені абзацом другим пункту 4 цього Порядку (підпункт 4); докази, надані заявником для підтвердження факту проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення у зв'язку з обставинами, зазначеними у статті 1 Закону, не підтверджують такого факту (підпункт 5).
29. Аналіз наведених норм права свідчить про те, що умовою надання особі статусу внутрішньо переміщеної особи є документальне підтвердження факту її проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення у зв'язку з обставинами, зазначеними у статті 1 Закону, на момент їх виникнення.
30. У справі, яка розглядається судом апеляційної інстанції встановлено, що позивачі на момент виникнення обставин (окупація АР Крим з 20.02.2014) не проживали на території АР Крим. До того ж ОСОБА_1 була знята з реєстраційного обліку в АР Крим 24.09.2013.
31. За таких обставин, з огляду на те, що Закон №1706-VII пов'язує можливість отримання статусу внутрішньо переміщених осіб саме з фактом проживання на території, де виникли обставини, зазначені в статті 1 цього Закону, на момент їх виникнення, то колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про необґрунтованість позовних вимог та відмову у їх задоволенні.
32. Відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 20.03.2018 у справі № 366/3753/17 - залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.
...........................
...........................
...........................
А.І. Рибачук
Т.Г. Стрелець
С.Г. Стеценко,
Судді Верховного Суду