Іменем України
13 листопада 2019 року
Київ
справа №592/4332/17
провадження №К/9901/34563/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Смоковича М. І.,
суддів: Бевзенка В. М., Данилевич Н. А.
розглянув у письмовому провадженні у касаційній інстанції адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 до Департаменту містобудування та земельних відносин Сумської міської ради, за участю третьої особи - голова ліквідаційної комісії Департаменту містобудування та земельних відносин Сумської міської ради Чайченко Олег Володимирович про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду та відшкодування моральної шкоди, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою голови ліквідаційної комісії Департаменту містобудування та земельних відносин Сумської міської ради Чайченка Олега Володимировича на постанову Ковпаківського районного суду м. Суми, прийняту 19 липня 2017 року у складі головуючого судді - Косолап М.М., та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду, прийняту 27 вересня 2017 року у складі колегії суддів: головуючого - Бартош Н.С., суддів: Курило Л.В., Русанової В.Б.,
І. Суть спору
1. У квітні 2017 року ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Департаменту містобудування та земельних відносин Сумської міської ради (далі також - відповідач), за участю третьої особи - голова ліквідаційної комісії Департаменту містобудування та земельних відносин Сумської міської ради Чайченко Олег Володимирович, в якому просив:
1.1. Стягнути середній заробіток за час затримки виконання рішення суду в розмірі 30897,80 гривень, а також - 55000 гривень моральної шкоди.
2. В обґрунтування позову позивач зазначає, що постановою Зарічного районного суду м. Суми від 27 вересня 2016 року його поновлено на роботі на посаді начальника управління земельних відносин Департаменту містобудування та земельних відносин Сумської міської ради з 07 травня 2016 року і в цій частині постанову допущено до негайного виконання.
2.1. Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2016 року постанову суду змінено в частині суми середнього заробітку.
2.2. Оскільки відповідач у добровільному порядку рішення суду, яке підлягає негайному виконанню, не виконав він звернувся до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області і постановою державного виконавця від 12 жовтня 2016 року відкрито виконавче провадження.
2.3. Відповідачем наказ про поновлення на роботі не видавався і його з ним не ознайомлювали.
2.4. Відповідно до протоколу № 16 від 05 жовтня 2016 рок засідання комісії з ліквідації ОСОБА_1 поновлено на посаді начальника управління земельних відносин департаменту містобудування та земельних відносин Сумської міської ради (поза штатом) з 07 травня 2016 року, про що 17 листопада 2016 року надано витяг державному виконавцю. Водночас, голова ліквідаційної комісії не видав наказ про поновлення, а формулювання «поза штатом» не відповідає способу та порядку виконання, яке зазначено у рішенні суду. У зв'язку з цим 06 грудня 2016 року державний виконавець виніс постанову про накладення штрафу на боржника у розмірі 5100 гривень. 04 січня 2017 року державним виконавцем винесено постанову про накладення штрафу на боржника за повторне невиконання рішення суду у розмірі 10200 гривень.
2.5. Крім того, державним виконавцем направлено подання від 12 січня 2017 року № 6/17 до правоохоронних органів щодо притягнення керівника департаменту до кримінальної відповідальності за невиконання рішення суду.
2.6. Позивач також зазначає, що його середньоденна заробітна плата становить 325,24 гривень.
2.7. Судове рішення в частині поновлення його на роботі не виконано, період затримки виконання рішення суду становить з 27 вересня 2016 року по 09 лютого 2017 року (день працевлаштування), тобто 95 днів вимушеного прогулу за час невиконання рішення суду, а тому середній заробіток за час затримки виконання рішення суду який підлягає стягненню становить - 30 897,80 гривень.
3. Вимоги в частині моральної шкоди позивач мотивував тим, що внаслідок незаконного звільнення протягом тривалого часу залишався без роботи та доходів, був позбавлений можливості заробляти на життя; не мав заробітку, у зв'язку з чим з'явилася заборгованість по комунальним послугам за місцем його проживання, і відповідна інформація вивішувалася на під'їзді будинку з зазначенням його квартири і суми боргу, він вимушений був брати у борг кошти на життя, не зміг виконати зобов'язання за договором підряду на будівництво гаражу все це спричинено йому моральні страждання.
ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи
3. Постановою Зарічного районного суду м. Суми від 27 вересня 2016 року по справі 591/3054/16-а визнано протиправними та скасовано рішення комісії з ліквідації Департаменту містобудування та земельних відносин Сумської міської ради, оформлене протоколом № 2 від 06 травня 2016 року, в частині звільнення ОСОБА_1 з посади начальника управління земельних відносин Департаменту містобудування та земельних відносин Сумської міської ради, та поновлено ОСОБА_1 на роботі в Департаменті містобудування та земельних відносин Сумської міської ради на посаді начальника управління земельних відносин з 07 травня 2016 року і стягнуто з Департаменту містобудування та земельних відносин Сумської міської ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 32 198,76 гривень.
3.1. При цьому, допущено негайне виконання рішення в частині поновлення на роботі та стягнення суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць в сумі 6830,04 гривень.
4. Харківський апеляційний адміністративного суду постановою від 22 грудня 2016 року вказану постанову Зарічного районного суду м. Суми скасував в частині відмови в задоволенні позову щодо стягнення на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку по заробітній платі по день фактичного розрахунку за період з 07 травня 2016 року по 02 червня 2016 року у розмірі 5854,32 гривень та прийняв нову постанову, якою позов задовольнив.
4.1. Стягнув з Департаменту містобудування та земельних відносин Сумської міської ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку по заробітній платі по день фактичного розрахунку за період з 07 травня 2016 року по 02 червня 2016 року у розмірі 5854,32 грн. В
4.2. В іншій частині постанову Зарічного районного суду м. Суми від 27 вересня 2016 року залишив без змін.
5. 12 жовтня 2016 року старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області Ричкаль С.П. за заявою ОСОБА_1 відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 591/3054/16-а від 04 жовтня 2016 року, виданого Зарічним районним судом м. Суми про поновлення ОСОБА_1 на роботі в Департаменті містобудування та земельних відносин Сумської міської ради на посаді начальника управління земельних відносин з 07 травня 2016 року.
6. 17 листопада 2016 року разом із заявою від 03 листопада 2017 року ОСОБА_1 надав державному виконавцю витяг з Протоколу № 16 засідання комісії з ліквідації департаменту містобудування та земельних відносин Сумської міської ради від 05 жовтня 2016 року, з п. 1 якого вбачається, що ОСОБА_1 поновлено на роботі на посаді начальника управління земельних відносин Департаменту містобудування та земельних відносин Сумської міської ради (поза штатом) з 07 травня 2016 року та попередження про наступне звільнення на підставі п. 1 статті 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).
6.1. З урахуванням зазначеного протоколу, відповідач вважав, що ним постанова Зарічного районного суду м. Суми від 27 вересня 2016 року по справі 591/3054/16-а виконана у повному обсязі.
7. Однак, 06 грудня 2016 року державним виконавцем винесено постанову про накладення штрафу за невиконання рішення суду, на Департамент містобудування та земельних відносин Сумської міської ради згідно статті 63 Закону України «Про виконавче провадження» накладено штраф у розмірі 5 100 гривень.
7.1. У мотивувальній частині постанови державний виконавець зазначив, що вказане в протоколі № 16 засідання комісії з ліквідації департаменту містобудування та земельних відносин Сумської міської ради від 05 жовтня 2016 року формулювання «поза штатом», а також зазначення у п. 3 протоколу як робочого місця ОСОБА_1 , кабінету № 4 будинку № 2 пл. Незалежності,1 , яке не співпадало з фактичним місцем ведення діяльності та розташування Департаменту містобудування та земельних відносин - не відповідали способу і порядку виконання, яке зазначено у рішенні суду, не відновлювало порушеного трудового права ОСОБА_1 у той спосіб, який дозволив би йому перебувати не тільки безпосередньо на робочому місці, а й на території підприємства в робочий для цього працівника час, визначений правилами внутрішнього трудового розпорядку чи окремим розпорядженням роботодавця, виконувати свої повноваження, визначені положенням про управління, організовувати роботу управління, контролювати стан трудової дисципліни тощо.
7.2. Крім того, посилаючись на відсутність передбачених вимогами статті 65 Закону України «Про виконавче провадження» документів, які б свідчили про виконання рішення суду щодо поновлення на роботі, а саме: виданого відповідно до законодавства про працю наказу або розпорядження про поновлення стягувача на роботі та внесення відповідного запису до трудової книжки стягувача, державний виконавець дійшов висновку, що постанова Зарічного районного суду м. Суми від 27 вересня 2016 року про поновлення ОСОБА_1 на роботі не виконана.
8. У подальшому, оскільки боржником рішення суду у визначений спосіб і порядок не виконувалось, державним виконавцем на Департамент містобудування та земельних відносин Сумської міської ради постановою від 04 січня 2017 року накладено штраф у подвійному розмірі - 10 200 гривень.
9. 12 січня 2017 року у відповідності до статті 63 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем до прокуратури Сумської області направлено повідомлення про невиконання боржником рішення суду у зв'язку з чим 06 квітня 2017 року винесено постанову про закінчення виконавчого провадження.
10. Зазначені постанови державного виконавця боржником - Департаментом містобудування та земельних відносин Сумської міської ради не оскаржувались.
11. Отже, судами встановлено, що у резолютивній частині судового рішення по справі № 591/3054/16-а зазначено про необхідність поновлення ОСОБА_1 на конкретно визначеній посаді, а не «поза штатом», а у мотивувальних частинах рішень зазначено про те, що єдиною уповноваженою особою від Департаменту містобудування та земельних відносин Сумської міської ради з моменту створення комісії з ліквідації цього виконавчого органу є голова ліквідаційної комісії і саме він відповідно до вимог КЗпП України та визначеної компетенції має право приймати рішення в тому числі про поновлення на роботі, а не комісія з ліквідації протокольним рішенням.
11.1. Однак, боржник всупереч вимогам статті 63 Закону України «Про виконавче провадження» не видав відповідно до законодавства про працю наказу або розпорядження про поновлення стягувача на роботі та не вніс на вказані дати в трудову книжку стягувача відповідного запису, що свідчить про невиконання рішення суду Департаментом містобудування та земельних відносин Сумської міської ради.
11.2. Отже, постанова Зарічного районного суду м. Суми від 27 вересня 2016 року про поновлення позивача на роботі не виконана Департаментом містобудування та земельних відносин Сумської міської ради у спосіб і порядок, що визначені законодавством про працю і самим рішенням суду.
ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
12. Ковпаківський районний суд міста Суми постановою від 19 липня 2017 року позов задовольнив частково.
12.1. Стягнув з Департаменту містобудування та земельних відносин Сумської міської ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі за період з 28 вересня 2016 року по 08 лютого 2017 року у розмірі 30247 (тридцять тисяч двісті сорок сім) гривень 32 копійки без утримання податку на доходи фізичних осіб та інших обов'язкових платежів та 1000 (одну тисячу) гривень у відшкодування моральної шкоди.
12.2. Вирішив питання щодо розподілу судових витрат.
12. Харківський апеляційний адміністративний суд постановою від 27 вересня 2017 року, постанову Ковпаківського районного суду міста Суми від 19 липня 2017 року скасував в частині задоволення позовних вимог про стягнення з Департаменту містобудування та земельних відносин Сумської міської ради на користь ОСОБА_1 1000,00 грн. у відшкодування моральної шкоди та прийняв в цій частині нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 - відмовив.
12.1. В іншій частині постанову Ковпаківського районного суду м. Суми від 19 липня 2017 року по справі № 592/4332/17 - залишено без змін.
13. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того що прийняття протоколу № 16 засідання комісії з ліквідації департаменту містобудування та земельних відносин Сумської міської ради від 05 жовтня 2016 року не може вважатися як виконання рішення суду про поновлення позивача на роботі, оскільки трудовим законодавством передбачено видання наказу про поновлення на роботі і лише прийняття такого рішення є правомірним способом відновлення порушеного права працівника про поновлення його посаді, що свідчить про те, що Департаментом містобудування та земельних відносин Сумської міської ради постанова суду про поновлення позивача на роботі не виконана у спосіб і порядок, що визначені законодавством про працю і самим рішенням суду.
13.1. Зазначена позиція підтримана Харківським апеляційним адміністративним судом, який за результатом апеляційного перегляду залишив рішення суду першої інстанції в цій частині без змін.
14. Що стосується рішення суду першої інстанції в частині стягнення з Департаменту містобудування та земельних відносин Сумської міської ради на користь позивача 1000,00 гривень у відшкодування моральної шкоди, суд апеляційної інстанції дійшов висновку що в цьому випадку відсутні підстави для задоволення позовної вимоги про стягнення на користь позивача 1000 грн в рахунок відшкодування заподіяної моральної шкоди, оскільки позивач не надав належних і допустимих доказів на підтвердження зазначених у позові обставин того, що у зв'язку з неправомірними діями відповідача він зазнав моральних страждань, втратив нормальні життєві зв'язки і це вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
14.1. В зв'язку з чим суд апеляційної інстанції скасував рішення суду першої інстанції в цій частині та постановив нове про відмову у задоволенні позову в частині відшкодування моральної шкоди.
IV. Касаційне оскарження
15. Головою ліквідаційної комісії Департаменту містобудування та земельних відносин Сумської міської ради Чайченко О.В. подано касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати їх рішення в частині стягнення на користь позивача середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі за період з 28 вересня 2016 року по 08 лютого 2017 року у розмірі 30247 гривень 32 копійки та прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити в позові.
16. В обґрунтування касаційної скарги вказує, що ліквідаційна комісії колегіальний орган і її рішення приймаються у формі протоколу, позивача було поновлено на роботі поза штатом, він ознайомлений з протоколом, визначено робоче місце, проте він на роботу не з'являється, що підтверджується табелями обліку робочого часу. Рішення суду ними виконано, а тому підстави для задоволення позову відсутні.
V. Релевантні джерела права й акти їх застосування
17. За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
18. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
18.1. Зі змісту касаційної скарги вбачається, що скаржником рішення судів оскаржуються в частині стягнення на користь позивача середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі, тому рішення судів першої та апеляційної інстанції переглядаються судом касаційної інстанції лише в цій частині.
19. Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
20. В силу статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди захищається законом.
21. Відповідно до статті 235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.
22. За правилами частини другої статті 235 КЗпП України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
23. Положеннями статті 236 КЗпП України встановлено, що у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.
23.1. Належить відмітити, що казана норма не містить застережень, що власник або уповноважений ним орган не відповідає за затримку виконання рішення про поновлення на роботі в разі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, якщо працівник не вчинив додаткові дії, зокрема пред'явлення рішення до примусового виконання, що вказує на його бажання бути поновленим на роботі.
24. Відповідно до частини першої статті 255 КАС України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.
25. Згідно з частиною другою статті 257 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.
26. При цьому, п. 3 частини першої статті 256 КАС України передбачено, що постанови суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби виконуються негайно.
27. Положеннями частини четвертої статті 257 КАС України встановлено що примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».
28. Відповідно до статті 2 Закону України «Про виконавче провадження», примусове виконання рішень покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.
28.1. Отдже, правова природа діяльності органів державної виконавчої служби та її основне призначення полягає саме в примусовому виконанні рішень суду, в тому числі постанов судів про поновлення на посадах у відносинах публічної служби, які набрали законної сили, що і є підставою для негайного їх виконання. Добровільне виконання рішення суду боржником є його законодавчо встановленим обов'язком. Зокрема, зазначений обов'язок не є похідним від дій особи (подання заяви чи виконавчого листа для відкриття виконавчого провадження, тощо), яку поновлено на роботі. В таких випадках держава в особі органу державної виконавчої служби несе відповідальність за виконання остаточних судових рішень.
29. Європейський суд з прав людини у своїй практиці, зокрема, у пунктах 46, 48, 51, 53, 54 рішення від 15 жовтня 2009 року у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» (заява № 40450/04) зазначив, що від особи, яка домоглася винесення остаточного судового рішення проти держави, не можна вимагати ініціювання окремого провадження з його примусового виконання. Відповідний державний орган, який було належним чином поінформовано про таке судове рішення, повинен вжити всіх необхідних заходів для його дотримання або передати його іншому компетентному органу для виконання. Заявникові не можна дорікати за неподання до державної виконавчої служби заяви чи виконавчого листа для відкриття виконавчого провадження. Право на суд, захищене статтею 6, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок. Відповідно необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов'язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції. Саме на державу покладено обов'язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, які перебувають у державній власності або контролюються державою, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції. Держава не може виправдовувати нестачею коштів невиконання судових рішень, винесених проти неї або проти установ чи підприємств, які перебувають в державній власності або контролюються державою. Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади.
30. Відповідно до частини другої статті 8 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
31. При цьому, відповідно до роз'яснень Пленум Верховного Суду України у пункті 34 постанови від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з дня видання власником або уповноваженим ним органом про це наказу.
VI. Позиція Верховного Суду
32. З матеріалів справи вбачається, що позивачем органу ДВС наданий Протокол №16 засідання комісії з ліквідації департаменту містобудування та земельних відносин Сумської міської ради від 05 жовтня 2016 року, з п. 1 якого вбачається, що ОСОБА_1 поновлено на роботі на посаді начальника управління земельних відносин Департаменту містобудування та земельних відносин Сумської міської ради (поза штатом) з 07 травня 2016 року та попередження про наступне звільнення на підставі п. 1 статті 40 КЗпП України.
32.1. При цьому, cкаржник зазначив, що поновити позивача за його колишнім робочим місцем у нежитлових приміщеннях по вул. Горького, 21 у м. Суми було не можливо, оскільки станом на вересень 2016 року нежитлові приміщення за адресою: м. Суми вул. Горького, 21 (колишнє місце розташування департаменту містобудування) були передані у користування іншим виконавчим органам Сумської міської ради, тому і було визначено робоче місце позивача у кабінеті 4 будинку 2, пл. Незалежності, у м. Суми .
32.2. Що стосується «конкретно визначеної посади, а не «поза штатом»», рішенням комісії з ліквідації (протокол № 16) позивача було поновлено саме на посаді начальника управління земельних відносин Департаменту містобудування та земельних відносин Сумської міської ради.
33. Однак, колегія суддів Верховного Суду зазначає, що прийняття протоколу № 16 засідання комісії з ліквідації департаменту містобудування та земельних відносин Сумської міської ради від 05 жовтня 2016 року не може вважатися виконання рішення суду про поновлення позивача на роботі, оскільки трудовим законодавством передбачено видання наказу про поновлення на роботі і лише прийняття такого рішення є правомірним способом відновлення порушеного права працівника про поновлення його посаді, що свідчить про те, що Департаментом містобудування та земельних відносин Сумської міської ради постанова суду про поновлення позивача на роботі не виконана у спосіб і порядок, що визначені законодавством про працю і самим рішенням суду.
34. Стосовно посилання скаржника на приписи статті 236 КЗпП України, а саме те, що у разі затримки виконання рішення суду, суд який розглядав трудовий спір про поновлення на посаді, виносить ухвалу про виплату середнього заробітку за час затримки, а не розглядає новий позов, Верховний Суд зазначає, що суд за приписами КАС України не наділений правом у разі затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі приймати рішення про виплату середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення, у межах розгляду справи щодо поновлення.
34.1. Тобто, позовна вимога публічних службовців про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу при затримці виконання судового рішення про поновлення на роботі, фактично стосується інших обставин та розглядається судом окремо за відповідним позовом.
35. Верховним Судом також відхиляються доводи скаржника, що судом першої інстанції при вирішенні спору було не вірно застосовано статтю 236 КЗпП України, в той час як на його думку до даних правовідносин необхідно застосовувати статтю 99 КАС України, виходячи з наступного.
36. Відповідно до правової позиції, викладеної Верховним Судом України у постанові від 01 липня 2015 року у справі № 6-435цс15, «...законодавець передбачає обов'язок роботодавця добровільно і негайно виконати рішення суду про поновлення працівника на роботі і цей обов'язок полягає у тому, що у роботодавця обов'язок видати наказ про поновлення працівника на роботі виникає відразу після оголошення рішення суду, незалежно від того, чи буде дане рішення суду оскаржуватися. Виходячи з лексичного значення (тлумачення) поняття «затримка», як «зволікання», «проволока», за змістом норм статті 236 КЗпП України затримкою виконання рішення суду про поновлення працівника на роботі слід вважати невидання власником (уповноваженим органом) наказу про поновлення працівника на роботі без поважних причин, негайно, після проголошення судового рішення».
37. Згідно з частиною другою статті 233 КЗпП України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком і місячний строк для звернення до суду не застосовується.
38. Зміст вказаних вище правових норм свідчить про те, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.
39. Згідно зі статтею 1 Конвенції Міжнародної організації праці «Про захист заробітної плати» № 95, ратифікованої Україною 30.06.1961 р., термін «заробітна плата» означає, незалежно від назви й методу обчислення, будь-яку винагороду або заробіток, які можуть бути обчислені в грошах, і встановлені угодою або національним законодавством, що їх роботодавець повинен заплатити працівникові за працю, яку виконано чи має бути виконано, або за послуги, котрі надано чи має бути надано. Цьому визначенню відповідає поняття заробітної плати, передбачене у частині першій статті 94 Кодексу і частині першій статті 1 Закону, як винагороди, обчисленої, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган (роботодавець) виплачує працівникові за виконану ним роботу.
40. Аналізуючи положення трудового законодавства в контексті конституційного звернення, Конституційний Суд України виходить з того, що поняття «заробітна плата» і «оплата праці», які використано у законах, що регулюють трудові правовідносини, є рівнозначними в аспекті наявності у сторін, які перебувають у трудових відносинах, прав і обов'язків щодо оплати праці, умов їх реалізації та наслідків, що мають настати у разі невиконання цих обов'язків.
41. Праву працівника на належну заробітну плату кореспондує обов'язок роботодавця нарахувати йому вказані виплати, гарантовані державою, і виплатити їх. При цьому право працівника не залежить від нарахування йому відповідних грошових виплат. Тому незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат, працівник, у разі порушення законодавства про оплату праці, має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати.
42. Таким чином, під заробітною платою, що належить працівникові, або, за визначенням, використаним у частині другій статті 233 Кодексу, належною працівнику заробітною платою необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.
43. Конституційним Судом України констатовано, що в разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати.
44. Отже, підстави для застосування статті 99 КАС України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) в даному випадку відсутні, оскільки приписи частини другої статті 233 КЗпП України є спеціальними, прямо встановлюють предмет (заробітна плата) судового захисту, а тому вони мають пріоритет над приписами статті 99 КАС України.
45. З урахуванням зазначеного, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій в частині стягнення з Департаменту містобудування та земельних відносин Сумської міської ради на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі за період з 28 вересня 2016 року по 08 лютого 2017 року у розмірі 30 247,32 гривень, без утримання податку на доходи фізичних осіб та інших обов'язкових платежів.
45.1. В іншій частині рішення судів не оскаржуються, а тому судом касаційної інстанції не переглядаються.
46. З огляду на викладене, висновки судів попередніх інстанцій в частині позовних вимог щодо стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі, є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень в цій частині відсутні.
47. Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій і зводяться до переоцінки встановлених судами обставин справи.
48. Зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
VII. Судові витрати
49. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд
1. Касаційну скаргу голови ліквідаційної комісії Департаменту містобудування та земельних відносин Сумської міської ради Чайченка Олега Володимировича залишити без задоволення.
2. Постанову Ковпаківського районного суду м. Суми від 19 липня 2017 року в нескасованій частині та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2017 року у цій справі залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий М. І. Смокович
Судді В. М. Бевзенко
Н. А. Данилевич