Іменем України
14 листопада 2019 року
Київ
справа №1.380.2019.002906
адміністративне провадження №К/9901/24604/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А.,
суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДФС у Львівській області
на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 11 червня 2019 року (головуючий суддя - Клименко О.М.)
та на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2019 року (колегія суддів: головуючий суддя - Ніколіна В.В., суддів - Гінда О.М., Заверуха О.Б.)
у справі №1.380.2019.002906
за позовом Головного управління ДФС у Львівській області
до Приватного підприємства «Галкомсервіс»
про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків,
У червні 2019 року Головне управління ДФС у Львівській області (далі - ГУ ДФС у Львівській області, контролюючий орган) звернулося до Львівського окружного адміністративного суду із заявою про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна Приватного підприємства «Галкомсервіс» (далі - позивач, Підприємство).
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 11 червня 2019 року заяву залишено без руху, зокрема, з підстав невідповідності її вимогам ч. 3 ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а саме до заяви не додано документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі та встановлено строк до 12:00 год. 12 червня 2019 року для усунення недоліків заяви.
На виконання вимог ухвали Львівського окружного адміністративного суду від 11 червня 2019 року ГУ ДФС у Львівській області подано клопотання про усунення недоліків, в якому контролюючий орган зазначив, що судовий збір за подання заяви щодо підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна не сплачується.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 12 червня 2019 року заяву Головного управління ДФС у Львівській області про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна Приватного підприємства «Галкомсервіс» повернуто заявнику разом з доданими до неї документами на підставі абзацу 2 частини третьої статті 283 КАС України у зв'язку з невиконанням вимог суду в установлений строк.
ГУ ДФС у Львівській області оскаржило ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 12 червня 2019 року в апеляційному порядку.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2019 року апеляційну скаргу ГУ ДФС у Львівській області залишено без задоволення, а ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 12 червня 2019 року про повернення позовної заяви - без змін.
Суд апеляційної інстанції зазначив, що висновки суду першої інстанції щодо необхідності повернення заяви, у зв'язку з неусуненням недоліків у встановлений судом строк є такими, що відповідають правильному застосуванню положень пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України.
Не погодившись з зазначеними рішеннями судів попередніх інстанцій, ГУ ДФС у Львівській області звернулося з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, просило їх скасувати та прийняти нове рішення, яким заяву контролюючого органу задовольнити повністю. В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник, посилаючись на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду у справі №826/4553/17 (К/9901/38123/18) зазначає, що подання органу Державної фіскальної служби, передбачене статтею 283 КАС України не є об'єктом справляння судового збору. Зокрема, вказує на те, що частина третя статті 283 Кодексу адміністративного судочинства України серед переліку вимог до заяви органу доходів і зборів не визначає такої вимоги, як долучення документу про сплату судового збору. Разом з тим, податковий орган наголошує на тому, що суд касаційної інстанції у своєму рішенні вже висловлював позицію щодо відсутності серед об'єктів сплавляння судового збору такого об'єкту як внесення подання у порядку, встановленому статтею 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній до 15.12.2017), яке є тотожним поданню заяви у порядку, встановленому Кодексом адміністративного судочинства України в новій редакції, чинній з 15.12.2017.
Від відповідача відзиву на касаційну скаргу не надійшло, що не перешкоджає розгляду справи.
Відповідно до статті 242 КАС України (далі - КАС України) рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Спір у цій справі відноситься до категорії термінових адміністративних справ, розгляд яких здійснюється у порядку, передбаченому §2 «Розгляд окремих категорій термінових адміністративних справ» Кодексу адміністративного судочинства України.
Частина перша статті 269 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що у справах, визначених статтями 273-277, 280-283, 285-289 цього Кодексу, заявами по суті справи є позовна заява та відзив на позовну заяву (відзив).
Так, відповідно до пункту 2 частини першої статті 283 Кодексу адміністративного судочинства України провадження у справах за зверненням органів доходів і зборів при здійсненні ними визначених законом повноважень здійснюється на підставі заяви таких органів щодо підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків.
З аналізу вищевикладеного вбачається, що подана до суду органом доходів і зборів заява про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків є особливою формою позовної заяви.
Частина третя статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України однією з вимог до позовної заяви визначає надання документу про сплату судового збору.
Відповідно до частини другої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Закон України «Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674-VI визначає правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору (преамбула вказаного Закону).
Згідно з частиною першою статті 1 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674-VI судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.
Відповідно до частини першої статті 3 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674-VI судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.
Таким чином, сплата судового збору здійснюється за подання до суду як позовної заяви, так і іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.
Серед визначених у частині другій статті 3 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674-VI заяв (в тому числі і позовних) та скарг, за подання яких судовий збір не справляється, відсутня заява органу доходів і зборів про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна.
Крім того, органи доходів і зборів не належать до суб'єктів, визначених у статті 5 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674-VI, звільнених від сплати судового збору.
Системний аналіз вищенаведених положень у сукупності дає підстави для висновку про те, що умовою реалізації права органу доходів і зборів на подання до суду заяви про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків у порядку, встановленому статтею 283 Кодексу адміністративного судочинства України, є долучення до такої заяви документу про сплату судового збору.
Відповідно до частини першої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Згідно з частиною десятою статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України заяви, скарги, клопотання, визначені цим Кодексом, за подання яких передбачено сплату судового збору, залишаються судом без руху також у випадку, якщо на момент відкриття провадження за відповідною заявою, скаргою, клопотанням суд виявить, що відповідна сума судового збору не зарахована до спеціального фонду Державного бюджету України. Правила цієї частини не застосовуються до заяв про забезпечення доказів або позову.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції, встановивши, що Головне управління ДФС у Львівській області звернулося з заявою про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна Приватного підприємства «Галкомсервіс» без долучення документу про сплату судового збору, дійшов обґрунтованого висновку про необхідність залишення заяви без руху з встановленням способу та строку усунення таких недоліків.
В оскаржуваній ухвалі суду першої інстанції про залишення заяви без руху містяться посилання на всі положення Закону України «Про судовий збір», виходячи з яких обчислено суму судового збору, що підлягає сплаті при поданні заяви в цій справі. Правильність розрахунку судового збору контролюючим органом у касаційній скарзі не заперечується.
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Таким чином, невиконання вимог ухвали про залишення заяви без руху у визначений такою ухвалою строк є безумовною підставою для постановлення судом ухвали про повернення такої заяви.
Враховуючи викладене, суд вважає висновки судів попередніх інстанцій щодо необхідності повернення заяви, у зв'язку з неусуненням недоліків у встановлений ухвалою про залишення її без руху строк, такими, що відповідають правильному застосуванню положень пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.
Крім того, суд касаційної інстанції вважає необґрунтованими посилання контролюючого органу на невідповідність висновків судів попередніх інстанцій щодо необхідності сплати судового збору за подання органом доходів і зборів заяви у категорії термінових адміністративних справ правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 11.12.2018 у справі 826/4553/17 (К/9901/38123/18). Так, спірні правовідносини у справі, за насідками розгляду якої ухвалене зазначене судове рішення, виникли за іншого нормативно-правового регулювання.
Таким чином, наведені позивачем доводи касаційної скарги не спростовують правильності застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального закону.
Пунктом 3 частини 1 статті 345 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у разі перегляду ухвал судів першої та апеляційної інстанцій.
Частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 345, 350, 356 Кодексу адміністративного судочинства України,
Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Львівській області залишити без задоволення.
Ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 11 червня 2019 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2019 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач І.А. Гончарова
Судді І.Я. Олендер
Р.Ф. Ханова