Іменем України
14 листопада 2019 року
Київ
справа №806/219/18
адміністративне провадження №К/9901/62531/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Стеценка С.Г.,
суддів: Бучик А.Ю., Тацій Л.В.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні в касаційному порядку адміністративну справу № 806/219/18
за позовом ОСОБА_1
до Міністерства оборони України,
третя особа: ІНФОРМАЦІЯ_1
про визнання протиправним та скасування п. 3 рішення від 09 червня 2017 року №57, зобов'язання призначити та виплатити одноразову грошову допомогу
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 03 вересня 2018 року (колегія у складі: головуючого судді Шевчук С.М., суддів: Мацького Є.М., Шидловського В.Б.)
Короткий зміст позовних вимог
1. У січні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства оборони України, третя особа: ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просив: - визнати протиправним та скасувати пункт 3 рішення Міністерства оборони України оформлене протоколом комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 09.06.2017 № 57 про відмову у призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням інвалідності першої групи з 20.01.2017 внаслідок поранення, контузії та захворювань, пов'язаних з виконанням бойових дій; - зобов'язати Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу як особі, звільненій з військової служби - інваліду першої групи з 20.01.2017 внаслідок поранення, контузії та захворювань, пов'язаних з виконанням бойових дій відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 та Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
2. В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що відповідачем протиправно відмовлено йому у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги, оскільки відповідно до ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у розмірі, передбаченому постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві», він має право на її отримання, як інвалід першої групи внаслідок виконання обов'язків військової служби.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
3. Житомирський окружний адміністративний суд рішенням від 01 березня 2018 року позов задовольнив. Визнав протиправним та скасував пункт 3 рішення Міністерства оборони України, оформлене протоколом комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 09.06.2017 № 57 про відмову у призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням інвалідності першої групи з 20.01.2017 внаслідок поранення, контузії та захворювань, пов'язаних з виконанням бойових дій. Зобов'язав Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу як особі, звільненій з військової служби - інваліду першої групи з 20.01.2017 внаслідок поранення, контузії та захворювань, пов'язаних з виконанням бойових дій відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975 та Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
4. Житомирський апеляційний адміністративний суд постановою від 03 вересня 2018 року скасував рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 01 березня 2018 року та прийняв нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовив.
5. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач має право на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку з настанням інвалідності І групи внаслідок захворювання пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії, і виплата якої має відбуватися згідно Порядку № 499.
6. Водночас, суд першої інстанції, з посиланням на ч. 2 ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Порядок №499, а також постанови Верховного Суду України від 18 листопада 2014 року (справа №21-446а14) та від 21 квітня 2015 року (справа № 21-135а15) вказав, що право на отримання вказаної допомоги виникає з моменту настання інвалідності, а не з моменту звільнення з військової служби, і не залежить від строку, що минув після звільнення з військової служби. Тобто, позивач з дня встановлення йому інвалідності ІІ групи набув право на отримання одноразової грошової допомоги.
7. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог, апеляційний суд дійшов висновку, що у позивача відсутні підстави для призначення та виплати йому одноразової грошової допомоги.
8. В обґрунтування такого висновку, суд апеляційної інстанції зазначив, що грошова допомога у разі настання інвалідності, виплачується військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової служби, а військовослужбовцям строкової служби в разі настання інвалідності виплачується не пізніше ніж через три місяці після звільнення з такої служби.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
9. 26 вересня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою на постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 03 вересня 2018 року, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 01 березня 2018 року.
10. В обґрунтування своїх вимог зазначає, що при ухваленні оскаржуваного рішення апеляційний суд застосував іншу норму ніж та, яка передбачає йому виплату одноразової грошової допомоги.
11. Скаржник зазначає, що висновки суду апеляційної інстанції про те, що враховуючи вид військової служби позивача, у останнього відсутні підстави для призначення і виплати одноразової грошової допомоги є помилковими, оскільки при зверненні за призначенням одноразової грошової допомоги він керувався нормами, які регламентують виплату такої допомоги при настанні інвалідності саме після звільнення з військової служби внаслідок нещасного випадку (у випадку позивача контузії), що мав місце в період проходження служби, а не безпосередньо сама служба.
12. 28.09.2018 у автоматизованій системі документообігу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду зареєстрована вказана касаційна скарга.
13. Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.09.2018, визначено склад колегії суддів: Головуючий суддя (суддя-доповідач) Анцупова Т.О., судді: Стародуб О.П., Кравчук В.М., справа передана судді-доповідачу.
14. Ухвалою Верховного Суду від 08.10.2018 відкрито касаційне провадження у справі.
15. У зв'язку з обранням до Великої Палати Верховного Суду судді Анцупової Т.О., на підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 20.06.2019 № 787/0/78-19, протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.06.2019, визначено колегію суддів для розгляду цієї справи у складі головуючого судді Стеценка С.Г., суддів: Бучик А.Ю., Тацій Л. В.
16. Ухвалою Верховного Суду від 12.11.2019 постановлено провести попередній розгляд справи з 14.11.2019.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
17. ОСОБА_1 проходив строкову військову службу у Збройних Силах у період з 14.05.1986 по 30.06.1988. При цьому, в період з 02.06.1987 по 28.06.1988 проходив військову службу на території Анголи та в складі військової частини НОМЕР_1 , що підтверджується копією військового білету та копією довідки Міністерства оборони Російської федерації.
18. З витягу з протоколу засідання Центральної військово - лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв колишнього військовослужбовця від 29.01.2015 № 318 встановлено, що отримані позивачем поранення (контузія) та захворювання пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.
19. Висновком спеціаліста у галузі судово - медичного обстеження № 121 від 11.01.2016 встановлено, що поранення отримані під час проходження позивачем військових дій у Анголії у 1987 році.
20. 26.10.2007 Житомирською обласною медико - соціальною експертною комісією № 2 позивачу первинно встановлено ІІ групу інвалідності з 18.10.2007, яка настала внаслідок захворювання пов'язаного з проходженням військової служби.
21. При повторному огляді 10.04.2012 Житомирською обласною медико - соціальною експертною комісією № 2 позивачу встановлено ІІ групу інвалідності з 10.04.2012, яка настала внаслідок захворювання пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні у країнах де велись бойові дії.
22. 14.02.2017 Житомирською обласною медико - соціальною експертною комісією № 2 позивачу встановлено І групу інвалідності з 20.01.2017, яка настала внаслідок захворювання пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні у країнах де велись бойові дії.
23. Андрушівським управлінням праці та соціального захисту населення ОСОБА_1 встановлено статус інваліда війни І групи та видано відповідне посвідчення серії НОМЕР_2 від 15.02.2017.
24. 01.03.2017 ОСОБА_1 звернувся із заявою до Міністерства оборони України через ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_3 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_4 ) про виплату одноразової грошової допомоги згідно ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", саме як інваліду І групи з 20.01.2017 та додав усі документи встановлені п. 11 Порядку № 975.
25. Андрушівський РВК направив документи позивача до ІНФОРМАЦІЯ_5 для направлення їх до Міністерства оборони України.
26. 03.03.2017 Житомирський обласний військовий комісаріат повернув документи ОСОБА_1 на доопрацювання до ІНФОРМАЦІЯ_6 чим фактично відмовив в оформленні документів, наданні висновку щодо можливості призначення одноразової грошової допомоги та направленні цих документів до Міністерства оборони України для прийняття рішення за заявою з посиланням на те, що в поданих документах відсутній документ, який свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.
27. Не погоджуючись з відмовою ІНФОРМАЦІЯ_7 , позивач оскаржив її в судовому порядку.
28. Постановою Корольовського районного суду м. Житомира від 21.06.2017 по справі № 296/2292/17 визнано протиправною відмову ІНФОРМАЦІЯ_7 у оформленні документів та наданні висновку до Міністерства оборони України, у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів, щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги, у зв'язку із встановленням інвалідності І групи з 20.01.2017, внаслідок поранення, контузії та захворювань пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах де велися бойові дії, відповідно до заяви до Андрушівського районного військового комісаріату від 01.03.2017 та доданих до заяви документів згідно з п. 11 Порядку, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975, оформлену листом від 03.03.2017 № ВС1280. Зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_1 прийняти та оформити документи для виплати одноразової грошової допомоги, подані відповідно до заяви від 03.01.2017 та розглянути питання про надання Міністерству оборони України висновку щодо можливості виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням першої групи інвалідності з 20.01.2017 внаслідок поранення, контузії, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах де велися бойові дії, відповідно до вимог статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975 "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві".
29. На виконання зазначеної постанови суду ОСОБА_1 повторно направив заяву від 01.03.2017 до відповідача через Андрушівський районний військовий комісаріат, ІНФОРМАЦІЯ_1 про виплату йому одноразової грошової допомоги, згідно ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", саме як інваліду І групи з 20.01.2017 та додав усі документи, встановлені п. 11 Порядку № 975.
30. Проте, пунктом 3 рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 09.06.2017 № 57, затвердженим Міністром оборони України 09.06.2017, ОСОБА_1 відмовлено в призначенні одноразової грошової допомоги, оскільки інвалідність йому встановлено понад 3-х місячний строк після звільнення зі служби. Крім цього зазначено, що зміна групи інвалідності у позивача відбулася понад дворічний термін, що згідно з частиною четвертою статті 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та пункту 8 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975, не дає підстав для здійснення доплати одноразової грошової допомоги у зв'язку зі зміною групи інвалідності.
31. Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом.
32. Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку із виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ (далі - Закон № 2232-ХІІ).
33. Відповідно до ст. 41 цього Закону, виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
34. Відповідно до ч. 9 ст. 16-3 Закону № 2011-ХІІ, порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.
35. Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975, прийнятою відповідно до п. 2 ст. 16-2 та п. 9 ст. 16-3 Закону № 2011-ХІІ, затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - Порядок № 975).
36. Водночас, п. 2 вказаної постанови установлено, що особам, які до набрання чинності Порядком, затвердженим цією постановою, мають право на отримання одноразової грошової допомоги:
допомога, що була призначена, виплачується відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 р. № 499 (Офіційний вісник України, 2008 р., № 39, ст. 1298), Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, що сталися у 2006 році, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2007 р. № 284 (Офіційний вісник України, 2007 р., № 14, ст. 532), і Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності співробітників кадрового складу розвідувальних органів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 листопада 2007 р. № 1331 (Офіційний вісник України, 2007 р., № 89, ст. 3255);
допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.
37. Відповідно до п. 3 Порядку № 975, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є: у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть; у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.
38. Отже, на час подання позивачем заяви про виплату одноразової грошової допомоги було визначено, що моментом виникнення права є дата встановлення інвалідності, а тому застосуванню до спірних правовідносин підлягає законодавство, яке діяло на момент первинного встановлення позивачу ІІ інвалідності, а саме Закон № 2011-ХІІ, в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань соціального захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і деяких інших осіб» від 03 листопада 2006 року № 328, яка діяла з 01 січня 2007 року до 01 січня 2014 року та Порядок № 499.
39. Частинами 2 та 6 ст. 16 Закону № 2011-XII (в редакції чинній з 01 січня 2007 року до 01 січня 2014 року) було передбачено: 2) у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю під час виконання ним обов'язків військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України; 6) у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю строкової військової служби під час проходження військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі, що визначається у відсотках від загальної суми допомоги на випадок загибелі (смерті), встановленої пунктом 5 цієї статті.
40. Аналогічне правило закріплено Порядком № 499, згідно з пп. 4 п. 2 якого, військовослужбовцям строкової служби у разі поранення (контузії, травми або каліцтва) без встановлення групи інвалідності, заподіяного їм під час проходження військової служби, чи в разі настання інвалідності під час проходження військової служби та особам, звільненим із строкової військової служби, у разі настання інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення з такої служби внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період її проходження, залежно від ступеня втрати працездатності - у розмірі, що визначається у відсотках десятирічного грошового забезпечення.
41. Відповідно до ч. 4 ст. 2 Закону № 2232-ХІІ (в редакції до 01 січня 2014 року) існують такі види військової служби: строкова військова служба; військова служба за контрактом осіб рядового, сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів); військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу.
42. Отже, строкова служба є окремим видом військової служби, що вказує на особливий порядок правового регулювання вказаного виду служби.
43. В контексті спірних правовідносин саме ч. 6 ст. 16 Закону № 2011-XII є спеціальною правовою нормою, що містить особливі критерії для встановлення умов виплати одноразової грошової допомоги особам, які проходять строкову військову службу.
44. Згідно правової позиції, висловленої Верховним Судом у складі Судової палати для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 26 червня 2018 року (справа № 750/5074/17) ч. 6 ст. 16 Закону №2011-XII (в редакції чинній з 01 січня 2007 року до 01 січня 2014 року), для військовослужбовців строкової військової служби встановлено окремий порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги, відповідно до яких обмежено проміжок часу у який, у разі настання інвалідності, виникає право військовослужбовців строкової військової служби на отримання одноразової грошової допомоги і такий проміжок часу визначений періодом проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби. У разі встановлення інвалідності в період дії зазначеної редакції ст. 16 Закону № 2011-ХІІ після спливу трьох місяців від дня звільнення зі служби, права на отримання вказаної одноразової грошової допомоги у військовослужбовця строкової військової служби не виникає.
45. Відтак, оскільки ОСОБА_1 вперше встановлена інвалідність більше ніж через 19 років після звільнення зі строкової військової служби, вірним є висновок суду апеляційної інстанції, що у позивача відсутнє право на отримання одноразової грошової допомоги за ст. 16 Закону № 2011-ХІІ.
46. Доводи позивача, що у спірних правовідносинах застосуванню підлягає ч. 2 ст. 16 Закону № 2011-ХІІ є безпідставними, оскільки виконання обов'язків військової служби здійснюється під час проходження військової служби. Тобто, визначення «під час проходження військової служби» є більш широким та включає в себе і час виконання обов'язків військової служби.
47. Посилання суду першої інстанції у цій справі на правову позицію Верховного Суду України, висловлену у постановах Верховного Суду України від 18 листопада 2014 року (справа № 21-446а14) та від 21 квітня 2015 року (справа № 21-135а15) є безпідставними, оскільки ці постанови ухвалені за інших фактичних обставин. У зазначених справах Верховний Суд України вирішував питання щодо виплати одноразової грошової допомоги військовослужбовцям (не строкової військової служби).
48. Враховуючи наведене, Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судом апеляційної інстанції оскаржуваного судового рішення і погоджується з висновками суду апеляційної інстанції у справі про відмову у задоволенні позовних вимог.
49. За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення суду апеляційної інстанції у цій справі є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки апеляційний суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, в них повно і всебічно з'ясовані обставини в адміністративній справі, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.
50. У відповідності до частини першої статті 350 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
51. Відповідно до ст. 139 КАС України, оскільки Суд залишає в силі рішення суду апеляційної інстанції, судові витрати не підлягають новому розподілу.
Керуючись ст.ст. 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 03 вересня 2018 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
С.Г. Стеценко
А.Ю. Бучик
Л.В. Тацій ,
Судді Верховного Суду