Іменем України
13 листопада 2019 року
м. Київ
справа №820/3478/17
адміністративне провадження №К/9901/42648/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
cудді-доповідача Кравчука В.М., суддів Коваленко Н.В., Стародуба О.П.,
розглянув у письмовому провадженні
касаційну скаргу Головного управління Держгеокадастру в Харківській області
на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2017 року (суддя Бадюков Ю.В.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2017 року (колегія у складі суддів Зеленський В.В., Чалий І.С., П'янова Я.В.)
у справі № 820/3478/17
за позовом ОСОБА_1
до Міськрайонного управління у Харківському районі та м. Люботині Головного управління Держгеокадастру у Харківській області
третя особа - Державний кадастровий реєстратор Міськрайонного управління у Харківському районі та м. Люботині Головного управління Держгеокадастру у Харківській області
про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії.
І. РУХ СПРАВИ
1. 15.08.2017 до Харківського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Міськрайонного управління у Харківському районі та м. Люботині Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, третя особа - Державний кадастровий реєстратор Міськрайонного управління у Харківському районі та м. Люботині Головного управління Держгеокадастру у Харківській області Рибалко Анастасія Вікторівна.
2. Позивач просив суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення державного кадастрового реєстратора міськрайонного управління у Харківському районі та м. Люботині Головного управління Держгеокадастру у Харківській області Рибалко А.В. за № РВ-6300825632017 про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру від 27.04.2017, про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру від 14.07.2016 з підстав зазначених у рішенні.
- зобов'язати міськрайонне управління у Харківському районі та м. Люботині Головного управління Держгеокадастру у Харківській області внести відомості (зміни до них) до Державного земельного кадастру стосовно земельних ділянок, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .
3. Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 14.09.2017, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.10.2017, позов задоволено частково:
- скасовано рішення державного кадастрового реєстратора Міськрайонного управління у Харківському районі та м. Люботині Головного управління Держгеокадастру у Харківській області Рибалко А.В. № РВ-6300825632017 про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру від 27.04.2017;
- зобов'язано Міськрайонне управління у Харківському районі та м. Люботині Головного управління Держгеокадастру у Харківській області повторно, з урахуванням висновків суду, розглянути заяву ОСОБА_1 від 14.04.2017 про внесення відомостей до Державного земельного кадастру щодо земельних ділянок, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 ;
- у решті вимог в позові відмовлено.
4. 20.11.2017 Головне управління Держгеокадастру в Харківській області подало до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, просить скасувати рішення суду першої та апеляційної інстанції, прийняти нове про відмову в позові.
5. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14.12.2017 відкрито касаційне провадження.
6. У зв'язку з ліквідацією Вищого адміністративного суду України справу передано до Верховного Суду.
ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
7. 14.04.2017 ОСОБА_1 звернулась до Міськрайонного управління у Харківському районі та м. Люботині Головного управління Держгеокадастру у Харківській області із заявою (реєстраційний №ЗВ-6305654232017) про внесення відомостей до Державного земельного кадастру щодо земельних ділянок, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .
8. Державний кадастровий реєстратор міськрайонного управління у Харківському районі та м. Люботині Головного управління Держгеокадастру у Харківській області Рибалко А. В. прийняла 27.04.2017 рішення № РВ-6300825632017 про відмову у внесені відомостей до Державного земельного кадастру. Підстава - невідповідності поданих документів вимогам, встановлених Законом України «Про Державний земельний кадастр» і Порядку ведення Державного земельного кадастру, ст. 59 Земельного кодексу України, а саме зазначена ділянка, яка відводиться знаходиться безпосередньо у прибережно-захисній смузі водного об'єкта, а відсутність проекту землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги не свідчить про відсутність самої прибережної захисної смуги, оскільки її розміри встановлені законом.
9. У листі Харківського обласного управління водних ресурсів від 25.10.2016 № 08-10/1145 зазначено, що проекти землеустрою щодо встановлення водоохоронних зон та прибережних захисних смуг водойм поблизу та в с. Караван на погодження до Управління не надавались. В межах існуючих населених пунктів прибережна захисна смуга встановлюється з урахуванням містобудівної документації.
10. У листі Люботинської міської ради від 11.11.2016 № 03-36/4611 зазначено, що межі вищезазначеного ставка не встановленні, не встановлені межі прибережної захисної межі ставка, документація із землеустрою встановлення меж ставка та прибережної захисної смуги не замовлялась.
11. На замовлення ОСОБА_1 землевпорядною організацією було розроблено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою АДРЕСА_1 . Згідно з проектом цільове призначення земельної ділянки - для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).
12. Складно акт погодження меж земельної ділянки про їх погодження із суміжними землевласниками.
13. Складено акт прийому-передачі межових знаків на зберігання. Встановлено, що обмеження у використанні земельної ділянки та земельні сервітути відсутні.
14. На спірній земельній ділянці в селищі Караван, на АДРЕСА_1 знаходиться індивідуальний житловий будинок, що належить ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право власності, технічним паспортом.
ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН
15. Позивач свої вимоги обґрунтовувала тим, що державний кадастровий реєстратор незаконно відмовив у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру щодо земельної ділянки, оскільки відсутні визначені Законом України «Про державний земельний кадастр» підстави для відмови, а державний реєстратор на власний розсуд вирішив, що земельна ділянка належить до земель водного фонду. При цьому, реєстратор не зазначив, яка площа водойми, чи є відповідні плани щодо визначення захисних смуг, та яку відстань вони займають, чи є містобудівні плани.
16. Відповідач проти позову заперечував з тих підстав, що державним кадастровим реєстратором встановлена невідповідність поданих документів вимогам ст. 59 ЗК України. До земель водного фонду відносяться землі на яких хоча й не розташовані об'єкти водного фонду, але за своїм призначенням сприяють функціонуванню та експлуатації водного фонду, виконують певні захисні функції. Відсутність окремого проекту землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги не свідчить про відсутність самої прибережної захисної смуги, оскільки її розміри визначені законом. Землі водного фонду не можуть передаватись у власність.
ІV. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
17. Задовольняючи частково позов, суди виходили з того, що посилання державного реєстратора на те, що спірна земельна ділянка відноситься до земель водного фонду, є необґрунтованим та спростовується тим, що інформація про встановлення в натурі меж водоохоронних зон ставка розташованого вздовж вул. Станіслава Шумицького, біля якого знаходиться спірна земельна ділянка в Харківському обласному управлінні водних ресурсів відсутня, межі вищезазначеного ставка не встановленні, також не встановлені межі прибережної захисної межі ставка, відсутня документації із землеустрою встановлення меж ставка та прибережної захисної смуги.
18. Вимога про скасування рішення від 14.07.2016 не підлягає задоволенню, оскільки зазначене рішення було предметом судового розгляду у Харківському окружному адміністративному суді (справа №820/6750/16). Постановою від 06.03.2017 рішення державного кадастрового реєстратора Управління Держгеокадастру у Харківському районі Харківської області № РВ- 6300619882016 про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру від 14.07.2016 скасовано. Судове рішення набрало законної сили 03.04.2017. Таким чином, це рішення не породжує жодних правових наслідків з моменту його прийняття, не може бути предметом судового розгляду.
V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
19. Скаржник у касаційній скарзі посилається на те, що суди дійшли помилкового висновку про те, що державний кадастровий реєстратор на власний розсуд вирішив, що земельна ділянка належить до земель водного фонду. До земель водного фонду відносяться землі, на яких хоча й не розташовані об'єкти водного фонду, але за своїм призначенням сприяють функціонуванню та експлуатації водного фонду, виконують певні захисні функції. Відсутність окремого проекту землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги не свідчить про відсутність самої прибережної захисної смуги, оскільки її розміри визначені законом. Землі водного фонду не можуть передаватись у власність.
20. Заперечення на касаційну скаргу не подавались.
VІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
21. Верховний Суд перевірив доводи касаційної скарги, перевірив правильність застосування норм матеріального та процесуального права та дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги.
22. Правовим питанням у справі є знаходження земельної ділянки, яка планується для відведення, у прибережно-захисній смузі водного об'єкта, що є перешкодою внесення відомостей про земельну ділянку до Державного земельного кадастру.
23. Отже, в першу чергу суди мали з'ясувати правовий статус земельної ділянки.
24. Досліджуючи це, суди попередніх інстанцій, дійшли висновку, що спірна земельна ділянка не належить до земель водного фонду. Підтвердженням цього є те, що інформація про встановлення в натурі меж водоохоронних зон ставка розташованого вздовж вул. Станіслава Шумицького, біля якого знаходиться спірна земельна ділянка, в Харківському обласному управлінні водних ресурсів відсутня, межі ставка не встановленні, також не встановлені межі прибережної захисної межі ставка, відсутня документація із землеустрою встановлення меж ставка та прибережної захисної смуги.
25. Колегія суддів Верховного Суду з цим висновком не погоджується, зважаючи на наступне.
26. Частиною 6 статті 24 Закону України «Про державний земельний кадастр» встановлено вичерпний перелік обставин, існування яких зумовлює відмову у здійсненні державної реєстрації земельної ділянки. Так, підставою для відмови у здійсненні державної реєстрації земельної ділянки є розташування земельної ділянки на території дії повноважень іншого Державного кадастрового реєстратора; подання заявником документів, передбачених частиною четвертою цієї статті, не в повному обсязі; невідповідність поданих документів вимогам законодавства; знаходження в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини.
27. Оскаржуваним рішенням державний кадастровий реєстратор відмовив у внесенні відомостей, посилаючись на невідповідність поданих документів вимогам законодавства, а саме ст. 59, 60, 88 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), а саме належність спірної земельної ділянки до об'єктів водного фонду.
28. Згідно зі ст.ст.19, 20 ЗК України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на відповідні категорії, у тому числі - землі водного фонду. Віднесення їх до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.
29. Порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання відповідно до ст. 21 ЗК України недійсними рішень про надання земель, угод щодо земельних ділянок, відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною тощо.
30. Згідно з положенням ч. 1 ст. 3 Водного кодексу (далі - ВК України) України усі води (водні об'єкти) на території України становлять її водний фонд.
31. Частина 2 ст. 3 ВК України визначає, що до водного фонду України належать: 1) поверхневі води: природні водойми (озера), водотоки (річки, струмки), штучні водойми (водосховища, ставки) і канали; інші водні об'єкти; 2) підземні води та джерела; 3) внутрішні морські води та територіальне море.
32. Відповідно до ч. 1 ст. 58 ЗК України та ст. 4 ВК України до земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об'єктами, болотами, а також островами; землі зайняті прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів.
33. Таким чином, до земель водного фонду України відносяться землі, на яких хоча й не розташовані об'єкти водного фонду, але за своїм призначенням вони сприяють функціонуванню і належній експлуатації водного фонду, виконують певні захисні функції.
34. Чинним законодавством установлено особливий правовий режим використання земель водного фонду.
35. Відповідно до ст. 59 ЗК України передбачено обмеження щодо набуття таких земель у приватну власність та встановлено можливість використання таких земель для визначених цілей на умовах оренди. Відповідно ж до ч. 4ст. 84 ЗК України землі водного фонду взагалі не можуть передаватись у приватну власність, крім випадків, передбачених законодавством.
36. Випадки передачі земель водного фонду до приватної власності передбачені положеннями ч.2 ст. 59 ЗК України.
37. Громадянам та юридичним особам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть безоплатно передаватись у власність замкнені природні водойми (загальною площею до 3 гектарів). Власники на своїх земельних ділянках можуть у встановленому порядку створювати рибогосподарські, протиерозійні та інші штучні водойми (ч. 2 ст. 59 ЗК України).
38. Громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, а також озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт тощо (ч. 4ст. 59 ЗК України).
39. Отже, за змістом зазначених норм права землі під водними об'єктами загальнодержавного значення, зокрема зайняті поверхневими водами: водотоками (річки, струмки), штучними водоймами (водосховища, ставки) і каналами; іншими водними об'єктами; підземними водами та джерелами, внутрішніми морськими водами та територіальним морем, а також прибережні захисні смуги вздовж річок (у тому числі струмків та потічків), морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм не могли передаватись у власність громадян, оскільки є землями водного фонду України.
40. Крім того, за положеннями ст. 60 ЗК України та ст. 88 ВК України уздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності у межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги. Правовий режим прибережних смуг визначається ст.ст. 60, 62 ЗК України та ст.ст.1, 88, 90 ВК України.
41. Так, згідно зі ст. 61 ЗК України, ст. 89 ВК України прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності. Зокрема, у прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється: розорювання земель (крім підготовки ґрунту для залуження і залісення), а також садівництво та городництво; зберігання та застосування пестицидів і добрив; влаштування літніх таборів; для худоби; будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів тощо. Об'єкти, що знаходяться у прибережній захисній смузі, можуть експлуатуватись, якщо при цьому не порушується її режим. Не придатні для експлуатації споруди, а також ті, що не відповідають встановленим режимам господарювання, підлягають винесенню з прибережних захисних смуг.
42. Відповідно до ст. 60 ЗК України, ст. 88 ВК України прибережні захисні смуги встановлюються по обидва береги річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною:
- для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менш як 3 гектари 25 метрів;
- для середніх річок, водосховищ на них, водойм, а також ставків площею понад 3 гектари 50 метрів;
- для великих річок, водосховищ на них та озер 100 метрів.
43. Згідно з ч. 4 ст. 88 ВК України у межах існуючих населених пунктів прибережна захисна смуга встановлюється з урахуванням конкретних умов, що склалися.
44. Таким чином, землі, зайняті поверхневими водами, природними водоймами (озера), водотоками (річки, струмки), штучними водоймами (водосховища, ставки), каналами й іншими водними об'єктами, та землі прибережних захисних смуг є землями водного фонду України, на які поширюється окремий порядок надання й використання.
45. Отже, прибережна захисна смуга - це частина водоохоронної зони визначеної законодавством ширини вздовж річки, моря, навколо водойм, на якій встановлено особливий режим.
46. Існування прибережних захисних смуг визначеної ширини передбачене нормами закону (ст. 60 ЗК України, ст. 88 ВК України). Відтак відсутність проекту землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги не свідчить про відсутність самої прибережної захисної смуги, оскільки її розміри встановлені законом.
47. Системний аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку про те, що при наданні земельної ділянки за відсутності проекту землеустрою зі встановлення прибережної захисної смуги необхідно виходити з нормативних розмірів прибережних захисних смуг, установлених ст. 88 ВК України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до Порядку визначення. Надання у приватну власність земельних ділянок, які знаходяться у прибережній захисній смузі, без урахування обмежень, зазначених уст. 59 ЗК України, суперечить нормам статей 83, 84 цього Кодексу.
48. Зокрема, такий правовий висновок зроблено Великою Палата Верховного Суду в постанові від 30.05.2018 у справі № 469/1393/16-ц, Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду у постанові від 05.06.2019 у справі № 806/3602/15.
49. Таким чином, посилання державного кадастрового реєстратора у рішенні від 27.04.2017 на те, відсутність окремого проекту землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги не свідчить про відсутність самої прибережної захисної смуги, оскільки її розміри визначені законом, Суд вважає обґрунтованим.
50. Водночас, суди попередніх інстанцій висновок про те, що спірна земельна ділянка не належить до земель водного фонду зробили, беручи до уваги те, що інформація про встановлення в натурі меж водоохоронних зон ставка розташованого вздовж вул. Станіслава Шумицького, біля якого знаходиться спірна земельна ділянка, в Харківському обласному управлінні водних ресурсів відсутня, межі ставка не встановленні, також не встановлені межі прибережної захисної межі ставка, відсутня документація із землеустрою встановлення меж ставка та прибережної захисної смуги.
51. Проте наведене лише підтверджує, що межі прибережної захисної смуги ставка не встановлені та відсутня документація із землеустрою встановлення меж ставка та прибережної захисної смуги, а не спростовує того, що спірна земельна ділянка, яка відводиться, знаходиться безпосередньо у прибережно-захисній смузі водного об'єкта.
52. Таким чином, суд першої та апеляційної інстанції дійшли помилкового висновку, що державний кадастровий реєстратор протиправно відмовив у внесенні відомостей про земельну ділянку, оскільки прибережні захисні смуги встановлюються за окремими проектами землеустрою, а такий відсутній.
53. Відповідно до частини першої статті 351 КАС підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.
54. Відповідно до ч. 1 ст. 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
55. Оскільки доводи касаційної скарги про порушення норм матеріального та процесуального права знайшли підтвердження під час касаційного перегляду, Суд дійшов висновку, що відповідні судові рішення суду першої та апеляційної інстанції підлягають скасуванню з ухваленням нової постанови - про відмову в задоволенні позову.
56. Судові витрати у вигляді судового збору суб'єкту владних повноважень, який є відповідачем у справі, у разі відмови в задоволенні позову відшкодуванню не підлягають .
Керуючись ст.ст.139, 243, 341, 354 КАС України, Суд, -
1. Касаційну скаргу Головного управління Держгеокадастру в Харківській області задовольнити.
2. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2017 року скасувати.
3. Ухвалити нове рішення. В задоволенні позову відмовити.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Кравчук В.М.
Суддя Коваленко Н.В.
Суддя Стародуб О.П.