Іменем України
14 листопада 2019 року
Київ
справа №686/11648/16-а
адміністративне провадження №К/9901/16624/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Желєзного І.В., судді Саприкіної І.В., судді Чиркіна С.М., розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому на постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області у складі судді Заворотної О.Л. від 23 серпня 2016 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Ватаманюка Р.В., Сторчака В.Ю., Мельник-Томенко Ж.М. від 21 березня 2017 року,
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2016 року ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України у місті Хмельницькому, у якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому щодо відмови у здійсненні перерахунку пенсії з урахуванням трудового стажу та заробітної плати за період з січня 1993 року по грудень 1997 року;
- зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому здійснити перерахунок пенсії, починаючи з вересня 2014 року, та нарахувати пенсію з урахуванням трудового стажу та заробітної плати за період з січня 1993 року по грудень 1997 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що перебуває на обліку в відповідача та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". При призначенні пенсії та визначенні її розміру відповідачем не було враховано суми його заробітку за період з 1993 року по 1997 рік з посиланням на те, що відповідачем виявлено невідповідність фонду оплати праці та заробітної плати позивача. Вважає такі дії відповідача незаконними.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Постановою Хмельницької області від 23 серпня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2017 року, позовні вимоги задоволено.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що відповідачем безпідставно відмовлено позивачу у проведенні перерахунку пенсії із врахуванням заробітної плати в Товаристві з обмеженою відповідальністю «АСАКОПС», оскільки отримання вказаної заробітної підтверджено архівними довідками.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Не погоджуючись з постановою Хмельницької області від 23 серпня 2016 року та ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2017 року, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, Управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому звернулось з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та відмовити в задоволенні адміністративного позову.
Касаційну скаргу подано до суду 07 квітня 2017 року.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 13 квітня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі № 686/11648/16-а.
Справу передано до Верховного Суду 06 лютого 2018 року.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18 червня 2019 року для розгляду цієї справи визначено новий склад колегії суддів, суддею-доповідачем визначено суддю Желєзного І.В., суддів Саприкіну І.В. та Чиркіна С.М.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Судами попередніх інстанцій встановлено, що Управлінням Пенсійного фонду України в м. Хмельницькому з 24 вересня 2014 року позивачу було призначено пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в розмірі 949, 00 грн.
В липні 2015 року позивач звернувся до відповідача з письмовою заявою про перевірку нарахування трудової пенсії. До заяви додана довідка від 31 липня 2014 року № 525 про отримання заробітної плати позивачем з січня 1993 по грудень 1997 року в Товаристві з обмеженою відповідальністю "АСАКОПС".
21 липня 2015 року Управлінням Пенсійного фонд України у м. Хмельницькому направлено письмову відповідь на звернення, в якому вказано, що відомостей про трудову діяльність в 1997 році позивач не надав (хоча в довідці зазначена зарплата і за 1997 рік) та фонд оплати праці Товариства з обмеженою відповідальністю "АСАКОПС", де працював позивач в той час, не співпадає з сумами заробітної плати, зазначеними в наданій архівній довідці, відтак враховувати при розрахунку пенсії зазначену довідку немає підстав. Разом з тим, позивачу пенсію частково перерахували до 1299,00 грн.
01 грудня 2015 року постановою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області по справі № 686/18039/15-а, яка набрала законної сили 22 лютого 2016 року, зобов'язано Управління Пенсійного фонд України у м. Хмельницькому здійснити ОСОБА_1 перерахунок пенсії з 07 березня 2015 року та нарахувати пенсію з урахуванням трудового стажу з січня 1993 року по грудень 1997 року.
11 травня 2016 року листом Управління Пенсійного фонд України у м. Хмельницькому позивачу відмовлено в проведенні перерахунку пенсії із врахуванням заробітної плати за період з 1993 по 1997 роки.
Вважаючи зазначені дії відповідача незаконними позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що суди попередніх інстанції не прийняли до уваги, що фонд оплати праці Товариства з обмеженою відповідальністю «АСАКОПС» не співпадає з сумами заробітної плати, що зазначені у довідці, наданій позивачем для перерахунку пенсії за спірний період роботи, а тому відповідач не має законних підстав враховувати цей період при обчисленні пенсії.
Від позивача відзиву або заперечень на касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому не надходило, що відповідно до статті 338 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України) не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Зазначеним вимогам процесуального закону рішення судів першої та апеляційної інстанцій відповідають, а викладені у касаційній скарзі мотиви скаржника є неприйнятні з огляду на наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.
Норми матеріального права в цій справі суд застосовує в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.
Відповідно до статті 22 Конституції України права і свободи людини та громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються й не можуть бути скасовані. Під час прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається звуження змісту й обсягу наявних прав і свобод.
Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості й в інших випадках, передбачених законом (стаття 46 Основного Закону).
Відповідно до частини першої статті 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу, починаючи з 01 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами у період до 01 січня 2016 року або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 01 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 1 липня 2000 року незалежно від перерв.
Заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 01 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, а за період страхового стажу починаючи з 01 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.
Згідно з підпунктом 3 пункту 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Правління Пенсійного Фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (далі - Порядок), для підтвердження заробітної плати відділом персоніфікованого обліку до заяви про призначення пенсії за віком надаються індивідуальні відомості про застраховану особу за період з 01 липня 2000 року (додатки 1, 3 до Положення).
За бажанням пенсіонера у період до 01 січня 2016 року ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) до 01 липня 2000 року (додаток 1) із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам.
У разі якщо страховий стаж починаючи з 01 липня 2000 року становить менше 60 місяців, особою подається довідка про заробітну плату (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 01 липня 2000 року (додаток 1).
За змістом частини третьої статті 44 Закону № 1058 органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.
Відповідно до частини п'ятої статті 45 Закону "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.
Згідно з пунктом 2.10 Порядку довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами.
Обов'язковою умовою для обчислення пенсії з урахуванням заробітної плати за період роботи до 01 липня 2000 року є підтвердження її нарахування первинними документами. Іншого чинним законодавством не передбачено.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним судом України у постановах від 17 березня 2015 року у справі № 21-11а15, від 15 грудня 2015 року у справі № 2-а/576/29/14, Верховним Судом у постановах від 13 лютого 2018 року у справі № 358/1179/17, від 26 жовтня 2018 року у справі № 576/1467/16-а та від 11 липня 2019 року у справі № 331/4970/17 (2-а/331/181/2017).
Судами у цій справі встановлено, що довідка від 31 липня 2014 року № 525 про заробітну плату для призначення пенсії, яка видана на підставі первинних документів, відповідає вимогам законодавства. Крім того, не встановлено жодних підстав, які б викликали сумнів у достовірності даних про отриману позивачем заробітну плату за період з січня 1993 року по грудень 1997 року, зазначених в довідці від 31 липня 2014 року № 525.
Враховуючи викладене, колегія суддів Верховного Суду погоджується із висновками судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позовних вимог.
Доводи касаційної скарги не містять належних та об'єктивно обумовлених міркувань, які б спростовували наведені висновки судів першої і апеляційної інстанцій, натомість є аналогічними тим, які зазначені в запереченнях на позовну заяву та апеляційній скарзі. Проте таким доводам судами першої та апеляційної інстанцій надано належну оцінку з дотриманням норм матеріального права.
Крім того, наведені у касаційній скарзі доводи щодо помилковості висновків судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі фактично зводяться до необхідності нової оцінки обставин у справі та дослідження наявних у матеріалах справи доказів.
Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
У пункті 50 рішення Європейського суду з прав людини «Щокін проти України» (№ 23759/03 та № 37943/06) зазначено про те, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Говорячи про «закон», стаття 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях цієї Конвенції (див. рішення у справі «Шпачек s.r.о.» проти Чеської Республіки» (SPACEK, s.r.o. v. THE CZECH REPUBLIC № 26449/95). Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні (див. рішення у справі «Бейелер проти Італії» (Beyeler v. Italy № 33202/96).
Крім того, Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі. Тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме в тому, щоб позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (рішення у справі "Кантоні проти Франції" (Cantoni v. France" № 17862/91), у справі "Вєренцов проти України"№ 20372/11).
Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29).
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що рішення судів у цій справі є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.
Оскільки колегія суддів залишає в силі рішення судів попередніх інстанцій, то відповідно до частини шостої статті 139 КАС України понесені сторонами судові витрати новому розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України,
Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у місті Хмельницькому залишити без задоволення.
Постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 23 серпня 2016 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2017 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий І.В. Желєзний
Судді: І.В. Саприкіна
С.М. Чиркін