05 листопада 2019 рокуЛьвів№ 857/8515/19
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Святецького В.В.
суддів Гудима Л.Я., Довгополова О.М.
з участю секретаря судового засідання Гнідець Р.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 20 травня 2019 року в справі №500/474/19 (головуючий суддя Мартиць О.І., час ухвалення - 12:35, повний текст рішення складено 30.05.2019, м. Тернопіль) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Тернопільської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішень, -
У лютому 2019 року до ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Тернопільської митниці ДФС, в якому просив визнати протиправними та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA403000/2019/00122 та рішення про коригування митної вартості товарів №UA403000/2019/000176/2 від 24.01.2019.
Рішенням від 20 травня 2019 року Тернопільський окружний адміністративний суд в задоволенні позову відмовив повністю.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи.
В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що жодних відомостей про неповність, недостовірність чи невірність визначення митної вартості товарів декларантом позивача матеріали справи не містять, а подані для митного оформлення документи містять інформацію про вартість придбання легкового автомобіля і понесені транспортні витрати.
При цьому звертає увагу на те, що на самому рахунку №GFZMS1287, виданому на виконання договору купівлі-продажу вказано, що суму рахунку отримано готівкою. Тобто сума була сплачена за умовами договору купівлі-продажу, яка склала 8925,00 євро, та була отримана фірмою «Еліа Комерція та консалтинг» до видачі самого рахунку №GFZMS1287 від 18.01.2019.
Безпідставним вважає апелянт і використання митним органом відомомсті оціночної діялності програмного продукту Schwacke Net.
З огляду на викладене, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити повністю.
Тернопільська митниця ДФС подала відзив на апеляційну скаргу, в якому обґрунтовує правомірність оскарженого відповідачем рішення суду першої інстанції та просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Представник відповідача заперечив вимоги апеляційної скарги та просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Суд встановив та матеріалами справи підтверджується, що 21 січня 2019 року уповноваженою особою позивача, агентом з митного оформлення ОСОБА_2 , було подано до митного оформлення митну декларацію типу ІМ40ДЕ №UA403010/2019/001222.
Заявлений до митного оформлення товар - легковий автомобіль, що був у користуванні, марки VOLKSWAGEN, модель: GOLF, номер кузова НОМЕР_1 , тип кузова: універсал, колір: чорний, тип двигуна: дизельний, номер двигуна: не визначений, робочий об'єм: 1598 куб. см., потужність 81 кВт., календарний рік виготовлення: 2016, модельний рік виготовлення: 2016, категорія транспортного засобу: МІ, колісна формула 4x2, кількість дверей: 5, загальна кількість місць, включаючи місце водія - 5. Торговельна марка: VOLKSWAGEN. Виробник: VOLKSWAGEN AG - Німеччина. Одержувач товару - ОСОБА_1 (гр. 8 митної декларації).
У вказаній митній декларації позивачем самостійно визначено митну вартість товару за основним методом, тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), яка складає 8925,00 євро - графа 42 митної декларації.
Одночасно із митною декларацією декларантом надано відповідачу ряд документів для підтвердження митної вартості товару і обраний метод її визначення. Зокрема, представлено договір купівлі-продажу транспортного засобу з документом про податок на додану вартість від 18.01.2019, рахунок №GFZMS1287 від 18.01.2019, в якій вказано покупця автомобіля марки Volkswagen, модель Golf, номер кузова - НОМЕР_1 , декларацію про походження товару EQ143698 від 01.01.2019, акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу №UA209020/2019/02693 від 21.01.2019, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 від 02.05.2016, некласифікований зовнішньоекономічний договір (контракт) б/н від 18.01.2019, договір про надання послуг митного брокера 388 від 18.01.2019, паспорт громадянина України з відміткою про реєстрацію місця проживання в Україні. Під час автоматизованого контролю із застосуванням системи управління ризиками відповідно до Порядку здійснення аналізу та оцінки ризиків, розроблення і реалізації заходів з управління ризиками для визначення форм та обсягів митного контролю, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.07.2015 №684, автоматизованою системою митного оформлення "Інспектор" (надалі - АСМО "Інспектор") було згенеровано форми митного контролю: "103-1 Можливе заниження митної вартості товару"; "105-2 Контроль правильності визначення митної вартості товарів"; "106-2 Витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів".
Також, АСМО "Інспектор" посадову особу підрозділу митного оформлення проінформовано про можливе заниження митної вартості товару та визначено перелік необхідних до виконання митних процедур: "Митна вартість товару нижча митної вартості ідентичних товарів. Обов'язкове направлення запиту до спеціалізованого підрозділу, а також звернення до підрозділу ДФС для визначення митної вартості за VIN-кодами: WVWZZZAUZGP610055, валюта - EUR, вартість - 13800, 00".
Відповідно до профілів ризику, згенерованих АСАУР та розпорядження Тернопільської митниці ДФС від 19.10.2018 №24-р, посадовою особою підрозділу митного оформлення направлено запит №162 від 21.01.2019 щодо правильності визначення митної вартості товарів до спеціалізованого підрозділу - відділу адміністрування митних платежів та митно-тарифного регулювання.
21.01.2019 під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості посадовою особою відділу адміністрування митних платежів та митно - тарифного регулювання було розпочато процедуру консультацій декларанта з митним органом, а саме -уповноваженій особі декларанта направлено електронне повідомлення про необхідність відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України надати документи, що підтверджують заявлену митну вартість, а саме: - якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; - за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.
У разі неподання документів відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України протягом 10 календарних днів надати додаткові документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості відповідно до частини третьої статті 53 Митного кодексу України, а саме: - копію митної декларації країни відправлення; - висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.
У зв'язку з тим, що документально не підтверджено числові значення складових митної вартості, які є обов'язковими при її обчисленні, відповідно до частини третьої статті 53 Митного кодексу України, надати такі документи: - якщо здійснювалось транспортування - транспортні документи; - якщо здійснювалось страхування - страхові документи.
Листом від 24.01.2019 уповноваженою особою декларанта інформовано митницю про неможливість надання додаткових документів, які підтверджують заявлену митну вартість а саме: банківських платіжних документів, інших платіжних та бухгалтерських документів, що підтверджують вартість товару та містять реквізити.
24.01.2019 Тернопільською митницею ДФС прийнято рішення про коригування митної вартості товарів за №UА403000/2019/000176/2 у зв'язку з тим, що декларантом до митного оформлення не поданий повний пакет документів, визначених частинами другою і третьою статті 53 Митного кодексу України.
У зв'язку з прийняттям вказаного рішення від 24.01.2019 №UА403000/2019/000176/2 надано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA403000/2019/00122.
Не погоджуючись із вказаними вище рішеннями митного органу, ОСОБА_1 оскаржив їх до суду.
Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції керувався тим, що наявні у поданих декларантом до митного оформлення документах не міститься достатніх даних для визнання заявленої декларантом митної вартості, а інших додаткових документів декларант не подав, зокрема, платіжних документів про сплату рахунку. Так як датою сплати в рахунку зазначено 18.01.2019, то на час подання митної декларації - 21.01.2019 такий документ в декларанта мав бути в наявності.
Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, враховуючи межі перегляду, передбачені ст. 308 КАС України, апеляційний суд зазначає наступне.
Відносини, пов'язані із справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України (далі - МК України), Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.
Як встановлено частинами 1, 2 статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Частиною 3 статті 53 МК України встановлено обов'язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу органу доходів і зборів протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно із положенням частини четвертої вказаної статті, у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) визначені в ній документи.
Відповідно до частини першої статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Згідно з положеннями статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Витребовування додаткових документів у декларанта та надання митниці права вчиняти дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів, можливе лише за наявності у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості.
При цьому, витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Підстави для незастосування основного методу визначення митної вартості товару передбачені частиною другою статті 58 Митного кодексу України
Так, відповідно до вищевказаної норми метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Матеріалами справи підтверджується, що для підтвердження митної вартості товару до митного оформлення було подано ряд документів, в тому числі: договір купівлі-продажу транспортного засобу від 18.01.2019, рахунок №GFZMS1287 від 18.01.2019, декларацію про походження товару EQ143698 від 01.01.2019, акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу №UA209020/2019/02693 від 21.01.2019, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 від 02.05.2016, некласифікований зовнішньоекономічний договір (контракт) б/н від 18.01.2019, договір про надання послуг митного брокера 388 від 18.01.2019.
На запит митниці про надання додаткових документів декларантом направлено лист від 24.01.2019 про неможливість надання додаткових документів, зокрема, банківських платіжних документі, інших платіжних та бухгалтерських документів, що підтверджують вартість товару та містять реквізити.
При цьому суд враховує, що згідно з рахунком №GFZMS1287 від 18.01.2019 розрахунок проводився готівкою, однак згідно з договору купівлі - продажу №б/н від 18.01.2019 суд не вбачає, яким чином повинна бути здійснена оплата за придбаний транспортний засіб. У даному договорі лише вказано, що до повної сплати ціни товару транспортний засіб залишається власністю продавця.
Крім того, операція купівлі-продажу транспортного засобу проводилась між фізичною особою ОСОБА_1 та юридичною особою фірмою "Еліа Комерція та консалтинг", яка зобов'язана вести бухгалтерський облік всіх здійснених нею операцій.
Тому, здійснена позивачем сплата за виставленому фірмою "Еліа Комерція та консалтинг" рахунком №GFZMS1287 від 18.01.2019 готівкових коштів за придбаний транспортний засіб мала бути підтверджена фіскальним чеком, квитанцією про оплату або іншим платіжним документом.
Таким чином, колегія суддів погоджується, що ненадання зазначених вище документів на момент винесення оскаржених рішень не дають можливість пересвідчитись у правильності задекларованої митної вартості і є підставою для відмови у визначені митної вартості за першим методом.
Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів (надалі - Методика), затвердженою наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.11.2003 №142/5/2092, визначено, що вартість колісних транспортних засобів та їх складових частин, що ввозяться на митну територію України, визначається за середніми цінами їх продажу в країні придбання або в провідних країнах-експортерах (пункт 7.53 Методики).
Згідно з Методикою провідними країнами-експортерами КТЗ є Німеччина - для КТЗ європейських виробників; США - для КТЗ американського ринку автомобілів (п. 7.53.1 Методики).
У додатку 8 до Методики вказано перелік рекомендованих нормативно-правових актів, методичної, довідкової літератури та комп'ютерних баз даних з програмним забезпеченням.
Серед рекомендованих джерел вказаний довідник "SuperSCHWACKE", видавництва "Еutax", який використовується фахівцями-товарознавцями, експертами при визначенні рівня вартості вживаних ТЗ.
Згідно витягу з інтернет каталогу "SCHWACKENET" №098996/28714505 від 21.01.2019 вартість даного колісного транспортного засобу становить 12800,00 EUR.
У спірному рішенні про коригування митної вартості №UА403000/2019/000176/2 від 24.01.2019 зазначено чому митна вартість не може бути визнана, а також описано послідовність застосування методів визначення митної вартості, а саме: "Митна вартість імпортованого товару не може бути визнана у зв'язку з тим, що документально не підтверджено числові значення складових митної вартості, які є обов'язковими при її обчисленні, а саме: для підтвердження фактурної вартості декларантом не подано платіжних документів, що стосуються оцінюваного товару, для транспортних витрат - рахунків про транспортні витрати, для страхування - страхових документів. На вимогу митного органу декларантом не було подано документів, що підтверджують заявлену митну вартість згідно ч.2 ст.53 Митного кодексу України, а саме: банківський платіжний документ, або інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що стосуються оцінюваного товару, транспортних документів, страхових документів та додаткових документів відповідно до ч.3 ст.53 Митного кодексу України: висновок про вартісні характеристики, підготовлений спеціалізованою експертною організацією, рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг. відправлення. Другорядні методи не були застосовані через відсутність достатньої інформації про ціну угоди щодо ідентичних та подібних товарів. Метод на основі віднімання вартості не може бути використаний оскільки відсутня інформація про ціни ідентичних чи подібних (аналогічних) товарів, що продаються на території України, а також про вартість всіх витрат, що зараховуються до ціни товару. Митна вартість товару визначена за резервним методом визначення митної вартості згідно ст.64 Митного кодексу України. За основу для обрахунку митної вартості даного товару взято інформацію щодо вартості даного транспортного засобу згідно schwackenet.de на рівні 12800 євро/шт."
Відтак, відповідач обґрунтував підставність і правомірність використання у спірному випадку відомостей оціночної діяльності програмного продукту Schwacke Net.
Докази на підтвердження протиправності рішення Тернопільської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №UA403000/2019/000176/2 від 24.01.2019 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA403000/2019/00122 від 24.01.2019 в матеріалах справи відсутні.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову.
Наведені обставини спростовують доводи апеляційної скарги про невідповідність рішення суду першої інстанції нормам матеріального та процесуального права, а тому апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.
Інші, зазначені відповідачем в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.
Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства (КАС) України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає.
Керуючись ст. ст. 243, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,-
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 20 травня 2019 року в справі №500/474/19 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя В. В. Святецький
судді Л. Я. Гудим
О. М. Довгополов
Повне судове рішення складено 14.11.2019.