Іменем України
14 листопада 2019 року
Київ
справа №826/25749/15
адміністративне провадження №К/9901/19310/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Олендера І.Я.,
суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Офісу великих платників податків ДФС на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.02.2016 (суддя Келеберда В.І.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 31.03.2016 (судді: Мельничук В.П. (головуючий), Грищенко Т.М., Мацедонська В.Е.) у справі № 826/25749/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Технохімреагент" до Офісу великих платників податків ДФС про визнання протиправними та скасування вимоги та рішення,
Короткий зміст позовних вимог
1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Технохімреагент" (далі - позивач, Товариство) звернулось до суду з позовом до Офісу великих платників податків ДФС (далі - відповідач, контролюючий орган) про визнання протиправними та скасування податкової вимоги від 21.10.2015 № 139-11, рішення про опис майна у податкову заставу від 21.10.2015 № 23304/10/28-10-23-26.
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскільки Товариство виконало всі передбачені законодавством дії щодо виконання обов'язку по перерахуванню в бюджет суми податкового зобов'язання, що пов'язане з моментом подання в банк платіжного доручення на перерахування відповідних сум податкових зобов'язань, тому у разі несвоєчасного надходження до державного бюджету грошових коштів не з вини платника податку, останній звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
3. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.02.2016, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 31.03.2016, позов задоволено. Визнані протиправними та скасовані оскаржувані податкову вимогу від 21.10.2015 № 139-11 та рішення про опис майна у податкову заставу від 21.10.2015 № 23304/10/28-10-23-26.
4. Суд першої інстанції, з рішенням якого погодився суд апеляційної інстанції виходив з того, що платіжні доручення по сплаті зобов'язання з податку на прибуток своєчасно подані позивачем для перерахування коштів до бюджету та прийняті банком, проте з вини банку виконані не були, а тому для позивача не повинні наставати негативні наслідки, що виключає підстави для прийняття оскаржуваної вимоги та рішення про опис майна у податкову заставу.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
5. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, контролюючий орган подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.02.2016, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 31.03.2016 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог Товариства в повному обсязі.
6. Касаційний розгляд справи проведено в попередньому судовому засіданні, відповідно до ст. 343 Кодексу адміністративного судочинства України.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
7. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що між Товариством та ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» укладено договір банківського рахунку від 12.06.2008 №34477, відповідно до якого, банк відкриває клієнту поточні рахунки у національній та іноземній валютах та зобов'язується здійснювати його розрахунково-касове обслуговування, а клієнт зобов'язується оплачувати послуги банку згідно тарифів банку в порядку і на умовах, визначених договором.
11.03.2015 позивачем надано до ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» платіжне доручення № 382 для сплати податку на прибуток за 2014 рік в сумі 883 172,00 грн, на платіжному дорученні міститься відповідна відмітка банку від 11.03.2015.
Також, 30.03.2015 позивачем надано до ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» платіжне доручення № 385 для оплати податку на прибуток за березень 2015 року в сумі 315 417,00 грн, про що міститься відмітка банку від 30.03.2015.
24.02.2015 позивачем надано до ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» платіжне доручення № 372 для сплати податку на додану вартість за січень 2015 року в сумі 214 875,00 грн, (відмітка банку від 24.02.2015), а 30.03.2015 позивачем надано платіжне доручення №383 для сплати податку на додану вартість за лютий 2015 року в сумі 429 211,00 грн, (відмітка банку від 30.03.2015).
Також судами було встановлено, що станом на дати одержання банком платіжних доручень на поточних рахунках позивача були наявні грошові кошти для сплати податкових зобов'язань, але всупереч договору банківського рахунку ВАТ «Банк «Фінанси та кредит» не здійснив перерахування коштів до державного бюджету згідно вказаних вище платіжних доручень.
Не надходження коштів в рахунок сплати податкових зобов'язань і стало підставою для прийняття контролюючим органом оскаржуваних податкової вимоги від 21.10.2015 № 139-11 та рішення про опис майна від 21.10.2015 року № 23304/10/28-10-23-26.
8. У доводах касаційної скарги контролюючий орган цитує норми матеріального права, перелічує порушення, які на його думку допущено позивачем та вказує на помилковість позиції судів попередніх інстанцій, оскільки позивачем своєчасно не виконано свого обов'язку по сплаті податкових зобов'язань, в результаті чого й утворився податковий борг, який став підставою для винесення оскаржуваної вимоги та рішення про опис майна. Також контролюючий орган зазначив, що податкове зобов'язання буде вважатись виконаним з дня зарахування сплачених коштів на єдиний казначейський рахунок.
9. Товариством відзиву (заперечення) на касаційну скаргу надано не було.
10. Податковий кодекс України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин):
10.1. Підпункт 14.1.175 пункт 14.1 статті 14.
Податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
10.2. Пункт 38.1 стаття 38.
Виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.
10.3. Пункт 57.1 статті 57.
Платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
10.4. Пункт 59.1 стаття 59.
У разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
10.5. Пункт 129.6 стаття 129.
За порушення строку зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів, установлених Законом України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", з вини банку або органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, такий банк/орган сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, та штрафні санкції у розмірах, встановлених цим Кодексом, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Кодексом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податків, зборів, платежів до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.
11. Закон України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" (у редакції на час виникнення спірних правовідносин):
11.1. Пункт 1.24 стаття 1.
Переказ коштів - це рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі.
11.2. Пункт 1.30 стаття 1.
Платіжне доручення - розрахунковий документ, який містить доручення платника банку, здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача.
11.3. Пункт 8.1 стаття 8.
Банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.
11.4. Пункт 22.4 стаття 22.
Під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним: для платника - з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника; для банку платника - з дати списання коштів з рахунка платника та зарахування на рахунок отримувача в разі їх обслуговування в одному банку або з дати списання коштів з рахунка платника та з кореспондентського рахунка банку платника в разі обслуговування отримувача в іншому банку. Банки мають забезпечувати фіксування дати прийняття розрахункового документа на виконання.
11.5. Пункт 32.1 стаття 32.
Банк, що обслуговує платника, та банк, що обслуговує отримувача, несуть перед платником та отримувачем відповідальність, пов'язану з проведенням переказу, відповідно до цього Закону та умов укладених між ними договорів.
12. Виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.
13. Виконання платником податкового обов'язку по перерахуванню в бюджет суми податкового зобов'язання пов'язане з моментом подання в банк платіжного доручення на перерахування відповідних сум податкових зобов'язань та прийняття такого банком на виконання.
14. У разі несвоєчасного надходження до державного бюджету грошових коштів не з вини платника податку, останній звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів.
15. Вказані висновки узгоджуються з висновками, які були висловлені в постанові Верховного Суду від 07.09.2018 у справі №823/1985/17.
Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції
16. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України).
17. Враховуючи встановлені обставини справи, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що позивачем своєчасно, в межах встановлених законодавством термінів сплати податкових зобов'язань, направлено платіжні доручення до банківської установи на перерахування коштів до бюджету, які були прийняті до виконання банком, про що свідчать відповідні штампи банківської установи, а отже позивачем виконано свій податковий обов'язок зі сплати відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.
Таким чином, у даному випадку не надходження грошових коштів до державного бюджету відбулось не з вини платника податку, у зв'язку з чим відсутні підстави для покладення на Товариство відповідальності за несплату податку та вважати, що ним не виконано податкового обов'язку зі сплати податку.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
18. Судами попередніх інстанцій правильно та в повній мірі встановлено фактичні обставини справи.
Касаційна скарга контролюючого органу не містить доводів та посилань на неповне встановлення судами обставин справи.
19. Оцінка доказів судами першої та апеляційної інстанцій зроблена з огляду на приписи норм процесуального законодавства (ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, у редакції на час прийняття судами рішень), надано об'єктивний та обґрунтований їх аналіз з урахуванням доводів наведених як контролюючим органом так і Товариством.
20. Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, враховуючи норми статей 14, 38, 57, 59, 129 Податкового кодексу України, Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права та порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, а тому касаційну скаргу Офісу великих платників податків ДФС на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.02.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 31.03.2016 слід залишити без задоволення.
21. Відповідно до п. 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.
22. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України).
Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359, пунктом 4 частини першої Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Касаційну скаргу Офісу великих платників податків ДФС залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.02.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 31.03.2016 у справі №826/25749/15 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
І.Я.Олендер
І.А. Гончарова
Р.Ф. Ханова ,
Судді Верховного Суду