Іменем України
14 листопада 2019 року
Київ
справа №809/33/17
адміністративне провадження №К/9901/44415/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Олендера І.Я.,
суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Івано-Франківської митниці Державної фіскальної служби на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 2 лютого 2017 року (суддя Могила А.Б.) та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2017 року (судді: Мікула О.І. (головуючий), Качмар В.Я., Курилець А.Р.) у справі № 809/33/17 за позовом ОСОБА_1 до Івано-Франківської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування рішення,
Короткий зміст позовних вимог
1. ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Івано-Франківської митниці Державної фіскальної служби (далі - відповідач, контролюючий орган, Івано-Франківська митниця ДФС) про визнання протиправним та скасування рішення № 206000006/2016/00324/1 від 08.12.2016, стягнення коштів.
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуване рішення № 206000006/2016/00324/1 від 08.12.2016 було прийнято контролюючим органом всупереч та не у відповідності до вимог законодавства, оскільки відповідач зробив висновки про порушення позивачем чинного законодавства не обґрунтовані посиланням на відповідні обставини та внаслідок чого позивачем було безпідставно доплачено 18 781,00 грн мита.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
3. Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 2 лютого 2017 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано рішення № 206000006/2016/00324/1 від 08.12.2016 Івано-Франківської митниці ДФС про коригування митної вартості товару. Стягнено з Державного бюджету України в користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) 18 781,00 грн доплачених митних платежів. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що на час митного оформлення автомобіля «Peugeot», модель « 5008», відповідач володів відомостями про подібні транспортні засоби у джерелах цінової інформації, які містяться в ЄАІС та довідниках «Supershwacke», «Schwackeliste», що було підтверджено інформацією з Центральної бази даних, наданої контролюючим органом, з якої встановлено факт ввезення в 2016 році на митну територію України пошкодженого транспортного засобу аналогічної моделі з такими ж основними технічними характеристиками. Відповідач не повідомив позивача, які саме числові значення складових митної вартості транспортного засобу чи відомостей щодо фактично сплаченої ціни були відсутні та не витребував жодних доказів, які б засвідчили характер пошкоджень автомобіля на момент продажу позивачу, а також факт його транспортування на митну територію України з вказаними пошкодженнями. Контролюючий орган не довів та не надав належних доказів неможливості визнання митної вартості, заявленої декларантом - позивачем. У зв'язку з встановленими обставинами суд першої інстанції дійшов висновку про недотримання Івано-Франківською митницею ДФС вимог статті 57 Митного кодексу України.
4. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, Івано-Франківська митниця ДФС подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи просила скасувати постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 2 лютого 2017 року та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі.
5. Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2017 року апеляційну скаргу Івано-Франківської митниці ДФС задоволено частково. Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 2 лютого 2017 року у справі № 809/33/17 в частині стягнення з Державного бюджету України в користь ОСОБА_1 18 781,00 грн доплачених митних платежів скасовано, та прийнято нову постанову, якою у задоволенні позову в цій частині відмовлено. У решті постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 2 лютого 2017 року залишено без змін. Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що у разі якщо після сплати декларантом податків і зборів (обов'язкових платежів) згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, буде прийнято рішення про застосування митної вартості, заявленої декларантом, сума надміру сплачених податків і зборів (обов'язкових платежів) повертається декларанту у порядку, передбаченому Порядком повернення та Порядком взаємодії, на підставі його заяви та у місячний термін з дня прийняття висновку митного органу, що здійснював оформлення митної декларації, про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
6. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, Івано-Франківська митниця ДФС подала касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 2 лютого 2017 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2017 року та прийняти рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
7. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 9 листопада 2016 року позивач на підставі договору купівлі-продажу придбав у нерезидента вживаний транспортний засіб - легковий автомобіль, марки «Peugeot», модель « 5008», тип кузова - універсал, ідентифікаційний номер кузова - НОМЕР_2 , тип двигуна - дизель, об'єм двигуна - 1560 куб. см, потужність двигуна - 84 КВТ, календарний рік виготовлення - 2013, вартість автомобіля - 4 800 євро. Львівська митниця ДФС визначила митну вартість вказаного автомобіля в гривнях - 130 214,38 грн. Позивач здійснив попередню оплату суми за митне оформлення в розмірі 58 280,00 грн, що підтверджено квитанцією від 24 листопада 2016 року.
На митному посту «Мостиська» здійснено огляд вказаного легкового автомобіля марки «Peugeot», за результатами якого складено акт про проведення огляду транспортного засобу. У додатковому аркуші до акту про проведення митного огляду товарів № 209090403/2016/02400 зафіксовано пошкодження транспортного засобу, а саме: відсутній передній бампер, передні фари, решітка радіатора, радіатори, головка блоку, вм'ятини на передній правій дверці, задній праві дверці, задній ліві дверці, сліди мастила на двигуні, лакофарбового покриття, забруднено салон, сидіння.
2 грудня 2016 року для здійснення митного оформлення вказаного транспортного засобу позивач подав у електронній формі митну декларацію № 206050001/2016/404905 на ввезений транспортний засіб, заявивши його вартість у розмірі 4 800 євро (курс євро 27,245725). У графі 42 митної декларації «ціна товару» зазначено 4 800 євро, у графі 45 «коригування» - 144 311,89 грн, митну вартість транспортного засобу декларантом визначено за основним методом - за ціною договору, з якого проведено та сплачено нарахування платежів у розмірі 62 858,11 грн (ввізне мито в розмірі 10 відсотків в сумі 14 431,19 грн; акцизний податок за ставкою 0,327 євро за 1 куб. см об'єму двигуна в сумі 13 898,59 грн; податок на додану вартість в розмірі 20 відсотків в сумі 34 528,33 грн).
Посадовою особою контролюючого органу при митному оформленні вказаного автомобіля встановлено можливе заниження митної вартості товару, оскільки в документі, який підтверджує факт купівлі-продажу автомобіля відсутня інформація про те, що транспортний засіб на момент продажу мав аварійні пошкодження, тобто документ (рахунок-фактура), який зазначено у ч.2 ст.53 МК України як обов'язковий, не містив повної характеристики про стан автомобіля, який впливає на його вартість.
На підтвердження митної вартості автомобіля за заявою позивача проведено автотоварознавче дослідження. Результати цього дослідження відображені у експертному висновку № 161130-3 від 30 листопада 2016 року, відповідно до якого вартість ввезеного на митну територію України транспортного засобу «Peugeot», модель « 5008», ідентифікаційний номер кузова - НОМЕР_2 , станом на момент проведення дослідження, без врахування вартості ремонтно-відновлювальних робіт та з врахуванням особливостей його стану, зазначених в акті митного огляду № 209090403/2016/02400 від 26 листопада 2016 року, може становити 143 401,66 грн.
У зв'язку із коригуванням вартості автомобіля, враховуючи експертний висновок, позивач здійснив доплату мита в розмірі 4 251,00 грн та 334,00 грн, що підтверджується квитанціями від 1 грудня 2016 року та від 2 грудня 2016 року. До митної декларації № 206050001/2016/404905 позивач долучив акт про проведення огляду (перегляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 26 листопада 2016 року № 209090403/2016/02400; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 15 березня 2013 року № 261108557; висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією № 161130-3 від 30 листопада 2016; рахунок-фактуру (інвойс) за № 2016-307 від 9 листопада 2016 року; декларацію про походження товару № 3105 від 9 листопада 2016 року; паспорт громадянина України СС 312719.
8 грудня 2016 року Івано-Франківська митниця ДФС здійснила коригування митної вартості транспортного засобу та прийняла рішення про коригування митної вартості товарів № 206000006/2016/000324/1, у графі 33 цього рішення зазначено, що перший метод не застосований у зв'язку з відсутністю у документах, передбачених у ч. 2 ст. 53 МК України, всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена, або підлягає сплаті за ці товари та наданням декларантом висновку експерта про вартість, другий - п'ятий методи визначення митної вартості товарів (ст.ст.59-63 МК України) не застосовано у зв'язку з відсутністю інформації щодо угод на ідентичні та подібні (аналогічні) товари та даних, на підставі яких можливе визначення митної вартості згідно методів четвертого та п'ятого; джерело інформації: висновок експерта № 161130-3 від 30 листопада 2016 року без врахування розкомплектування у зв'язку з відсутністю інформації про розкомплектування в документах на придбання автомобіля.
Згідно з графою 30 рішення про коригування митної вартості товару № 206000006/2016/000324/1 від 8 грудня 2016 року митним органом визначено митну вартість імпортованого автомобіля за резервним методом у розмірі 7 398 євро.
8 грудня 2016 року Івано-Франківська митниця ДФС оформила картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні виписку чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 206000006/2016/00353 у зв'язку з відсутністю в поданих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та інформації про розкомплектування у документах про придбання автомобіля; та роз'яснено вимоги, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, а саме: задекларувати митну вартість товару згідно з винесеним рішенням про коригування митної вартості товару № 206000006/2016/000324/1 від 8 грудня 2016 року.
Позивач подав для митного оформлення товару МД №206050001/2016/405466 від 16 грудня 2016 року, вказавши у графах 12, 45 ВМД митну вартість, розраховану за ціною одиниці товару, наведену у рішенні контролюючого органу, та доплатив 18 781,00 грн мита, що підтверджується квитанцією від 16 грудня 2016 року.
Судами встановлено, що в акті про проведення митного огляду транспортного засобу «Peugeot», модель « 5008», ідентифікаційний номер кузова - НОМЕР_2 , зафіксовані всі пошкодження цього транспортного засобу, а саме: відсутній передній бампер, передні фари решітка радіатора, радіатори, головка блоку, вм'ятини на передній правій дверці, задній праві дверці, задній ліві дверці, сліди мастила на двигуні, лакофарбового покриття, забруднено салон, сидіння. Пошкодження вказаного транспортного засобу також зафіксовані у експертному висновку № 161130-3 від 30 листопада 2016 року автотоварознавчого дослідження, в якому також зазначено, що вартість ввезеного на митну територію України вищевказаного транспортного, станом на момент проведення дослідження, без врахування вартості ремонтно-відновлювальних робіт та з врахуванням особливостей його стану, зазначених в акті митного огляду № 209090403/2016/02400 від 26 листопада 2016 року, може становити 143 401,66 грн.
Судом встановлено, що контролюючий орган, в порушення вимог ст.ст. 53-54 МК України, не повідомив позивача, які саме числові значення складових митної вартості транспортного засобу чи відомостей щодо фактично сплаченої ціни відсутні та не витребував жодних доказів, які б засвідчили характер пошкоджень автомобіля на момент продажу позивачу, а також факт його транспортування на митну територію України з вказаними пошкодженнями. Івано-Франківська митниця ДФС у порядку процедури митної консультації з декларантом, з метою визначення основи вартості товару, направила позивачу електронне повідомлення про необхідність подання тільки фотографій пошкоджень передньої частини транспортного засобу.
Позивачем було надано до суду копію документу на мові оригіналу та його офіційний переклад на українську мову, яким підтверджується факт перебування автомобіля «Peugeot», модель « 5008», ідентифікаційний номер кузова - НОМЕР_2 в несправному стані та його транспортування з допомогою евакуатора.
Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що на час митного оформлення автомобіля «Peugeot», модель « 5008», ідентифікаційний номер кузова - НОМЕР_2 , відповідач володів відомостями про подібні транспортні засоби у джерелах цінової інформації, які містяться в ЄАІС та довідниках «Supershwacke», «Schwackeliste» і використовуються митними органами відповідно до наказу Державної митної служби України «Про забезпечення контролю за правильністю визначення митної вартості транспортних засобів, вузлів та агрегатів» від 13 жовтня 2006 року № 885, що підтверджується інформацією з Центральної бази даних, наданою контролюючим органом, з якої встановлено ввезення в 2016 році на митну територію України пошкодженого транспортного засобу аналогічної моделі з такими ж основними технічними характеристиками, а тому у контролюючого органу була можливість застосування другорядних методів визначення митної вартості імпортованого автомобіля, зокрема, за ціною договору щодо ідентичних товарів або за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів.
8. В доводах касаційної скарги відповідач цитує норми матеріального та процесуального права, вказує на порушення позивачем положень чинного митного законодавства, а також на неврахування судами першої та апеляційної інстанції окремих положень Митного кодексу України щодо визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, що у своїй сукупності призвело до неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права та порушень норм процесуального права при прийнятті рішення.
9. Позивач надіслав заперечення на касаційну скаргу, в якому вказує на правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права та просить залишити скаргу без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції без змін.
10. Касаційний розгляд справи проведено у попередньому судовому засіданні, відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону від 3 жовтня 2017 року №2147-VІІІ, що діє з 15 грудня 2017 року).
11. Митний кодекс України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин):
11.1. Частини перша статті 8.
Державна митна справа здійснюється на основі принципів: 1) виключної юрисдикції України на її митній території; 2) виключних повноважень органів доходів і зборів України щодо здійснення державної митної справи; 3) законності та презумпції невинуватості; 4) єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України; 5) спрощення законної торгівлі; 6) визнання рівності та правомірності інтересів усіх суб'єктів господарювання незалежно від форми власності; 7) додержання прав та охоронюваних законом інтересів осіб; 8) заохочення доброчесності; 9) гласності та прозорості; 10) відповідальності всіх учасників відносин, що регулюються цим Кодексом.
11.2. Частина перша статті 51.
Митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
11.3. Пункт 2 частини другої, частина четверта статті 52.
Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
У випадках, визначених цим Кодексом, для заявлення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту, органу доходів і зборів, який проводить митне оформлення цих товарів, разом з митною декларацією та іншими необхідними для митного оформлення зазначених товарів документами в установленому порядку подається декларація митної вартості.
11.4. Частини друга, третя, п'ята статті 53.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
11.5. Частини четверта, п'ята, шоста статті 54.
Орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний: 1) здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 2) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 3) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування; 4) випускати у вільний обіг товари, що декларуються: у разі визнання органом доходів і зборів заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.
Орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.
Орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
11.6. Частини перша, друга статті 55.
Рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
11.7. Частини перша, друга, третя, четверта статті 57.
Визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
11.8. Частина перша - п'ята статті 58.
Метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.
Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
12. Наказ Державної митної служби України від 13 жовтня 2006 року № 885 Про забезпечення контролю за правильністю визначення митної вартості транспортних засобів, вузлів та агрегатів:
12.1. Підпункт 1.1 пункту 1.
Забезпечити постійний контроль за правильністю визначення митної вартості транспортних
засобів, вузлів та агрегатів з урахуванням принципів Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.03 № 142/5/2092 (далі - Методика), за формулами, зазначеними в п. 7.35 Методики.
13. Методика товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затверджена наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092:
13.1. Підпункт 7.53.9 пункту 7.53 Розділу VII.
Підставою для зниження вартості КТЗ унаслідок його аварійних пошкоджень або розукомплектування є обов'язкове підтвердження цього факту в супровідних документах на момент перетину митного кордону України (в декларації, документах на придбання КТЗ або в довідці поліції про дорожньо-транспортну пригоду під час переміщення КТЗ до митного кордону України) та в акті про проведення митного огляду. Якщо проводиться експертне дослідження (експертиза) пошкодженого КТЗ, наявність фотографій обов'язкова.
Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції
14. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України).
15. Доводи касаційної скарги не містять інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені у запереченні на адміністративний позов, апеляційній скарзі та з урахуванням яких суди першої та апеляційної інстанції вже надавали оцінку встановленим обставинам справи. У ході розгляду справи судом апеляційної інстанції було надано належну оцінку доказам, наданих позивачем та зібраних судами на підставі статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції на час прийняття судами рішень).
16. Виходячи із системного аналізу вищевказаних норм права та встановлених судом апеляційної інстанції обставин справи, підтверджених наявними в матеріалах справи доказами, колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що оскаржуване рішення № 206000006/2016/00324/1 від 08.12.2016 було прийнято контролюючим органом всупереч та не у відповідності до вимог чинного законодавства, а також щодо наявності підстав для відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) 18 781,00 грн доплачених митних платежів.
У справі, що розглядається, судами першої та апеляційної інстанції встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що контролюючий орган на підставі аналізу всіх документів, наданих позивачем при здійсненні митного оформлення товару, мав можливість визначити митну вартість імпортованого автомобіля за ціною, визначеною позивачем, оскільки використані позивачем відомості, зокрема щодо ціни товару, підтверджені документально, визначені кількісно та достовірно, всі складові митної вартості, які обов'язкові при її обчисленні, містяться у поданих позивачем до митного оформлення документах, тоді як, контролюючим органом, всупереч вимог статті 58 Митного кодексу України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин), було здійснено визначення митної вартості товару за резервним методом, без наявності встановлених положеннями чинного митного законодавства підстав для такого корегування.
Крім того, контролюючим органом не було доведено та не надано до судів першої та апеляційної інстанції жодних належних та достатніх доказів на підтвердження обґрунтованості та наявності підстав для прийняття відповідачем оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів № 206000006/2016/00324/1 від 8 грудня 2016 року.
Колегія суддів зазначає, що суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог щодо стягнення з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) 18 781,00 грн доплачених митних платежів. Колегія суддів зазначає, що якщо між сторонами виник спір про правомірність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень щодо повернення митних платежів, позивач має право заявити вимогу про визнання рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправними, при цьому повернення помилково та/або надмірно сплачених митних платежів з Державного бюджету України є виключними повноваженнями митних органів та органів державного казначейства, а тому суд не може підміняти державний орган і вирішувати питання про стягнення таких платежів, такі питання можуть вирішуватись при розгляді спору про протиправність відмови у поверненні помилково та/або надміру сплачених платежів, за наслідками розгляду звернення декларанта про таке повернення.
Вказана правова позиція зазначена у постанові Верховного Суду України від 25 листопада 2014 року у справі № 21-207а14, постанові Верховного Суду від 26 червня 2018 року у справі № 826/12119/14, постанові Верховного Суду від 17 травня 2019 року у справі № 815/3382/15.
17. Судами першої та апеляційної інстанції в повній мірі встановлено фактичні обставини справи та надано об'єктивний та обґрунтований їх аналіз з урахуванням доводів наведених відповідачем у запереченні на адміністративний позов та апеляційній скарзі, у зв'язку з чим, відсутні підстави вважати, що обставини справи встановлено не повно чи неправильно, а, отже, і наведені контролюючим органом доводи в касаційній скарзі не спростовують правильних по суті висновків судів першої та апеляційної інстанцій.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
18. Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, а тому касаційну скаргу Івано-Франківської митниці Державної фіскальної служби на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 2 лютого 2017 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2017 року слід залишити без задоволення.
19. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.
20. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України).
Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359, пунктом 4 частини першої Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Касаційну скаргу Івано-Франківської митниці Державної фіскальної служби залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 2 лютого 2017 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2017 року у справі № 809/33/17 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
І.Я.Олендер
І.А. Гончарова
Р.Ф. Ханова ,
Судді Верховного Суду