Іменем України
14 листопада 2019 року
Київ
справа №557/157/16-а
адміністративне провадження №К/9901/13096/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):
Судді-доповідача - Бевзенка В.М.,
суддів: Данилевич Н.А., Шевцової Н.В.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні у касаційній інстанції адміністративну справу № 557/157/16-а
за позовом ОСОБА_1
до Дулібської сільської ради Гощанського району Рівненської області
про визнання дій незаконними, зобов'язання вчинити певні дії, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 08 червня 2016 року (прийняту у складі колегії суддів: головуючого судді - Євпак В.В., суддів: Капустинського М.М., Мацького Є.М.),
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. У лютому 2016 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулась в суд з позовом до Дулібської сільської ради Гощанського району Рівненської області (далі - відповідач) в якому, з урахуванням уточнення позовних вимог, просила:
- визнати дії посадових осіб Дулібської сільської ради щодо невиплати їй встановлених законодавством гарантій по виплаті середньої заробітної плати голови сільської ради на протязі шести місяців та компенсації за невикористану відпустку незаконними;
- зобов'язати відповідача провести нарахування та виплату встановлених статтею 33 Закону України "Про статус депутатів місцевих рад" компенсацій, за період з 17.11.2015 по 17.05.2016;
- стягнути з відповідача на користь позивача невиплачену компенсацію за невикористану відпустку в сумі 4570,56 грн;
- стягнути з відповідача судові витрати по справі 551,20 грн.- судового збору та 500,00 за заяву адвоката.
2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач до 16 листопада 2015 року займала посаду сільського голови Дулібської сільської ради Гощанського району. На цю посаду обиралася неодноразово.
В зв'язку з проведенням чергових виборів сільського голови у жовтні 2015 року на вказану посаду була обрана інша особа, а її повноваження були припинені.
В зв'язку з цим у грудні 2015 року звернулася до новообраного сільського голови з проханням вирішити питання щодо збереження за нею середньої заробітної плати на період її працевлаштування в зв'язку з неможливістю працевлаштування за попереднім місцем роботи, що передбачено частиною 2 статті 33 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад». У задоволенні її прохання було відмовлено.
Крім того, до даного часу їй не виплачено грошову компенсацію за невикористану відпустку за період роботи на посаді сільського голови в розмірі 4 570 грн. 56 коп., не дивлячись на те, що вона неодноразово зверталася до відповідача з вимогою провести з нею розрахунок.
Короткий зміст рішення суду І інстанції
3. Постановою Гощанського районного суду Рівненської області від 11 квітня 2016 року позов задоволено.
Визнано дії посадових осіб Дулібської сільської ради Гощанського району Рівненської області щодо невиплат ОСОБА_1 встановлених законом гарантій по виплаті середньої заробітної плати, яку вона одержувала на виборній посаді у раді, на період працевлаштування та невиплати компенсації за невикористану відпустку неправомірними.
Зобов'язано Дулібську сільську раду Гощанського району Рівненської області провести нарахування та виплатити ОСОБА_1 середню заробітну плату, яку вона одержувала на виборній посаді у раді, на період працевлаштування відповідно до положень ст.33 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад», починаючи з 17 листопада 2015 року, але не більше шести місяців.
Стягнуто з Дулібської сільської ради Гощанського району Рівненської області на користь ОСОБА_1 4 570 грн. 56 коп. компенсації за невикористану відпустку.
Стягнуто з Дулібської сільської ради Гощанського району Рівненської області на користь ОСОБА_1 судові витрати по справі в розмірі 1051 грн. 20 коп.
4. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що частина 2 статті 33 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад» передбачає, що депутату місцевої ради, який працював у раді на постійній основі, після закінчення таких повноважень надається попередня робота (посада), а за її відсутності - інша рівноцінна робота (посада) на тому самому або, за згодою депутата, на іншому підприємстві, в установі, організації.
У разі неможливості надання відповідної роботи (посади) на період працевлаштування за колишнім депутатом місцевої ради зберігається, але не більше шести місяців, середня заробітна плата, яку він одержував на виборній посаді у раді, що виплачується з відповідного місцевого бюджету. У разі, якщо колишній депутат місцевої ради має право на пенсійне забезпечення або йому призначена пенсія за віком, по інвалідності, у зв'язку із втратою годувальника, за вислугу років відповідно до закону, за ним не зберігається середня заробітна плата, яку він одержував на виборній посаді в раді.
Відповідно до положень ч.5 ст.12 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» на сільських, селищних, міських голів поширюються повноваження та гарантії депутатів рад, передбачені законом про статус депутатів рад, якщо інше не встановлено законом.
Аналогічні положення про гарантії для працівників, обраних на виборні посади, містяться в статті 118 КЗпП України.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, дійшов до висновку, що відмова у виплаті позивачці встановлених законом гарантій по виплаті середньої заробітної плати, яку вона одержувала на виборчій посаді у раді, на період працевлаштування та невиплати компенсації за невикористану відпустку не ґрунтується на вимогах чинного пенсійного законодавства.
Крім того, судом першої інстанції зазначено, що позивачці при звільненні не виплачено грошову компенсацію за невикористану відпустку за період її роботи на посаді сільського голови в розмірі 4 570 грн. 56 коп. і це не оспорюється відповідачем. Тому вказана компенсація підлягає стягненню на її користь.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
5. Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 08 червня 2016 року апеляційну скаргу Дулібської сільської ради Гощанського району Рівненської області задоволено частково.
Постанову Гощанського районного суду Рівненської області від 11 квітня 2016 року в частині визнання неправомірними дій посадових осіб Дулібської сільської ради Гощанського району Рівненської області щодо невиплат ОСОБА_1 встановлених законом гарантій по виплаті середньої заробітної плати, яку вона одержувала на виборній посаді у раді, на період працевлаштування та зобов'язання Дулібської сільської ради Гощанського району Рівненської області провести нарахування та виплатити ОСОБА_1 середню заробітну плату, яку вона одержувала на виборній посаді у раді, на період працевлаштування відповідно до положень ст.33 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад», починаючи з 17 листопада 2015 року, але не більше шести місяців скасовано та прийнято в цій частині нову постанову про відмову у задоволенні позову.
В решті постанову суду залишено без змін.
6. Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, зокрема, що листом Міністерства соціальної політики від 16.05.2014 р. № 746/13/74-14 "Щодо соціальних гарантій депутатів місцевих рад" (є чинним) роз'яснено, що у разі ж коли колишній депутат місцевої ради до обрання на виборну посаду у раді не перебував у трудових відносинах з підприємством (установою, організацією) незалежно від форми власності та виду, зазначені в цьому листі гарантії на нього не поширюються.
7. Суд апеляційної інстанції зазначив, що відповідач не міг забезпечити надання позивачці попередньої роботи (посади) або рівнозначної, адже вона до обрання її сільським головою не працювала.
II. АРГУМЕНТИ СТОРІН
Короткий зміст вимог касаційної скарги
8. У липні 2016 року до Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , яка 31.01.2018 передана на розгляд до Верховного Суду.
9. У касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 08 червня 2016 року та залишити в силі постанову Гощанського районного суду Рівненської області від 11 квітня 2016 року.
10. Аргументи сторони, яка подала касаційну скаргу.
11. Позивач у касаційній скарзі посилається на те, що в неї виникло право на пільги передбачені Законом України «Про статус депутатів місцевих рад» після закінчення першого терміну перебування на посаді голови сільської ради і вона мала право ними скористатись. Таке право виникає щоразу після закінчення терміну перебування на виборній посаді.
Позивач зазначає, що права на пільги в неї виникли після закінчення другого строку виборних повноважень і оскільки на займану раніше посаду її працевлаштувати не можуть, то вона має право на отримання цих пільг.
IІI. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
12. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 31 жовтня 2010 року була обрана сільським головою Дулібської сільської ради Гощанського району, що підтверджується архівним витягом з рішення Дулібської сільської ради від 18 листопада 2010 року № 1 про визнання повноважень сільського голови та відповідним записом за № 14 у її трудовій книжці.
16 листопада 2015 року позивачка звільнена із займаної посади в зв'язку із закінченням строку повноважень на підставі ч.1 ст.12 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», про що проведено запис у трудовій книжці за №16.
13. В грудні 2015 року позивачка звернулася до Голови Дулібської сільської ради з проханням вирішити питання щодо збереження за нею середньої заробітної плати на період її працевлаштування в зв'язку з неможливістю працевлаштування за попереднім місцем роботи, що передбачено частиною 2 статті 33 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад».
14. У задоволенні її прохання було відмовлено. Крім того, листом від 14 грудня 2015 року № 596 було повідомлено про неповно сформований пакет документів, а саме : копія трудової книжки, завірена особою, відповідальною за кадрову роботу в раді; довідка (у довільній формі), видана підприємством, установою, організацією, де вона працювала до обрання на виборну посаду, про неможливість працевлаштування на попередній роботі ( посаді) або надання рівноцінної роботи.
Позивачка, вважаючи дії відповідача протиправними, а її охоронювані законом інтереси порушеними, звернулася до суду.
IV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
15. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з такого.
16. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Згідно з частиною другою статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
17. Відповідно до положень частини 5 статті 12 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» на сільських, селищних, міських голів поширюються повноваження та гарантії депутатів рад, передбачені законом про статус депутатів рад, якщо інше не встановлено законом.
18. Частина 2 статті 33 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад» передбачає, що депутату місцевої ради, який працював у раді на постійній основі, після закінчення таких повноважень надається попередня робота (посада), а за її відсутності - інша рівноцінна робота (посада) на тому самому або, за згодою депутата, на іншому підприємстві, в установі, організації.
19. У разі неможливості надання відповідної роботи (посади) на період працевлаштування за колишнім депутатом місцевої ради зберігається, але не більше шести місяців, середня заробітна плата, яку він одержував на виборній посаді у раді, що виплачується з відповідного місцевого бюджету. У разі, якщо колишній депутат місцевої ради має право на пенсійне забезпечення або йому призначена пенсія за віком, по інвалідності, у зв'язку із втратою годувальника, за вислугу років відповідно до закону, за ним не зберігається середня заробітна плата, яку він одержував на виборній посаді в раді.
20. Листом Міністерства соціальної політики від 16.05.2014 р. № 746/13/74-14 "Щодо соціальних гарантій депутатів місцевих рад" (є чинним) роз'яснено, що у разі коли колишній депутат місцевої ради до обрання на виборну посаду у раді перебував у трудових відносинах з підприємством (установою, організацією) незалежно від форми власності та виду діяльності, однак надання попередньої або рівноцінної роботи йому на цьому підприємстві (установі, організації) або, за його згодою, на іншому неможливе, закон гарантує збереження за цим депутатом середньої заробітної плати на період його працевлаштування, але не більше шести місяців; у разі ж коли колишній депутат місцевої ради до обрання на виборну посаду у раді не перебував у трудових відносинах з підприємством (установою, організацією) незалежно від форми власності та виду, зазначені вище гарантії на нього не поширюються.
21. Судом апеляційної інстанції встановлено, що до обрання 31 жовтня 2010 року (рішення сесії 18.11.2010) ОСОБА_1 сільським головою, остання також працювала на виборній посаді, оскільки у квітні 2006 року була обрана сільським головою, тобто обиралась сільським головою впродовж двох скликань. Таким чином, позивачці, яка працювала сільським головою, після закінчення її повноважень у листопаді 2015 року, неможливо надати попередню роботу (посаду), оскільки ця посада є виборною.
22. З трудової книжки ОСОБА_1 суд апеляційної інстанції встановив, що позивача 27 серпня 2004 року було звільнено з роботи за одноразове грубе порушення трудових обов'язків керівником підприємства згідно ст. 41 п. 1 КзПП України.
23. Встановлено, що в період з 27 серпня 2004 року ( з моменту її звільнення) до 13 квітня 2006 року (обрання її Дулібським сільським головою) позивачка офіційно не працювала, тобто не перебувала у трудових відносинах з підприємством (установою, організацією).
24. Відтак відповідач не міг забезпечити надання позивачці попередньої роботи (посади) або рівнозначної, адже вона до обрання її сільським головою не працювала.
25. Крім того, Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що посада сільського голови (Дулібська сільська рада), яку позивач займала з квітня 2006 і до повторного обрання сільським головою 31.10.2010 не дає підстави вважати перебування її у трудових відносинах з даним підприємством (установою, організацією), оскільки посада є виборною.
26. З урахуванням вищезазначеного, Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що позивачка не має права і на виплати відповідно до ст. 33 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад».
27. Суд першої інстанції не звернув увагу на зазначені обставини та дійшов до помилкового висновку про наявність у позивачки права на отримання середньої заробітної плати, яку вона одержувала на виборній посаді у раді, на період працевлаштування.
28. Аналіз зазначених обставин справи та наведених правових норм дають підстави для висновку Суду, що суд апеляційної інстанції правильно та повно встановив всі обставини справи, правильно застосував норми матеріального права, не допустив порушень норм процесуального права і обґрунтовано скасував постанову суду першої інстанції у вищевказаній частині.
29. Згідно статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
30. З огляду на викладене, висновки суду апеляційної інстанції є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення відсутні.
Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд, -
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
2. Постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 08 червня 2016 року у цій справі залишити без змін.
3. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не оскаржується.
Суддя - доповідач В.М. Бевзенко
Судді Н.А. Данилевич
Н.В. Шевцова