Іменем України
14 листопада 2019 року
Київ
справа №826/14/16
адміністративне провадження №К/9901/12598/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):
Судді-доповідача - Бевзенка В.М.,
суддів: Данилевич Н.А., Шевцової Н.В.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні у касаційній інстанції адміністративну справу № 826/14/16
за позовом ОСОБА_1
до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві
про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві
на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 квітня 2016 року (суддя - Кузьменко В.А.) та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 21 липня 2016 року (прийняту у складі колегії суддів: головуючого судді - Беспалова О.О., суддів: Грибан І.О., Губської О.А.),
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. У грудні 2015 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулась в суд з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі - ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві, відповідач) про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу з 22 серпня 2010 року по 27 червня 2013 року в сумі 174005, 68 грн.
2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 березня 2014 року в адміністративній справі №2а-8783/12/2670 зобов'язано Головне управління Міндоходів у місті Києві скасувати наказ Державної податкової служби у місті Києві від 11 серпня 2010 року №389-о "Про звільнення ОСОБА_1 " у частині звільнення ОСОБА_1 з 21 серпня 2010 року; зобов'язано Державну податкову інспекцію у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві скасувати наказ Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва Державної податкової служби від 21 серпня 2010 року №255-о "Про звільнення ОСОБА_1 " у частині звільнення ОСОБА_1 з 21 серпня 2010 року; поновити ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві з 22 серпня 2010 року.
ОСОБА_1 в позові наголошує, що у період з 22 серпня 2010 року по день поновлення на роботі вона перебувала у вимушеному прогулі, внаслідок чого, на її користь з відповідача належить стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу на підставі норм статті 235 Кодексу законів про працю України.
Короткий зміст рішення суду І інстанції
3. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 квітня 2016 року адміністративний позов задоволено частково.
Стягнуто з Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у місті Києві на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу з 22 серпня 2010 року по 27 червня 2013 року в сумі 56554, 16 грн. (п'ятдесят шість тисяч п'ятсот п'ятдесят чотири гривні шістнадцять копійок).
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
4. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що з аналізу частини другої статті 235 Кодексу законів про працю України вбачається обов'язок роботодавця сплатити незаконно звільненому працівнику середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Для визначення належної позивачу суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу суду належить встановити розмір середньомісячної заробітної плати з розрахунку за останні 2 календарні місяці роботи, що передували його звільненню, розмір середньоденної (годинної) заробітної плати та кількість днів вимушеного прогулу.
В матеріалах справи міститься довідка ДПІ у Святошинському районі від 21 березня 2016 року №3216/Ш/26-57-05-4, згідно з якою середньоденна заробітна плата позивача становить 79,43 грн.
Тривалість вимушеного прогулу розраховується з 22 серпня 2010 року (дата поновлення) по 27 червня 2013 року (дату фактичного поновлення на роботі) та становить 712 робочих дні.
Відповідно, середня заробітна плата за час вимушеного прогулу, яку належить виплатити позивачу, складає 56 554,16 грн.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
5. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 21 липня 2016 року апеляційну скаргу ДПІ у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 квітня 2016 року залишено без задоволення.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 квітня 2016 року задоволено частково та скасовано цю постанову в частині задоволення позовних вимог.
В цій частині прийнято нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві на користь ОСОБА_1 середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу з 22 серпня 2010 року по 27 червня 2013 року в сумі 99114, 03 грн.
В іншій частині постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 квітня 2016 року залишено без змін.
6. Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що суд першої інстанції обрахунок середньомісячного заробітку не здійснював, взявши за основу для обрахунку довідку відповідача № 3216/Ш/26-57-05-41 від 21.03.2016, якою було визначено розмір середньоденної заробітної плати - 79, 43 грн.
7. Дослідивши вказану довідку, заслухавши в судовому засіданні 21.07.2016 пояснення головного бухгалтера відповідача, суд апеляційної інстанції встановив, що середньоденний заробіток відповідачем вираховувався шляхом ділення заробітку позивача за 6 місяців, що передували місяцю звільнення, на кількість календарних днів у розрахунковому періоді.
8. Згідно пояснень головного бухгалтера відповідача до кількості календарних днів було включено дні, коли позивач не перебувала на лікарняному (з врахуванням вихідних і святкових днів) та табель не містив відомостей про відсутність позивача на роботі з нез'ясованих причин.
9. Таким чином, при обрахунку розміру середньомісячної заробітної плати відповідачем було допущене очевидне порушення норм Порядку, позаяк, для такого обрахунку використовуються 2 місяці, що передують звільненню, та кількість фактично відпрацьованих робочих днів, в той час як відповідач використав дані за 6 місяців та кількість календарних днів.
II. АРГУМЕНТИ СТОРІН
Короткий зміст вимог касаційної скарги
10. У вересні 2016 року до Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві, яка 31.01.2018 передана на розгляд до Верховного Суду.
11. У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 квітня 2016 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 21 липня 2016 року, а в справі прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
12. Аргументи сторони, яка подала касаційну скаргу.
12.1. Відповідач у касаційній скарзі посилається на те, що суди першої та апеляційної інстанцій при прийнятті оскаржуваних постанов не звернули уваги, що вимога статті 235 Кодексу законів про працю України є абсолютною. Під час розгляду справи про поновлення позивача на роботі ОСОБА_1 не зверталась до суду з вимогою щодо стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.
Скаржник вважає, що питання щодо поновлення позивача на посаді вирішено Окружним адміністративним судом м. Києва в справі №2а-8783/12/2670, в якій і мало бути розглянуто вимогу позивача про стягнення середнього заробітку.
13. З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій, роблячи передчасний висновок без належного дослідження викладених відповідачем заперечень допустили порушення норм процесуального права, які призвели до ухвалення незаконних рішень.
IІI. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
14. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 березня 2014 року в адміністративній справі № 2а-8783/12/2670 за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві, Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання дій протиправними, поновлення на роботі, яку залишено без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду 27 травня 2014 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 28 жовтня 2015 року, позовні вимоги задоволено частково:
- зобов'язано Головне управління Міндоходів у місті Києві скасувати наказ Державної податкової служби у місті Києві від 11 серпня 2010 року №389-о «Про звільнення ОСОБА_1 » у частині звільнення ОСОБА_1 з 21 серпня 2010 року;
- зобов'язано Державну податкову інспекцію у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві скасувати наказ Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва Державної податкової служби від 21 серпня 2010 року № 255-о «Про звільнення ОСОБА_1 » у частині звільнення ОСОБА_1 з 21 серпня 2010 року;
- поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві з 22 серпня 2010 року.
15. Питання щодо стягнення середньомісячної заробітної плати за час вимушеного прогулу при ухваленні вказаних рішень не вирішувалось.
Фактично ОСОБА_1 поновлено на посаді 27 червня 2013 року, що не заперечується сторонами по справі.
16. Позивач зазначає, що у період з 22 серпня 2010 року по день поновлення на роботі перебувала у вимушеному прогулі, внаслідок чого, на її користь з відповідача належить стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу на підставі норм статті 235 Кодексу законів про працю України.
IV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
17. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з такого.
18. Положеннями частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною шостою статті 43 Конституції України громадянам гарантовано захист від незаконного звільнення.
19. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Згідно з частиною другою статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
20. Право особи на працю захищається Конституцією України. Виплата заробітку за час вимушеного прогулу з вини роботодавця є гарантом можливості реалізації людиною права на працю та захищає працівника від управлінського свавілля.
21. Частиною другою статті 235 Кодексу законів про працю України передбачено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
В свою чергу, вказана норма права, крім превентивної функції, виконує функцію соціальну, задовольняючи потребу працівника у засобах до існування на період незаконного звільнення шляхом компенсації певних втрат.
Відтак, за умови встановлення факту незаконного звільнення особи, час вимушеного прогулу працівника повинен бути оплаченим незалежно від вирішення цього спору в одному позовному провадженні з вирішенням питання про поновлення на роботі чи в різних.
22. Механізм обчислення середньої заробітної плати у випадку вимушеного прогулу визначається Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим Кабінетом Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок).
Згідно з абзацом третім пункту 2 Порядку встановлюється, що у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.
Відповідно до 5 Порядку визначено, що нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.
23. Таким чином, для визначення належної позивачу суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу суду належить встановити розмір середньомісячної заробітної плати з розрахунку за останні 2 календарні місяці роботи, що передували його звільненню, розмір середньоденної (годинної) заробітної плати та кількість днів вимушеного прогулу.
24. Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції обрахунок середньомісячного заробітку не здійснював, взявши за основу для обрахунку довідку відповідача №3216/Ш/26-57-05-41 від 21.03.2016, якою було визначено розмір середньоденної заробітної плати: 79, 43 грн.
25. При обрахунку розміру середньомісячної заробітної плати відповідачем було допущене очевидне порушення норм Порядку, позаяк, для такого обрахунку використовуються 2 місяці, що передують звільненню, та кількість фактично відпрацьованих робочих днів, в той час як відповідач використав дані за 6 місяців та кількість календарних днів.
Згідно Порядку якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку (виходячи з розміру місячного посадового окладу).
26. В лютому та березні 2010 року позивач відпрацювала усі робочі дні, заробітна плата за ці місяці становила приблизно однаковий розмір 3063, 27 грн. (за 22 відпрацьовані дні) та 3200, 96 грн. (за 23 відпрацьовані дні).
Зважаючи на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов до обґрунтованого висновку, що об'єктивним розміром середньоденної заробітної плати позивача є: (3063, 27 грн. +3200, 96 грн.)/45 = 139, 2051 грн.
Кількість днів вимушеного прогулу позивача становить 712 днів, як правильно встановлено судом першої інстанції та не заперечувалось сторонами під час розгляду справи.
Відтак, суд апеляційної інстанції правильно порахував суму стягнення на користь позивача за вимушений прогул: 712 днів * 139, 2051 грн = 99114, 03 грн.
27. Ті доводи, які наводяться відповідачем в касаційній скарзі не свідчать про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права при прийнятті оскаржуваних рішень.
28. Аналіз зазначених обставин справи та наведених правових норм дають підстави для висновку Суду, що суд апеляційної інстанції правильно та повно встановив всі обставини справи, правильно застосував норми матеріального права, не допустив порушень норм процесуального права і обґрунтовано скасував постанову суду першої інстанції для повного захисту прав позивача.
29. Згідно статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
30. З огляду на викладене, висновки суду апеляційної інстанції є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення відсутні.
Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд, -
1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві залишити без задоволення.
2. Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 21 липня 2016 року у цій справі залишити без змін.
3. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не оскаржується.
Суддя - доповідач В.М. Бевзенко
Судді Н.А. Данилевич
Н.В. Шевцова