Іменем України
14 листопада 2019 року
Київ
справа №806/1469/16
адміністративне провадження №К/9901/19108/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Бучик А.Ю.,
суддів - Мороз Л.Л., Рибачука А.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2016 року (суддя Попова О.Г.) та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2017 року (колегія суддів: Зарудяна Л.О., Іваненко Т.В., Кузьменко Л.В.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Ліквідаційної комісії УМВС України в Житомирській області, Головного управління Національної поліції в Житомирській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії
У серпні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому, враховуючи уточнення до позовних вимог, просив:
- визнати протиправними дії ліквідаційної комісії УМВС України в Житомирській області щодо відмови в направленні документів до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області для призначення йому пенсії за вислугу років;
- зобов'язати ліквідаційну комісію УМВС України в Житомирській області направити документи, передбачені Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб", затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України №3-1 від 30.01.2007 року, для призначення йому пенсії за вислугу до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області;
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо відмови в призначенні йому пенсії за вислугу років;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області призначити та виплачувати йому пенсію за вислугу років з наступного дня після звільнення з органів внутрішніх справ.
Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2017 року, позов задоволено частково.
Визнано протиправними дії ліквідаційної комісії УМВС України в Житомирській області щодо відмови в направленні документів до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області для призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років.
Зобов'язано ліквідаційну комісію УМВС України в Житомирській області направити документи, передбачені Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб", затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України №3-1 від 30.01.2007 року, для призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області.
В решті позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з судовими рішеннями, відповідач ГУПФУ в Житомирській області подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та відмовити в задоволенні позову.
В обґрунтування касаційної скарги посилається на те, що судами помилково трактовано Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб", оскільки для отримання права на призначення пенсії обов'язковою умовою є наявність саме календарної вислуги років у мінімально визначеному Законом № 2262-XII розмірі, а до цієї вислуги зарахування стажу роботи у пільговому обчисленні цим Законом не передбачено.
У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14 лютого 2017 року відкрито касаційне провадження.
Справу передано до Верховного Суду.
У зв'язку із відсутністю клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю, ця справа розглядалася в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до пункту 1 частини першої статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судами встановлено, що ОСОБА_1 з 20.08.2001 по 06.11.2015 проходив службу в органах внутрішніх справ, в тому числі з 18.01.2002 по 06.11.2015 на різних посадах в Лугинському РВ УМВС в Житомирській області, що підтверджується витягом з послужного списку колишнього працівника органів внутрішніх справ ОСОБА_1 .
Відповідно до наказу №329 ос від 05.11.2015 Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області ОСОБА_1 з 06 листопада 2015 року звільнений з посади заступника начальника Лугинського районного відділу УМВС України в Житомирській області в запас за скороченням штатів. В даному наказі визначено, що календарна вислуга років позивача в органах внутрішніх справ на 06.11.2015 складає - 16 років один місяць та шість днів.
Не погодившись із наказом від 5 листопада 2015 року №329 о/с у частині обчислення вислуги років позивач звернувся із позовом до Житомирського окружного адміністративного суду.
Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 10.02.2016 позов задоволено, визнано протиправною відмову Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області в пільговому обчисленні ОСОБА_1 вислуги років при проходженні служби в органах внутрішніх справ. Зобов'язано Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області зарахувати ОСОБА_1 до вислуги років в пільговому обчисленні час проходження служби в зоні безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення один місяць служби за півтора місяця шляхом внесення відповідних змін да наказу №329/ос від 05.11.2015.
Наказом Голови ліквідаційної комісії УМВС України в Житомирській області №15 о/с від 30 травня 2016 року на виконання вимог постанови Житомирського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2016 року в адміністративній справі №806/134/16 внесено зміни до пункту наказу УМВС України в Житомирській області від 5 листопада 2015 року №329 о/с у частині обрахування вислуги років у пільговому обчисленні звільненому з органів внутрішніх справ майорові міліції ОСОБА_1 (НОМЕР_1), заступнику начальника Лугинського районного відділу УМВС України в Житомирській області, вислуга років на день звільнення складає 23 роки 03 місяці 25 днів.
Позивач вважає, що відповідно до статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», він отримав право на призначення пенсії за вислугу років, а тому з відповідною заявою він звернувся до ГУ ПФУ України в Житомирській області.
Листом ГУ ПФУ в Житомирській області від 29 червня 2016 року №1059/В-11 позивачу повідомлено про те, що на день звільнення у нього не має календарної вислуги років, необхідної для призначення пенсії, а відтак у призначенні пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» відмовлено. Крім того роз'яснено, що згідно з Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України №3-1 від 30 січня 2007 року заяви про призначення пенсій за вислугу років особам, звільненим зі служби, які мають право на пенсію відповідно до зазначеного Закону, подаються цими особами до ГУ ПФУ через уповноважені структурні підрозділи, міністерства чи відомства, з якого особа була звільнена зі служби.
Позивач звернувся до ліквідаційної комісії УМВС України в Житомирській області із заявою про нарахування пенсії за вислугу років, зарахувавши вислугу років у пільговому обчисленні.
У відповіді ліквідаційної комісії УМВС України в Житомирській області від 25 липня 2016 року №В-200/105/05/12-2016 зазначено, що пунктом "а" статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" чітко визначено, що пенсія за вислугу років, призначається особам начальницького та рядового складу ОВС, незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби, зокрема з 1 жовтня 2015 року по 30 вересня 2016 року і на день звільнення мають вислугу 22 календарних роки та 6 місяців і більше. Починаючи з 1 жовтня 2015 року календарна вислуга років для призначення пенсії за вислугу років збільшується у відповідності до вказаної статті. Враховуючи зазначене, право на пенсію визначає календарна вислуга років, а тому відсутні підстави для направлення документів до ГУПФУ в Житомирській області для призначення пенсії.
Не погоджуючись з отриманими відмовами, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, керувався Порядком обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського склад, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393, згідно якого пільгова вислуга враховується саме при призначенні пенсій згідно з пунктом «а» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ», а не при визначенні розміру такої пенсії. Крім того, оскільки наявне рішення суду, що набрало чинності, яким було встановлено факт наявності у позивача достатнього розміру вислуги років для призначення йому пенсії. В задоволенні вимог до ГУ ПФУ в Житомирській області відмовлено за їх передчасністю.
Дослідивши спірні правовідносини, колегія суддів зазначає наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ст.12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», пенсія за вислугу років призначається: а) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах «б»-«д» статті 1-2 цього Закону крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону, незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби: по 30 вересня 2011 року і на день звільнення мають вислугу 20 років і більше; з 1 жовтня 2011 року по 30 вересня 2012 року і на день звільнення мають вислугу 20 календарних років та 6 місяців і більше; з 1 жовтня 2012 року по З0 вересня 2013 року і на день звільнення мають вислугу 21 календарний рік і більше; з 1 жовтня 2013 року по 30 вересня 2014 року і на день звільнення мають вислугу календарний рік та 6 місяців і більше; з 1 жовтня 2014 року по 30 вересня 2015 року і на день звільнення мають вислугу 22 календарних роки і більше; З жовтня 2015 року по 30 вересня 2016 року і на день звільнення мають вислугу 22 календарних роки та 6 місяців і більше; з 1 жовтня 2016 року по 30 вересня 2017 року і на день звільнення мають вислугу 23 календарних роки і більше; з 1 жовтня 2017 року по 30 вересня 2018 року і на день звільнення мають вислугу 23 календарних роки та 6 місяців і більше; з 1 жовтня 2018 року по 30 вересня 2019 року і на день звільнення мають вислугу 24 календарних роки і більше; з 1 жовтня 2019 року по 30 вересня 2020 року і на день звільнення мають вислугу 24 календарних роки та 6 місяців і більше; з 1 жовтня 2020 року або після цієї дати і на день звільнення мають вислугу 25 календарних років і більше.
Одночасно стаття 17 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" визначає вичерпний перелік видів служби та періоди часу, які зараховуються до вислуги років при призначенні пенсії.
Згідно з частиною другої статті 17 Закону № 2262-XII до вислуги років поліцейським, особам офіцерського складу, особам середнього, старшого та вищого начальницького складу органів внутрішніх справ, державної пожежної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби України при призначенні пенсії на умовах цього Закону додатково зараховується час їхнього навчання (незалежно від форми навчання) у цивільних вищих навчальних закладах, а також в інших навчальних закладах, після закінчення яких присвоюється офіцерське (спеціальне) звання, до вступу на військову службу, службу до органів внутрішніх справ, Національної поліції, державної пожежної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби України або призначення на відповідну посаду в межах до п'яти років із розрахунку один рік навчання за шість місяців служби.
Виходячи з наведеного, в Законі № 2262-XII не встановлено, що пенсію за вислугу років можна призначати особам при наявності 22 календарних років та 6 місяців вислуги, обчисленої на пільгових умовах; вказаним Законом чітко передбачено, що пенсія за вислугу років призначається при наявності 22 календарних років 6 місяців та виключний перелік періодів служби, які враховуються до календарної вислуги років.
Аналогічний правовий висновок щодо застосування норм матеріального права у спорах цієї категорії міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 27 березня 2018 року у справі № 295/6301/17, від 19 вересня 2018 року у справі № 725/1959/17, від 22 листопада 2018 року у справі № 161/4876/17, від 22 січня 2019 року у справі № 295/10742/16-а, від 27 лютого 2019 року у справі № 295/6454/17.
Колегія суддів вважає помилковим посилання судів попередніх інстанцій на те, що в даному випадку для призначення йому пенсії за вислугу років підлягає застосуванню саме постанова Кабінету Міністрів України "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей" від 17 липня 1992 р. N 393, якою позивачу для призначення пенсії вислугу років має зараховуватися пільговий стаж - 23 роки 3 місяці 25 днів є безпідставними, оскільки згідно ч.4 ст. 9 КАС України(в редакції, чинній на момент постановлення рішень), у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Відтак, приписи п.3 Постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 р. N 393 суперечать приписам п."а" ст.12 Закону України від 9 квітня 1992 року №2262-XII застосуванню підлягає саме Закон України, оскільки у відповідності до ч.4 ст.9 КАС України має вищу юридичну силу.
Таким чином, враховуючи приписи чинного законодавства, колегія суддів дійшла висновку щодо відсутності у позивача права на призначення пенсії за вислугою років з урахуванням пільгової вислуги років, оскільки позивач не має встановленої пунктом "а" частини першої статті 12 Закону № 2262-XII календарної вислуги років. Відтак судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового про відмову в задоволенні позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Керуючись статтями 345, 349, 351, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд.
Касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області задовольнити.
Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2016 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2017 року скасувати.
Ухвалити нове рішення.
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Ліквідаційної комісії УМВС України в Житомирській області, Головного управління Національної поліції в Житомирській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії відмовити.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.
Головуючий А.Ю. Бучик
Судді Л.Л. Мороз
А.І. Рибачук