Іменем України
14 листопада 2019 року
Київ
справа №608/270/14-а
адміністративне провадження №К/9901/7455/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Головуючого - Бучик А.Ю.,
суддів: Мороз Л.Л., Рибачука А.І.
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2016 року у складі колегії суддів: Бруновської Н.В., Костіва М.В., Гулида Р.М. у справі № 608/270/14-а за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Шманьківської сільської ради Чортківського району Тернопільської області, Відділу Держземагенства у Чортківському районі Тернопільської області, третя особа - ОСОБА_4 про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити певні дії
ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 (надалі по тексту - відповідачі) звернулись в суд з позовом до Шманьківської сільської Ради Чортківського району Тернопільської області, відділу Держземагенства у Чортківському районі Тернопільської області, в якому просили:
- визнати протиправною бездіяльність відповідачів у виготовленні та видачі правовстановлюючих документів про право власності на земельні ділянки, які розташовані в АДРЕСА_1;
- зобов'язати відповідачів виготовити та видати позивачам правовстановлюючі документи про право власності на земельні ділянки: під забудовою - площею 0,10 га, для ведення особистого селянського господарства площею 0,30 га, що розташовані по АДРЕСА_1 та для ведення особистого селянського господарства площею 0,33 га - поле "святий Ян ", що розташована на території Шманьківської сільської ради Чортківського району;
- зобов'язати відділ Держземагенства України у Чортківському районі скасувати реєстрацію земельної ділянки за ОСОБА_4 , що розташована в АДРЕСА_1 ;
- зобов'язати відповідачів виготовити технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) на земельну ділянку площею 0,30 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована по АДРЕСА_1 , затвердити її та провести її реєстрацію без згоди суміжного землекористувача ОСОБА_4 .
Постановою Чортківського районного суду Тернопільської області від 18 березня 2014 року визнано протиправними бездіяльність відповідачів: Шманьківської сільської Ради Чортківського району Тернопільської області, відділу Держземагенства у Чортківському районі Тернопільської області у виготовленні та видачі ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 правовстановлюючих документів про право власності на земельні ділянки, які розташовані в с. Шманьківці Чортиківського району Тернопільської області.
Зобов'язано відповідачів Шманьківську сільську Раду Чортківського району Тернопільської області, відділ Держземагенства у Чортківському районі Тернопільської області виготовити та видати ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 правовстановлюючі документи про право власності на земельні ділянки: під забудовою - площею 0,10 га, для ведення особистого селянського господарства, площею 0,30 га, що розташовані по АДРЕСА_1 та для ведення ОСГ, площею 0,33 га поле Святий Ян, що розташована на території Шманьківської сільської Ради Чортківського району Тернопільської області.
Зобов'язано відділ Держземагенства в Чортківському районі Тернопільської області скасувати реєстрацію земельної ділянки за ОСОБА_4 , що розташована в АДРЕСА_1, яка межує із земельною ділянкою позивачів ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та яка проведена відповідачем.
Зобов'язано відповідачів: Шманьківську сільську Раду Чортківського району Тернопільської області та відділ держземагенства в Чортківському районі Тернопільської області виготовити технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості ) - на земельну ділянку площею 0,30 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована по АДРЕСА_1 , затвердити її та провести відповідну реєстрацію без згоди суміжного землекористувача ОСОБА_4 .
Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2016 року провадження у справі в частині вимог ОСОБА_5 закрито у зв'язку із смертю.
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2016 року постанову Чортківського районного суду Тернопільської області від 18 березня 2014 року скасовано, ухвалено нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з рішеннями суду апеляційної інстанції, ОСОБА_7 подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2016 року та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційну скаргу обґрунтовано тим, що суд апеляційної інстанції дійшов до помилкового про те, що права, свободи та інтереси позивачів не порушені, оскільки відсутні докази звернення позивачів до відповідачів з вимогами виготовити та видати правовстановлюючі документи. Вказано, що колегія суддів формально ознайомилась з матеріалами справи, посилаючись лише на лист Шматківської сільської ради про відмову у погодженні технічної документації на приватизацію землі. Натомість в матеріалах справи є і інші докази про те, що звертались до відповідачів відносно приватизації земельних ділянок.
У поданому відзиві ОСОБА_8 просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін. Вказує, що ОСОБА_1 безпідставно претендує на земельну ділянку, яка належить до його забудови.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
У ході розгляду справи судами встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_9 та після його смерті відкрилась спадщина на нерухоме майно, в тому числі на житловий будинок, що розташований в АДРЕСА_1 .
У встановленому законом порядку спадщина позивачами була прийнята і Чортківською державною районною нотаріальною конторою видано Свідоцтво про право на спадщину за законом на житловий будинок.
Однак оформити право власності на земельні ділянки після смерті спадкодавця ОСОБА_9 . позивачі не змогли, так як були відсутні правовстановлюючі документи, а саме - Державні акти на право власності на земельні ділянки на ім'я ОСОБА_9 Приватизацію земельних ділянок до дня смерті ОСОБА_9 розпочав.
Рішенням Шманьківської сільської Ради Чортківського району від 29 грудня 1999 року за № 31 йому було передано у власність безкоштовно земельні ділянки загальною площею 0,70 га, в тому числі 0,10 га під забудову; 0,60 га для ведення особистого селянського господарства та 0,03 га в постійне користування.
Рішенням Чортківського районного суду від 04 грудня 2013 року, яке набрало законної сили 17 грудня 2013 року, було визнано за ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 в порядку спадкування право на завершення приватизації та одержання Державного акту про право власності на землю (на земельні ділянки) в розмірах, які були передані у приватну власність безкоштовно ОСОБА_9 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в АДРЕСА_1, а також Державного акту на постійне користування на його ім'я.
В рішенні встановлено той факт, що позивачі звертались 05 вересня 2013 року до Шманьківської сільської Ради Чортківського району щодо надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою, в чому її сільським головою було відмовлено листом № 195 від 20.09.2013.
Згідно акту погодження меж присадибної земельної ділянки між землекористувачами ОСОБА_5 та ОСОБА_4 від 15 січня 2014 року вбачається, що в присутності сільського голови Човника М.М. , землевпорядника ОСОБА_11 та члена комісії аграрної політики та земельних відносин ОСОБА_12 вбачається, що ОСОБА_5 представила ОСОБА_4 технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення особистого селянського господарства та на погодження межі між їх присадибними земельними ділянками, однак останній в присутності зазначених вище осіб відмовив у погодженні межі і не підтвердив підписом в технічній документації.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що рішенням Чортківського районного суду від 04 грудня 2013 року встановлений той факт, що якщо спадкоємець не набув права власності на земельну ділянку згідно ст. 125 ЗК України, проте розпочав процедуру приватизації земельної ділянки відповідно до чинного законодавства України, тому за ним визнається, в порядку спадкування, право на завершення приватизації та одержання Державного акту про право власності на землю (земельні ділянки), в розмірах, які були передані у приватну власність безкоштовно ОСОБА_9 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , тому суд вважає доведеною бездіяльність відповідачів у виготовленні та видачі позивачам правовстановлюючих документів про право власності на земельні ділянки, як і скасування реєстрації земельної ділянки за ОСОБА_4 та зобов'язання виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості ) - на земельну ділянку площею 0,30 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована по АДРЕСА_1 , затвердження її та проведення відповідної реєстрації без згоди суміжного землекористувача ОСОБА_4
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення, суд апеляційної інстанції виходив з того, що права, свободи та інтереси позивачів не порушені, оскільки відсутні будь-які докази про звернення позивачів до суб'єкта владних повноважень з вимогами виготовити та видати правовстановлюючі документи. Судом вказано, що в матеріалах справи міститься лише лист № 5 від 15.01.2014 Шматківської сільської ради в якому повідомлено про відмову в погоджені технічної документації на приватизацію земельної ділянки ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Вирішуючи справу по суті заявлених позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що спір у цій справі є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів.
Проте такий висновок не ґрунтується на правильному застосуванні норм процесуального права.
Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Відповідно до частини другої статті 2 КАС України (тут і далі - у редакції, чинній на час прийняття оскаржуваних рішень) до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
На підставі пункту 7 частини першої статті 3 КАС України суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно із частиною другою статті 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Пунктом 1 частини другої статті 17 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Наведені норми узгоджуються з положеннями статей 2, 4 та 19 КАС України (у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року), якими визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
За правилами пункту 1 частини першої статті 15 Цивільного процесуального кодексу України (у редакції, чинній на час прийняття оскаржуваних судових рішень; далі - ЦПК України) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.
Звертаючись до суду з даним позовом, позивачі свої вимоги мотивували тим, що відповідачі до цього часу не виготовили та не видали їм Державні акти про право власності на вказані земельні ділянки, посилаючись на те, що в технічній документації на земельну ділянку, площею 0,30 га, яка розташована в АДРЕСА_1 , був відсутній підпис суміжного землекористувача ОСОБА_4 про погодження межі та на те, що ОСОБА_4 виготовив технічну документацію на свою земельну ділянку, яка межує з їх і частина їх земельної ділянки площею 25,43 га включена у земельну ділянку третьої особи ОСОБА_4 .
Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що між позивачами та третьою особою ОСОБА_4 існує спір про право власності щодо частини земельної ділянки, право власності на яку оформлено ОСОБА_4 та яку позивачі мали намір приватизувати.
Отже в даному випадку існує спір про право цивільне, що виключає можливість розгляду даного спору за правилами адміністративного судочинства.
Також позивачі просили зобов'язання скасувати реєстрацію земельної ділянки за ОСОБА_4 , що розташована в АДРЕСА_1 .
Разом з тим слід вказати, що оскільки позивачі не були заявниками стосовно оскаржуваної реєстраційної дії, тобто вони вчинені за заявою іншої особи, спір щодо його оскарження є спором про цивільне право незалежно від того, чи здійснено таку державну реєстрацію речового права на нерухоме майно з дотриманням вимог законодавства.
Оскарження рішення про державну реєстрацію права власності ОСОБА_4 та зобов'язання надати позивачам правовстановлюючі документи про право власності на земельні ділянки, в тому числі, на земельну ділянку, яка зареєстрована за третьою особою по справі, безпосередньо пов'язане із захистом позивачами свого цивільного права у спорі щодо такої земельної ділянки з особою, яка не заперечує законності дій та рішень відповідачів по даній справі, що свідчить про приватноправовий характер цього спору.
З огляду на викладене колегія суддів вважає, що суди помилково розглянули справу за правилами адміністративного судочинства, оскільки спір у цій справі має приватноправовий характер.
Верховний Суд, незважаючи на участь у спорі суб'єкта владних повноважень, дійшов висновку про те, що цей спір не є публічно-правовим, а має вирішуватися судами за правилами ЦПК України.
При цьому визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі й обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій, бездіяльності чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін. Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися "судом, встановленим законом" у розумінні частини першої статті 6 Конвенції.
За нормами частини третьої статті 3 КАС України (тут і далі - у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до пункту 5 частини першої стаття 349 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі чи залишити позов без розгляду у відповідній частині.
Згідно зі статтею 354 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених статтею 19 цього Кодексу, є обов'язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги.
Таким чином, судові рішення підлягають скасуванню у повному обсязі із закриттям провадження у даній справі.
Відповідно до статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України, суд закриває провадження у справі, зокрема, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства (пункт 1).
Відповідно до частини першої статті 239 Кодексу, якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.
Керуючись статтями 345, 354, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову Чортківського районного суду Тернопільської області від 18 березня 2014 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2016 року скасувати.
Провадження у справі № 608/270/14-а закрити.
Роз'яснити позивачеві, що справу належить розглядати в порядку цивільного судочинства.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий А.Ю. Бучик
Судді Л.Л. Мороз
А.І. Рибачук