13 листопада 2019 року
Київ
справа №500/998/19
адміністративне провадження №К/9901/30293/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Усенко Є.А.,
суддів: Гімона М.М., Ханової Р.Ф.,
розглянув матеріали касаційної скарги Тернопільської митниці ДФС на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 26.06.2019 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30.09.2019 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Тернопільської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 11.04.2019 №UA403000/2019/000606/2,
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 26.06.2019, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30.09.2019, адміністративний позов задоволено: визнано протиправним та скасовано рішення Тернопільської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 11.04.2019 №UA403000/2019/000606/2.
Тернопільська митниця ДФС подала до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 26.06.2019 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30.09.2019, у якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
Однією з основних засад (принципів) адміністративного судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом (частина третя статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України).
Згідно з частиною першою статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.
Пунктом 5 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
Відповідно до частини другої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), а також у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи), суд касаційної інстанції може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо: 1) Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання правильного застосування норми права, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення у відповідності з таким висновком; або 2) правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру судових рішень ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 26.04.2019 відкрито провадження у цій адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із встановлених у справі обставин, щодо підтвердження позивачем, від імені якого діяв агент з митного оформлення, задекларованої за основним методом (ціна контракту) на рівні 4 730,00 євро митної вартості легкового автомобіля марки «Peugeot» модель 308 SW, 2016 року випуску, документами передбаченими частиною другою статті 53 Митного кодексу України, а саме: рахунком-фактурою (інвойс) від 20.03.2019; платіжними дорученнями в іноземній валюті від 01.02.2019; декларацією про походження товару від 24.05.2016; актом про проведення огляду (переогляду) транспортного засобу від 24.03.2019, свідоцтвом про реєстрацію колісного-транспортного засобу від 24.05.2016; копію митної декларації країни відправлення від 21.03.2019.
Вказані документи не містили суперечностей, неточностей або явних ознак підробки.
На вимогу митниці позивач надав висновок експертного товарознавчого дослідження від 06.04.2019, згідно з яким вартість імпортованого автомобіля становить 4519,75 євро.
Підставою для застосування митницею другорядного методу (метод визначення митної вартості щодо подібних товарів) та визначення митної вартості автомобіля на рівні 11800,00 євро слугувало спрацювання автоматизованої системи митного оформлення та управління ризиками, а джерелом інформації щодо вартості подібних товарів - інтернет сайт «mobile.de».
Застосувавши норми статей 52, 53 частини першої статті 54, статей 57, 58 Митного кодексу України суди першої та апеляційної інстанції дійшли висновку, що у Митниці не було законних підстав для визначення митної вартості імпортованого позивачем автомобіля за другорядним методом.
Суд вказав, що суперечності в документах щодо умов оплати за товар не є підставою для витребування у декларанта додаткових документів та/або для відмови у митному оформленні, тому що у процедурі митного контролю щодо митної вартості предметом доказування є ціна товару, а не умови оплати (розрахунку за товар).
Правильне застосування судами попередніх інстанцій норм права до встановлених обставин є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.
З огляду на викладене наявні підстави для визнання касаційної скарги необґрунтованою та для відмови у відкритті касаційного провадження.
Керуючись статтею 248, пунктом 5 частини першої, пунктом 2 частини другої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною Тернопільської митниці ДФС на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 26.06.2019 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30.09.2019.
Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити скаржнику, а копію касаційної скарги залишити в суді касаційної інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
Є.А. Усенко
М.М. Гімон
Р.Ф. Ханова ,
Судді Верховного Суду