14 листопада 2019 року
Київ
справа №620/273/19
адміністративне провадження №К/9901/30664/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Желєзного І.В.,
суддів: Берназюка Я.О., Коваленко Н.В.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2019 року
та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 жовтня 2019 року
про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 19 березня 2019 року
у справі №620/273/19
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області
про визнання бездіяльності незаконною та зобов'язання вчинити певні дії,
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 19 березня 2019 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2019 року, відмовлено у задоволенні позову.
Ухвалою Верховного Суду від 27 червня 2019 року відмовлено у відкритті касаційного провадження.
Позивач звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду із клопотанням, у якому просив переглянути за нововиявленими обставинами рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 19 березня 2019 року.
Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 03 липня 2019 року, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 жовтня 2019 року у задоволенні заяви відмовлено.
04 листопада 2019 року позивачем направлено до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 жовтня 2019 року у справі №620/273/19.
Перевіривши матеріали касаційної скарги, суд дійшов висновку що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.
Частиною 2 ст. 369 КАС України передбачено, що судове рішення за наслідками провадження за виключними обставинами може бути оскаржено в порядку, установленому цим Кодексом для оскарження судових рішень суду відповідної інстанції.
Згідно з ч. 2 ст. 328 КАС України у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду першої інстанції про забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, ухвали, зазначені в п.3, 4, 5, 12, 13, 17, 20 ч. 1 ст. 294 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.
З касаційної скарги убачається, що ОСОБА_1 оскаржує постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 жовтня 2019 року, прийняту за результатами перегляду ухвали Чернігівського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2019 року про відмову в задоволенні заяви про перегляд рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 19 березня 2019 року за нововиявленими обставинами.
Виходячи з того, що ч. 2 ст. 328 КАС України містить вичерпний перелік ухвал суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, які можуть бути оскаржені в касаційному порядку, оскаржувана ухвала суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, а також постанова суду апеляційної інстанції за наслідками її перегляду касаційному оскарженню не підлягають.
Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Зазначена норма Кодексу узгоджується з п. 8 ч. 2 ст. 129 Конституції України, згідно з яким до основних засад судочинства відноситься забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках. Аналогічне положення закріплене у п. 7 ч. 3 ст. 2 та ч. 1 ст. 13 КАС України, а також ч. 1 ст. 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
Крім того, серед основних напрацьованих Європейським судом з прав людини підходів до касаційного перегляду судових рішень та, відповідно, застосування "процесуальних фільтрів" до такого перегляду слід віднести наступні:
- Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) не зобов'язує держави створювати апеляційні або касаційні суди, проте, якщо вони створені, то особі має гарантуватися дотримання гарантій п. 1 ст. 6 Конвенції на рівні цих судів, хоча у таких випадках можуть застосовуватися менш суворі стандарти.
- право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати передбачуваним обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.
- сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору або наявність сумнів у правильності рішення, яке набрало законної сили, не може бути самостійною підставою для оскарження судового рішення.
- жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі.
- головною функцією судів вищих інстанцій з перегляду є розгляд правових питань, що мають важливе та виключне значення, усунення фундаментальних правових помилок і недоліків, допущених судами нижчих інстанцій, забезпечення єдності судової практики, уніфікованого та єдиного застосування права, а не новий розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають вагомі підстави (непереборні обставини), які передбачені у законодавстві.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що касаційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає касаційному оскарженню, отже у відкритті провадження за цією скаргою слід відмовити.
Виходячи з викладеного та керуючись ст. 328, 333 КАС України, Верховний Суд,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 жовтня 2019 року про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 19 березня 2019 року у справі №620/273/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання бездіяльності незаконною та зобов'язання вчинити певні дії.
Копію ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити заявникові.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач І.В. Желєзний
Судді Я.О. Берназюк
Н.В. Коваленко