14 листопада 2019 рокуЛьвів№ 857/9713/19
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Старунського Д.М.,
суддів Багрія В.М., Большакової О.О.,
за участю секретаря судового засідання Волошин М.М.,
розглянувши у судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Сколівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2019 року у справі № 1.380.2019.004169 (рішення ухвалено в м. Львові, головуючий суддя Хома О.П.) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Сколівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області про визнання дій незаконними та скасування постанови,
ОСОБА_1 15.08.2019 звернувся в суд із адміністративним позовом до Сколівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області, в якому просив визнати незаконною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження у виконавчому провадженні №57177654, винесену 11.09.2018 головним державним виконавцем Сколівського РВ ДВС Кізимою Ю.М.
В обґрунтування позову зазначає, що оскаржувана постанова є протиправною, оскільки стягувачем пропущено трьохмісячний строк пред'явлення виконавчого документу до виконання.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2019 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправною та скасовано постанову про відкриття виконавчого провадження у виконавчому провадженні №57177654 від 11.09.2018, винесену державним виконавцем Сколівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області Кізимою Юліаною Мирославівною.
Стягнуто з Сколівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області за рахунок бюджетних асигнувань в користь ОСОБА_1 судові витрати у вигляді оплати на правову допомогу в сумі 6 500 (шість тисяч п'ятсот) грн.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції Сколівський РВДВС Головного територіального управління юстиції у Львівській області оскаржив його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити.
Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення неповно з'ясовано обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Апелянт вказує, що на виконанні у відділі перебуває виконавче провадження зареєстроване в АСВП №57177654 на підставі постанови №222603, виданої УПП в Закарпатській області 29.05.2018 про стягнення з ОСОБА_1 штрафу у сумі 850,00 грн. Зазначає, що до Сколівського РВДВС Головного територіального управління юстиції у Львівській області 10.09.2019 надійшла заява стягувача за вих. №8339/41/15/13-2018 від 27.08.2018. Згідно супровідного листа (заяви) УПП в Закарпатській області та конверту стягувачем до виконання скеровано виконавчий документ без пропуску строку.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечив її вимоги та просив залишити рішення суду першої інстанції без змін. Позивач переконаний, що у відповідача не було передбачених законом підстав для прийняття оскаржуваної постанови про відкриття виконавчого провадження.
Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, а тому колегія суддів, відповідно до ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності сторін, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши підстави для апеляційного перегляду відповідно до доводів апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що 11.09.2018 постановою головного державного виконавця Сколівського РВ ДВС відкрито виконавче провадження ВП №57177654 з виконання постанови у справі про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 29.05.2019 серія НОМЕР_1 №222603.
Постанова складена посадовою особою Департаменту патрульної поліції Управління патрульної поліції в Закарпатській області на ім'я ОСОБА_1 .
Стягувачем у ВП №57177654 є Управління патрульної поліції в Закарпатській області, боржником - ОСОБА_1 .
Як видно з матеріалів виконавчого провадження, постанова від 29.05.2019 серія БО №222603 надійшла до Сколівського РВ ДВС разом із супровідним листом від 27.08.2018 № 8339/41/15/03-2018 і зареєстрована 10.09.2018 за вх. 2743/09-09, що підтверджується відбитком штампу вхідної кореспонденції.
Не погоджуючись із постановою про відкриття виконавчого провадження від 11.09.2018 ВП №57177654 з підстав пропущення трьохмісячного строку звернення виконавчого документа до виконання позивач звернувся до суду з даним позовом.
Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що у відповідача не було передбачених законом підстав для прийняття оскаржуваної постанови про відкриття виконавчого провадження.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі їх невиконання у добровільному порядку, визначені Законом України «Про виконавче провадження» №1404-VIII від 02.06.2016 (далі Закон №1404-VIII).
Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з статтею 3 Закону №1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом.
Відповідно до частин першої, другої статті 12 Закону №1404-VIII виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців. Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню з наступного дня після його прийняття.
Згідно з частиною четвертою статті 4 Закону №1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо, зокрема, пропущено встановлений законом строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Частиною другою статті 12 Закону №1404-VIII встановлено, що строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття.
Аналіз зазначених правових норм у їх сукупності свідчить, що відкриття виконавчого провадження за заявою стягувача та на підставі виконавчого документа, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, відповідає вимогам, передбаченим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби, є обов'язком державного виконавця.
Разом з тим, частиною 6 ст. 12 Закону №1404-VIII стягувач, який пропустив строк пред'явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Системний аналіз наведених положень Закону 1404-VIII, дає підстави стверджувати, що державний виконавець при надходженні на примусове виконання виконавчого документа повинен перевірити такий на відповідність вимогам, передбаченим статтею 4 цього Закону, в тому числі з'ясувати чи не пропущено стягувачем встановлений законом строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Пропуск строку пред'явлення виконавчого документа до виконання за приписами Закону №1404-VIII є безумовною підставою для повернення виконавчого документа стягувачу.
З матеріалів справи видно, що у постанові від 29.05.2018 серія БО №222603 вказано, що виконавчий документ набрав законної сили 29.05.2018, тобто строк пред'явлення до виконання даної постанови розпочався 30.05.2018.
Строк пред'явлення виконавчого листа до виконання до 30 серпня 2018 року.
Виконавчий лист стягувач отримав 10 вересня 2018 року, тобто вже з пропущенням встановленого Законом №1404-VIII трьохмісячного строку звернення до виконання.
Відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 4 Закону №1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо пропущено встановлений законом строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.
З огляду на вказане у відповідача не було передбачених законом підстав для прийняття оскаржуваної постанови про відкриття виконавчого провадження, натомість відповідач мав повернути виконавчий документ стягувачу без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення.
Оскільки відповідачем як суб'єктом владних повноважень не доведено належними і допустимими доказами правомірність прийнятої ним з дотриманням встановленого законом порядку і строків постанови про відкриття виконавчого провадження, колегія суддів вважає, що остання підлягає скасуванню.
Обставини, викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки є необґрунтованими та не є підставами для скасування рішення суду першої інстанції.
Відповідно до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 229, 272, 287, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу Сколівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2019 року у справі № 1.380.2019.004169 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Д. М. Старунський
судді В. М. Багрій
О. О. Большакова