13 листопада 2019 рокуЛьвів№ 857/9950/19
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Обрізко І.М.,
суддів Іщук Л.П., Онишкевича Т.В.,
за участю секретаря судового засідання Лутчин А.М.,
за участю позивача ОСОБА_1 ,
за участю представника відповідача Підгайного О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21 червня 2019 року, прийняте суддею Коморним О.І. о 10 годині 05 хвилині у місті Львові, повний текст складений 01.07.2019 року у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправною та скасування податкової вимоги,-
встановив:
ФОП ОСОБА_1 ( надалі - позивач) звернувся з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Львівській області ( надалі - ГУ ДФС у Львівській області, відповідач) про визнання протиправною та скасування податкової вимоги від 09.02.2018 року № 15343-17.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 21 червня 2019 року позов задоволений.
Задовольняючи позов, суд провів аналіз норм Податкового кодексу України, які регулюють спірні правовідносини. Зроблено висновок, що оскаржувана вимога від 09.02.2018 року №15343-17 винесена на підставі наявного у позивача станом на 08.02.2018 року податкового боргу у сумі 2630,77 грн. та відповідно на підставі прийнятого ГУ ДФС податкового повідомлення-рішення від 28.11.2017 року №0285501312. Однак, рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 24.09.2018 року у справі 813/3096/18, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06.02.2019 року скасовано зазначене вище податкове повідомлення - рішення. Враховуючи те, що податкова вимога сформована на підставі податкового повідомлення - рішення, яке скасоване, то така є безпідставною. Також суду зазначив, що сума в розмірі 744 грн. 60 коп. не входить до предмету спору і не впливає на прийняття судового рішення у цій справі.
Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, ГУ ДФС у Львівській області подало апеляційну скаргу. Вважає, що судом першої інстанції порушені норми матеріального та процесуального права.
В апеляційній скарзі звертає увагу на існування податкового боргу на момент винесення податкової вимоги, який складався із різниці між штрафною санкцією, нарахованою відповідно до податкового повідомлення - рішення від 28.11.2017 року №0285501312 в розмірі 2880 грн та наявною переплатою в розмірі 249, 23 грн. Відтак, сума боргу становила 2630, 77 грн. (2880 - 249,23).
Покликається на п.п.6.1.1 п.6.4 ст.60 Податкового кодексу України та зазначає, що податкова вимога вважається відкликаною, якщо рішенням суду яке набрало законної сили скасовано податкове повідомлення - рішення, тому рішення суду у цій справі є протиправним.
Крім того, із матеріалів справи вбачається, що з 20.01.2018 року у позивача існує борг, який не переривався і становить 2092, 09 грн.
Просить скасувати рішення суду та ухвалити постанову, якою відмовити у задоволенні позову.
ФОП ОСОБА_1 подав відзив на апеляційну скаргу, в якому звертає увагу суду на те, що апелянтом наведено надумані та оманливі обставини про існування боргу. Наводяться обставини про борг в сумі 744, 6 грн., який не охоплюється предметом дослідження у даній справі. Акцентується увага на судові рішення, з яких вбачається що податкове повідомлення - рішення належним чином вручено ФОП ОСОБА_1 не було. Подано клопотання в ході апеляційного розгляду, які носять характер пояснень та охоплюються предметом дослідження.
Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до наступного.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд в повній мірі дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази.
Судом встановлено, що ГУ ДФС у Львівській області проведено камеральну перевірку ФОП ОСОБА_1 з питань своєчасності сплати узгодженої суми грошового зобов'язання з єдиного податку, за наслідками якої складено акт від 20.10.2017 року № 011096/13-01-13-12/2131800133. (а.с.19-20)
Перевіркою встановлено порушення позивачем п. 295.1 статті 295 ПК України, зокрема, несвоєчасна сплата узгодженої суми грошового зобов'язання з єдиного податку.
На підставі даного акта перевірки ГУ ДФС у Львівській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 28.11.2017 року № 0285501312, яким за затримку сплати узгодженої суми грошового зобов'язання з єдиного податку застосовано до ФОП ОСОБА_1 штрафні санкції у розмірі 50 % від суми грошового зобов'язання, у сумі 2880 грн. ( ст. 122 , ст. 126 ПК України ). (а.с.88)
ГУ ДФС у Львівській області 09.02.2018 року сформовано вимогу № Ф-15343-17 про сплату боргу по сплаті єдиного податку з фізичних осіб в сумі 2630,77 грн. (а.с.21)
Відповідно до підпункту 14.1.153 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податкова вимога - письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.
Згідно підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом;
У відповідності до пункту 54.1 статті 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу.
Відповідно до пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Враховуючи викладене, процедура стягнення, яка передбачає надсилання на адресу платника податку податкової вимоги, розпочинається податковим органом у разі несплати визначеної в податковому повідомленні-рішенні узгодженої суми податкових зобов'язань.
В силу положень пункту 56.1 статті 56 Податкового кодексу України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.
Абзацом 2 пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України передбачено, що у разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.
Згідно з абзацом 1, 4 пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.
При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.
Системний аналіз викладених положень дає підстави для висновку про те, що при зверненні платника податків до суду з позовом про оскарження податкового повідомлення-рішення визначене у такому акті індивідуальної дії податкове зобов'язання вважається неузгодженим до розгляду справи судом по суті та прийняття відповідного рішення, а відтак, зазначене податкове зобов'язання не є податковим боргом. Лише з дня набрання законної сили судовим рішенням про відмову в позові про оскарження податкового повідомлення-рішення податкове зобов'язання вважається узгодженим і у платника податку виникає обов'язок протягом 10 календарних днів, наступних за днем узгодження, погасити узгоджену суму.
Судом із матеріалів справи встановлено, що акт індивідуальної дії - податкове повідомлення - рішення ГУ ДФС у Львівській області №0285501312 від 28.11.2017 року, на підставі якого сформовано оскаржувану податкову вимогу, оскаржено у судовому порядку.
Так, рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 24.09.2018 року у справі 813/3096/18, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06.02.2019 року, позов ФОП ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення ГУ ДФС у Львівській області №0285501312 від 28.11.2017 року.
Оскільки скасування в судовому порядку податкового повідомлення-рішення про визначення податкового зобов'язання виключає наявність у платника (позивача у справі) обов'язку погасити таке зобов'язання за цим актом індивідуальної дії та, відповідно, наявність податкового боргу, то суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про безпідставність спірної податкової вимоги від 09.02.2018 року № 15343-17.
З приводу покликання апелянта на те, що спірна податкова вимога є відкликаною у розумінні підпункту 60.1.4 пункту 60.1 статті 60 Податкового кодексу України, у зв'язку з набранням законної сили судовим рішенням, яким скасовано податкове повідомлення-рішення, сплату якого визначено у такій вимозі, колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до підпункту 60.1.4 пункту 60.1 статті 60 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо рішенням суду, що набрало законної сили, скасовується повідомлення-рішення контролюючого органу або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі.
Смислова конструкція наведеної норми передбачає умовою визнання відкликаним в силу закону податкового повідомлення-рішення набрання законної сили судовим рішенням про скасування такого акту індивідуальної дії, а умовою визнання відкликаною податкової вимоги - набрання законної сили судовим рішенням про скасування суми податкового боргу, визначеної в податковій вимозі.
Оскільки у розглядуваному випадку судовим рішенням, яке набрало законної сили, сума податкового боргу, визначена в спірній податковій вимозі, не скасовувалась, апеляційний суд приходить до висновку про те, що така податкова вимога не є відкликаною в силу підпункту 60.1.4 пункту 60.1 статті 60 Податкового кодексу України.
Зазначений вище висновок суду апеляційної інстанції відповідає позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 06.11.2018 року у справі №804/4463/16.
Апеляційний суд при прийнятті даного рішення також застосовує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в п. 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії», заява № 303-A, п. 29).
Інші доводи наведені в апеляційній скарзі на правильність прийнятого судового рішення не впливають.
Судові витрати розподілу не підлягають з огляду на результат вирішення апеляційної скарги та виходячи з вимог ст. 139 КАС України.
Отже, доводи апеляційної скарги дають підстави для висновку про правильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до правильного вирішення справи.
Керуючись ст.ст. 308, 315, 316, 321, 322, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
постановив:
Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Львівській області залишити без задоволення, рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21 червня 2019 року у справі № 813/1799/18 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім
Головуючий суддя І. М. Обрізко
судді Л. П. Іщук
Т. В. Онишкевич
Повний текст судового рішення складено 14.11.2019 року.