12 листопада 2019 рокуЛьвів№ 857/10573/19
Колегія суддів Восьмого апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого судді Ніколіна В.В.
суддів Большакової О.О., Гінди О.М.
за участі секретаря судового засідання Пильо І.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2019 року (суддя - Мартиць О.І., м. Тернопіль, повний текст судового рішення складено 23 вересня 2019 року) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 01.07.2019 звернувся до суду з позовом до Лановецького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області, правонаступником якого є Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, у якому просив: визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у призначені пенсії із зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон №796-XII) з 21.04.2018; зобов'язати відповідача призначити позивачу пенсію із зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-XII з 21.04.2018. Позов обґрунтовує тим, що відповідачем протиправно відмовлено у призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку, як учаснику ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС, так як позивачем було надано усі необхідні документи для такого призначення, які підтверджують факт його участі у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році у зоні відчуження. Вважає, що такими діями пенсійного органу допущено порушення закону, що потягло за собою звуження змісту та обсягу його прав, передбачених Конституцією України, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2019 року у справі №500/1516/19 позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Лановецького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області щодо відмови у призначенні пенсії із зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-XII з 21.04.2018. Зобов'язано Головне об'єднане управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області призначити ОСОБА_1 пенсію із зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-XII з 01.01.2019.
Не погодившись із ухваленим судовим рішенням, його оскаржив позивач, який із покликанням на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Позивач, зокрема, не погоджується із датою призначення пенсії, визначеною судом першої інстанції, оскільки вважає, що у разі порушення законодавства про пенсійне забезпечення органом, шо призначає та виплачує пенсію, адміністративний позов з вимогами, пов'язаними з виплатами сум пенсії за минулий час, у тому числі сум будь-яких її складових, може бути подано без обмеження будь-яким строком.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.
Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , має статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році (категорія 2) та має право на пільги і компенсації, встановлені Законом №796-XII, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 ,що має штамп про перереєстрацію.
З метою реалізації свого права на пенсійне забезпечення 18.04.2018 позивач звернувся до Лановецького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області із заявою про призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-XII. До заяви позивачем були додані: трудова книжка та її копія; довідка з районного комунального трудового архіву про стаж; дві довідки з Підволочиського районного військового комісаріату про службу в армії та участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС; довідка з Центрального архівного відділу національної гвардії про участь в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС; копія диплому; копія посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році, категорія 2; копія воєнного квитка; копія довідки з військової частини № НОМЕР_2 про виконання службових обов'язків по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в населених пунктах.
З протоколу №11 засідання комісії з питань призначення пенсій, що діє відповідно до наказу від 11.05.2018 №50 Лановецького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області від 18.07.2018 слідує, що підстав для призначення позивачу пенсії за віком із зниженням пенсійного віку згідно статті 55 Закону №796-XII немає, у зв'язку з відсутністю довідки про дні роботи у зоні відчуження.
Лановецьке об'єднане управління Пенсійного фонду України Тернопільської області листом від 18.07.2018 №3853/02 повідомило позивача про відмову в призначенні пенсії.
Представник позивача 14.06.2019 звернувся до Лановецького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області із заявою довільної форми, не встановленого зразка, в якій просив повторно розглянути його заяву від 18.04.2018 та долучені до неї документи щодо призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-XII.
Згідно листа Лановецького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області від 24.06.2019 №10/К-11 позивача повідомлено, що його заяву від 14.06.2019 щодо призначення пенсії за віком із зниженням пенсійного віку повторно розглянуто та зазначено, що 18.07.2018 на його адресу направлено відмову за №3853 у призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-XII.
Не погоджуючись із таким рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що наявними у справі доказами підтверджено, що позивач працював у зоні відчуження з моменту аварії до 01.07.1986 незалежно від кількості робочих днів, а відтак він має право на призначення пенсії за віком відповідно до статті 55 Закону №796-XII із зменшенням пенсійного віку. Разом з тим, суд першої інстанції застосував шестимісячний строк звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи згідно статті 122 КАС України, та зобов'язав відповідача призначити позивачу пенсію із 01.01.2019.
Колегія суддів, враховуючи доводи та вимоги апеляційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, у відповідності до частини першої статті 308 КАС України, виходить з наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначає Закон №796-XII.
Відповідно до статті 9 Закону №796-XII особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, є: 1) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків; 2) потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Згідно із статтею 10 Закону №796-XII учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України.
Частиною першою статті 55 статті Закону №796-XII передбачено, що особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу. Зокрема, учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у зоні відчуження з моменту аварії до 1 липня 1986 року незалежно від кількості робочих днів, а з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року - не менше 5 календарних днів, - передбачено зменшення віку на 10 років.
Підпунктом 5 пункту 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (далі - Порядок №22-1) передбачено, що документами, які засвідчують особливий статус особи є: посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та довідка про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 9 березня 1988 року №122, або довідка військової частини, у складі якої особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, або довідка архівної установи, або інші первинні документи, в яких зазначено період роботи, населений пункт чи об'єкт, де особою виконувались роботи з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС; посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями) (при призначенні пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Законом №796-ХІІ).
Отже, законодавець встановив перелік документів, що підтверджують участь особи у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, який не обмежується лише довідкою форми №122, а навпаки такий факт може бути підтверджений будь-якими первинними документами.
Документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими цим Законом, є посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» та «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи».
Такі документи, як довідки про період роботи (служби) у зоні відчуження, відповідно до статті 15 Закону №796-XII є лише підставою для визначення статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
Із аналізу наведеної вище правової норми вбачається, що право на зменшення пенсійного віку мають особи, які в установленому законом порядку набули статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та працювали визначену кількість днів у зоні відчуження.
Статтею 14 Закону №796-XII для встановлення пільг і компенсацій визначено категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Так, згідно із пунктом 2 частини першої вказаної статті Закону №796-XII до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС належать особи, які працювали у зоні відчуження: з моменту аварії до 1 липня 1986 року - незалежно від кількості робочих днів; з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року - не менше 5 календарних днів; у 1987 році - не менше 14 календарних днів, а також потерпілі від Чорнобильської катастрофи; евакуйовані у 1986 році із зони відчуження (в тому числі особи, які на момент евакуації перебували у стані внутрішньоутробного розвитку, після досягнення ними повноліття); особи, які постійно проживали у зоні безумовного (обов'язкового) відселення з моменту аварії до прийняття постанови про відселення, - категорія 2.
З матеріалів справи встановлено, що позивачу видано посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у 1986 році, в якому вказано, що він відноситься до 2 категорії, а відповідно до приписів частини другої статті 14 Закону №796-XII даний документ є підтвердженням того, що позивач перебував у зоні відчуження з моменту аварії до 1 липня 1986 року - незалежно від кількості робочих днів.
Такого ж висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 10 липня 2019 року у справі №577/4716/16-а, який в силу приписів частини п'ятої статті 242 КАС України та частини шостої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» враховується апеляційним судом під час вирішення наведеного спору.
Окрім цього, судом першої інстанції встановлено, що факт участі позивача у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС підтверджується військовим квитком серії НОМЕР_3 , довідкою в/ч 4114 від 26.01.1993№18, відповідно до яких, що ОСОБА_1 до 01.07.1986 6 днів приймав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Місце несення служби - 30 кілометровій зона відчуження.
За наведених вище обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність у позивача права на призначення пенсії із зниженням пенсійного віку, оскільки останній має посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а його безпосередня участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС підтверджена належними та допустимими доказами.
Водночас колегія суддів зазначає, що відповідно до підпункту 1 частини першої статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що 20.04.2018 позивачу виповнився 51 рік, у зв'язку із чим, останній 18.04.2018 звернувся до відповідача із заявою про призначення йому пенсії за віком відповідно до статті 55 Закону №796-XII.
Апеляційний суд наголошує, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень не доведено правомірності своїх дій щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком з 21.04.2018 з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 КАС України.
З огляду на встановлені судом обставини щодо звернення позивача із заявою про призначення пенсії 14.06.2019, а також первинного звернення позивача про призначення пенсії 18.04.2018, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що з врахуванням дати первинного звернення позивача до пенсійного органу необхідно призначити пенсію на пільгових умовах з дня виникнення права на пільгову пенсію, оскільки станом на дату первинного звернення позивача із заявою та необхідними документами, трьохмісячний термін, встановлений статтею 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ним не пропущений.
Відтак, оскільки ОСОБА_1 звернувся із заявою про призначення пенсії в межах трьохмісячного строку з дня, коли у нього виникло право на одержання пенсії, колегія суддів вважає за необхідне для повного забезпечення захисту прав позивача зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області призначити позивачу пенсію за віком відповідно до статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 21.04.2018.
Право позивача на отримання належних йому пенсійних виплат в цьому випадку не може ставитися в залежність від підтвердження в судовому порядку тих обставин, які існували на час звернення позивача із первинною заявою, та викликали сумнів у пенсійного органу, та таке право підлягає поновлення з моменту його виникнення, з врахуванням первинного звернення до пенсійного органу.
Таке зобов'язання повністю узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 18 квітня 2019 року у справі №172/730/17.
Крім цього, в пункті 4 рішення від 11.10.2005 у справі №1-21/2005 Конституційний Суд України вказав, що в Україні як соціальній, правовій державі політика спрямовується на створення умов, які забезпечують достатній життєвий рівень, вільний і всебічний розвиток людини як найвищої соціальної цінності, її життя і здоров'я, честь і гідність. Утвердження та дотримання закріплених у нормативно-правових актах соціальних стандартів є конституційним обов'язком держави. Діяльність її правотворчих і правозастосовних органів має здійснюватися за принципами справедливості, гуманізму, верховенства прямої дії норм Конституції України, а повноваження - у встановлених Основним Законом України межах і відповідно до законів. Зазначені конституційні принципи, на яких базується здійснення прав і свобод людини і громадянина в Україні, включаючи і право на пенсійне забезпечення, передбачають за змістом статей 1, 3, 6 (частина друга), 8, 19 (частина друга), 22, 23, 24 (частина перша) Основного Закону України правові гарантії, правову визначеність і пов'язану з ними передбачуваність законодавчої політики у сфері пенсійного забезпечення, необхідні для того, щоб учасники відповідних правовідносин мали можливість завбачати наслідки своїх дій і бути впевненими у своїх законних очікуваннях, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано, тобто набуте право не може бути скасоване, звужене.
Також Конституційний Суд України у своєму рішенні від 09.07.2007 у справі №6-рп/2007 зазначив, що невиконання державою взятих на себе соціальних зобов'язань порушує принцип соціальної, правової держави. Встановлення певних соціальних пільг, компенсацій та гарантій є складовою конституційного права на соціальний захист і юридичними засобами здійснення цього права.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод як джерело права.
Згідно з частиною 1 статті 1 Першого протоколу до цієї Конвенції кожній фізичній або юридичній особі забезпечується право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Суд зазначає, що відмовляючи у призначенні пенсії, Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області невиправдано втручається у право позивача на мирне володіння належними йому грошовими коштами.
Таким чином, суд першої інстанції, зобов'язуючи відповідача призначити позивачу пенсію з 01.01.2019 неправильно застосував норми права щодо процедури призначення пенсії, оскільки у розглядуваній справі пенсія повинна призначатись з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку. Тобто, в даному випадку - з 21.04.2018, відтак рішення суду першої інстанції підлягає зміні в цій частині.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини (частина четверта статті 317 КАС України).
Керуючись ч.3 ст.243, 308, 310, 317, 321, 325, 328 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2019 року змінити шляхом зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області призначити ОСОБА_1 пенсію із зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з 21.04.2018.
В іншій частині рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2019 року у справі №500/1516/19 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя В. В. Ніколін
судді О. О. Большакова
О. М. Гінда
Повне судове рішення складено 14 листопада 2019 року.