Справа № 240/9077/19
Головуючий у 1-й інстанції: Семенюк М. М. Суддя-доповідач: Охрімчук І.Г.
14 листопада 2019 року м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Охрімчук І.Г.
суддів: Капустинського М.М. Смілянця Е. С.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2019 року (м. Житомир, повний текст рішення винесено 11.09.2019 року) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, третя особа - Управління Державної казначейської служби України у м. Житомирі Житомирської області про зобов'язання вчинити дії,
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив зобов'язати Житомирське об'єднане управління Пенсійного фонду України у Житомирській області сформувати та подати до Управління Державної казначейської служби України у м. Житомирі Житомирської області подання про повернення ОСОБА_1 суми збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна у розмір 4818,09 грн., сплаченого відповідно до квитанції № 0.0.1274355219.1 від 20.02.2019. В обґрунтування позову зазначає, що позивачем придбано житло вперше, у зв'язку з чим відповідач повинен був подати до третьої особи подання про повернення ОСОБА_1 суми збору у розмірі 4818,09 грн.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 11.09.2019 в даній справі Житомирське об'єднане управління Пенсійного фонду України у Житомирській області замінено його правонаступником - Головним об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 11.09.2019 року позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , номер НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. Ольжича, 7, м. Житомир, 10003, код 13559341), третя особа - Управління Державної казначейської служби України у м. Житомирі Житомирської області (вул. Святослава Ріхтера, 12/5, м. Житомир, 10008, код 38035726), задоволено.
Визнано протиправними дії Житомирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо відмови ОСОБА_1 у видачі подання до Управління Державної казначейської служби України у м. Житомирі Житомирської області про повернення суми збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна у розмір 4818,09 грн.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області видати ОСОБА_1 подання до Управління Державної казначейської служби України у м. Житомирі Житомирської області про повернення ОСОБА_1 суми збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна у розмір 4818,09 грн., сплаченого відповідно до квитанції № 0.0.1274355219.1 від 20.02.2019.
Стягнуто на користь ОСОБА_1 понесені ним витрати зі сплати судового збору в сумі 768,40 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції в частині стягнення на користь ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу адвоката, позивач звернувся до суду з апеляційної скаргою, в якій посилається на те, що оскаржуване рішення суду підлягає зміні в частині винесення рішення про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу адвоката.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що згідно наданих документів сторони погодили загальну вартість надання правової допомоги щодо дій адвоката при підготовці та поданні документів до суду першої інстанції в сумі 5 000 грн. Крім того, до позовної заяви було долучено копію квитанції до прибуткового касового ордеру, що є підтвердженням витрат позивача на професійну правничу допомогу саме у сумі 5000, 00 грн. При цьому, на підтвердження факту здійснення позивачем витрат на правничу допомогу в сумі 5 000 грн. при розгляді даної справи було додано копії відповідних документів. Таким чином, позивач вважає, що йому було безпідставно відмовлено у стягненні витрат на професійну правничу допомогу.
В решті позовних вимог рішення суду не оскаржується сторонами, тому не є предметом апеляційного розгляду.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 28.10.2019 року відкрито апеляційне провадження, а ухвалою суду від 11.11.2019 року призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження, відповідно до положень ст. 311 КАС України.
Відповідач, скористався своїм правом та надіслав до суду відзив на апеляційну скаргу в якому зазначив, що дана судова справа не відрізняється особливою складністю формування правової позиції та доказової бази; доведення неправомірності дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень. Водночас зауважив, що сума витрат на правничу допомогу адвоката є завищеною та перевищує суму позовних вимог позивача за позовною заявою в суді першої інстанції. Отже, на думку відповідача, рішення суду від 11.09.2019 року є правомірним та законним в частині відмови позивачу в стягненні витрат на правничу допомогу.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Статтею 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат пов'язаних з розглядом справи, належать, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частини другої статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 5 липня 2012 року №5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон №5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).
Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; захист прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування у кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення; надання правової допомоги свідку у кримінальному провадженні; представництво інтересів потерпілого під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб, держави, органів державної влади, органів місцевого самоврядування в іноземних, міжнародних судових органах, якщо інше не встановлено законодавством іноземних держав, статутними документами міжнародних судових органів та інших міжнародних організацій або міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана ВРУ; надання правової допомоги під час виконання та відбування кримінальних покарань.
Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.
Відповідно до частини четвертої статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
За змістом частини третьої статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до частин 7, 9 статті 139 КАС розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Аналіз наведених положень процесуального законодавства дає підстави для висновку про те, що за результатами розгляду справи, документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивачем до суду було надано: договір про надання правової допомоги від 28.02.2019 року, додаткову угоду до договору №28/02/2019 про надання правової допомоги від 28.02.2019 року, акт приймання-передачі надання послуг (виконаних робіт) №1 до договору №28/02/2019 про наданння правової допомоги від 14.06.2019 року, квитанцію до прибуткового касового ордеру від 08.04.2019 року № 1.
Відповідно до акту приймання-передачі надання послуг (виконаних робіт) №1 до договору №28/02/2019 про наданння правової допомоги від 14.06.2019 року, адвокатом Виговською Л. В. було надано послуг на загальну суму 5 000.00 грн. В свою чергу, згідно квитанції до прибуткового касового ордеру від 08.04.2019 року № 1, позивачем було сплачено за отриману правову допомогу винагороду адвокату у розмірі 5 000.00 грн.
Разом з тим, зі змісту додаткової угоди до договору №28/02/2019 про надання правової допомоги від 28.02.2019 року вбачається, що адвокат виконує наступну роботу (надає послуги):
- підготовка проекту заяви до Управління Пенсійного фонду України про повернення збору, сплаченого при купівлі квартири клієнта;
- підготовка позовної заяви про зобо'вязання Житомирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області сформувати та подати до Управління Державного казначейства служби України у м. Житомирі Житомирської області подання про повернення клієнту суми збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна;
- подання позовної заяви до Житомирського окружного адміністративного суду.
Колегія суддів зауважує, що подання адвокатом до Житомирського окружного адміністративного суду позову до суду не можуть бути віднесені до жодного з видів правничої допомоги, які передбачені статтями 1, 19 Закону № 5076-VI. А тому, витрати на здійснення вказаного виду робіт не може бути відшкодовано у якості витрат на професійну правничу допомогу.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у справі №9901/264/19 від 04.11.2019 року.
Згідно акту приймання-передачі надання послуг (виконаних робіт) №1 до договору №28/02/2019 про наданння правової допомоги від 14.06.2019 року встановлено, що адвокат надав, а клієнт отримав наступні послуги:
- підготовка проекту заяви до Управління Пенсійного фонду України про повернення збору, сплаченого при купівлі квартири клієнта;
- підготовка позовної заяви про зобо'вязання Житомирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області сформувати та подати до Управління Державного казначейства служби України у м. Житомирі Житомирської області подання про повернення клієнту суми збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна;
Варто погодитись, що з наданих представником позивача документів не вбачається, детального опису виконаних робіт, тобто який час адвокат витратив на надання певної послуги та який гонорар повинен отримати за її виконання.
Суд також враховує, що позивач, в порушення частини 4 статті 134 КАС, не надав детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, який є необхідним для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат.
При цьому, суд першої інстанції вірно обґрунтував, що положення договору про надання правової допомоги від 28.02.2019 та ордер серії КВ № 312176 від 28.02.2019 мають загальний характер та стосуються правничого супроводу діяльності позивача у різних аспектах, а не тільки у судових провадженнях. Крім того представником позивача не надано жодних доказів того, що дані послуги були надані саме у зв'язку з розглядом Житомирським окружним адміністративним судом справи №240/9077/19. Відсутність детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, зокрема, із зазначенням витраченого часу на відповідні види робіт, ставить під сумнів, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору.
Позивачем та його представником на надано до справи касову книгу.
Крім того, судова колегія звертає увагу на те, що квитанція №1 від 08 квітня 2019 року (а.с.23), із якої вбачається, що прийнято від позивача відповідно до договору про надання правової допомоги №28/02/2019 року 5000 грн.
При цьому, квитанція містить посилання лише на номер договору та суму коштів, відомостей щодо конкретного виду наданої правової допомоги, по якій конкретно справі вона надавалась, та кому сплачені кошти - дана квитанція не містить.
Суд апеляційної інстанції, враховуючи положення глави 6 КАС України, зазначає, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування в справі та в підтвердження здійсненної правової допомоги, необхідно долучати розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги та може міститися у акті приймання-передачі послуг за договором.
Аналогічна правова позиція щодо вирішення питання про відшкодування витрат на правничу допомогу адвоката викладена у постанові Верховного Суду від 29.10.2019 року у справі 826/1340/17.
У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) від 23 січня 2014 року (справа «East/West Alliance Limited» проти України» (заява № 19336/04)) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
Таким чином, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, до предмета доказування у питанні компенсації понесених у зв'язку з розглядом справи витрат на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
Вказана правова позиція відповідає правовим висновкам Верховного Суду, викладеним в постанові від 15.03.2019 року по справі № 826/7778/17, що враховується судом апеляційної інстанції, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України.
Підсумовуючи викладене вище судова колегія вважає, що суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що позивачем не обґрунтовано та не доведено здійснення витрат на професійну правничу допомогу в сумі 5000 грн. при розгляді даної справи, а тому правомірно відмовив в їх стягнені.
Щодо доводів апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції в резолютивній частині рішення не зазначено як вирішена вимога про відшкодування витрат на правничу допомогу, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно ч. 4 ст. 317 КАС України слідує, що зміна судового рішення суду першої інстанції може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
Колегія суддів встановила, що позивачем заявлялась вимога про стягнення на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління ПФУ в Житомирській області витрат на правничу допомогу адвоката в сумі 5 000 грн. Проте, судом першої інстанції в резолютивній частині рішення не зазначено про відмову чи задоволення даної вимоги, тоді як в мотивувальній частині суд першої інстанції обґрунтував підстави для відмови у задоволенні такої вимоги, оскільки позивачем не обґрунтовано та не доведено здійснення витрат на професійну допомогу в сумі 5 000 грн. при розгляді даної справи.
З даного приводу судова колегія зазначає, що недолік резолютивної частини суду першої інстанції, при наведеності відповідних обґрунтувань в мотивувальній частині рішення, не впливає на правильність прийнятого рішення судом першої інстанції і може бути усунута судом апеляційної інстанції, відповідно до ч. 4 ст. 317 КАС України, шляхом доповнення резолютивної частини рішення суду першої інстанції відповідним абзацом, оскільки це не потребує зміни мотивів його прийняття.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Житомирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про зобов'язання вчинити дії змінити.
Доповнити резолютивну частину рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 11.09.019 року новим абзацом №5 наступного змісту: "Відмовити ОСОБА_1 у стягненні витрат на правничу допомогу адвоката в сумі 5000 грн".
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Постанова суду складена в повному обсязі 14 листопада 2019 року.
Головуючий Охрімчук І.Г.
Судді Капустинський М.М. Смілянець Е. С.