11 листопада 2019 рокуЛьвів№ 857/10052/19
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів :
головуючого судді: Запотічного І.І.,
суддів: Бруновської Н.В., Глушка І.В.,
при секретарі судового засідання: Галаз Ю.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Тернопільській області на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 25 липня 2019 року у справі № 819/1237/17 (суддя - Мандзій О.П., ухвалене в м. Тернополі о 13:15, повний текст складено 05.08.2019р.) за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Тернопільській області про скасування податкового повідомлення-рішення -
21 липня 2017 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Головного управління ДФС у Тернопільській області про скасування податкового повідомлення-рішення № 0015241306 від 13.07.2017 року.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що висновок контролюючого органу, на підставі якого прийнято спірне податкове повідомлення-рішення, є помилковим, оскільки визначальним фактором для формування податкового кредиту фізичними особами - підприємцями, які зареєстровані як платники ПДВ при придбанні транспортних засобів, є подальше їх використання у власній господарській діяльності. При цьому, ОСОБА_1 вказує на те, що згідно з чинним законодавством реєстрація транспортних засобів на фізичних осіб - підприємців не передбачена, а тому реєстрація придбаного легкового автомобіля Toyota Camry, реєстраційний номер НОМЕР_1 , була здійснена на нього як на фізичну особу.
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 25 липня 2019 року позовні вимоги ФОП ОСОБА_1 задоволено в повному обсязі, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення прийняте Головним управлінням ДФС у Тернопільській області № 0015241306 від 13.07.2017 року; стягнуто на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Тернопільській області місцезнаходження: вул. Білецька, 1, м. Тернопіль, 46003, ЄДРПОУ 39403535) сплачений судовий збір в розмірі 834 (вісімсот тридцять чотири) гривні 58 (п'ятдесят вісім) копійок згідно платіжного доручення № 532 від 21.07.2017 року.).
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, його оскаржило Головне управління ДПС у Тернопільській області подавши до Восьмого апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу, в якій покликаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову, якою в задоволені позову відмовити.
В поданій апеляційній скарзі просить здійснити процесуальне правонаступництво та замінити відповідача у даній справі № 89/1237/17 Головне управління ДФС у Тернопільській області (код - 39403535) на його правонаступника - Головне управління ДПС у Тернопільській області (код - 43142763).
В обґрунтування апеляційної скарги, зазначає, що судом першої інстанції не враховано, що право приватної власності на вказаний автомобіль належить ОСОБА_1 , як фізичній особі, а не як фізичній особі - суб'єкту господарювання, що не дає можливості вважати майно, яке перебуває у приватній власності фізичної особи, основними фондами суб'єкта господарювання - фізичної особи, а відтак вказана обставина спричинила порушення пп. 198.5 п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України, яке полягає у заниженні податкового зобов'язання по податку на додану вартість в грудні 2016 року на суму 55638,0 грн., що призвело до завищення бюджетного відшкодування за грудень 2016 року в сумі 55638,0 грн.
Сторони, будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явилися, явки уповноважених представників не забезпечили, що відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України не перешкоджає розгляду справи без їхньої участі.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, апеляційну скаргу в межах наведених доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
Судом встановлено та з матеріалів справи слідує, що Головним управлінням ДФС у Тернопільській області проведено документальну планову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2014 року по 31.12.2016 року, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 року по 31.12.2016 року.
В ході документальної планової виїзної перевірки встановлено, що в грудні 2016 року, відповідно до договору купівлі-продажу автомобіля (в кредит) від 16.12.2016 року № КМ - 1134 ФОП ОСОБА_1 придбано у товариства з обмеженою відповідальністю "Кристал Моторс" автомобіль Toyota Camry , згідно із податковою накладною від 28.12.2016 року на суму 333828,00 грн., в тому числі ПДВ на суму 55638,00 грн. Сума ПДВ згідно вищевказаної податкової накладної включена до складу податкового кредиту з ПДВ в декларації за грудень 2016 року в сумі 55638,00 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було надано свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 05.01.2017 року серії НОМЕР_3 , в якому власником автомобіля зазначено громадянина ОСОБА_1 .
На підставі проведеної перевірки, контролюючим органом зроблено висновок про допущення ФОП ОСОБА_1 порушення пп."г" п.198.5 ст.198, п.200.1, 200.4 ст.200, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого ФОП ОСОБА_1 занижено суму податкового зобов'язання за грудень 2016 року на 55638,00 грн., що призвело до завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту за грудень 2016 року на 55638,00 грн. та завищення суми, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку за грудень 2016 року на 55638,00 грн. - що відображено в акті перевірки № 4414/19-00-13-02/2713010633 від 06.07.2017 року.
На підставі вказаного акту перевірки, 13.07.2017 року Головним управлінням ДФС у Тернопільській області винесено податкове повідомлення-рішення №0015241306, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 55638,00 грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 27819,00 грн.
Задовольняючи повністю адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що згідно із пунктом 6 цього Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1388 від 07.09.1998, транспортні засоби реєструються за юридичними та фізичними особами в сервісних центрах МВС. Транспортні засоби, що належать фізичним особам-підприємцям, реєструються за ними як за фізичними особами. Таким чином, зі змісту даної норми видно, що транспортні засоби реєструються за їх власниками (фізичними чи юридичними особами), а реєстрація за фізичними особами-підприємцями не передбачена. Тому у свідоцтві про реєстрацію транспортних засобів не може зазначатися як їх власник фізична особа-підприємець. При цьому, суд зазначив, що неможливість державної реєстрації транспортних засобів за фізичними особами-підприємцями не позбавляє права таких осіб на податковий кредит за операціями з придбання транспортних засобів, якщо були дотримані умови його формування, визначені ПК України. Матеріалами справи підтверджується використання вказаного автомобіля в службових цілях ФОП ОСОБА_1
Апеляційний суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції та, надаючи правову оцінку вказаним відносинам, враховує таке.
В силу пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Пунктом 198.3 статті 198 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Приписами підпункту «а» пункту 198.5 статті 198 ПК України визначено, що платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися: а) в операціях, що не є об'єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) та місце постачання яких розташоване за межами митної території України; б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу); в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів; г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.
У відповідності до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню) регламентовано статтею 200 розділу V ПК України Податкового кодексу України.
Відповідно до пункту 200.1 статті 200 розділу V ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Згідно з вимогами пункту 200.4 «б» розділу V ПК України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200.1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету.
Придбання вказаного транспортного засобу позивачем підтверджується:
- договором купівлі-продажу автомобіля (в кредит) № КМ-1134 від 16 грудня 2016 року, предметом якого є придбання ФОП ОСОБА_1 автомобіля Toyota Camry PREMIUM, 2016 року випуску, ідентифікаційний номер (номер кузова) НОМЕР_4 .
- податковою накладною №291 від 16.12.2016 року.
Окрім того, актом перевірки позивача підтверджуються обставини щодо сплати позивачем вартості транспортного засобу ТзОВ «Кристал Моторс» (у складі якої нарахована сума ПДВ при купівлі транспортного засобу), що не заперечується відповідачем.
За наведених обставин справи, відображення цих сум у складі податкового кредиту за грудень 2016 року є правомірним.
Апеляційний суд не погоджується з доводами скаржника про те, що використання приватним підприємцем в оподатковуваних операціях транспортних засобів можливе лише по тих транспортних засобах, які зареєстровані на суб'єкта господарювання, а не на фізичну особу, з огляду на наступне.
З акту перевірки слідує, що основними (фактичними) видами діяльності позивача є пасажирський наземний транспорт міського та приміського сполучення, вантажний автомобільний транспорт, інша допоміжна діяльність у сфері транспорту, надання в оренду вантажних автомобілів.
Як встановлено судом, позивачем було проведено державну реєстрацію придбаного транспортного засобу, а саме автомобіля Toyota Camry PREMIUM, 2016 року випуску, ідентифікаційний номер (номер кузова) НОМЕР_4 , про що видано відповідне свідоцтво про його реєстрацію від 05.01.2017 року серії НОМЕР_6, в якому власником автомобіля зазначено громадянина ОСОБА_1
Процедура державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів здійснюється відповідно до вимог Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1388 від 07.09.1998. Згідно із пунктом 6 цього Порядку транспортні засоби реєструються за юридичними та фізичними особами в сервісних центрах МВС. Транспортні засоби, що належать фізичним особам-підприємцям, реєструються за ними як за фізичними особами.
Згідно змісту даної норми транспортні засоби реєструються за їх власниками (фізичними чи юридичними особами), а реєстрація за фізичними особами-підприємцями не передбачена. Тому у свідоцтві про реєстрацію транспортних засобів не може зазначатися як їх власник фізична особа-підприємець. При цьому, відсутність можливості зареєструвати транспортний засіб за фізичною особою-підприємцем не позбавляє права такої особи використовувати автотранспортний засіб в межах господарської діяльності в операціях, що підлягають оподаткуванню податком на додану вартість.
Вказане кореспондується з нормами чинного законодавства, яке регламентує право власності фізичних осіб, уточнюючи його, та не обмежує можливості використовувати транспортні засоби у підприємницькій діяльності для реалізації прав власника.
Статтею 51 Цивільного кодексу України встановлено, що до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.
Податковим законодавством не встановлено особливих умов для формування податкового кредиту для фізичних осіб-суб'єктів господарювання, зареєстрованих платниками податку.
Як вбачається з матеріалів справи, наказом від 05.01.2017 року № 05/01-1 "Про порядок використання автомобіля", зокрема, визначено, що автомобіль використовувати для службових поїздок персоналу за дорученням ФОП ОСОБА_1 Використання автомобіля оформлювати подорожніми листами. Технічне обслуговування автомобіля та придбання паливо-мастильних матеріалів для його заправлення здійснюється за кошти підприємця. Відповідальний за вчасне технічне обслуговування автомобіля - позивач.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, технічне обслуговування автомобіля здійснювалось позивачем, як суб'єктом господарювання, про що свідчать: рахунки №КМ-К-В05897 від 10.02.2017 року, договори добровільного страхування наземного транспорту №006-0469134/01НТ від 06.01.2017 року, №006-046961/01НТ від 09.01.2019 року, оформлені ТОВ "Кристал Моторс" з клієнтом - ФОП ОСОБА_1 , які уже були сформовані на час перевірки.
Оплату наданих послуг, як і на виконання зобов'язань згідно договору страхування наземного транспорту, платіжним дорученнями № 743 від 29.09.2017 року на суму 12862,26 грн., № 412 від 03.06.2017 року на суму 2638,00 грн., № 91 від 10.02.2017 року на суму 20330,00 грн., та платіжним дорученнями № 103 від 14.02.2017 року на суму 1113,52 грн., № 13 від 06.01.2017 року на суму 10721,76 грн., здійснена позивачем, як фізичною особою-підприємцем, з відкритих саме на ФОП ОСОБА_1 рахунків, що підтверджується довідками відділення № 71/19 АБ "Украгабанк" № 5-71/19/395/2019 від 29.05.2019 року та відділення АТ "Кредобанк" у місті Тернопіль № 190-23746/19 від 28.05.2019 року.
Відповідно до порядку, визначеного наказом від 05.01.2017 року № 05/01-1, використання легкового автомобіля Toyota Camry оформлювалось подорожніми листами службового легкового автомобіля №1 від 10.01.2017 року по 31.01.2017 року, № 2 від 01.02.2017 року по 28.02.2017 року, №3 від 01.03.2017 року по 31.03.2017 року, № 4 від 01.04.2017 року по 30.04.2017 року, №5 від 01.05.2017 року по 31.05.2017 року, № 6 від 01.06.2017 року по 30.06.2017 року, №7 від 01.07.2017 року по 31.07.2017 року, оформленим за типовою формою №3, затвердженою Наказом Держкомстату України від 17.02.1998 року №74, та відповідно до особливих відміток яких полягало у купівлі та доставці запчастин до автомобілів.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що наведеними вище документами, а саме: податковою накладною, наказом № 05/01-1 від 05.01.2017 року «Про порядок використання автомобіля», рахунками, договорами добровільного страхування наземного транспорту, платіжними дорученнями, подорожніми листами підтверджується, що придбаний позивачем транспортний засіб використовується у його господарській діяльності.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Всупереч наведеним вимогам закону, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів наявність підстав для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення № 0015241306 від 13.07.2017 року.
За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення позову, а доводи апелянта не спростовують висновків суду з вищенаведених мотивів.
Згідно ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 243, 308, 310, 312, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Тернопільській області залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 25 липня 2019 року у справі № 819/1237/17 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя І. І. Запотічний
судді Н. В. Бруновська
І. В. Глушко
Повне судове рішення складено 14.11.2019 року.